Постанова 4824 № 759/3563/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 759/3563/22 № апеляційного провадження: 22-ц/824/5328/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 червня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова Андрія Миколайовича на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року у складі судді П`ятничук І.В., у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії і бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова Андрія Миколайовича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації,- В С Т А Н О В И В : У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася у суд із скаргою на неправомірні дії і бездіяльність приватного виконавця Авторгова А.М., в якій просила: - визнати неправомірними дії і бездіяльність приватного виконавця Авторгова А.М. в частині не направлення копій постанови про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1, ВП НОМЕР_2, постанов про арешт коштів боржника ВП НОМЕР_1, ВП НОМЕР_2, нездійснення заходів щодо реальної перевірки призначення рахунку боржника перед накладанням на такі рахунки арешту, не здійснення перевірки АСВП та ЄСІТС на предмет наявності інших судових рішень, оскарження рішення за яким видано виконавчий документ; - визнати противоправними дії приватного виконавця Авторгова А.М. щодо накладення стягнення на боржника в розмірі 120%, шляхом накладення арешту на зарплатні рахунки боржника і стягнення на них всіх залишків коштів, що становлять заробітну плату боржника, накладення арешту на аліментний рахунок і стягнення аліментних коштів дитини; - скасувати постанови про арешт коштів ОСОБА_1 ; - повернути ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти, включаючи заробітну плату і аліментні платежі стягнуті по виконавчим провадженням ВП НОМЕР_1, ВП НОМЕР_2. Скарга обґрунтована тим, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 листопада 2022 року по цивільній справі №759/3563/22 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ССД та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав на малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва по справі №759/3563/22 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 25 000 грн, яке набрало законної сили. Зазначила, що 02 квітня 2023 року при перевірці ЄДРСР ОСОБА_1 стало відомо про постановлення Київським апеляційним судом 23 березня 2023 року у справі № 22-з/824/3240/2023 додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 30 000 грн. Крім того, вказала, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2020 року у справі №760/5726/20 визначено місце проживання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю а рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2020 року у справі №760/3966/20 стягнуто з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 4 500 грн щомісячно, починаючи з 11 лютого 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 572581,11 грн. та стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у розмірі 992 грн 40 коп. Зазначила, що 11 квітня 2023 року вона дізналась, що приватним виконавцем Авторговим А.М. 10 квітня 2023 року було відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 по виконавчому листу № 759/3563/22 виданого 07 квітня 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат пов`язаних з розглядом справи у розмірі 25 000 грн та відкрито ВП НОМЕР_1 по виконавчому листу №759/3563/22 виданого 07 квітня 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат пов`язаних з розглядом справи у розмірі 30 000 грн. Крім того, зазначила, що 10 квітня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Авторговим А.М. було винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 у ВП НОМЕР_1, без з`ясування призначень рахунків на які накладено арешт, в порушення своїх повноважень, в тому числі на рахунок отримання аліментів на дитину та на її зарплатні рахунки. Вважаючи неправомірними дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова А.М. звернулася до суду з вказаною скаргою. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії і бездіяльність приватного виконавця Авторгова А.В. - задоволено. В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Авторгов А.М., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 . В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала суду першої інстанції в частині визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця щодо не направлення копій постанов про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 та НОМЕР_1 та копій постанов про арешт коштів є безпідставною, та не відповідає дійсним обставинам справи. Вказує що 10 квітня 2023 року на адресу боржника, зазначену у виконавчому документі, направлено постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 та НОМЕР_1 за поштовим трек-номером 0600025579159. Відповідно до інформації з сайту АТ «Укрпошта» для відстеження поштових відправлень, лист повернуто на адресу приватного виконавця за закінченням терміну зберігання. Посилається на те, що отримання або не отримання зазначених листів боржницею перебуває поза межами контролю приватного виконавця, а тому не може свідчити про неправомірність його дій. Скаржником вказано, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківський установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходиться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначає, що жоден з банків, в якому в боржниці було відкрито рахунки не повідомляв приватного виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та не повертав його постанову без виконання. Крім того, отримавши копію скарги боржниці, адресовану суду, 14 квітня 2023 року приватним виконавцем було зроблено запити до АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «ОТП Банк» щодо інформації чи є рахунку боржника рахунками із спеціальним видом використання, а також запит щодо руху коштів по рахунку боржника. Відповідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк» боржник може здійснювати видаткові операції оскільки сума стягнення за виконавчим документом щодо неї не перевищує 100 тис грн та не є рахунком зі спеціальним режим використання. Вважає, свої дії правомірними та такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, жодних штрафів у розмірі «120%» приватним виконавцем на боржницю не накладалося, тому висновки суду в цій частині також є безпідставними та такими, що не ґрунтуються ані на законі ані на дійсних обставинах справи. Скаржник звертає увагу суду на те, що повертаючи боржнику стягнуті кошти у виконавчому провадженні суд фактично здійснив поворот виконання рішення у спосіб не передбачений чинним законодавством, що є грубим порушенням норм процесуального права. Вказує, що відповідно до абзацу шостого пункту 13 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, приватний виконавець у разі наявності від стягувача про шляхи отримання ним коштів зобов`язаний перерахувати кошти стягувачу - фізичній особі не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів, стягувачу - юридичній не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня їх надходження на відповідний рахунок. Зазначає, судову практику, яка підлягає застосуванню: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 травня 2019 року у справі №905/2458/16; постанова ВС/КЦС у справі №756/1927/16-ц від 03 лютого 2021 року. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У судове засідання приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Авторгов А.М., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи за їх відсутності (а.с.130-131). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її адвоката Шаповал О.В., які просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з положеннями частин 2 і 3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Зі справи убачається, що додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02.12.2022 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 25 000 грн (а.с. 116-119 т.2). На виконання рішення суду Святошинським районним судом м. Києва 07.04.2023 року було видано виконавчий лист про стягнення ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 25 000 грн (а.с. 73-74 т.4). Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 23.03.2023 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації понесених судових витрат на правову допомогу в розмірі 30 000 грн (а.с. 12-15 т.3) 04.04.2023 на виконання вказаного рішення Святошинським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 30 000 грн (а.с. 78-79 т.4). 10.04.2023 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Авторговим А.М. було відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 по виконавчому листу № 759/3563/22 виданого 07.04.2023 про стягнення судових витрат пов`язаних з розглядом справи у розмірі 25 000 грн (75-76 т.4). Того ж дня було відкрито виконавче провадження й за виконавчим листом про судових витрат пов`язаних з розглядом справи у розмірі 30 000 грн (а.с. 80 т.4). Також 10.04.2023 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Авторговим А.М. було винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавцем провадження ВП № НОМЕР_1 та постанову про арешт коштів боржника (а.с. 81, 85-86 т.4). Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , районний суд виходив з підстав її доведеності. Між тим з такими висновками районного суду погодитися не можливо з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ч. 1 ст. 89 ЦПК України). Апеляційний суд визнає необґрунтованими висновки суду щодо визнання неправомірними дії та бездіяльності приватного виконавця Авторгова А.М. щодо нездійснення заходів реальної перевірки призначення рахунку боржника перед накладанням на такі рахунки арешту, не здійснення перевірки АСВП та ЄСІТС на предмет наявності інших судових рішень, оскарження рішення за яким видано виконавчий документ. Так, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження"). Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) та у постанові Верховного Суду від 17 червня 2022 року у справі № 203/4803/21 (провадження № 61-3603ск22). При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 України "Про виконавче провадження" зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом. Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою, пенсією боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Проте скаржниця не зверталася з заявою про зняття арешту з рахунку на який нараховується заробітна плати та/або аліменти. При цьому з відповідей банків на запити приватного виконавця не вказано цільового призначення коштів, які поступають на рахунки ОСОБА_1 . Оскаржуваною постановою приватного виконавця про арешт коштів боржника накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення. Таким чином, вищезазначена постанова приватного виконавця відповідає як вимогам Закону України "Про виконавче провадження", так і Інструкції…, відтак, відсутні підстави для визнання дій державного виконавця при її винесенні протиправними, а постанови державного виконавця про арешт коштів боржника незаконною та її скасування. Задовольняючи вимоги скаржниці про визнання неправомірними дій і бездіяльність приватного виконавця Авторгова А.М. в частині не направлення боржниці копій постанови про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1, ВП НОМЕР_2 та постанов про арешт коштів, районний суд послався на відсутність у справі доказів на спростування указаних обставин. Проте з такими висновками районного суду погодитися неможливо. Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом України "Про виконавче провадження" N 1404-VIII та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі - Інструкція…). У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. З виконавчих листів, виданих Святошинським районним судом м. Києва на виконання рішення суду вбачається, що місцем проживання ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_1 саме за якою на ім`я боржника, приватним виконавцем було скеровано разом з рекомендованим поштовим відправленням копії постанов про відкриття виконавчого провадження та арешт коштів боржника, що підтверджується наданими скаржником до суду матеріалами виконавчого провадження (132,149 т.5). З урахуванням викладеного та приписів ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" боржниця вважається повідомленою про початок примусового виконання рішення суду. Також, аналізуючи положення Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечать положенню частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII, за приписами якої копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року в справі № 643/8028/15 (провадження № 61-10442св20), від 18 березня 2021 року у справі № 520/10954/15-ц (провадження № 61-7198св20), від 26 липня 2021 року по справі № 757/33710/14-ц (провадження № 61-6879св21). За таких обставин, доводи скаржниці в цій частині стосовно не направлення їй постанов приватного виконавця є, безпідставними. Хибними є висновки суду й щодо визнання противоправними дій приватного виконавця Авторгова А.М. в частині накладення стягнення на боржника стягнення у розмірі 120%, остільки у справі відсутні докази прийняття приватним виконавцем такого рішення. Як свідчать матеріали справи та надані скаржником матеріали виконавчого провадження, жодних штрафів у розмірі 120% приватним виконавцем на скаржницю не накладалося. Помилковими є висновки районного суду й щодо повернення ОСОБА_1 безпідставно стягнутих коштів, включаючи заробітну плату і аліментні платежі стягнуті по виконавчим провадженням ВП НОМЕР_1, ВП НОМЕР_2. Так, відповідно абзацу 5, 6 пункту 13 розділу VІІ Інструкції… кошти, що надійшли на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби від реалізації конфіскованого майна, перераховуються до державного бюджету протягом трьох робочих днів з дня надходження цих коштів. Приватний виконавець у разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів зобов`язаний перерахувати кошти стягувачу - фізичній особі не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів, стягувачу - юридичній особі не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня їх надходження на відповідний рахунок. Тобто, приватний виконавець не зберігає кошти боржника до повного виконання рішення в себе на рахунку, а по мірі їх стягнення перераховує стягувачу. Відтак, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таки чином, колегія суддів дійшла висновку, що приватний виконавець діяв в межах своїх повноважень з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження". За таких обставин ухвала суду як постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова Андрія Миколайовича задовольнити. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року скасувати. Ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії і бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова Андрія Миколайовича - відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 13 червня 2024 року. Суддя-доповідач: Судді: