Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/2009/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/2009/23 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Лакіза В.В., суддя Тихий П.В. за участю представників: від позивача Тріфонова О.М. на підставі довіреності від 02.01.2024 №01-23/70; від відповідача не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут, м. Харків, (вх.№1600 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/2009/23 (суддя Новікова Н.А., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 21.07.2023) за позовом: Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут, м. Харків, до відповідача: Харківського національного медичного університету, м. Харків, про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2021 № 1-0060С в сумі 440167,72грн., ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство Харківенергозбут звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського національного медичного університету, в якому просило суд стягнути заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2021 № 1-0060С в сумі 440167,72грн., а саме: заборгованість за електричну енергію в сумі 234177,10грн.; пеню в сумі 80153,59грн.; 3% річних в сумі 14418,49грн. та інфляційні в сумі 111418,54грн; а також просив стягнути з відповідача судовий збір у сумі 6602,52грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Харківською медичною академією післядипломної освіти (правонаступником якої на підставі Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 15.03.2021 № 452 Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти є відповідач - ХНМУ) своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2021 № 1-0060С, у зв`язку з чим відповідач, як правонаступник, має погасити наявну перед позивачем заборгованість з оплати за спожиту електричну енергію за період з грудня 2021 року по січень 2022 року, яка станом на 01.03.2023 становить 234177,10грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом. 12.06.2023 відповідачем подано до господарського суду Харківської області відзив на позовну заяву, в якому він визнавав той факт, що є правонаступником Харківської медичної академії післядипломної освіти, проте, не погоджувався з доводами позивача, викладеними в позовній заяві, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені. Також, відповідач зазначав, що позивачем було незаконно нараховану штрафні санкції у вигляді пені, 3% річних та інфляційних, оскільки пунктом 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії. Крім того, відповідач зазначав, що є державною установою та фінансується з державного бюджету, постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590, відповідно до якої здійснюється казначейське обслуговування бюджетних коштів, не передбачено та державним бюджетом не фінансується здійснення видатків відповідних розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів на оплату штрафних санкцій. 16.06.2023 відповідачем подано до господарського суду Харківської області доповнення до відзиву на позов, в яких наводив додаткові пояснення до своїх заперечень проти нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних, зокрема посилався на лист НКРЕКП від 15.06.2023 № 48/17-23, в якому Регулятором, з посиланням на постанову НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, надано висновок щодо неправомірності дій ПрАТ "Харківенергозбут" (позивача у даній справі), а саме: визначено, що позивач має привести свої дії у відповідність до зазначеного нормативно-правового акту та скасувати нараховані ХНМУ пеню, 3% річних та інфляційні за період дії воєнного стану в Україні. Одночасно з відзивом, відповідачем було подано до суду заяву про застосування строку позовної давності., в якій на підставі ст. 256, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України просив суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені в сумі 80153,59грн. за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2021 № 1-0060С та відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині. Рішенням господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/2009/23 позов задоволено частково; стягнуто з Харківського національного медичного університету на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" заборгованість за електричну енергію в сумі 234177,10грн.; стягнуто з Харківського національного медичного університету на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" пеню в сумі 3849,49грн., 3% річних в сумі 7698,97грн., інфляційні в сумі 62900,44грн. та судовий збір в сумі 4629,39грн.; відмовлено у стягненні пені в сумі 76304,10грн., 3% річних у сумі 6719,52грн. та інфляційних в сумі 48518,10грн. Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази погашення заборгованості перед позивачем за спожитуелектричну енергію по рахунку за грудень 2021 року року на суму 234177,10грн., отже позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за електричну енергію в сумі 234177,10грн. є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами. Разом з тим, судом було встановлено, що на момент ухвалення рішення, в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надані суду належні докази на підтвердження обсягу електроенергії, спожитої відповідачем в січні 2022 року, який зазначений у виставленому позивачем рахунку на оплату за січень 2022 року, а саме: 51060 кВт*год на суму 278921,72грн. Зокрема, судом було встановлено, що 15.12.2022 споживачем (відповідачем) було сплачено 278921,72 грн заборгованості по платіжному дорученню № 115 від 15.12.2022, яку зараховано позивачем в рахунок погашення заборгованості за січень 2022 року, проте відповідно до призначення платежу, споживачем було сплачено 278921,72 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 46486,72 грн, за електроенергію «за 03/2022р, зг.дог № 16-02/2022 від 11/02/2022р, зг.акту № 3 від 05/12/2022», тобто вказану суму споживачем внесено за іншим договором та за інший період. За наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що вказане платіжне доручення не стосується спірного договору про постачання електричної енергії споживачу № 1-0060С від 01.02.2021, а тому не може бути прийняте судом в якості належного доказу на підтвердження сплати за електричну енергію по виставленому позивачем рахунку за оплату за січень 2022 року на суму 278921,72 грн за договором про постачання електричної енергії споживачу № 1-0060С від 01.02.2021. Крім того, судом також було прийнято в якості належного доказу надані позивачем до позовної заяви Акт приймання-передачі електричної енергії за договору про постачання електричної енергії споживачу № 1-0060С від 01.02.2021 за січень 2022 року та Акт звіряння розрахунків за договором про постачання електричної енергії споживачу № 1-0060С від 01.02.2021 оскільки вказані акти не підписані з боку споживача. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 80153,59грн., нарахованої у зв`язку із порушенням виконання грошового зобов`язання за період прострочення з 25.01.2022 по 25.08.2022, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності у вказаній частині, оскільки строк спеціальної позовної давності, визначений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) був продовжений на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та на період дії в Україні воєнного стану, який введений з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та триває по теперішній час. Разом з тим, судом було враховано положення пункту 16 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 25.02.2022 № 332 Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану, яким встановлено, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії. На підставі викладеного, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позивачем з порушенням вимог пункту 16 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 було нараховано відповідачу пеню в розмірі 76304,10грн. за період з 24.02.2023 по 25.08.2022, тобто в період дії воєнного стану в Україні, та відповідно відмовив в задоволенні позовних вимог у відповідній частині. В частині стягнення пені в сумі 3849,49грн., нарахованої за період з 25.01.2022 по 23.02.2022 (до введення воєнного стану в Україні) на прострочену заборгованість за грудень 2021 року в розмірі 234177,10грн. позовні вимоги було визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, враховуючи, що заборгованість за спожиту електричну енергію за січень 2022 року в розмірі 278921,72грн. позивачем не була доведена та не знайшла свого підтвердження матеріалами справи, перевіривши вищезазначені розрахунки позивача та здійснивши власний розрахунок інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 7698,97грн. та інфляційних в сумі 62900,44грн., які нараховано на заборгованість за електричну енергію за грудень 2021 року в розмірі 234177,10грн. В частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 6719,52грн. та інфляційних в сумі 48518,10грн., нарахованих на заборгованість за електричну енергію за січень 2022 року в розмірі 278921,72грн., господарським судом першої інстанції було відмовлено, з підстав недоведеності позивачем заборгованості за січень 2022 року в розмірі 278921,72грн. Приватне акціонерне товариство Харківенергозбут з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/2009/23 в частині відмови у стягненні пені в сумі 76304,10грн., 3% річних у сумі 6719,52грн. та інфляційних в сумі 48518,10грн., а також судового збору в сумі 1973,13грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути на користь ПрАТ Харківенергозбут пеню в сумі 76304,10грн., 3% річних в сумі 6719,52грн. та інфляційні в сумі 48518,10грн., а також судовий збір в сумі 1973,13грн.; в іншій частині рішення залишити без змін. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних за спожиту електричну енергію в січні 2022 року, місцевий господарський суд дійшов до передчасного висновку про те, що в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надані суду належні докази на підтвердження обсягу електроенергії, спожитої відповідачем в січні 2022 року, який зазначений у виставленому позивачем рахунку на оплату за січень 2022 року, а саме: 51060 кВт*год на суму 278921,72грн. Крім того, апелянт вважає передчасним висновок суду про те, що акт приймання-передачі електричної енергії за договору про постачання електричної енергії споживачу № 1-0060С від 01.02.2021 за січень 2022 року не є належним доказом в розумінні вимог чинного законодавства, який би свідчив про споживанняелектричної енергії по рахунку на оплату за січень 2022 року на суму 278921,72грн., з огляду на те, що не підписаний з боку споживача. Окрім викладеного, апелянт також не погоджується з висновком суду про те, що платіжне доручення № 115 від 15.12.2022 на суму 278921,72грн., не може бути прийняте судом в якості належного доказу на підтвердження сплати за електричну енергію по виставленому позивачем рахунку за оплату за січень 2022 року на суму 278921,72грн. за договором про постачання електричної енергії споживачу № 1-0060С від 01.02.2021, з огляду на те, що в призначенні вказаного платежу зазначено «за 03/2022р, зг.дог № 16-02/2022 від 11/02/2022р, зг.акту № 3 від 05/12/2022», тобто вказану суму споживачем внесено за іншим договором та за інший період, а отже це платіжне доручення не стосується спірного договору про постачання електричної енергії споживачу № 1-0060С від 01.02.2021. Вказані висновки суду, на думку апелянта, суперечить обставинам справи та наявним доказам у матеріалах справи. Зокрема, за січень 2022 року за спожиту електричну енергію відповідачу, як споживачу за договором, було нараховано на суму 278921,72грн. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії було отримано уповноваженою особою споживача, під підпис особисто, що підтверджується витягом з книги реєстрації видачі рахунків за електроенергію та копією Наказу про призначення відповідальної особи на отримання документів № 198-3 від 07.04.2021, копії яких було додано до матеріалів позовної заяви. Крім того, обсяги спожитої електричної енергії за січень 2022 року підтверджені витягом з реєстру фактичних обсягів електричної енергії, який додано до матеріалів позовної заяви. Апелянт наголошує, що заперечень або оскарження виставлених обсягів та нарахувань відповідно до вимог діючого законодавства споживачем здійснено не було. Стосовно сплати за електричну енергію по виставленому рахунку за січень 2022 року скаржник зазначає, що відповідач у відзиві та доповненні до відзиву не заперечував про сплату 278921,72грн., як оплату за заборгованість за січень 2022 року, та відповідно вказану оплату було зараховано як оплату за заборгованість за січень 2022 року на підставі листа споживача від 30.12.2022 за вих. № 01-10/184 щодо зарахування коштів у сумі 278921,72 грн., як оплату за електричну енергію по договору № 1-0060С від 01.02.2021, особовий рахунок № 0060, період - січень 2022 (копія якого додана до апеляційної скарги). Вказаний документ не був предметом дослідження господарського суду першої інстанції, у зв`язку із чим, скаржник просить суд апеляційної інстанції поновити строк на долучення до матеріалів справи вказаного листа. В обґрунтування наявності підстав для прийняття вказаного документу, в якості додаткового доказу, апелянт посилається на відсутність заперечень відповідача щодо здійсненої оплати 278921,72грн. як оплати за заборгованість за січень 2022 року, у зв`язку із чим, позивачем до господарського суду першої інстанції було подано лише копію платіжного доручення № 115 від 15.12.2022. За наведених обставин, як зазначає апелянт, потреби в доказах щодо суми оплати заборгованості за січень 2022 року на час розгляду справи судом першої інстанції не було. Крім того, апелянт наголошує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог у справі в частині стягнення пені в сумі 76304,10грн. за період з 24.02.2023 по 25.08.2022, судом було застосовано положення пункту 16 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332, яким передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії, на період військового стану. Проте, як стверджує апелянт, вказана Постанова № 332 (підзаконний акт) має меншу юридичну силу перед законами - Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, оскільки знаходиться на нижчому ієрархічному рівні, та відповідно не може бути спеціальним законом, який має перевагу над загальними законами (ЦК України та ГК України), які передбачають право сторін на застосування в договорі заходів відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання. Наведена в пункті 16 Постанови НКРЕКП формулювання саме про зупинення, а не припинення/скасування, нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії в Україні воєнного стану, по суті свідчить про тимчасовість відповідного обмеження (рекомендації, настанови), яке не може відмінити ані норми ЦК України та ГК України, ані норми договору щодо відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання. Отже, наведені НКРЕКП настанови (рекомендації) в межах наданих їй повноважень спрямовані на регулювання/урядування саме дій учасників ринку електричної енергії і саме таким чином, що лише рекомендують їм тимчасово обмежити їх поведінку у спірних правовідносинах (не нараховувати і не стягувати санкції) за умов-що склалися (введення та продовження в Україні воєнного стану), для стабілізації учасників ринку електричної енергії під час такого періоду. Відповідно, вказаний пункт 16 Постанови не може бути актом (підзаконним), який повністю звільняє одного з сторін від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання та нівелює приписи чинного законодавства (закону) та умови укладеного між сторони договору, до якого жодні зміни в цій частині внесені не були, зокрема, у зв`язку із прийняттям Постанови НКРЕКП №

332. Проте, саме на підставі пункту 16 Постанови НКРЕКП №332, яка не має імперативного (обов`язкового) характеру: а є настановами, тобто по суті рекомендаціями/порадами учасникам договору про постачання електричної енергії, які не містять умов чи застережень про звільнення відповідача, від сплати штрафних санкцій за порушення умов договору, укладеного на підставі Закону України "Про ринок електричної енергії", господарським судом першої інстанції було відмовлено в позові в частині стягнення пені. За наведених обставин, скаржник наголошує, що під час вирішення питання щодо наявності або відсутності правових підстав для стягнення пені, місцевий господарський суд мав застосовувати норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань і не застосовувати норми вказаної вище Постанови НКРЕКП, з огляду на те, що вони суперечать нормативно-правовим актам вищої юридичної сили. Щодо прийняття в якості додаткового доказу у даній справі листа споживача (відповідача) від 30.12.2022 за вих. № 01-10/184 щодо зарахування коштів у сумі 278921,72 грн., як оплати за електричну енергію по договору № 1-0060С від 01.02.2021, особовий рахунок № 0060, період січень 2022, судова колегія зазначає, що за приписами частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів зазначає, що виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції. Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. (Близька за змістом правова позиція послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 16.12.2020 у справі №908/1908/19, від 21.01.2021 у справі №908/3359/19 від 27.04.2023 у справі №927/738/19). Враховуючи вищевикладене, апеляційним господарським судом зазначений апелянтом документ не розглядається та не приймається до уваги в якості додаткового доказу. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут на рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/2009/23; встановлено відповідачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та призначено справу до розгляду на 20.09.2023 о 15:30 год. 12.09.2023 відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№10949), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут, рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/2009/23 залишити без змін. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут на рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/2009/23 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1359/22, та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Верховного Суду у справі №911/1359/22; ухвалено сторонам невідкладно повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду в касаційному порядку справи №911/1359/22. 23.05.2024 апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання, в якому просить суд поновити провадження у справі №922/2009/23, у зв`язку із закінченням перегляду судових рішень у подібних правовідносинах об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1359/22. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2024, у зв`язку із відпусткою судді Здоровко Л.М., для розгляду справи №922/2009/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Лакіза В.В., суддя Тихий П.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут на рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/2009/23; розгляд справи призначено у приміщенні Східного апеляційного господарського суду на 20.06.2024 о 12:30 год. 29.05.2024 представником апелянта - Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут подано до апеляційного господарського суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд". Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 задоволено заяву представника апелянта - Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут про участь у судовому засіданні 20.06.2024 о 12:30 год. у справі №922/2009/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. 04.06.2024 апелянтом подано до апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення (вх.№7657), в яких просить суд відстрочити виконання рішення суду у справі в частині стягнення пені шляхом визначення строку виконання рішення після спливу 30 днів після припинення або скасування воєнного стану. Обґрунтовуючи підстави для задоволення вказаного клопотання апелянт зазначає про те, що наведене в пункті 16 Постанови НКРЕКП № 332 формулювання саме про зупинення, а не припинення/скасування, нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії в Україні воєнного стану, по суті свідчить про тимчасовість відповідного обмеження (рекомендації, настанови), яке не може відмінити ані норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, ані норми договору, щодо відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання. Скаржник звертає увагу суду на те, що у разі відмови суду у вимозі про стягнення пені, позивач позбавляється права в повторному зверненні до суду у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України. За наведених обставин, на думку апелянта, наявні правові підстави для відстрочення виконання рішення суду в частині стягнення пені шляхом визначення строку виконання рішення після спливу 30 днів після припинення або скасування воєнного стану в порядку статей 238, 239 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 20.06.2024 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/2009/23 в частині відмови у стягненні пені в сумі 76304,10грн., 3% річних у сумі 6719,52грн. та інфляційних в сумі 48518,10грн., а також судового збору в сумі 1973,13грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути на користь ПрАТ Харківенергозбут пеню в сумі 76304,10грн., 3% річних в сумі 6719,52грн. та інфляційні в сумі 48518,10грн., а також судовий збір в сумі 1973,13грн.; в іншій частині рішення залишити без змін. Враховуючи, що представник апелянта з`явився в судове засідання та надав пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представника відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне. У зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017, з 01.01.2019 ПрАТ "Харківенергозбут" є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018 № 1268. ПрАТ "Харківенергозбут", як постачальник електричної енергії за вільними цінами здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 в порядку, визначеному "Правилами роздрібного ринку електричної енергії", затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (надалі - Правила) та на умовах договору постачання електричної енергії споживачу. На виконання пункту 13 розділу XVII Закону України Про ринок електричної енергії, під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника ПрАТ "Харківенергозбут", а АТ "Харківобленерго" виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу. Відповідно до статті 4 Закону України Про ринок електричної енергії учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Згідно з частиною 2 статті 56 Закону України Про ринок електричної енергії, постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. В пункті 1.1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі - Правила) затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.08.2018 №312 (надалі Постанова №312) зазначено, що ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби. Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку. Згідно з пунктами 4.12 та 4.13 розділу IV Правил, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Згідно з пунктом 10 Постанови № 312, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу. У відповідності до пункту 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг. За вимогами пункту 9.1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311, обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів. Отже, у відповідності до встановлених норм чинного законодавства, оператор системи розподілу - АТ "Харківобленерго" адмініструє точки комерційного обліку електричної енергії, отримує від споживача або зчитує самостійно покази засобів комерційного обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії спожитої споживачем та надає цю інформацію постачальнику електричної енергії, на підставі чого ПрАТ "Харківенергозбут" проводить розрахунки із споживачем (відповідачем) згідно з умовами договору. Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем, ПрАТ "Харківенергозбут" проводить на підставі переданих від оператора системи розподілу - АТ "Харківобленерго" показів приладу обліку у відповідності до наведених вимог згідно з умовами договору. Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником, договір про постачання електричної енергії є публічним та розміщений на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua. Як вбачається з матеріалів справи, на підставі поданої відповідачем заяви-приєднання від 01.02.2021 Харківською медичною академією післядипломної освіти приєдналось до договору про постачання електричної енергії споживачу 1-0060С від 01.02.2021 на умовах Комерційної пропозиції № 1Ф-П (т.1 а.с.25, 13-19, 20-23,). Також, до заяви-приєднання до договору відповідачем було надано інформацію щодо об`єктів споживача, що викладений у вигляді табличного переліку об`єктів (т.1 а.с.26). Таким чином, порядок розрахунків за договором визначається відповідно до Комерційної пропозиції № 1Ф-П від 01.02.2021. Відповідно до пункту 2.1. договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Згідно з пунктом 5.1. договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору. Пунктом 5.5 договору встановлено, що розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору (пункт 5.7 договору). Згідно з пунктом 5.6 договору оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Пунктом 5.8 договору сторони погодили, що якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному правилами. У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору. Відповідно до пункту 5.10 договору, споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через постачальника, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка с додатком до цього договору. Відповідно до пункту 6.2 договору, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами нього Договору. За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (пункт 9.1 договору). Згідно з умовами пункту 4 Комерційної пропозиції № 1Ф-П, яка є додатком до зазначеного договору, передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії та послуг з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг спожитої електричної енергії, визначений за показами розрахункових засобів обліку або розрахунковим шляхом, на підставі виставленого рахунка споживачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності в платіжному документі в реквізиті Призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії, зараховується споживачу на його особовий рахунок як попередня оплата за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. Відповідно до пункту 5 Комерційної пропозиції № 1Ф-П, рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Пунктом 6 Комерційної пропозиції № 1Ф-П встановлено, що звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії здійснюється шляхом оформлення між споживачем та постачальником актів прийому-передачі електричної енергії, сформованого згідно з даними на останній день розрахункового періоду споживача. Відповідно до пункту 8 Комерційної пропозиції № 1Ф-П, у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії передбачених пунктом 5 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем. Суми пені, 3% річних та інфляційних оплачуються споживачем на поточний рахунок постачальника. Матеріалами справи також підтверджується, що на підставі Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 15.03.2021 № 452 Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти була розпочата процедура реорганізації Харківської медичної академії післядипломної освіти (ХМАПО) шляхом приєднання до Харківського національного медичного університету (ХНМУ) - відповідача у даній справі (т.1 а.с. 73-75). Пунктом 2 Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 15.03.2021 № 452 встановлено, що ХНМУ є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків ХМАПО та використовує в своїй діяльності ліцензії на надання освітніх послуг до переоформлення ліцензій в установленому порядку. Відповідно до пункту 3 та підпунктів 7, 8 пункт 4 зазначеного Наказу, утворено комісію з реорганізації ХМАПО та затверджено її склад. Зобов`язано Голову комісії з реорганізації забезпечити передачу ХНМУ майна, майнових прав та обов`язків ХМАПО, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами, правовстановлюючих документів ХМАПО, справ згідно з актом приймання-передачі. Після затвердження акта приймання-передачі Міністерством охорони здоров`я України подати державному реєстратору документи, передбачені ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» для проведення державної реєстрації припинення ХМАПО. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27.12.2022 № 2343 (т.1 а.с. 121) затверджено Акт прийому-передачі Харківської медичної академії післядипломної освіти до складу Харківського національного медичного університету в зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання від 09.12.2022, закріплено цілісний майновий комплекс ХМАПО на праві оперативного управління за Харківським національним медичним університетом згідно з актом приймання-передачі. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про припинення Харківської медичної академії післядипломної освіти було внесено до зазначеного реєстру 16.05.2023, її правонаступником є Харківський національний медичний університет, код ЄДРПОУ 01896866 (відповідач у даній справі), що підтверджується наданим відповідачем до відзиву на позовну заяву Витягом із зазначеного Реєстру від 17.05.2023 (т.1 а.с. 127-136). Отже, Харківська медична академія післядипломної освіти перебувала в процесі припинення більше 2-х років. Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями (Аналогічний висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17 (провадження № 12-98гс19)). На підставі викладеного, враховуючи, що процес реорганізації ХМАПО відбувався за рішенням органу державної влади - Міністерства охорони здоров`я України на підставі Наказу від 15.03.2021 № 452 Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти, яке є вольовою дією органу управління державним майном, та те, що ХМАПО передано свої права та обов`язки правонаступнику - ХНМУ (відповідачу у справі) на підставі Акта прийому-передачі від 09.12.2022, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27.12.2022 № 2343, датою виникнення універсального правонаступництва відповідача - ХНМУ щодо ХМАПО слід вважати дату прийняття вказаного рішення органу державної влади в обсязі переданих до правонаступника прав і обов`язків, які були визначені цим рішенням органу державної влади, а також затвердженим ним актом прийому-передачі. За таких обставин, відповідач - Харківський національний медичний університет став єдиним правонаступником ХМАПО та прийняв усе її майно та всі зобов`язання, в тому числі зобов`язання за спірним договором про постачання електричної енергії споживачу № 1-0060С від 01.02.2021, ще до внесення 16.05.2023 запису про припинення ХМАПО до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому відповідач безпідставно посилається на те, що права та обов`язки ХМАПО перейшли до нього як до правонаступника лише після внесення до Реєстру запису про припинення Харківської медичної академії післядипломної освіти. 01.12.2022 між відповідачем - Харківським національним медичним університетом (надалі - споживач) та Акціонерним товариством «Харківобленерго» (надалі - оператор системи розподілу електричної енергії) було укладено додаткову угоду до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 1-0060С від 01.01.2019 (надалі додаткова угода т.1 а.с. 78-79), відповідно до умов якої, у зв`язку з реорганізацією споживача - Харківської медичної академії післядипломної освіти (ХМАПО) на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 15.03.2021 № 452 та відповідно до положень ст. ст. 104, 106, 107 ЦК України шляхом приєднання до Харківського національного медичного університету (ХНМУ), який є повним правонаступником споживача, враховуючи положення п. 2 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 та умов договору про постачання електричної енергії № 1-0060С, для впорядкування документації сторони дійшли згоди щодо зміни найменування споживача Харківська медична академія післядипломної освіти (код ЄДРПОУ 018796872) на нове найменування Споживача Харківський національний медичний університет (код ЄДРПОУ 01896866) (пункт 1 додаткової угоди). Тобто, підписавши вказану додаткову угоду від 01.12.2022, відповідач визнав, що він є повним правонаступником споживача - Харківської медичної академії післядипломної освіти (ХМАПО), а отже визнав, що станом на дату підписання цієї додаткової угоди він є споживачем за спірним договором про постачання електричної енергії споживачу № 1-0060С від 01.02.2021. З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сформовано та виставлено споживачу рахунки на оплату за спожиту електричну енергію за договором, а саме: - за грудень 2021 року на суму 234177,10 грн, в т.ч. ПДВ 20% в сумі 39029,52 грн. (т.1 а.с.58). Відповідачем (споживачем) за грудень 2021 року спожито 45365 кВт*год згідно витягу з реєстру фактичних обсягів електричної енергії (т.1 а.с.70). У відповідності до умов пункту 6 Комерційної пропозиції № 1Ф-П між позивачем - ПрАТ «Харківенергозбут» (постачальником) та ХМАПО (споживачем) був складений Акт приймання-передачі електричної енергії за договором за грудень 2021 року, згідно з яким у грудні 2021 споживачу поставлено електроенергію обсягом 45365 кВт*год на суму 234177,10 грн, в т.ч. ПДВ 20% в сумі 39029,52 грн (т.1 а.с. 59). Вказаний Акт підписаний уповноваженою особою споживача та засвідчений печаткою ХМАПО без зауважень та заперечень. Строк оплати рахунку 24.01.2022.Рахунок не сплачено. - за січень 2022 року на суму 278921,72грн., в т.ч. ПДВ 20% в сумі 46486,95 грн. (т.1 а.с. 61). Відповідачем (споживачем) за січень 2022 року спожито 51060 кВт*год. Рахунок на оплату та акт приймання-передачі електричної енергії за січень 2022 року отримано уповноваженою особою споживача 11.02.2022. Строк оплати рахунку 24.02.2022. Рахунок не сплачено. Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що 15.12.2022 споживачем було сплачено 278921,72грн. заборгованості згідно платіжного доручення № 115 від 15.12.2022 (т.1 а.с.28), яку зараховано позивачем в рахунок погашення заборгованості за січень 2022 року. Проте, станом на 01.03.2023 сума заборгованості за спожиту електричну енергію за період з грудня 2021 по січень 20222 складає 234177,10грн. Вказані обставини і стали підставою для звернення, 16.05.2024 Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського національного медичного університету, в якому просило суд стягнути заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2021 № 1-0060С в сумі 440167,72грн., а саме: заборгованість за електричну енергію в сумі 234177,10грн.; пеню в сумі 80153,59грн.; 3% річних в сумі 14418,49грн. та інфляційні в сумі 111418,54грн; а також просив стягнути з відповідача судовий збір у сумі 6602,52грн. (т.1 а.с.1-90). Рішенням господарського суду Харківської області від 16.10.2023 у даній справі в задоволенні позову відмовлено частково, з підстав викладених вище (т.1 а.с.203-220). Відповідно до матеріалів апеляційної скарги, позивач оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 76304,10грн. за період з 24.02.2023 по 25.08.2022, 3% річних у сумі 6719,52грн. та інфляційних в сумі 48518,10грн. за період з 26.02.2022 по 15.12.2022. Частинами 1 та 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частиною 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки судовою колегією не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а також неправильного застосування норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог про стягнення основної заборгованості за спожиту електричну енергію за грудень 2021 року за договором постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2021р. № 1-0060С в сумі 234177,10грн.; пені за період з 25.01.2022 по 23.02.2022 в сумі 3849,49грн.; 3% річних за період з 25.01.2023 по 28.02.2023 в сумі 7698,97грн., інфляційних в сумі 62900,44грн., апеляційний перегляд господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у даній справі здійснюється в межах вимог апеляційної скарги. Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 76304,10грн. за період з 16.06.2022 по 30.05.2023, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив зобов`язання за договором в частині своєчасної оплати отриманої послуги в сумі 46934,96грн. Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. В силу приписів статті 216, частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно частини 2 статті 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції. Як визначено в частині 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Як було зазначено вище, пунктом 5.8 договору сторони погодили, що якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному правилами. У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору. Відповідно до пункту 8 Комерційної пропозиції № 1Ф-П, у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії передбачених п. 5 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем. Суми пені, 3% річних та інфляційних оплачуються Споживачем на поточний рахунок Постачальника У зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язань щодо термінів поетапної оплати планової вартості та оплату фактичної вартості за отриману послугу позивачем за період з 24.02.2023 по 25.08.2022 було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 76304,10грн. Поряд з цим, у відзиві на позовну заяву поданому до місцевого господарського суду відповідач заперечуючи проти нарахування пені за спірним договором наголошував, що постановою НКРЕКП №332 від 25.02.2022 зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії». Правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг". Відповідно до статті 1 вказаного Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора. Згідно з частиною 1 статті 3 цього Закону Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» Регулятор має право приймати рішення, що є обов`язковими до виконання учасниками ринку. Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою. Відповідно до пункту 1 частини 1 вказаного Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції. Отже, НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов`язкові до виконання. Судова колегія констатує, що постанова №332 від 25.02.2022 (в редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності. Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В контексті спірних правовідносин судовою колегією враховано правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22, в якій Суд, вказав наступне: - підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332 має обов`язковий характер як норма щодо правового регулювання договірних відносин учасників ринку електроенергії щодо відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії; - зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії є обов`язковим з урахуванням імперативного характеру підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332. Щодо доводів апелянта про те, що в даному випадку мали застосовуватися норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, оскільки вони мають вищу юридичну силу ніж Постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022 (в редакції від 26.04.2022), колегія суддів зазначає таке. Статтею 1 Конституції України передбачено, що Україна є правовою державою. Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні №9-рп/2001 від 19.06.2001 у справі № 1-37/2001, в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів. Отже, нормативні акти, що затверджуються Регулятором, не можуть суперечити Конституції України та законам, які регулюють господарські відносини на ринку електроенергії. Відповідно до частини першої статті 66 Закону «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі. Істотні умови двосторонніх договорів визначені у частині третій статті 66 вказаного Закону, якими є, зокрема, умови про права, обов`язки та відповідальність сторін (пункт 8 частини третьої статті 66 Закону). Згідно з частиною третьою статті 6 Закону «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належить, зокрема, затвердження типових та примірник договорів, визначених цим Законом, а відповідно до частини четвертої цієї ж статті рішення Регулятора є обов`язковими до виконання учасниками ринку (крім споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку). Таким чином, наведений аналіз нормативних актів дозволяє дійти висновку, що Регулятор наділений повноваженням нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, зокрема, через затвердження типових і примірних договорів. Типові і примірні договори входять до системи джерел господарського договірного права як особливі нормативно-правові акти. Затвердження таких договорів уповноваженими державними органами є формою державною регулювання договірних відносин у сфері господарювання. Відповідно до частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України або у випадках, передбачених законом, іншим органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Одним з принципів функціонування ринку електричної енергії є відповідальність учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньо добового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку (пункт 16 частини другої статті З Закону «Про ринок електричної енергії»). Унормування відповідальності за невиконання договорів на ринку електроенергії відбувається, зокрема, шляхом визначення відповідних положень щодо відповідальності у типових договорах, які затверджуються Регулятором, і мають силу нормативно-правового акта. Частина четверта статті 179 Господарського кодексу України закріплює межі вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов, а саме обов`язковість відповідності умов господарського договору певного виду типовим договорам, затвердженим Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади. Укладаючи договір на основі типового договору, затвердженого відповідним державним органом в межах його компетенції, сторони повинні враховувати імперативні правила, що містяться в типовому договорі. Разом з тим сторони мають право конкретизувати його умови та доповнити їх, якщо такі доповнення не суперечать його змісту. Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому Законами України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, від 21.04.2022 №02212-ІХ, від 22.05.2022 №2263-ІХ, від 15.08.2022 № 2500-IX, від 16.11.2022 № 2738-IX, від 07.02.2023 № 2915-IX, від 02.05.2023 № 3057-IX, від 27.07.2023 №3275-IX, від 08.11.2023 № 3429-IX, від 06.02.2024 № 3564-IX «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджено укази Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023 , від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023,від 06.11.2023 №734/2023, від 05.02.2024 №49/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено. Статтею 1 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України. Статтею 17 вказаного Закону встановлено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території. Відповідно до положень частини 1 статті 20 наведеного Закону правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону. Судова колегія враховує, що Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в преамбулі Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зазначила мету та підстави її прийняття. Зокрема, Регулятор заначив, що такою метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022, враховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». Згідно з пунктом 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (в редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії". Згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (в редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії. З урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії. Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (в редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії». За вказаних обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії. Судова колегія наголошує на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії. Судова колегія звергає увагу, що норми постанови №332 від 25.02.2022 (в редакції від 27.02.2022 № 333, в редакції від 26.04.2022) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень. Таким чином, хоча постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору. Відповідна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22, та враховується судом апеляційної інстанції в силу приписів частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якими встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 76304,10грн., нарахованої у зв`язку із порушенням виконання грошового зобов`язання за період прострочення з 24.02.2023 по 25.08.2022, місцевим господарським судом було враховано положення пункту 16 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 25.02.2022 № 332 Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану, яким встановлено, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії. На підставі викладеного, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позивачем з порушенням вимог пункту 16 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 було нараховано відповідачу пеню в розмірі 76304,10грн. за період з 24.02.2023 по 25.08.2022, тобто в період дії воєнного стану в Україні, та відповідно відмовив в задоволенні позовних вимог у відповідній частині. Отже, господарський суд першої інстанції застосував приписи Постанови №332 як такі, що мають обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії. Колегія суддів погоджується з відповідними висновками місцевого господарського суду, виходячи з вищенаведених висновків про обов`язковість застосування учасниками ринку електроенергії у цьому аспекті саме норм постанов НКРЕКП, відповідно до яких на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії. Судова колегія також виходить з того, що Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення. З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє, як безпідставні доводи апелянта про те, що НКРЕКП не наділено повноваженнями врегульовувати договірні відносини між учасниками ринку електричної енергії, а постанови регулятора мають рекомендаційний характер, оскільки з Постанови №332 вбачається, що її прийнято відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, враховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022, чим досягається баланс інтересів всіх учасників ринку у період оголошення воєнного стану для запобігання негативним наслідкам у відповідній сфері. Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені, а тому суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та обґрунтовано відмовив у позові в частині стягнення пені у розмірі 76304,10грн., з посиланнями на приписи Постанови НКРЕКП №332. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача стягнення 3% річних в сумі 6719,52грн. та інфляційних в розмірі 48518,10грн. нарахованих на заборгованість за спожиту електричну енергію за січень 2022 року в розмірі 278921,72грн. за період прострочення з 26.02.2022 по 15.12.2022, судова колегія зазначає наступне. Так, за приписами пунктів 4.12., 4.13. Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі - Правила) затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.08.2018р. №312 (надалі - Постанова) розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Крім того, згідно з пунктом 10 Постанови, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу (AT "Харківобленерго"). У відповідності до пункту 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг. За вимогами пункту 9.1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. №311, обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів. З аналізу вищевикладеного слідує, що розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем Приватне акціонерне товариство Харківенергозбут (позивач, постачальник) проводить на підставі переданих від оператора системи розподілу AT "Харківобленерго" показів приладу обліку у відповідності до наведених вимог згідно з умовами договору. Більш того, судова колегія зауважує, що визначення обсягу спожитої електричної енергії не відноситься до компетенції Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут, а відноситься до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, що затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017р. № 1470 (підпункт 2 пункту 2.3. Розділу 2 Ліцензійних умов). Таким чином, саме на підставі витягу з реєстру фактичних обсягів електричної енергії за січень 2022 року (передані оператором системи розподілу - АТ "Харківобленерго" покази приладу обліку), позивач мав виставити відповідачу рахунок на оплату спожитої електричної енергії за січень 2022 року на суму 278921,72 грн, в т.ч. ПДВ 20% в сумі 46486,95 грн. Проте, матеріали справи не містять відповідного витягу з реєстру фактичних обсягів електричної енергії за січень 2022 року, який би підтверджував факт споживання відповідачем (відповідачем) 51060 кВт*год. Зокрема, наявний в матеріалах справи витяг з реєстру фактичних обсягів електричної енергії спожитої відповідачем (т.1 а.с.70), містить інформацію лише за період з вересня по грудень 2021 року. Отже, як вірно встановлено місцевим господарським судом, в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надані суду належні докази на підтвердження обсягу електроенергії, спожитої відповідачем в січні 2022 року, який зазначений у виставленому позивачем рахунку на оплату за січень 2022 року, а саме: 51060 кВт*год на суму 278921,72грн. Як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду даної справи позивач зазначає, що 15.12.2022 споживачем було сплачено 278921,72грн. заборгованості згідно платіжного доручення № 115 від 15.12.2022 (т.1 а.с.28), яку було зараховано позивачем в рахунок погашення заборгованості за січень 2022 року. Проте, як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, відповідно до призначення платежу, зазначеного в наданій до позовної заяви копії платіжного доручення, споживачем було сплачено 278921,72 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 46486,72 грн, за електроенергію «за 03/2022р, зг.дог № 16-02/2022 від 11/02/2022р, зг.акту № 3 від 05/12/2022», тобто вказану суму споживачем внесено за іншим договором та за інший період, а отже вказане платіжне доручення не стосується спірного договору про постачання електричної енергії споживачу № 1-0060С від 01.02.2021, а тому не може бути прийняте судом в якості належного доказу на підтвердження сплати за електричну енергію по виставленому позивачем рахунку за оплату за січень 2022 року на суму 278921,72 грн за договором про постачання електричної енергії споживачу № 1-0060С від 01.02.2021 (т.1 а.с. 61). Місцевим господарським судом також обґрунтовано не прийнято в якості належного доказу доданий позивачем до позовної заяви Акт приймання-передачі електричної енергії за договору про постачання електричної енергії споживачу № 1-0060С від 01.02.2021 за січень 2022 року (т.1 а.с. 62), оскільки вказаний акт не підписаний з боку споживача, а тому не є належним доказом в розумінні вимог чинного законодавства, який би свідчив про споживанняелектричної енергії по рахунку на оплату за січень 2022 року на суму 278921,72 грн. Остаточний Акт звіряння розрахунків за договором про постачання електричної енергії споживачу № 1-0060С від 01.02.2021 (т.1 а.с.29), на який посилався позивач, також, як вірно встановлено судом, не підписано ні первісним споживачем, ні його правонаступником (відповідачем у справі), а тому також не може бути прийнятим в якості належного доказу. Інших доказів щодо обсягу електроенергії, спожитої споживачем в січні 2022 року, позивачем до матеріалів справи не надано. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України). Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19). У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17. Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію за січень 2022 року в розмірі 278921,72грн., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 6719,52грн. та інфляційних в розмірі 48518,10грн. Щодо заявленого апелянтом в додаткових письмових поясненнях клопотання про відстрочення виконання рішення суду у справі в частині стягнення пені шляхом визначення строку виконання рішення після спливу 30 днів після припинення або скасування воєнного стану (вх.№7657 від 04.06.2024), судова колегія зазначає таке. Відповідно до частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до частин 1 та 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті. Справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом. Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає як суд першої інстанції справи у спорах, визначених частиною другою статті 20 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 25 Господарського процесуального кодексу України апеляційні господарські суди переглядають в апеляційному порядку судові рішення місцевих господарських судів, які знаходяться у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного господарського суду). Таким чином, при розгляді даної справи Східний апеляційний господарський суд не виконував повноважень суду першої інстанції, а переглядав рішення господарського суду Харківської області в апеляційному порядку, тобто виконував функції суду апеляційної інстанції. Враховуючи положення статті 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області є судом, який розглядав справу №922/2009/23, як суд першої інстанції. Дані обставини не залежать від того, який саме суд приймав кінцеве рішення по даній справі. Тому саме господарський суд Харківської області повинен розглядати клопотання позивача - Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" про відстрочення виконання рішення суду в частині стягнення пені до закінчення воєнного стану. В той же час, у Східного апеляційного господарського суду відсутні повноваження на розгляд клопотання (подання) про відстрочення виконання рішення суду, оскільки він не розглядав дану справу як суд першої інстанції. З огляду на відсутність у Східного апеляційного господарського суду повноважень розглядати клопотання позивача, колегія суддів доходить до висновку про необхідність відмовити у прийнятті до розгляду клопотання - Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" про відстрочення виконання рішення суду в частині стягнення пені шляхом визначення строку виконання рішення після спливу 30 днів після припинення або скасування воєнного стану (вх.№7657 від 04.06.2024). Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/2009/23, з урахуванням меж його перегляду встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта. Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/2009/23 залишити без змін. Повний текст постанови складено 21.06.2024 Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.В. Плахов Суддя В.В. Лакіза Суддя П.В. Тихий