Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/4286/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1397/24 Справа № 202/4286/24 Суддя у 1-й інстанції - Шофаренко Ю. Ф. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2024 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Добриня Ярослава Олексійовича на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), за участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника Добриня Я. О. ВСТАНОВИВ: Зміст оскарженого судового рішення. Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Згідно з постановою суду першої інстанції, 07 січня 2024 року о 13 годині 10 хвилин у м. Дніпро по пров. Вільному, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MERCEDES BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 . в стані наркотичного сп`яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду №111 від 15.02.2024, чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала. В апеляційній скарзі захисник просить постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2024 року скасувати та закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог вказує на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зауважує, що відеозаписом зафіксовано, як автомобіль був припаркований, біля якого стояв ОСОБА_1 разом з товаришем. Вважає, що за відсутності доказів факту керування, співробітниками поліції була висунута безпідставна вимога щодо проходження огляду на стан сп`яніння. Зауважує, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд тільки через те, що співробітники поліції повідомили йому про факти складених адміністративних правопорушень. Позиції учасників апеляційного процесу. Захисник підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з викладених в ній підстав. ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив постанову суду скасувати та провадження закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також, суду пояснив, що в день події не керував транспортним засобом, а лише сидів за водійським сидінням та на вимогу співробітників поліції погодився пройти огляд, вказав, що є військовослужбовцем та працює водієм-санітаром. Зазначив, що раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КК та в день події співробітниками поліції стосовно нього було складено два протокола, другий з яких був за керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування та цей протокол розглянутий та судом винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Захисник в суді апеляційної інстанції повідомив, що на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2024 року подано апеляційну скаргу, яка на даний час по суті не розглянута. Мотиви апеляційного суду. Перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги захисника, які зводяться до процесуальних порушень та відсутності факту керування транспортного засобу апеляційний суд, доходить наступних висновків. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» слідує, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у керуванні особою транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи. Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи і з таким висновком погоджується суд апеляційної інстанції. Так, вина правопорушника підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №721001, складеним уповноваженою особою, з дотриманням вимог статей 254 - 256 КУпАП, в якому зафіксовано, що водій ОСОБА_1 керував автомобілем в стані наркотичного сп`яніння та пройшов огляд на стан сп`яніння у медичному закладі; висновком №111 від 15.02.2024 згідно якого ОСОБА_1 перебував в стані наркотичного сп`яніння (а. с. 2); рапортом співробітника поліції, згідно якого 19 березня 2024 року ним отримано висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 , який 07 січня 2024 року о 13 годині 10 хвилин у м. Дніпро по пров. Вільному, 2, керував транспортним засобом MERCEDES BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 ., та останній не з`явився за викликом для складання протоколу (а. с. 4). Крім того, відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції зафіксовані події, які стались 07 січня 2024 року, а саме те, що після того, як поліцейські у ОСОБА_1 в ході спілкування виявили у нього ознаки наркотичного сп`яніння йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі. Також на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 не заперечував факт того, що він був водієм транспортного засобу, та на момент під`їзду екіпажу співробітників поліції знаходився в водійському сидінні, двигун автомобіля якого був ввімкнений, крім того під час апеляційного розгляду останній не заперечував, що дійсно сидів на водійському сидінні. Однак змістовної відповіді про те, чому саме він був за водійським сидінням, а не його товариш, який з його слів керував автомобілем суду не надав. Зазначені вище докази, є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП, а з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду. Доводи захисника щодо недоведеності факту керування транспортним засобом суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими і такими, що спростовується матеріалами справи, зокрема дослідженим відеозаписом. Апеляційний суд зауважує, що факт керування транспортним засобом може бути встановлений на підставі будь-яких доказів та їх сукупності відповідно до ст. 251 КУпАП. На відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 не заперечував, що він керував транспортним засобом, та на час під`їзду екіпажу співробітників поліції знаходився на водійському сидінні, двигун автомобіля був ввімкнений. На питання співробітників поліції ОСОБА_1 повідомив, що раніше притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності та на даний час при собі водійського посвідчення не має, зазначив, що транспортний засіб належить роботодавцю. Крім того, на вимогу поліцейських ОСОБА_1 надав страховий поліс, що також підтверджує той факт, що він був водієм. Крім того на відеозаписі товариш ОСОБА_1 , який сидів на пасажирському сидінні не зазначав, що автомобілем керував він. 16 квітня 2024 року постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 визнано винуватим та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Зі змісту постанови видно, що ОСОБА_1 під час судового розгляду не заперечував факт керування транспортним засобом в день події 07.01.2024 о 13 годині, під час апеляційного розгляду останній підтвердив, що був присутнім в суді першої інстанції, однак вже заперечував, факт керування. Однак таку версію захисту, як недоведеність факту керування, суд апеляційної інстанції оцінює як спосіб захисту, оскільки остання ґрунтується лише на пояснення ОСОБА_1 . Крім того, у справі є беззаперечні докази, що спростовують версію захисту, щодо не перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння, а саме висновком №111 від 15.02.2024 згідно якого ОСОБА_1 перебував в стані наркотичного сп`яніння та відеозапис події правопорушення та його документування, що у сукупності, поза розумним сумнівом, доводить факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння. Під час апеляційного перегляду не встановлено порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає в тому числі і за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, згідно яких водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції . Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції за результатами судового розгляду робить висновок про залишення апеляційної скарги захисника без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О. П. Піскун