Постанова 4802 № 161/8759/20

Справа № 161/8759/20 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П. Провадження № 22-ц/802/822/20 Категорія: 1 Доповідач: Здрилюк О. І. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 вересня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Здрилюк О.І., суддів - Бовчалюк З.А., Карпук А.К., секретар судового засідання Концевич Я.О., з участю представника заявника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Луцького районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Будя Сергія Леонідовича, скасування постанови та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 червня 2020 року, В С Т А Н О В И В : 29 травня 2020 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернулася до суду із зазначеною скаргою, яку мотивує тим, що на виконанні Луцького районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває відкрите 15.01.2016 виконавче провадження №49825833 з примусового виконання виконавчого листа № 2-7952/11, виданого 22.12.2015 Луцьким міськрайонним судом Волинської області на підставі судового рішення про солідарне стягнення із ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «БМ Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 831498,55 грн.. Тоді ж державним виконавцем звернуто стягнення і на її заробітну плату шляхом направлення відповідної постанови за місцем роботи, де з неї здійснюється відрахування не більше 20% заробітної плати. 21 травня 2020 року Головним державним виконавцем Луцького районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Будь С.Л. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_2 , у тому числі на рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в АТ КБ «ПриватБанк», на який перераховується її заробітна плата, за винятком 20%, утриманих на виконання постанови про звернення стягнення на заробітну плату, чим їй заблоковано отримання заробітної плати. Рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати є рахунками із спеціальним режимом, що виключає можливість державного виконавця накладати арешт на такі рахунки, а рахунок відкритий на її ім`я в АТ КБ «ПриватБанк» призначений виключно для зарахування заробітної плати, а тому накладення державним виконавцем арешту на цей рахунок призводить до порушення її конституційних прав та позбавляє її засобів до існування. Під час особистого прийому державний виконавець відмовився зняти накладений арешт. З урахуванням наведеного просила: - визнати неправомірними дії головного державного виконавця Луцького районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Будя С.Л. в частині накладення арешту на кошти, що розміщені на рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), угода SAMDNWFC000830059 від 12.11.2015), відкритому в АТ КБ «ПриватБанк»; - скасувати постанову Головного державного виконавця Луцького районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Будя С.Л. від 21 травня 2020 року у виконавчому провадженні №49825833 в частині накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 , угода SAMDNWFC000830059 від 12.11.2015), відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» Сятковській А.М.; - зобов`язати Луцький районний відділ Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 , угода SAMDNWFC000830059 від 12.11.2015), відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_2 .. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 червня 2020 року у задоволенні скарги відмовлено. В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати цю ухвалу. Відзив на апеляційну скаргу учасники справи не подавали. У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав та просить її задовольнити, скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги. Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін з таких підстав. Судом установлено, що у провадженні Головного державного виконавця Луцького районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Будя С.Л. перебуває відкрите 15.01.2016 виконавче провадження №49825833 з примусового виконання виконавчого листа № 2-7952/11, виданого 22.12.2015 Луцьким міськрайонним судом Волинської області стосовно боржника ОСОБА_2 на підставі судового рішення про солідарне стягнення із ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «БМ Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 831498,55 грн. (а.с.5). 21 травня 2020 року винесено постанову цього державного виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на належні боржнику ОСОБА_2 грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення цієї постанови, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (а.с.6). У зв`язку із винесенням цієї постанови накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 , угода SAMDNWFC000830059 від 12.11.2015), відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_2 для зарахування у тому числі заробітної плати (а.с.7). Із виписки по картці вбачається, що заробітна плата зараховується на зазначений рахунок (а.с.8-9). Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією бо бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби ( державних виконавців), та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно з п.1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець має право, у тому числі, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (ч.7 ст. 18 цього Закону). Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника). Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Такий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19-ц. Відповідно до вимог ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. ОСОБА_2 не надала ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу про те, що вона зверталася до державного виконавця Будя С.Л. із заявою про зняття арешту із її рахунку, що відкритий в АТ «ПриватБанк», що надавала останньому документи на підтвердження того, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на такому рахунку заборонено законом. Крім того, на момент звернення ОСОБА_2 зі скаргою на рішення державного виконавця інформації від АТ «ПриватБанк» щодо статусу коштів і рахунку, відкритого на ім`я боржника до державного виконавця не надходило. Отже, державний виконавець Будь С.Л. на момент звернення боржника ОСОБА_2 до суду не мав передбачених законом підстав для зняття арешту з рахунку. Повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи, суд першої інстанції дав їм вірну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги. Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не містять встановлених законом підстав для скасування ухвали, постановленої з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Судді