Постанова 4824 № 753/11166/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа №753/11166/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/728/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 6 червня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Борисової О.В. при секретарі Баллі Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Каплі Аліни Степанівни на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 2 березня 2021 року (суддя Комаревцева Л.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, встановив: у липні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом та, з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог, просив стягнути з ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» залишок страхового відшкодування у сумі 38 381грн 75коп., 3 % річних від простроченої суми відшкодування у розмірі 1 886грн 49коп., пеню - 5 821грн 85коп., інфляційне нарахування на суму боргу - 1 952грн 90коп., витрати на рецензування звіту - 3 000грн, витрати на проведення висновку №024/21 від 12 січня 2021 року - 3500грн, що разом становить 54 542грн 99коп., та з ОСОБА_2 різницю між фактичним розміром шкоди і лімітом відповідальності страховика - 296 631грн 43коп. та витрати на проведення експертних досліджень - 3 000грн, моральну шкоду - 10 000грн, що разом становить 309 131грн 43 коп., та судові витрати. Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 9 січня 2019 року о 13год. 08 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Hyundai, д.н.з. НОМЕР_1 , на перехресті вул. Дніпровська Набережна та Княжий Затон у м. Києві, рухаючись по другорядній дорозі, не надала переваги в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі, в результаті чого допустила зіткнення з автомобілем Lexus, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить йому на праві власності, що спричинило пошкодження автомобіля. Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва №753/1811/19 від 15 лютого 2019 p., що набрала законної сили, ОСОБА_3 визнано винною в дорожньо-транспортній пригоді та накладено штраф в розмірі 340 грн. Позивач стверджував, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Hyundai, д.н.з. НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/7653628 та договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів ДЦВ №0094065 з лімітом відповідальності у 200 000грн була застрахована у ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», яка 6 квітня 2019 року здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 79 670грн 68коп., 29 серпня 2019 року у розмірі 52 026грн 74коп., та 8 січня 2020 року у розмірі 4 278грн, що разом становить 135 975грн 42коп. Позивач посилався на те, що не погодився із звітом про оцінку вартості матеріального збитку, проведеного за замовленням страхованої компанії, у зв`язку із чим звернувся до незалежного оцінювача ОСОБА_4 з метою встановлення дійсної вартості завданого збитку, який встановив, що транспортний засіб фактично знищений, так як його ринкова вартість на час ДТП складала 398 019грн 10коп., а вартість відновлювального ремонту - 452 211грн 64коп. Також ним була проведена оцінка утилізаційної вартості автомобіля, яка визначена у 74 373грн 31коп. Позивач зазначав, що згідно висновку судової експертизи №024/21 від 12 січня 2021 року ринкова вартість автомобіля Lexus, д.н.з. НОМЕР_2 , станом на момент події становила 526 669грн 65коп., вартість відновлювального ремонту автомобіля станом на дату ДТП складає 470 988грн 60коп. та вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу станом на дату ДТП - 175 357грн 17коп., тому страховик повинен виплатити страхове відшкодування у розмірі 38 381грн 75коп., враховуючи виплачену суму та 1000грн франшизи. Також позивач вважав, що страховик повинен сплатити пеню відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 3% річних та інфляційні втрати відповідно до ст. 625 ЦК України, починаючи з 31 травня 2019 року по 18 січня 2021 року. На підставі ст. 1194 ЦК України позивач вважав, що різницю між завданими матеріальними збитками та страховим відшкодуванням повинна сплатити ОСОБА_2 , як особа винна у ДТП. Обґрунтовуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на те, що завдана матеріальна шкода заподіяла душевні та психологічні страждання, переживання, які він зазнав у зв`язку із знищенням та пошкодженням його майна, порушення цивільних прав та нормального ритму життя. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 2 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Капля А.С. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Представник позивача посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та наданим доказам, так як суду були надані належні та достатні докази у підтвердження розміру завданих позивачу збитків, а суд самоусунувся від виконання своїх обов`язків стосовно встановлення фактичних обставин справи та оцінки доказів. Також представник позивача зазначає, що суд не врахував визнання страховиком позовних вимог у сумі 9 679грн 24коп. та безпідставну виплату страхового відшкодування без врахування ПДВ, так як грошові кошти перераховувалися на СТО, де здійснювався ремонт автомобіля. Крім того, судом не надано оцінку позовним вимогам про стягнення зі страховика інфляційних втрат, витрат на рецензування звіту та витрат на проведення експертизи. Представник позивача вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2 , так як надані суду докази підтверджують розмір завданих позивачу збитків, які не можуть бути повністю відшкодовані за рахунок страхової виплати, тому різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою повинна бути виплачена ОСОБА_2 . Крім того, представник позивача зазначає, що суд залишив поза увагою позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 завданої позивачу моральної шкоди та франшизи. У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - Собуцька Я.Ю. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив всі обставини справи, надавши їм належну правову оцінку. Відповідачка ОСОБА_2 , будучи повідомленою про день та час розгляду справи 6 червня 2023 року під розписку (с.с.149 т.4), у судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, клопотання про перенесення засідання не подала. Представник відповідача ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - Ліневич О.В. надіслала на електронну адресу Київського апеляційного суду заяву про розгляд справи у її відсутність (с.с.156 т.4). Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Каплі А.П., яка підтримала доводи апеляційної скарги з врахування заяви про відмову від апеляційної скарги в частині вимог до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», пояснення представника ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - адвоката Ліневич О.В. та відповідачки ОСОБА_2 , які заперечували проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 9 січня 2019 року на перехресті вул. Дніпровська Набережна та Княжий Затон у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Hyundai, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та Lexus, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , у результаті якої автомобіль останнього отримав пошкодження. Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 15 лютого 2019 року ОСОБА_2 визнано винною в дорожнього-транспортній пригоді та накладено штраф. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Hyundai, д.н.з. НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/7653628 та договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів ДЦВ №0094065, була застрахована у ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» з загальним лімітом відповідальності 200 000грн та франшизою 1 000грн. ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» здійснила виплату страхового відшкодування: 6 квітня 2019 року - 79 670грн 68коп., 29 серпня 2019 року - 52 026грн 74коп. , 8 січня 2020 року - 4 278грн та 11 березня 2020 року - 9 676грн 24коп., а всього на 145 654грн 66коп. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та передчасності позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2 30 травня 2023 року ОСОБА_1 надіслав на електронну адресу Київського апеляційного суду заяву про відмову від апеляційної скарги до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та закриття апеляційного провадження у цій частині (с.с.138 т.4), яка не підписана його електронним підписом, тому до уваги апеляційним судом не приймається. Представником ОСОБА_1 - адвокатом Каплею А.С. 30 травня 2023 року подана заява про відмову від апеляційної скарги та закриття апеляційного провадження в частині вимог, заявлених до Публічного акціонерного товариства страхова компанія «Оранта», оскільки висновком судової комісійної транспортно-товарознавчої експертизи № 29842/22-54/30690/22-56 від 1 лютого 2023 року визначена вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Lexus RX 350, д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, станом на дату ДТП - 137 445,97грн, а страховою компанією виплачено 146 654грн 66коп., тому у позивача відсутні вимоги до зазначеного відповідача. У судовому засіданні представник позивача - адвокат Капля А.С. підтримала дану заяву. Відповідно до ч. 4 ст. 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. За відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги У разі закриття апеляційного провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги на судове рішення, повторне оскарження цього рішення особою, що відмовилася від скарги, не допускається ( ч.5 ст.364 ЦПК України). Враховуючи, що апеляційна скарга подана адвокатом Каплею А.С., вона має право відмови від апеляційної скарги, наслідки відмови від апеляційної скарги представнику позивача відомі, тому колегія суддів вважає, що заява адвоката Каплі А.С. підлягає задоволенню. Відповідно до положень частини 1 статті 367 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог, пред`явлених до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», апеляційним судом не переглядається. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 , колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав. Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За змістом частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Частиною першою статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. У постанові від 4 липня 2018 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц зроблено правовий висновок про те, що відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Обмеження, зазначене у частині першій статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, встановлено для страховиків цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Однак, чинне законодавство не містить відповідних положень щодо необхідності урахування фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу у правовідносинах, що виникли між страхувальником та страховиком відповідно до договорів добровільного страхування майна. У такому випадку розрахунок суми страхового відшкодування здійснюється згідно із умовами договору. Матеріали справи не містять умов договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 0094065, який був укладений між ПАТ «НАСК «Оранта» та ОСОБА_2 25.09.2018, крім умови, що виплата страхового відшкодування здійснюється лише після того, коли буде повністю вичерпано ліміт відповідальності за полісом ОСЦПВВНТЗ АМ №755628 від 25.09.2018. За обставинами справи, ПАТ «НАСК «Оранта» здійснювало виплату страхового відшкодування керуючись нормами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", проти чого відповідачкою ОСОБА_2 заперечень заявлено не було. За таких обставин, страховиком страхове відшкодування виплачується відповідно до положень ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". З матеріалів справи вбачається, що у підтвердження позовних вимог позивачем суду першої інстанції було надано декілька висновків спеціалістів з приводу оцінки матеріального збитку, завданого йому у результаті пошкодження його транспортного засобу у ДТП за участю ОСОБА_2 . У зв`язку із чим, представником ПАТ НАСК «Оранта» було заявлено клопотання про призначення судової авто-товарознавчої експертизи, проти чого не заперечував представник позивача. Однак, судом було запропоновано учасникам справи замовити експертизу у порядку ст. 102 ЦПК України. Виконуючи вимоги суду, позивачем був наданий висновок судового експерта Коваля І.М. від 12 січня 2021 року, а відповідачем ПАТ НАСК «Оранта» - висновок судового експерта Новоселецького В.А. від 28 грудня 2020 року, які мають суттєві розбіжності у визначенні розміру відновлювального ремонту автомобіля позивача, які суду не вдалося усунути шляхом опитування експертів у судовому засіданні. При цьому, судом першої інстанції у рішенні не була надана оцінка вказаним висновкам експертів. На думку колегії суддів, суд першої інстанції повинен був усунути розбіжності у висновках експертів, роз`яснивши учасникам справи право заявити клопотання про призначення судової комісійної експертизи для визначення розміру матеріального збитку та відновлювального ремонту автомобіля позивача. Не виконання судом першої інстанції вказаних норм процесуального права, призвело до неповного з`ясування обставин справи та не вирішення спору по суті заявлених позовних вимог. Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд, усуваючи допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, призначивкомісійну транспортно-товарознавчу експертизу. Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової комісійної транспортно-товарознавчої експертизи № 29842/22-54/30690/22-56 від 1 лютого 2023 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Lexus RX 350, д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату ДТП - 9 січня 2019 року, разом із ПДВ, становила 359 686,23грн та не перевищує ринкову вартість транспортного засобу, яка разом із ПДВ становила 457 498,90грн. Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Lexus RX 350, д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, станом на дату ДТП складала 137 445,97грн. Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Lexus RX 350, д.н.з. НОМЕР_2 , без врахування коефіцієнту фізичного зносу станом на дату проведення експертизи, разом із ПДВ, складає 598 218,98грн. Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Lexus RX 350, д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату ДТП, без урахування ПДВ, складала 121 567,80грн (с.с.77-85 т.4). Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Отже, ОСОБА_2 , як особа, яка винна у вчиненні ДТП, зобов`язана сплатити ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України). Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Суду у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19 та у постанові від 21 грудня 2020 року у справі № 911/286/20. Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Позивач під час розгляду справи не надав належних та допустимих доказів фактичних витрат на відновлення автомобіля після ДТП. За таких обставин, вартість відновлювального ремонту підлягає зменшенню на суму ПДВ (20%), оскільки документальне підтвердження факту оплати проведеного позивачем ремонту в матеріалах справи відсутнє. Також під час апеляційного розгляду було встановлено, що позивачем після ДТП у грудні 2019 року автомобіль був відчужений, а відтак для відшкодування завданої шкоди колегія суддів враховує суму відновлювального ремонту автомобіля, визначену експертами на дату ДТП - 359 686грн 23коп. Згідно ремонтної калькуляції, доданої до висновку експертів, загальна вартість запчастин, необхідних для ремонту автомобіля, з врахування ПДВ, складала 323 835,81грн. Отже, без врахування ПДВ вартість запчастин становитиме 259 068,65грн (323 835,81грн х 80%), а загальна вартість відновлювального ремонту без врахування ПДВ становить 294 919,07грн. За матеріалами справиПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» виплатило на користь позивача страхове відшкодування у сумі 145 654,66грн, тому з ОСОБА_2 підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю відновлювального ремонту та розміром сплаченого страхового відшкодування, що становить 149 264,41грн (294 919,07грн - 145 654,66грн). Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Приписами ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача, що пошкодження автомобіля у ДТП негативно вплинуло на його моральний стан та призвело до душевних страждань, пошкодження автомобіля спричинило необхідність вживати заходів для відшкодування завданої шкоди, зміну життєвих планів позивача, що відповідачкою ОСОБА_2 не вчинено дії для відшкодування завданих з її вини позивачу збитків, а тому існують достатні правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоди в розмірі 10 000грн. Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, допустив порушення норм процесуального права, тому рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 , підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог. Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Виходячи із розміру задоволених позовних вимог, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви 1 592грн 64коп. та 2 388грн 96коп. за подання апеляційної скарги, а всього 3 981грн 60коп. Вимоги позивача про відшкодування понесених ним витрат на проведення звіту ФОП « ОСОБА_4 » у розмірі 3 000грн відшкодуванню за рахунок ОСОБА_2 не підлягають, оскільки висновки вказаного спеціаліста були спростовані висновком судової комісійної транспортно-товарознавчої експертизи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК). Пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Разом з тим, відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги від 30 серпня 2019 року, укладеного між адвокатом Каплею А.С. та ОСОБА_1 , останній доручив адвокату, а адвокат взяла на себе зобов`язання надати правову допомогу у справі щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 9 січня 2019 року у м. Києві (с.с.17 т.1). Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Додатковою угодою № 3 до договору про надання правової допомоги від 30 серпня 2019 року ОСОБА_1 та адвокат погодили вартість юридичних (правових) послуг адвоката. Станом на 3 липня 2020 року адвокатом Каплею А.С. наданий суду рахунок фактичних послуг, наданих ОСОБА_1 , згідно якого: 1) підготовка та надіслання адвокатського запиту від 30 серпня 2019 року (витрачений час - 0:30 год., вартість - 1000грн); 2) підготовка та надіслання письмового запиту на проведення рецензування від 26 вересня 2019 року (витрачений час - 1:30 год., вартість - 2000грн); 3) підготовка та надіслання письмового звернення до Фонду державного майна від 3 грудня 2019 року (витрачений час - 2 год., вартість - 2000грн); 4) підготовка та надіслання письмового повідомлення до НАСК «Оранта» та ТОВ «Клевер Експерт» про огляд автомобіля від 26 грудня 2019 року (витрачений час - 1:30 год., вартість - 2000грн); 5) підготовка та надіслання листа до Фонду державного майна від 13 січня 2020 року (витрачений час - 2:30 год., вартість - 2000грн); 6) підготовка та надіслання адвокатського запиту від 20 січня 2020 року (витрачений час - 0:30 год., вартість - 1000грн); 7) підготовка та надіслання листа до Фонду державного майна від 17 лютого 2020 року (витрачений час - 1:30 год., вартість - 2000грн); 8) підготовка та надіслання адвокатського запиту від 24 квітня 2020 року (витрачений час - 0:30 год., вартість - 1000грн); 9) надання правової допомоги при зверненні експертів до ВГО «Союз експертів України» для рецензування звіту № 285/05-19 (витрачений час - 5 год., вартість - 5000грн); 10) аналіз характеру спірних правовідносин при зверненні до суду, підбір законодавства, що підлягає застосуванню, підбір та аналіз судової практики Верховного Суду стосовно розгляду спорів подібного характеру, зустріч з довірителем 3 липня 2020 року та визначення стратегії захисту його інтересів під час розгляду справи в суді по відшкодуванню шкоди (витрачений час - 4000грн, вартість - 7000грн); 11) підготовка та подача позовної заяви до Дарницького районного суду міста Києва про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (витрачений час - 3 год., вартість - 4000грн) (с.с.19 т.1). 3 липня 2020 року ОСОБА_1 та адвокат Капля А.С. підписали акт приймання-передачі наданих послуг № 1 за договором про надання правової допомоги від 30 серпня 2019 року, згідно якого загальна вартість наданих послуг відповідно до наведеного розрахунку склала 29 000грн (с.с.21 т.1), які ОСОБА_1 сплатив згідно квитанції № 1 від 3 липня 2020 року (с.с.20 т.1). 1 березня 2021 року ОСОБА_1 та адвокат Капля А.С. підписали акт приймання-передачі наданих послуг № 2 за договором про надання правової допомоги від 30 серпня 2019 року, згідно якого вартість виконаних робіт становить 18 000грн, які ОСОБА_1 сплатив згідно квитанції № 2 від 1 березня 2021 року (с.с. 41, 56 т.3). Таким чином загальний розмір витрат на правову допомогу, які поніс ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції становить 47 000грн. 30 червня 2021 року ОСОБА_1 та адвокат Капля А.С. підписали акт приймання-передачі наданих послуг № 3 за договором про надання правової допомоги від 30 серпня 2019 року, згідно якого загальна вартість послуг адвоката щодо підготовки та подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду та представлення інтересів позивача у судових засіданнях в апеляційному суді 8 червня 2021 року та 30 червня 2021 року склала 13 000грн (с.с.166 т.3), які ОСОБА_1 сплатив згідно квитанції № 3 від 30 червня 2021 року (с.с.165 т.3). Згідно акту приймання-передачі наданих послуг № 4 від 30 травня 2023 року за договором про надання правової допомоги від 30 серпня 2019 року, адвокатом Каплею А.С. надані послуги: 1) представлення інтересів клієнта в судових засідання в Київському апеляційному суді 7 вересня 2021 року, 12 жовтня 2021 року, 9 листопада 2021 року, 25 січня 2022 року, 5 жовтня 2022 року, 19 жовтня 2022 року, 26 жовтня 2022 року, 31 травня 2023 року, тривалість кожного - 1 год., вартість кожного - 4000грн, на загальну суму 32 000грн, які ОСОБА_1 сплатив згідно квитанції № 4 від 30 травня 2023 року (с.с.140, 141, 143 т.4). Таким чином, загальний розмір витрат на правову допомогу, які поніс ОСОБА_1 під час розгляду справи апеляційним судом, становить 45 000грн. Як вбачається із матеріалів даної справи, відповідачка ОСОБА_2 не скористалась своїм правом на подачу заяви про неспівмірність витрат позивача на правову допомогу ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді. Враховуючи, що частка позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 від загального розміру позовних вимог становить 85%, те, що позовні вимоги, заявлені до ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню (52% від пред`явлених), з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу, понесені ним під час розгляду справи у суді першої інстанції в розмірі 20 774грн (47 000грн х 85% х 52%) та у суді апеляційної інстанції в розмірі 19 890грн (45 000грн х 85% х 52%), а всього 40 664грн (20 774грн + 19 890грн). Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Каплі Аліни Степанівни задовольнити. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Каплі Аліни Степанівни на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 2 березня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», закрити. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Каплі Аліни Степанівни задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 2 березня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , яка проживає у АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , який проживає у АДРЕСА_2 , у відшкодування матеріальної шкоди 149 264грн 41коп., у відшкодування моральної шкоди 10 000грн, повернення сплаченого судового збору у сумі 3 981грн 60коп. та витрати на правову допомогу у сумі 40 664грн. В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк О.В. Борисова