Постанова 4811 № 456/4823/23

Справа № 456/4823/23 Головуючий у 1 інстанції: Бораковський В. М. Провадження № 22-ц/811/754/24 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С.М., суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В., секретар судового засідання Марко О.Р., з участю позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 лютого 2024 року (повний текст рішення складено 12 лютого 2024 року), у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора, ВСТАНОВИВ: в вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом, в якому просив скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Стрийської міської ради - Пошивак Зоряни Тарасівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на квартиру АДРЕСА_1 , індексний номер: 67789502 від 29.05.2023 14:25:46 за ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 . Позов мотивовано тим, що 04 вересня 2023 року позивач отримав Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 345200992, з якої йому стало відомо, що 25 травня 2023 року державним реєстратором Виконавчого комітету Стрийської міської ради Пошивак З.Т. перереєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 . Даний запис внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 67789502 від 29.05.2023. Позивач зазначав, що 29 травня 2020 року Головним державним виконавцем Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Гончар Ольгою Богданівною, відкрито виконавче провадження з виконання постанови Галицького районного суду м. Львова № 461/930/20 від 06 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 426 335 грн 30 коп. штрафу. 01 жовтня 2020 року Головним державним виконавцем Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Гончар Ольгою Богданівною при примусовому виконанні постанови Галицького районного суду м. Львова № 461/930/20 від 06 лютого 2020 року постановлено постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на майно, що належить боржнику - ОСОБА_5 , на все нерухоме та рухоме майно, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 469 268 грн 83 коп. На момент реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , були підстави для відмови у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, а відтак, державний реєстратор всупереч вимогам чинного законодавства здійснила реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за відповідачкою. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 лютого 2024 року відмовлено в позові повністю. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши в березні 2024 року апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 лютого 2024 року, ухвалити рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що на момент державної реєстрації за відповідачкою права власності на спірну квартиру щодо такої не існувало обтяження у виді арешту, адже такі обставини підтверджено доданими до позовної заяви доказами. Державна реєстрація проведена не на підставі рішення суду, а на підставі мирової угоди та після закінчення строку, на який вона була укладена. Вказує на те, що спірна реєстрація робить неможливим виконання рішення суду про стягнення з позивача штрафу. У травні 2024 року від ОСОБА_6 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому міститься прохання відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 лютого 2024 року залишити без змін, і такий мотивований законністю та обґрунтованістю оскаржуваного рішення. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 29 травня 2020 року головним державним виконавцем Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Гончар Ольгою Богданівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62176383 з виконання постанови Галицького районного суду м. Львова № 461/930/20 від 06 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 426 335 грн 30 коп. штрафу. Постановою про арешт майна боржника від 01 жовтня 2020 року ВП №62176383 головного державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Гончар Ольги Богданівни накладено арешт на майно (рухоме та нерухоме), що належить боржнику ОСОБА_1 . Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 травня 2021 року визнано та затверджено мирову угоду між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 по справі №456/1476/20 про розподіл спільного майна подружжя, згідно з якою сторони за взаємною згодою та для уникнення будь яких подальших суперечностей щодо розподілу між сторонами спільного майна подружжя будівлі та споруди за адресою АДРЕСА_2 , квартири за адресою АДРЕСА_3 , гарантують одна одній право на: - припинення права власності за ОСОБА_4 на будівлю та споруду за адресою АДРЕСА_2 ; - залишення за ОСОБА_1 права власності на будівлю та споруду за адресою АДРЕСА_2 ; - припинення права власності за ОСОБА_1 на квартиру за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 114,4 м2 в м.Стрий Львівської області; - залишення за ОСОБА_4 права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_3 . Матеріали справи, а також аналіз судових рішень по справі №456/1476/20, оприлюднених в ЄДРСР України, свідчить, що такі в апеляційному та/або касаційному порядку не оскаржувались та набрали законної сили. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна, № 320967908, сформованої 24 січня 2023 року, державним реєстратором Пошивак З.Т. 25.05.2023 проведено державну реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 2741160046100 за ОСОБА_6 на підставі мирової угоди та ухвали суду № 456/1476/20 від 13.05.2021. Предметом позову у справі, що переглядається, є оспорення рішення державного реєстратор про державну реєстрацію права власності за відповідачкою на нерухоме майно, набуте нею на підставі мирової угоди, затвердженої судом. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)). Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)). Встановивши, що спірна реєстрація проведена за відповідачкою щодо майна, поділ якого між сторонами відбувся як поділ майна подружжя, тобто належного їй на праві особистої власності, і позивачем право власності відповідачки на таке майно не оспорюється, штраф за вчинені ним правопорушення не може бути сплачений за рахунок особистого майна колишнього з подружжя, колегія суддів вважає, що цією реєстрацією жодні права позивача, як не власника такого майна, не порушуються, що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. Отже, встановивши відсутність порушеного права позивача, суду першої інстанції не слід було здійснювати правову оцінку по суті спору. У цьому зв`язку, колегія суддів не здійснює аналіз доводів апеляційної скарги щодо невірного, на думку позивача, вирішення спору по суті. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України). Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України). У зв`язку з наведеним вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову, проте помилився щодо мотивів такої. Відтак, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті залишити без змін. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про те, що оскаржуване рішення слід змінити в мотивувальній частині, підстави для розподілу (перерозподілу) судових витрат у справі, відсутні. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 лютого 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 21 червня 2024 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич