Постанова 4803 № 932/1747/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1472/24 Справа № 932/1747/24 Суддя у 1-й інстанції - Татарчук Л. О. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2024 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Манойлова Дмитра Анатолійовича на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2024 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), ВСТАНОВИВ: Зміст оскарженого судового рішення. Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2024 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Згідно з постановою суду першої інстанції, 17 лютого 2024 року о 00:25 год. водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Mitsubishi», державний номерний знак НОМЕР_1 , в м.Дніпро на житловому масиві Тополя-1, буд.18, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер», результат склав 1,16 ‰. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив п.2.9а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала. В апеляційній скарзі захисник просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що відеозаписом не зафіксована сама подія правопорушення, а саме зазначає, що ОСОБА_1 він не керував транспортним засобом, перебував у ньому у зв`язку з тим, що повернувся за ключами від квартири і в цей час до нього підійшли працівники поліції. Він пояснював, що не керував транспортним засобом, проте, враховуючи комендантську годину, правцівники поліції йому повідомили, що він буде затриманий та доставлений до віділлення поліції до 05 години ранку. В подальшому ввівши його в оману та застосувавши психологічний тиск, повідомили, що відпустять його за умови складення протоколу за ст. 130 КУпАП. Зазначає, що матеріалами справи, які складаються зокрема з протоколу, рапорту та відеозапису не підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а протокол та рапорт не можуть бути доказами у справі.Також захисник зауважує на порушенні процедури складення протоколу, оскільки працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 його права за ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Позиції учасників апеляційного провадження. В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник не з`явились, про час, дату і місце проведення апеляційного провадження повідомленні належним чином, за їх клопотаннями судові засідання неодноразово відкладались, проте в судове засідання 07.06.2024 вони також не з`явились, що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає проведенню розгляду без їх участі. Мотиви апеляційного суду. Перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, які зводяться до відсутності доказів керування та зупинки транспортного засобу, апеляційний суд, доходить наступних висновків. Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення. Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи. Обґрунтовуючи висновок про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції правильно поклав в основу судового рішення відомості, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 649767 від 17.02.2024, результатами спеціального технічного приладу «Драгер» - 1,16‰, яким встановлене алкогольне сп`яніння водія ОСОБА_1 , актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозаписом проведеного огляду та іншими матеріалами справи в їх сукупності. Відповідно до пояснень ОСОБА_1 , які зафіксовані на відеозаписі з боді-камер поліцейських долученим до справи та переглянутим у суді, останній не заперечував, що пив пиво у кількості трьох літрів, проте він це робив через два двори від свого місця проживання і потім приїхав до додому. На часовому відрізку запису 0:00:26 на запитання поліцейського Ви вже приїхали?, ОСОБА_1 відповідає Так, на відрізку запису 0:00:30 працівник поліції повідомляє ознаки сп`яніння запах алкоголю з порожнини рота. На відрізку запису 0:03:10 ОСОБА_1 пояснює, що з товаришем стояли через два двори пили пиво і він приїхав додому. ОСОБА_1 не заперечував, що він керував транспортним засобом та не давав пояснень, що він повернувся до машини, бо забув ключі від квартири, як він та його захисник зазначали в суді першої та апеляційної інстанції. Таким чином, факт керування ОСОБА_1 підтверджується його ж поясненнями працівникам поліції, зафіксованих на відеозапис. За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису... Позиція захисника в апеляційній скарзі та в судовому засіданні зводилась до твердження, що у матеріалах справи відсутні докази керування останнім транспортним засобом, оскільки цей факт не підтверджується відеозаписом з нагрудного відеореєстратора працівника поліції. З такими твердженнями захисту суд апеляційної інстанції погодитись не може, оскільки КУпАП не встановлює вимог, що ця обставина (керування транспортним засобом) встановлюється тільки відеозаписом або іншими певними видами доказів. Апеляційний суд зауважує, що факт керування може бути встановлений на підставі будь-яких доказів та їх сукупності відповідно до ст. 251 КУпАП. Факт керування транспортним засобом за обставин, викладених у рішенні суду, підтверджується поясненнями самого ОСОБА_1 на місці та обстановкою на місці події. Відхиляє апеляційний суд і доводи захисника про введення в оману ОСОБА_1 та застосування до нього психологічного примусу. Такі доводи повністю спростовуються відеозаписом на якому зафіксовано, що працівники поліції чемно та з повагою спілкуються з останнім, при цьому, дотримуючись вимог ст. 266 КУпАП та «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним Наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року (далі Інструкція), пояснивши йому два варіанти проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та відмови від проходження такого огляду і наслідки у разі відмови. Диспозиція вказаної статті окреслює обставини, які підлягають доведенню в межах справи про адміністративне правопорушення і в даній справі такі обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції та поясненнями на місці події самого ОСОБА_1 , тому будь-яких сумнівів у правильності та обґрунтованості висновку суду першої інстанції немає. Доводи, наведені захисником в апеляційній скарзі є аналогічними з позицією в суді першої інстанції, які місцевим судом перевірені належним чином, мотивовано відхилені, як такі, що спростовуються доказами, наявними у справі. Висновки суду першої інстанції, з урахуванням доводів апеляційної скарги, перевірені апеляційним судом і за результатами апеляційної перевірки, суд доходить висновку про законність та обґрунтованість оскарженого рішення. Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції, з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, а доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішення, власної оцінки доказів у справі, які захисник та ОСОБА_1 тлумачать на свій розсуд, ігноруючи їх сукупність та об`єктивність відеозапису. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про залишення оскарженої постанови суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2024 року стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О. П. Піскун