Постанова Хмельницький апеляційний суд № 677/697/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2026 року м. Хмельницький Справа № 677/697/22 Провадження № 22-ц/820/667/26 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Янчук Т.О. секретар судового засідання Шевчук Ю.Г. з участю представника позивача розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 677/697/22 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», яка подана його представником адвокатом Бережною Наталією Миколаївною, на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 грудня 2025 року у складі судді Шовкуна В.О. у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в : У червні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 133783,86 доларів США, яка складається з наступного: 15790,94 доларів США- заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 34783,77 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 4381,07 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 78828,08 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. В обґрунтування позову банк вказував, що 24.05.2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № НМАWG100007420, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 18700 доларів США на термін до 23.05.2022 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими Договором. Відповідно до Договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати ОСОБА_1 повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором НМАWG100007420 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку та строки, у зв`язку з чим станом на 25.02.2022 року має заборгованість в розмірі 133783,86 доларів США, яка складається з наступного: 15790,94 доларів США- заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 34783,77 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 4381,07 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 78828,08 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Тому банк просив стягнути з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_3 в солідарному порядку вказану суму заборгованості та судові витрати у справі. Ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 20 лютого 2025 року задоволено заяву АТ КБ «Приватбанк» та залишено позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» в частині позовної вимоги про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 без розгляду. В березні 2025 року АТ КБ «Приватбанк» подав уточнення до позовної заяви та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість у розмірі 63 593,72 Долар США, що станом на 03.02.2025 за курсом 41,7263 відповідно до службового розпорядження НБУ від 03.02.2025 року складає 2 653 530,64 грн і яка складається з наступного: 15790,94 Доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 35325,71 Доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 4477,07 Доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 8000 Доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором та судові витрати. В обґрунтування поданої заяви позивач вказував те, що банк звернувся з позовом до відповідача у червні 2022 року, але станом на 03.02.2025 року розмір заборгованості за кредитним договором № HMAWG100007420 від 24.05.2007 року змінено. Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 03.02.2025 р. відповідач має заборгованість за кредитним договором у розмірі 63 593,72 Доларів США, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. АТ КБ «Приватбанк» не погодилося з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, вважає його незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт вказує, що підставою для відмови в задоволенні позову стало застосування судом першої інстанції строку позовної давності відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦПК України. Однак, судом першої інстанції в порушення ст.ст. 83, 178 ЦПК України, приєднано до матеріалів справи заяву про застосування строку позовної давності, яка є по суті запереченням щодо задоволення позову та має подаватись в порядку передбаченому ст. 178 ЦПК України, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Кірм того, в порушення ч. 3 ст. 43 ЦПК України суд першої інстанції в судовому засіданні не надав можливості представнику АТ КБ «ПриватБанк» навести свої доводи щодо заяви представника відповідача про приєднання доказів на підтвердження пропуску строку позовної давності. В одному із судових засідань, після надходження на Електронну адресу Позивача заяви про приєднання доказів на підтвердження пропуску строку позовної давності, при відсутності самої заяви про застосування строку позовної давності, яку на адресу банку надіслано не було і про яку представник позивача дізнався випадково, тому представником позивача було заявлено клопотання про відтермінування розгляду заяви про приєднання доказів на підтвердження пропуску строку позовної давності до отримання банком самої заяви про застосування строку позовної давності. Проте, більше до цього клопотання суд першої інстанції не повертався і знехтував нормами процесуального права, зокрема ст.ст. 83, 178 ЦПК України та в порушення ч. 8 ст. 83 ЦПК України долучив до матеріалів справи надані представником відповідача докази, без жодного обгрунтування неможливості їх подання в установлений законом строк. Крім того, посилається апелянт, що судом не прийнято до уваги, причини пропуску строку позовної давності, які є поважними, оскільки 14.09.2012 року. Красилівським районним судом Хмельницької області у справі № 2/2209/8/2012 ухвалено рішення, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HMAWG100007420 від 24.05.2007 р. у розмірі 20038,48 доларів США звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ЗАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_1 з предмету іпотеки. Тому АТ КБ «ПриватБанк» займався виконанням рішення суду від 14.09.2012р., що підтверджується заявою-згодою ОСОБА_1 від 11.02.2013 року. Отже, твердження суду першої інстанції, що рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 14.09.2012р. про звернення на предмет іпотеки не виконувалось та до примусового виконання органам державної виконавчої служби не пред`являлось, - не відповідає дійсним обставинам справи. Враховуючи вищенаведене, строк позовної давності 11.02.2013р. було перервано відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України. Тому, 23.12.2015 року, в межах строку позовної давності, АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Красилівського районного суду Хмельницької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № HMAWG100007420 від 24.05.2007 року. Позов банку було прийнято судом та 06.01.2016 року відкрито провадження у справі № 677/2466/15-ц, яка перебувала на розгляді в Красилівському районному суду Хмельницької області до 14.05.2018 року, а ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 14.05.2018 року вказаний позов залишено без розгляду. В подальшому, 03.06.2022 року, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Красилівського районного суду Хмельницької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № HMAWG100007420 від 24.05.2007 року. При цьому, строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України продовжувався з урахуванням п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Таким чином, строк позовної давності, який мав би відліковуватися з 15.05.2018 року (залишення без розгляду позовної заяви Банку до ОСОБА_1 від 14.05.2018р.), сплинути на момент подання позовної заяви у червні 2022 році- не міг, оскільки строк позовної давності продовжено на період карантину, з 12.03.2020 року. Отже, враховуючи тривале виконання рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 14.09.2012р., а також тривалий судовий розгляд (понад три роки) справи № 677/2466/15-ц, в результаті якого позов було залишено без розгляду 14.05.2018р., що унеможливлювало подання іншого позову, може вважатися поважною причиною пропуску строку позовної давності. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Так судом встановлено, що 24 травня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитно-заставний договір № НМAWG1000007420, згідно умов якого банк зобов`язувався надати відповідачу кредит шляхом видачі готівки або перерахування на на рахунок позичальнкипра у вигляді не відновлювальної кредитної лінії у розмірі 18700 доларів США на наступні цілі: 16000 Доларів США на придбання позичальником квартири та 2700 доларів США на страхові платежі зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості, винагорода за надання фінансового інструменту 0,2% від суми наданого кредиту. Період сплати кредиту щомісяця в суми 225,75 доларів США з 24 по 29 число кожного місяця (п.п. 1.1, 7.1). Позичальник зобов`язаний своєчасно погашати кредит сплачувати відсотки за користування кредитом та винагороду за надання фінансового інструменту відповідно до умов договору (п.п. 2.2.2-2.2.4). У разі порушення позичальником зобов`язань, передбачених ст.ст. 2.2.2. та25.2.3 договору щодо сплати відсотків позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожний день прострочки (п.4.1). Пунктом 2.3.5 Договору передбачено, що в разі порушення Позичальником зобов`язань, передбачених даним договором банк на власний розсуд має право: а) розірвати договір в судовому порядку; або б) згідно ст. 651 ЦК України, здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальникові відповідного повідомлення. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язаний повернути банку суму кредиту в повному обсязі (п.2.3.3). При непогашенні кредиту в строки, передбачені п.п. 7.1, 2.3.3 Договору заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою (п 3.8.). У разі порушення термінів оплати кредиту (зокрема оплата заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів позичальник зобов`язаний повернути (сплатити) суму кредиту (залишок заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені в повному обсязі в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів (п. 7.1). З метою забезпечення зобов`язань позичальника за вищевказаним кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 24.05.2007 року, згідно якого ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно - однокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надав позичальнику кредитні кошти, визначені умовами договору, однак позичальник свої зобов`язання в повному обсязі в частині сплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитом виконував неналежним чином, переставши погашати кредит в повному обсязі з 02 грудня 2008 року, в зв`язку з чим станом на 05.11.2009 року в позичальника виникла прострочена заборгованість: по тілу кредиту в сумі 494,54 доларів США, по відсотках за користування кредитом в сумі 1889,27 доларів США, прострочена комісія 31,85 доларів США. В зв`язку з цим банк 5 листопада 2009 року пред`явив ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій вказав, що ним порушено терміни виконання зобов`язання за кредитним договором і станом на 05 листопада 2009 року його заборгованість складає 17626,74 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом 15056,54 долара США, прострочена заборгованість за кредитом 494,54 доларів США, заборгованість по відсотках 70,55 доларів США, прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитом 1889,27 доларів США, нарахована комісія 31,85 доларів США, прострочена комісія 31,85 доларів США, пеня 19,84 долара США. Також банк з посиланнями на норми ст.ст. 1050, 1054 ЦК України вказав, що має право вимагати дострокового погашення кредиту через порушення боржником своїх зобов`язань з сповнення чергової суми кредиту, а тому вимагає від позичальника сплатити заборгованість за кредитним договором у розмірі 17626,74 доларів США в строк до 01.12.2009 року, але не пізніше 30 днів з дати отримання цього повідомлення. В разі невиконання цієї вимоги банк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки. Дана вимога була отримана позичальником, однак ним виконана не була. У квітні 2011 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно - однокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок дострокового погашення заборгованості за кредитним договором від 12 вересня 2007 року № DN80FI00000146 станом на 21 грудня 2011 року вона становить 20038, 48 доларів США. Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 14.09.2012 року, яке набрало законної сили, позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НМАWG100007420 від 24.05.2007 року в розмірі 20038,48 долари США звернуто стягнення на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , початкова ціна якої для подальшої реалізації становить 128280 грн., шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_1 з квартири зі зняттям з реєстраційного обліку в Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у м. Красилові. В грудня 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № HMАWG100007420 від 24.05.2007, проте ухвалою суду від 14.05.2018 року позов залишено без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Звернувшись до суду з даним позовом 14 червня 2022 року про стягнення заборгованості за кредитним договором від 24.05.2007 року з позичальника, банк вказав, що станом на 25.02.2022 року відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 133783,86 доларів США, яка складається з наступного: 15790,94 доларів США- заборгованість за кредитом; 34783,77 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 54381,07 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 78828,08 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. В ході розгляду справи 17 червня 2024 року представник відповідача заявив суду клопотання про застосування при вирішенні спору строків позовної давності та відмови в позові з цих підстав. Дані обставини підтверджуються матеріалами справи. Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно п. 1 ст. 611 вказаного Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. У відповідності до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Як встановлено судом свої зобов`язання відповідно до кредитного договору позичальник належним чином не виконував в повному обсязі, не вносив платежі на погашення кредиту, не сплачував нараховані проценти за користування кредитом, а тому в нього виникла заборгованість за кредитним договором. У справі, що переглядається, банк звернувся до відповідача як боржника за кредитним зобов`язанням з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 24.05.2007 року, розрахунок якої здійснено станом на 25.02.2022 року з нарахуванням відсотків по дану дату. Однак апеляційний суд вважає, що, пред`явивши 05 листопада 2009 року з посиланням на норми ст. ст, 1050, 1054 ЦК України вимогу про повне дострокове повернення всієї суми кредиту і пов`язаних із ним платежів в строк до 01.12.2009 року, кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання, який для позичальника ОСОБА_1 , що отримав дану вимогу, вважається таким, що настав, що зумовило виникнення у нього обов`язку до 01.12.2009 року, визначений у вимозі строк, повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти та інші платежі. У вимозі від 05.11.2009 року позивачем встановлено строк для її виконання і повного погашення кредитних коштів до 01.12.2009 року, тобто позивачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінено строк виконання зобов`язань за Кредитним договором № НМAWG1000007420 від 24 травня 2007 року, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 . Отже у справі, яка переглядається, ПАТ КБ «ПриватБанк» використало своє право вимагати дострокового повернення всієї суми кредит, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, змінило строк дії кредитного договору у відповідності до норм цивільного законодавства до 01.12.2009 року і саме з цього часу у банку виникло право на звернення з позовом до суду про захист свого порушеного права в межах трьохрічного строку позовної давності, тобто до 01.12.2012 року. Однак як вбачається з матеріалів справи ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості з відповідача станом на 25.02.2022 року лише 14.06.2022 року. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України). Згідно ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Відповідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За нормами ч. 1 ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України. Матеріали справи містять заяву відповідача про застосування позовної давності Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/115534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зазначила, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Така ж правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справа № 310/11534/13-ц. З врахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні позову за пропуском позивач строку позовної давності, оскільки з врахуванням зміни позивачем строку виконання зобов`язань за кредитним договором до 01.12.2009 року, останній мав право на звернення до суду з позовом на захист порушеного права в межах строків позовної давності, тобто до 01.12.2012 року, однак звернувся до суду 14.06.2022 року, тобто з пропуском такого строку. Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30 січня 2026 року у справі № 215/3082/16 в справі за аналогічних правовідносин. Крім того звернувшись до суду в квітні 2011 року з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно - однокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок дострокового погашення заборгованості за кредитним договором від 12 вересня 2007 року № DN80FI00000146 станом на 21 грудня 2011 року в сумі 20038, 48 доларів США, АТ КБ «ПриватБанк» теж достроково змінило строк виконання зобов`язань за Кредитним договором № НМAWG1000007420 від 24 травня 2007 року і при цьому не навело поважних причин, чому в період до 01.12.2012 року не зверталось з позовом до відповідача про стягнення заборгованос і за кредитним договором. Доводи апеляційної скарги, що наявні правові підстави для визнання причин пропуску позовної давності поважними, а саме неможливості виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах строку позовної давності 23.12.2015 року вже було подано про стягнення заборгованості за кредитним договором і ухвалою суду від 14.05.2018 року даний позов було залишено без розгляду, а після цього банк в межах строку позовної давності, який був продовжений норами ЦК України в зв`язку з оголошенням на території України карантину та військового стану слід відхилити. В даних доводах апелянтом не жодних причин неможливості подачі позову в період з 01.12.2009 по 01.12.2012, тобто в межах строку позовної давності з моменту, коли у відповідача виник обов`язок повернути кредит в повному обсязі на вимогу банку, а позивач знав про порушення свого права на повернення боргу в повному обсязі і особу, яка порушила його права, та набув право на свій захист в судовому порядку. Звернення стягнення на предмет іпотеки, задоволення такого позову судом і виконання цього судового рішення жодним чином не впливали на права банку на судовий захист шляхом стягнення кредитної заборгованості і не перешкоджали банку звернутись до суду з відповідним позовом. Також суд не приймає до уваги доводи апелянта, що відповідачем заяву про застосування строків позовної давності подано з порушенням строків, передбачених ЦПК України, а саме після закриття підготовчого засідання, а докази по справи мають подаватись лише в межах підготовчого судового засідання. За змістом ч. 3 ст. 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Натомість нормами ЦПК України не передбачено на якій стадії судового процесу може бути подана заява про застосування строків позовної давності. З врахуванням аналізу таких норм ЦК та ЦПК України слід зробити висновок, що заява про застосування строків позовної давності може бути заявлена на будь-якій стації цивільного процесу, але лише до винесення судового рішення по суті справи. При цьому колегія суддів звертає увагу що така заява не є доказом по справі, а є лише заявою до суду про застосування норм матеріального права. Крім цього за матеріалами справи вбачається, що провадження в справі було відкрито 21.06.2022 року і призначено підготовче судове засідання на 18.07.2022 року на 10 годину, відповідач викликався в підготовче судове засідання шляхом оголошення на сайті, підготовче засідання фактично не проводилось в зв`язку з неявкою сторін і суд ухвалою від 18.07.2022 року закрив підготовче провадження в справі і призначив справу до розгляду на 04 серпня 2022 року, справа розглядалась до 09 грудня 2025 року вже за участю представника відповідача. Тобто фактично відповідач не міг в підготовчому засіданні надати свої докази по справі, а крім того сам банк не надав суду свою вимогу боржнику від 05.11.2009 року про дострокове погашення кредиту, хоча даний письмовий доказ має міститись в матеріалах кредитної справи банку і про цей доказ банку було достеменно відомо, оскільки цей документ є безпосередньо банківським документом, який виготовив сам позивач і сам направив боржнику. При цьому в судовому засіданні апеляційного суду представник банку підтвердив направлення вищевказаного повідомлення позивачу. Таким чином підстав для скасування рішення та задоволення позову банку в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», яка подана його представником адвокатом Бережною Наталією Миколаївною, залишити без задоволення. Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 11 травня 2026 року. Судді А.М. Костенко Р.С. Гринчук Т.О. Янчук