Постанова 4820 № 686/20498/13-ц

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2024 року м. Хмельницький Справа № 686/20498/13-ц Провадження № 22-ц/4820/25/24 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., секретар судового засідання Чебан О.М., з участю представника апелянта, представника позивача, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Приступи Д.І. від 28 листопада 2013 року. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в: У жовтні 2013 року ПАТ «УкрСиббанк», звертаючись в суд з цим позовом до відповідачів, вказував, що 14.01.2008 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір споживчого кредиту №11283418000, за умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 200000 дол. США під 12,9 відсотка річних із кінцевим строком повернення 13.01.2020 року. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.4, 4.2 договору банк надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті на загальну суму 200000 доларів США., що еквівалентно 1010000 грн. за курсом НБУ на день укладання договору, надання кредиту здійснюється у термін до 13.01.2020 року, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом і виконати свої зобов`язання згідно з договором у повному обсязі. Згідно з п. 1.3.1 договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 12,9 % процентів річних за час фактичного користування кредитом. Відповідно до умов договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом та проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у відповідності до «графіку платежів, визначення сукупної вартості кредиту» (додаток № 1 до договору), який є невід`ємною частиною договору. В забезпечення належного виконання умов кредитного договору 14.01.2008 року банком було укладено договір поруки №172589 з ОСОБА_2 . Відповідачі ці зобов`язання не виконували належно, внаслідок чого станом на 24.09.2013 року їх заборгованість перед банком становить 3272957,10 грн., з яких 1553249,64 грн. заборгованість за кредитним договором, 1444483,05 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом, 90454,69 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 184769,76 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах. Тому позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість в сумі 3272957,10 грн. та понесені судові витрати в сумі 3441 грн. Заочним рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.11.2013 року позов задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11283418000 від 14.01.2008 року в сумі 3272957,10 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати в сумі по 3441 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення суду як незаконне і відмовити в задоволенні позову в частині позовних вимог до нього. Апелят ставить під сумнів свій підпис у договорі поруки, оскільки в день укладення договору поруки він не був у банку, а лише в нотаріуса. ОСОБА_1 попросив його бути присутнім із ним, оскільки за його словами він разом із працівником банку домовилися про отримання хорошого кредиту за винагороду. Крім того, порука на момент звернення позивача до суду припинилася, оскільки заборгованість виникла з 10.10.2008 року, з цього моменту позичальник припинив сплачувати кредит. Позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором 08.10.2013 року, тобто, поза межами позовної давності. Заяву про застосування позовної давності до позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» в суді першої інстанції апелянт заявити не мав можливості, оскільки не був належно повідомлений про розгляд справи, тому відповідна заява зроблена апеляційному суду. Окрім того, з розрахунку заборгованості вбачається застосування позивачем вищих відсоткових ставок, ніж ті, що передбачені кредитним договором. Розглядаючи справу, суд виявив однобічність та упередженість, взявши до уваги тільки доводи позивача і залишив поза своєю увагою ряд нез`ясованих обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи і єпредметом доказування. У відзиві АТ «УкрСиббанк» просить відхилити апеляційну скаргу як безпідставну. Апелянт пропустив строк на перегляд заочного рішення у зв`язку з власним рішенням відмовитися від отримання копії рішення. Оскільки пропущений строк на перегляд заочного рішення, суд апеляційної інстанції має залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а заочне рішення - без змін. Для укладення договору поруки заявник засвідчує своїм підписом анкету поручителя від 08.01.2008 року, і надає, зокрема, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера та паспорт громадянина України. Ці факти спростовують твердження апелянта про неукладення договору поруки. Право на дострокове повернення заборгованості АТ «Укрсиббанк» використало у вересні 2013 року та в жовтні 2013 року подало позов до суду, що свідчить про дотримання шестимісячного строку, встановленого ст. 559 ЦК України. В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів. Представниця позивача просила відхилити апеляційну скаргу як безпідставну. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Так, встановлено, що 14.01.2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту №11283418000, за умовами якого позичальник отримав кошти в сумі 200000 дол. США під 12,9 відсотка річних із кінцевим строком повернення 13.01.2020 року. В забезпечення належного виконання умов кредитного договору 14.01.2008 року банком укладено договір поруки №172598 з ОСОБА_2 , згідно з п.1.1 якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 , усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту в повному обсязі. 14.01.2008 року банк умови договору виконав, надав ОСОБА_1 кредит в сумі 200000 дол. США, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку. Позичальник не виконував належно взяті на себе зобов`язання, заборгованість перед ПАТ «УкрСиббанк» станом на 24.09.2013 року склала 3272957,10 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 1553249,64 грн., заборгованість по відсотках 1444483,05 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 90454,69 грн., 184769,76 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом. Наведене підтверджується матеріалами справи. Задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виконали у визначені строки зобов`язання з повернення грошових коштів ПАТ «УкрСиббанк», а тому останній відповідно до п.3.1.3 Кредитного договору скористався правом вимагати від відповідачів достроково повернути кредит, проценти за користування коштами та пеню. Тому наявні підстави для стягнення солідарно з відповідачів 3272957,10 грн. наявного боргу, який розраховано згідно умов кредитного договору. Доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду і непідписання договору поруки ОСОБА_2 є безпідставними. Так, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). За змістом ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з ч.ч.1-2 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч.1-2 ст. 554 ЦК України). За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Апелянт ОСОБА_2 , заперечуючи підписання та укладення ним 14.01.2008 року договору поруки №172598 з ПАТ «УкрСиббанк», не представив достатні та допустимі докази на спростування цього факту. Так, згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи підписи від імені ОСОБА_2 у договорі поруки №172598 ві 14.01.2008 року, укладеному між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» (у графах «поручитель» та навпроти прізвища ОСОБА_2 ) виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів. Підписи у вказаному договорі поруки (у графах «поручитель» та напроти прізвища ОСОБА_2 ) виконані ймовірно ОСОБА_2 . Отже, вказаний висновок експерта викладений не в категоричній формі, і не спростовує належність підпису поручителя в договорі поруки №172598 від 14.01.2008 року ОСОБА_2 . В свою чергу стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Розрахунок заборгованості виконаний відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту, з яким поручитель був ознайомлений, про що зазначено в п.1.2, 1.3 договорів поруки. Наведене цілком спростовує доводи апеляційної скарги про застосування позивачем вищих відсоткових ставок, ніж передбачених кредитним договором Доводи апеляційної скарги про припинення поруки на час пред`явлення цього позову є безпідставними. Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Договором поруки, укладеним з ОСОБА_2 , не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, - згідно пункту 3.1 цей договір діє повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором. Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Отже, у разі зміни кредитором на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України строку виконання основного зобов`язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати. Встановлено, що у зв`язку з порушенням боржником ОСОБА_1 виконання зобов`язання за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України і умов кредитного договору використав право вимагати дострокового повного виконання зобов`язань за кредитним договором у вересні 2013 року і в жовтні 2013 року подав цей позов до суду з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов`язаних із ним платежів за кредитним договором до позичальника та поручителя. Ця обставина цілком свідчить про дотримання шестимісячного строку, встановленого ч.4 ст. 559 ЦК України. Адресована ОСОБА_2 повідомлення-вимога від 14.11.2008 року про стягнення простроченої заборгованості за кредитом не спростовує цього висновку суду. Ці обставини також цілком спростовують посилання апелянта на пропуск позовної давності позивачем. Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційних скарг не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2013 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 17 червня 2024 року. Судді Л.М. Грох Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк