Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/6535/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2024 року справа №200/6535/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі № 200/6535/23 (головуючий І інстанції Крилова М.М.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати: - пункт 2 Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 537 від 23.09.2023, яким солдата, стрільця-зенітника зенітно ракетного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення передбачене пунктом в ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України СУВОРА ДОГАНА, - пункти 2 та 3 Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 550 від 27.09.2023, якими солдата, стрільця-зенітника зенітно ракетного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення передбачене пунктом в ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України СУВОРА ДОГАНА та позбавлено: щомісячної премії відповідно до його особистого внеску в загальні результати служби, за вересень 2023 року; додаткової винагороди, передбаченої ПКМУ №168 від 28.02.2022, за вересень 2023 року та грошового забезпечення за час знаходження у самовільному залишенні військової частини, а саме за 01.09.2023; - стягнення накладені командиром Військової частини НОМЕР_1 на солдата, стрільця-зенітника зенітно ракетного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за Наказами командира військової частини НОМЕР_1 №537 від 23.09.2023 року та № 550 від 27.09.2023; - зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 зняти з солдата стрільця-зенітника зенітно ракетного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 дисциплінарні стягнення, застосовані за Наказами командира Військової частини НОМЕР_1 № 537 від 23.09.2023 та № 550 від 27.09.2023 із відображенням зазначеного у всіх документах, що передбачають облік дисциплінарних стягнень. В обґрунтування позову зазначив, що 01.09.2023 о 09:00 год. змінився з чергування на КСП Автоген. При цьому графіку чергувань до позивача не доведено та цей графік встановлено солдатами самостійно по 6 годин чергування та 12 годин відпочинку. Отже, позивач вважав, що був вільний з 09:00 год. до 21:00 год. О 12:00 год. виїхав до військової комендатури в АДРЕСА_1 для подання скарги на командування батальйону з метою отримати можливість лікуватись. О 15:00 год. позивач повернувся у розташування військової частини та подав рапорт командиру роти ОСОБА_2 , про те, що за станом здоров`я не може виконувати накази. Щодо позивача було ініційовано службове розслідування, при цьому службова перевірка не проводилася. Отже, накази відповідача від 23.09.2023 № 537 та від 27.09.2023 № 550, які видані за наслідками службового розслідування, є протиправними та підлягають скасуванню. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Суд першої інстанції не врахував той факт, що предметом спору є захист здоров`я позивача. Акт службового розслідування спрямований виключно на покарання позивача за спробу захистити своє здоров`я. Саме тому не проводилась службова перевірка, щоб не проводити медичних обстежень позивача. Суд першої інстанції не взяв до уваги лікарські рекомендації медичних закладів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ОСОБА_3 ». Суд першої інстанції безпідставно визначив, що позивач був ознайомлений з графіком чергувань 01.09.2023, тоді як матеріали службового розслідування свідчать зворотнє. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 виданий Великоновосілківським РВ УМВС України в Донецькій області 21 червня 1996 року. ОСОБА_1 з 28.02.2022 по 24.01.2023 проходив військову службу у Військовій частини НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою відповідача від 28.01.2024 №

301. Рапортом командира роти вогневої підтримки Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 від 01.09.2023 № 5305 до командира Військової частини НОМЕР_1 доведено, що 01.09.2023 під час перевірки особового складу роти вогневої підтримки Військової частини НОМЕР_1 було виявлено відсутність солдата ОСОБА_1 , стрільця-зенітника зенітного ракетного відділення, зенітного ракетно-артилерійського взводу, роти вогневої підтримки. На телефонні дзвінки не відповідає. Попередні пошуки місця знаходження останнього результату не дали. Місце знаходження особистої зброї АК-74 та особливого майна уточнюються (а.с.100). Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарчої діяльності) від 01.09.2023 № 599 наказано за фактом, викладеним у рапорті від 01.09.2023 № 5305 призначити службове розслідування щодо з`ясування причин та обставин самовільного залишення військової частини солдата ОСОБА_1 , стрільця-зенітника ракетного відділення, зенітного ракетного-артилерійського взводу роти вогневої підтримки в/ч НОМЕР_1 . Актом службового розслідування № 459 від 27.09.2023 встановлено, що солдат ОСОБА_1 самовільно, без дозволу командира залишив місце несення служби (без зброї), та був відсутній в період з 11:00 годин 01.09.2023 по 20:00 годин 01.09.2023. Вказані неправомірні дії призвели до самовільного залишення військової частини та невиконання службових обов`язків солдатом ОСОБА_1 . В діях солдата ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, а саме: «Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, вчинені в умовах особливого періоду». Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 27.09.2023 № 550 Про результати службового розслідування наказано: п. 1 службове розслідування вважати завершеним; п. 2 за порушення вимог статей 11, 12, 14, 16, 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройний Сил України, що виразились у недбалому відношенні до обов`язків військової служби, притягнути солдата ОСОБА_1 стрільця-зенітника ракетного відділення, зенітного ракетного-артилерійського взводу роти вогневої підтримки в/ч НОМЕР_1 в порядку статті 54 Дисциплінарного статуту Збройний Сил України до відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення, передбачене п. в ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройний Сил України СУВОРА ДОГАНА. Зазначений наказ доведено до ОСОБА_1 . Матеріали службового розслідування містять наступні докази: Рапорт командира РВП в/ч НОМЕР_1 капітана ОСОБА_5 від 01.09.2023 № 5305. Доповідь № 324 від 01.09.2023 по факту СЗЧ (без зброї) військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 . Службову характеристику солдата ОСОБА_1 . Пояснення солдата ОСОБА_6 від 04.09.2023. Пояснення бойового медика протитанкового взводу РВП в/ч НОМЕР_1 мл. сержанта ОСОБА_7 відповідно до яких під час перевірки особового складу РВП, близько 11:00 год. 01.09.2023 було виявлено відсутність солдата ОСОБА_1 .. Вжиті заходи, щодо з`ясування місцезнаходження солдата ОСОБА_1 позитивного результату не дали. Близько 20:00 год. - 01.09.2023 солдат ОСОБА_1 прибув на КСП Водолій. Пояснення сержанта матеріального забезпечення РВП в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_8 відповідно до яких під час перевірки особового складу РВП, близько 11:00 01.09.2023 було виявлено відсутність солдата ОСОБА_1 .. Вжиті заходи, щодо з`ясування місцезнаходження солдата ОСОБА_1 позитивного результату не дали. Близько 20:00 год. 01.09.2023 солдат ОСОБА_1 прибув на КСП Водолій. Доповідь № 326 від 02.09.2023 по факту повернення СЧЗ (без зброї) військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 . Медичну характеристику на солдата ОСОБА_1 Рапортом командира роти вогневої підтримки Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 від 02.09.2023 № 5368 о командира Військової частини НОМЕР_1 доведено, що ОСОБА_1 , стрілець-зенітник зенітного ракетного відділення, зенітного ракетно-артилерійського взводу, роти вогневої підтримки Військової частини НОМЕР_1 , відмовився виконати наказ командира роти вогневої підтримки в/ч НОМЕР_1 № 2992/дск від 01.09.2023 вести охорону та оборону КСП «Автоген» та не вийшов на чергування (а.с.87) Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарчої діяльності) від 02.09.2023 № 604 наказано за фактом викладеним у рапорті від 02.09.2023 № 5368 призначити службове розслідування щодо з`ясування причин та обставин випадку невиконання наказу військової частини солдата ОСОБА_1 , стрільця-зенітника ракетного відділення, зенітного ракетного-артилерійського взводу роти вогневої підтримки в/ч НОМЕР_1 . Актом службового розслідування № 448 від 23.09.2023 встановлено, що 01.09.2023 солдат ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину, під час своєї поїздки в м. Курахово, нікому з командирів про це не повідомив. Знаходячись у м. Курахово солдат ОСОБА_1 до закладів здоров`я не звертався, що ставить під сумнів його хворобливий стан. В діях ОСОБА_9 вбачається неналежне виконання службових обов`язків, за яке відповідно до ст. 45 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України передбачено дисциплінарну відповідальність. Отже, стрілець-зенітник ракетного відділення, зенітного ракетного-артилерійського взводу роти вогневої підтримки в/ч НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 , знехтував службовим обов`язком та посилаючись на незадовільний стан здоров`я не заступив в наряд по охороні та обороні КСП Автоген відповідно заздалегідь затвердженому графіку, чим порушив вимоги ч. 1, 2, 4, 6 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 12, 14, 16, 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч. 1, 5 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. (а.с.85-86) Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23.09.2023 № 537 Про результати службового розслідування наказано : п. 1 службове розслідування вважати завершеним: п. 2 за порушення вимог статей 11, 12, 14, 16 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що виразились у порушенні військової дисципліни та невиконанні службових обов`язків, притягнути солдата ОСОБА_1 стрільця-зенітника ракетного відділення, зенітного ракетного-артилерійського взводу роти вогневої підтримки в/ч НОМЕР_1 в порядку ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за недбале ставлення до військової служби притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення передбачене п. в ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України СУВОРА ДОГАНА. (а.с.81-82) Зазначений наказ доведено до ОСОБА_1 . Також, в матеріалах справи, щодо службового розслідування за наказом від 02.09.2023 № 604, наявні наступні докази. Рапорт командира РВП капітана ОСОБА_4 відповідно до якого, 01.09.2023 солдат ОСОБА_1 відмовився виконати наказ командира РВП в/ч НОМЕР_1 № 2992/дск від 01.09.2023 вести охорону та оборону КСП Автоген та не вийшов на чергування. Доповідь № 327 від 02.09.2023 по факту невиконання наказу військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 . Графік чергування військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 , задіяних на охороні та обороні КСП Автоген за вересень 2023 року. Крім цього, у графіку чергування наявний наступний запис ОСОБА_1 , відповідно до якого останній 01.09.2023 подав рапорт командиру роти про неможливість виконувати бойові дії у зоні бойових дій за станом здоров`я та особистий підпис. Довідка ВЛК від 22.05.2023 № 513 відповідно до якої солдата ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби. Витяг з наказу № 2992 від 01.09.2023, яким наказано РВП в/ч НОМЕР_1 продовжувати посилювати вогневими засобами з розрахунками позиції підрозділів 1СР, 2 СР, МР в/ч НОМЕР_1 для підвищення вогневого впливу на підрозділи противника та завдання йому втрат у живій силі та техніки із завданням вести цілодобову охорону та оборону у складі: під п.5 зазначено солдата ОСОБА_1 . Медична характеристика на солдата ОСОБА_1 . Службова характеристика солдата ОСОБА_1 . Витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.02.2023 №

33. Витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.02.2022 №

33. Пояснення командира РВП ОСОБА_10 від 10.09.2023 відповідно до яких 01.09.2023 гол. Сержант ОСОБА_11 доповів, що солдат ОСОБА_1 не вийшов на службу, а саме не заступив в наряд до охорони КСП Автоген. В подальшій бесіді ОСОБА_1 пояснив, що на службу він не буде заступати у зв`язку зі станом здоров`я. Пояснення ОСОБА_1 від 05.09.2023 відповідно до яких останній вказує, що 01.09.2023 о 12:00 год. виїхав у м. Курахове до ВСП де написав заяву на командира в/ч НОМЕР_1 та начальника медичного пункту в/ч НОМЕР_1 , повернувся з м. Курахове приблизно о 15:00 год. 02.09.2023 не заступив на службу у зв`язку з тим, що у нього погіршився стан здоров`я. Рапортом від 01.09.2023 доповів командиру ОСОБА_10 про те, що не спроможний виконувати бойові завдання у зоні проведення бойових дій у зв`язку зі станом здоров`я. Зазначив, що наказ щодо чергування на КСП не доводився, підпис поставив лише на графіку чергувань, але з приміткою, що не здатен нести службу за станом здоров`я. Пояснення начальника медичної служби ОСОБА_12 від 13.09.2023 відповідно до яких вказав, що 01.09.2023 та в попередні дні солдат ОСОБА_13 до медичного пункту зі скаргами здоров`я не звертався, останнє звернення ОСОБА_6 було 16.05.2023, його було направлено на проходження ВЛК. Пояснення головного сержанта РВП ОСОБА_14 від 06.09.2023 відповідно до яких 01.09.2023 приблизно о 13:00 год. підійшов до солдата ОСОБА_1 та повідомив, що відповідно графіку чергувань ввечері 01.09.2023 заступає в наряд по охороні та обороні КСП Автоген, однак ОСОБА_1 заступати в наряд відмовився мотивуючі поганим станом здоров`я, але будь-яких медичних документів не надав. Зауважив, що наказ командира РВП в/ч НОМЕР_1 № 2992/дск від 01.09.2023 до особового складу доводився усно, графік чергування на КСП Автоген доводився військовослужбовцям під підпис. Також в матеріалах справи містяться наступні докази. Виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного ) хворого № 345 ОСОБА_1 яка видана КП Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова ДОР. Виписка з медичної картки стаціонарного хворого № 1130 ОСОБА_1 яка видана КП ДОСРЦ Солоний лиман ДОР Новотроїцьке. Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого в/ч НОМЕР_1 № 143 від 14.09.2023. Направлення на стаціонарне лікування солдата ОСОБА_1 від 12.10.2023 № 4070/17491. Заява до комендатури м. Курахове від 01.09.2023 згідно якої ОСОБА_1 , солдат 105 батальйону 109 бригади в/ч НОМЕР_1 скаржився на керівництво в/ч НОМЕР_1 , де наявна відмітка про отримання заяви зам. коменданта м. Курахове ст. л-т О. Черненко 01.09.2023. Лист ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.10.2023 № 8494/В3 в якому розглянуто звернення ОСОБА_1 , щодо можливих неправомірних дій з боку посадових осіб в/ч НОМЕР_1 . Рапорт солдата ОСОБА_1 до командира РВП в/ч НОМЕР_1 згідно з яким останній повідомив про неможливість виконання бойових завдань через стан здоров`я. Доповідь начальника медичної служби ОСОБА_15 , командиру в/ч НОМЕР_1 від 01.09.2023 згідно якої на час звернення солдата ОСОБА_6 даних за необхідність проходження стаціонарного лікування не має. Також вказано, що солдат ОСОБА_1 може виконувати обов`язки по охороні КСП Автоген. Рапорт солдата ОСОБА_1 до начальника медичної служби в/ч НОМЕР_1 від 14.09.2023, де ОСОБА_1 просив направити його на лікування колінного суглобу згідно з висновками та рекомендаціями лікарів. Лист ІНФОРМАЦІЯ_4 від 09.07.2023 № 04/1056 до командира в/ч НОМЕР_1 де вказано, що при позитивному рішенні командира в/ч НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 може бути призначений на вакантну посаду стрільця 1 відділення охорони взводу охорони першого відділу Волноваського РТЦК та СП ОК ІНФОРМАЦІЯ_5 сухопутних військ ЗСУ. Лист в/чА7271 від 03.10.2023 № 3882 яким повідомлено ОСОБА_1 що до стройової частини в/ч НОМЕР_1 рапорту від 11.08.2023 не надходило та вказано, що у випадку бажання здійснити перевід до іншої військової частини рекомендуємо отримати відповідні документи із вказаної частини та надати до командира рапорт про перевід. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивач самовільно залишив військову частину, про що не повідомив свого безпосереднього командира, не виконав бойовий наказ командира, тобто порушив обов`язки військової служби, що є підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Оцінка суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII Про оборону України (далі - Закон № 1932) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. На підставі частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ Про військовий обов`язок і військову службу(далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII Про правовий режим воєнного стану (далі - Закон № 389) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 Про введення воєнного стану в Україні (далі - Указ № 64/202), затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який триває на теперішній час . Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби). Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок (абзац другий); бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим (абзац третій); беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини (абзац четвертий); дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України (абзац сьомий); виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни (абзац одинадцятий). Як визначено статтею 12 Статуту внутрішньої служби про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Згідно зі статтею 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. На підставі статті 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Як визначено статтею 30 Статуту внутрішньої служби, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. Відповідно до частини першої статті 49 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому. Згідно зі статтею 127 Статуту внутрішньої служби солдат (матрос) (далі - солдат) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна. Солдат підпорядковується командирові відділення. Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначена Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Згідно із статтею 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. На підставі статті 3 Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України. Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. Згідно із частинами першою, третьою статті 5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України". Відповідно до частини першої статті 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. Згідно зі статтею 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зокрема: сувора догана. Статтею 83 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Відповідно до частини першої статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Згідно із статтею 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу (частина перша) (…). Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць (….) Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. На підставі статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Статтею 87 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин. Відповідно до статті 91 Дисциплінарного статуту заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість притягнення до дисциплінарної відповідальності безпосередньо винних осіб. На підставі частини першої статті 97 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі, визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608). Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань. Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування) (…) Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб. Пунктом 3 розділу IV Порядку № 608 визначено, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України. Пунктом 1 розділу V Порядку № 608 визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. Відповідно до пункту 1 розділу VІ Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Аналіз вищезазначених норм свідчить, що військовослужбовець повинен бездоганно і неухильно дотримуватись порядку і правил, які встановлені Дисциплінарним статутом, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. При цьому, військовослужбовець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності не тільки за не невиконання, а й за неналежне виконання службових обов`язків. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення. Що ж стосується правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися на тому, чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення, чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення та чи є застосоване стягнення пропорційним (співмірним) із вчиненим діянням. У свою чергу, акт (висновок) службового розслідування повинен містити повне та об`єктивне дослідження обставин скоєння правопорушення, тобто повинні бути встановлені обставини, за яких військовослужбовець скоїв відповідне правопорушення або ж обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення правопорушення, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим, причини та умови, що призвели до вчинення такого правопорушення. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом в постанові та від 22.09.2022 у справі № 420/4977/20. Щодо наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23.09.2023 №

537. Як свідчать матеріали справи, на позивача-військовослужбовця накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани за те, що він 01.09.2023 знехтував службовим обов`язком, не вийшов на службу наряд по охороні та обороні КСП «Автоген» відповідно графіку. Вказані обставини підтверджуються актом службового розслідування, рапортами командира, поясненнями самого позивача, витягами з наказів, графіком чергувань, показаннями сержанта ОСОБА_16 , начальника медичної служби ОСОБА_12 . Таким чином, позивач відмовився виконати бойовий наказ командира, тобто допустив не виконання службових обов`язків військовослужбовця, що є підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Щодо незадовільного стану здоров`я суд зазначає, що позивачем не вчинено жодних належних дій, направлених на повідомлення безпосереднього командира про поганий стан здоров`я, а матеріали справи не містять належних доказів поганого самопочуття позивача під час відмови від виконання бойового наказу. Відповідно до пункту 254 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов`язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов`язаний направити хворого до медичного пункту частини. Як свідчать матеріали справи, начальник медичної служби ОСОБА_12 пояснював, що 01.09.2023 та в попередні дні солдат ОСОБА_13 до медичного пункту зі скаргами здоров`я не звертався, останнє звернення ОСОБА_6 було 16.05.2023, його направлено на проходження ВЛК. Доповідь начальника медичної служби ОСОБА_17 командиру в/ч НОМЕР_1 від 01.09.2023 свідчить, що на час звернення солдата ОСОБА_6 даних за необхідність проходження стаціонарного лікування не має, солдат ОСОБА_1 може виконувати обов`язки по охороні КСП Автоген. Є безпідставним посилання позивача на довідку ВЛК № 513 від 22.05.2023, оскільки ця довідка не забороняє виконувати позивачу бойовий наказ командира по охороні відповідних об`єктів. Звернення позивача до медичних установ не спростовують факт невиконання ним бойового наказу командира. Є неприйнятими доводи позивача про не доведеність до особового складу графіку чергувань, оскільки ці доводи спростовуються наявним графіком чергувань військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 , задіяних на охороні та обороні КСП Автоген за вересень 2023 року. Таким чином, наявними в справі доказами підтверджено, що в день видачі бойового наказу командира РВП 105 об ТРО № 2992 від 01.09.2023, яким наказано РВП в/ч НОМЕР_1 продовжувати посилювати вогневими засобами з розрахунками позиції підрозділів 1СР, 2 СР, МР в/ч НОМЕР_1 для підвищення вогневого впливу на підрозділи противника та завдання йому втрат у живій силі та техніки із завданням вести цілодобову охорону та оборону, відповідач відмовився виконувати бойовий наказ по несенню охорони КСП «Автоген», що є порушенням вимог Статуту внутрішньої служби ЗС України, ч. 1, 5 ст. 4 Дисциплінарного Статуту ЗС України. Суд зазначає, що до військовослужбовця висуваються підвищені вимоги, що пов`язано з особливим статусом Збройних Сил України та державною службою особливого характеру, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Невиконання військовослужбовцями бойових наказів призводять до неможливості належного виконання покладених обов`язків особовим складом військової частини, зниженню авторитету, як командування у підрозділі, що впливає на загальний порядок дисципліни і субординації, так і сил територіальної оборони взагалі. З огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість наказу від 23.09.2023 № 537, яким солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення за п. «в» ст. 48 Дисциплінарного статуту у вигляді суворої догани. Щодо наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.09.2023 №

550. Як свідчать матеріали справи на позивача-військовослужбовця накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, позбавлено щомісячної премії за вересень 2023 року, додаткової винагороди за вересень 2023 року, не нараховано грошове забезпечення за час знаходження у самовільному залишенні в/ч за 01.09.2023, - за те, що він самовільно, без дозволу командира, залишив місце несення служби (без зброї) та був відсутній в період з 11:00 години 01.09.2023 по 20:00 годину 01.09.2023. Вказані обставини підтверджуються актом службового розслідування, поясненнями самого ОСОБА_1 , рапортами командира, доповідями, поясненнями сержанта ОСОБА_18 , сержанта ОСОБА_19 . Згідно з абзацом четвертим частини другої статті 340 Статуту внутрішньої служби особовому складові чергової зміни під час несення бойового чергування заборонено самовільно залишати бойовий пост чи інше місце несення бойового чергування. З дня введення в Україні воєнного стану 24.02.2022 усі військові частини залученні до виконання бойових завдань, а отже здійснюють бойове чергування. За приписами Статуту внутрішньої служби військовослужбовець повинен звертатися із службових та особистих питань до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника. Отже, залишати розташування військової частини із службових та/або особистих питань військовослужбовець може лише за згодою свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Проте, позивач ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину, без дозволу командира, чим вчинив порушення військової дисципліни. Доказів звернення з особистого питання до безпосереднього командира або наступного прямого начальника позивачем не надано. Факт самовільного залишення позивачем військової частини без дозволу командира не спростовується заявою ОСОБА_1 до комендатури м. Курахове від 01.09.2023 на неправомірні дії посадових осіб в\ч НОМЕР_1 . Є безпідставними доводи позивача, що він прибув до Військової частини 01.09.2023 о 15:00 годині, оскільки ці доводи не спростовують факт порушення ОСОБА_1 військової дисципліни самовільне залишення військової частини 01.09.2023 об 11:00 годині. Крім того, матеріали справи не містять доказів прибуття позивача до розташування військової частини саме о 15:00. На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що матеріалами справи підтверджується факт умисного самовільного залишення позивачем 01.09.2023 місця несення бойового чергування, тому наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.09.2023 № 550 є правомірним. Щодо правомірності позбавлення позивача премії, додаткової винагороди за вересень 2023 року, грошового забезпечення за 01.09.2023, суд зазначає наступне. Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260). Відповідно до пункту 1 розділу XVI Порядку № 260, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Отже, встановлення військовослужбовцю премії є правом командира, яке реалізується з урахуванням особистого внеску військовослужбовця в загальні результати служби. В свою чергу, пункт 5 розділу XVI Порядку № 260 містить імперативний припис, відповідно до якого військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках, серед іншого за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення. Оскільки позивач самовільно залишив місце служби 01.09.2023, тому відповідно до Порядку № 260 відповідач дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для позбавлення позивача премії за вересень 2023 року та грошового забезпечення за 01.09.2023. Питання виплати додаткової грошової винагороди визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова № 168 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 8 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. До наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зокрема які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника). Отже, самовільне залишення військової частини є підставою для невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за місяць, у якому здійснено порушення, згідно з наказом командирів (начальників) військових частин щодо виплати додаткової винагороди за минулий місяць, що видається до 5 числа поточного місяця. Таким чином, оскільки позивач самовільно залишив місце служби 01.09.2023, у відповідача були наявні підстави, визначені Постановою № 168, для позбавлення позивача додаткової винагороди за вересень 2023 року. На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі № 200/6535/23 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі № 200/6535/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 06 червня 2024 року. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 06 червня 2024 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.А. Блохін І.В. Сіваченко