Постанова 4803 № 202/18359/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5902/24 Справа № 202/18359/23 Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Максюти Ж.І. суддів: - Космачевської Т.В., Халаджи О.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2024 року про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення - залишено без розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції жодного разу не направив жодної повістки на адресу заявника, крім того телефонограм не було, смс не приходило ніяких. Також, зазначає те, що він - ОСОБА_1 є зареєстрованим користувачем підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», та в силу ч. 7 ст. 14 ЦПК України, суд повинен був надсилати йому судові повістки виключно в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету. Матеріали справи не містять підтвердження про доставку до електронного кабінету ОСОБА_1 судових повісток про судові засідання 12 березня 2024 року та 18 квітня 2024 року. У Електронному суді не має жодної довідки суду про доставку електронного документу до електронного кабінету заявника, а у самій справі взагалі не має повістки на 12 березня 2024 року. Згідно із ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що заявник повторно не з`явився в судове засідання, про причини неявки не повідомив, заяву про розгляд справи у свою відсутність не надавав. Проте такий висновок суперечить встановленим обставинам та нормам процесуального права. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Ухвалою від 13 жовтня 2023 року справу передано до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області для розгляду за підсудністю. Ухвалою від 28 грудня 2023 року заяву залишено без руху. 16 січня 2024 відкрито провадження за правилами окремого провадження та призначено до судового розгляду. В судове засідання призначене на 12 березня 2024 року заявник не з`явився, про час та дату повідомлявся належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази, в тому числі особа є зареєстрованою в системі «Електронний суд» куди надходять всі процесуальні документи по справі, в тому числі й повістки, проте про причини своєї неявки суд не повідомив відповідних заяв або клопотань не надавав, в судове засідання призначене на 18 квітня 2024 року заявник повторно не з`явився, про час та дату повідомлялась належним чином, проте від заявника відповідних клопотань чи заяв не надходило, про причини неявки в котре не повідомив. Підтверджувальних документів про поважність причини неявки в судове засідання, заявника ОСОБА_1 суду не надано. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що заявник був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, однак повторно без поважних причин не з`явився до судового засідання. Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки матеріали справи не містять судової повістки про призначення справи до розгляду на 12 березня 2024 року, а є лише супровідний лист, яким на адресу заявника надіслано ухвалу про відкриття провадження від 16 січня 2024 року та довідка про доставку електронного листа, яким надіслана ухвала від 16 січня 2024 року. (а.с.39, 40) За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 128 ЦПК України (тут і далі в редакції яка діяла на момент вчинення окремих процесуальних дій щодо повідомлення сторін) судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У частині восьмій статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи,що зареєстрованіу встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. Суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокремау справах про видачу обмежувального припису також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (частина дев`ята статті 128 ЦПК України). Згідно з частиною тринадцятою статті 128 цього Кодексу за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Проте у справі немає доказів належного повідомлення заявника про розгляд справи на зазначені вище дати судових засідань, зокрема, доказів направлення йому судової повістки-повідомлення засобами поштового зв`язку та, як наслідок, її отримання (вручення). Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомленим судом першої інстанції про розгляд справи. Згідно з частиною п`ятою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною п`ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності (в разі визнання явки позивача обов`язковою). Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19 щодо застосування подібної за змістом норми права. Суд першої інстанції, залишаючи заяву ОСОБА_1 без розгляду, не врахував вище викладені норми процесуального права та не повідомив останнього про розгляд справи у встановленому процесуальним законом порядку. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Доводи апеляційної скарги щодо не направлення судової повістки про розгляд справи на 12 березня 2024 року є слушними та заслуговують на увагу. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали були порушені норми процесуального права та передчасно залишено заяву ОСОБА_1 без розгляду. Однак, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що на його електрону адресу, яка зазначена у позовній заяві, кореспонденція із суду не надсилалася, оскільки в матеріалах справи наявна довідки про доставлення на його електрону адресу ухвали суду про відкриття провадження від 16.01.2024 року, а також судової повістки про призначення справи на 18.04.2024 року. Крім цього, апелянт до апеляційної скарги надав роздруківку із електронного суду, яка теж не заслуговує на увагу, оскільки як вбачається роздруківка була зроблена за період з 30.09.2022 року по 27.11.2023 року, тобто раніше ніж подана до суду заява ОСОБА_1 . Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Як роз`яснене у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті. Керуючись ст. ст. 368, 369, 374, 379, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2024 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді: