Постанова 4850 № 200/5088/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2025 року справа №200/5088/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі № 200/5088/23 (головуючий суддя у І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання неправомірним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - зобов`язати відповідача виконати вимоги ОСОБА_1 , які викладені в його рапортах, зареєстрованих за вхідними № 4324 від 24.07.2023 та № 4330 від 25.07.2023; - визнати неправомірним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про результати проведення службового розслідування (номер та дата прийняття позивачу невідомі) в повному обсязі; - зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 дати вказівку помічнику командира військової частини з фінансово-економічної служби - начальнику фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 : щомісячну премію за червень 2023 року відповідно до наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260; додаткову винагороду за червень 2023 року, передбачену пунктом 1 постанову КМУ від 28.02.2022 № 168; грошове забезпечення за 18.06.2023. В обґрунтування позову зазначив, що 09.07.2022 призваний на військову службу по мобілізації на підставі Указу Президента України № 342/2022 від 17.05.2022. У липні 2023 року позивачу за червень 2023 року не було нараховані та виплачені: щомісячна премія за червень 2023 року; додаткова грошова винагорода за участь у бойових діях за червень 2023 року в розмірі 100 000 гривень; грошове забезпечення за 18.06.2023. Відповідач не ознайомлював позивача з документами (наказами, розпорядженнями, постановами та інше), на підставі яких позивач був позбавлений вищезазначених виплат. 20.07.2023 позивач дізнався що відповідачем проводилося службове розслідування в зв`язку з тим, що позивач 18.06.2023 самовільно залишав військову частину. Проте, відповідач не знайомив позивача з наказами про призначення службового розслідування, з результатами проведення службового розслідування. Також позивачу не пропонували надати письмові пояснення в межах цього службового розслідування. Однак позивач не вчиняв ніяких дій щодо самовільного залишення військової частини. Звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 з двома рапортами: вхідний № 4324 від 24 липня 2023 року; вхідний № 4330 від 25 липня 2023 року про ознайомлення з матеріалами службового розслідування, з наказом про результати його проведення; надання примірнику витягу з наказу про результати службового розслідування, завіреної копії акту службового розслідування; проведення додаткового опитування військовослужбовців 2 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 , яким відомі обставини, що стосуються службового розслідування: старшого лейтенанта ОСОБА_2 , головного сержанта ОСОБА_3 , солдата ІВАШИНИ ОСОБА_4 . Станом на 07 вересня 2023 року жодної письмової відповіді на його рапорти від командування Військової частини НОМЕР_1 не надійшло. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Згідно абзацу 5 пункту 3 розділу 4 Порядку № 608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення, або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення. З матеріалів службового розслідування так і не зрозуміло хто станом на 18 червня 2023 року тимчасово виконував обов`язки командира 2 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_5 або молодший сержант ОСОБА_6 . Суд першої інстанції не надав оцінки поясненням молодшого сержанта ОСОБА_7 від 07.08.2023, який бачив позивача на позиції «Арес» після того, як позивач спілкувався з солдатом ОСОБА_8 . Відповідач клопотав накласти на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді «попередження про неповну службову відповідність» владою старшого командира, проте цей наказ не доводили під підпис позивачу, тому позивач не притягався до дисциплінарної відповідальності. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_4 , на підставі Указу Президента України Про загальну мобілізацію від 24.02.2022 № 65/2022 у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, був призваний в порядку мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 09.07.2022. Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_5 № 3 від 01.02.2023 позивач прибув до Військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби та зарахований до лав Військової частини НОМЕР_1 . Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року в адміністративній справі № 200/3203/23, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання неправомірним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (із основної діяльності) № 308 від 14.06.2023 Про результати проведення службового розслідування, зобов`язання командира Військової частини НОМЕР_1 дати вказівку помічнику командира Військової частини з фінансово-економічної служби начальнику фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну премію за травень 2023 року відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260; додаткову винагороду за травень 2023 року, передбачену п. 1 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168; грошове забезпечення за 22.05.2023. Вказане рішення суду набрало законної сили 11 квітня 2024 року. Судом у справі № 200/3203/23 встановлено наступне. «18.06.2023 тимчасово виконуючим обов`язки командира 2-ї стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_9 поданий рапорт командиру ВЧ НОМЕР_1 зареєстрований за № 2895 про призначення службового розслідування за фактом порушення дисципліни майором ОСОБА_1 , командиром стрілецького взводу стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 , а саме самовільного залишення військової частини та вживання алкогольних напоїв під час несення ним служби. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 359 від 18.06.2023 Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини за фактом викладеним у рапорті від 18.06.2023 № 3447 призначено службове розслідування. Для проведення службового розслідування призначено заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_10 . Службове розслідування зазначено провести в термін до 02.07.2023. Відпрацювати Акт службового розслідування щодо з`ясування причин та обставин випадку самовільного залишення військової частини майора ОСОБА_1 , командира стрілецького взводу стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 , який подати командиру на розгляд до 02.07.2023. За результатами службового заступником командира батальйону з морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_10 складено акт службового розслідування, затверджений командиром Військової частини НОМЕР_1 01.07.2023. В акті службового розслідування від 01.07.2023 зазначено, що 18.06.2023 до оперативного чергового надійшов рапорт від тимчасово виконуючого обов`язки командира 2-ї стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_11 від 18.06.2023 за вхідним № 3447 про те, що він через головного сержанта 2-ї стрілецької роти молодшого сержанта ОСОБА_12 віддав наказ про прибуття до КСП КОВЧЕГ о 14:00 командира 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_13 . З метою виконання наказу командира роти, головний сержант 2-ї стрілецької роти молодший сержант ОСОБА_14 відправив водія 1-го стрілецького відділення 1-ї стрілецької взводу 2-ї стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_15 та стрільця 1-го стрілецького відділення 1-ї стрілецької взводу 2-ї стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_16 , які повинні були рознести по вогневим позиціям запасні елементи живлення до радіостанції та передати майору ОСОБА_17 наказ про прибуття о 14:00 до КСП КОВЧЕГ. Прибувши приблизно о 13:30 до ГТВ АРЕС, старшим на якому був майор ОСОБА_18 , вони передали йому наказ про прибуття о 14:00 до КСП КОВЧЕГ, але помітили при розмові з ним різкий запах алкоголю з ротової порожнини, не чітку мову, порушення координації, почервоніння очей, неохайний зовнішній вигляд. За поведінкою майора ОСОБА_19 спостерігав рядовий та сержантський склад роти, що негативно відображається на моральному та бойовому дусі військовослужбовців, та є негативним прикладом для підлеглих. Вислухавши наказ про прибуття о 14:00 до КСП КОВЧЕГ, майор ОСОБА_18 відповів, що йому потрібно зібратись. Зачекавши приблизно 30-40 хв, старший солдат ОСОБА_20 та солдат ОСОБА_21 почали пошуки по всім позиціям роти майора ОСОБА_13 . Повернувшись приблизно о 15:00 до КСП КОВЧЕГ старший солдат ОСОБА_20 та солдат ОСОБА_21 доповіли виконуючому обов`язки командира 2-ї стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_22 про зникнення майора ОСОБА_13 і що останній був у стані сильного алкогольного сп`яніння. Старший лейтенант ОСОБА_23 , застосовуючи засоби радіозв`язку, впевнився у відсутності на всіх позиціях роти майора ОСОБА_13 . Вищезазначені факти підтверджуються рапортом тимчасово виконуючого обов`язки командира 2-ї стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_11 від 18.06.2023 за вих. № 3447, поясненнями водія 1-го стрілецького відділення 1-ї стрілецької взводу 2-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_24 , стрільця 1 стрілецького відділення 1-ї стрілецької взводу 2-ї стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_16 . Під час пошуків майора ОСОБА_13 було встановлено відсутність його штатної зброї, а саме пістолета ПМ, бронежилета та магазинів до АК-74 з набоями. 19.06.2023 до оперативного чергового надійшов рапорт від тимчасово виконуючого обов`язки командира 2-ї стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_11 про повернення о 22:05 18.06.2023 майора ОСОБА_13 до розташування роти, що свідчить про умисне залишення майором ОСОБА_25 позиції роти, щоб уникнути кваліфікованого огляду у медичному закладі на стан алкогольного сп`яніння. 19.06.2023 о 08:00 год. на підставі усного розпорядження начальника штабу-першого заступника командира Військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_26 , майора ОСОБА_13 було направлено під супровідом тимчасово виконуючого командира 2-ї стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_11 та заступника начальника штабу Військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_27 на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння до Медичного центру з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ у м. Покровськ. Висновок лікаря Медичного центру Ніни Саркісян тверезий на час огляду, синдром відміни. Довідка від 19.06.2023 №

935. З огляду на викладене, в діянні командира 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти військової частини майора ОСОБА_1 , вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, а саме: самовільне залишення військової частини або місця служби, а також не з`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці. Причинами, що призвели до зазначених правопорушень вказано особисту недисциплінованість, безвідповідальне ставлення до службових обов`язків, а також нехтування вимогами Статутів Збройних Сил України та інших нормативно правових актів, вимог старших командирів та начальників. Умовами, що сприяли зазначеному правопорушенню, вказано хибне уявлення військовослужбовця про його ймовірне не притягнення до відповідальності. В акті констатовано, що заперечення, заяви та клопотання під час службового розслідування від майора ОСОБА_13 не надходили. Відповідно до акту було запропоновано: службове розслідування вважати завершеним, вина майора ОСОБА_1 доведена в повному обсязі. За невиконання вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України Про оборону України, ст. ст. 1, 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, ст. ст. 9, 11, 16, 111, 112, 216, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а також враховуючи те, що раніше накладене стягнення згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.06.2023 № 308 Сувора догана не зіграло виховної ролі запропоновано клопотати перед командиром Військової частини НОМЕР_6 про накладення стягнення командиру 1-го взводу 2-ї стрілецької роти майору ОСОБА_17 відповідно до п. ґ ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України попередження про повну службову невідповідність. Помічнику командира батальйону з фінансово економічної роботи начальнику служби Військової частини НОМЕР_1 : на підставі абзацу 1 та абзацу 2 пункту 5 розділу XVI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 позбавити командира 1-го взводу 2-ї стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 щомісячної премії відповідно до його особистого внеску в загальні результатами служби за червень 2023 року; на підставі абзацу 1 та абзацу 4 пункту 14 розділу ХХХІV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 майору ОСОБА_1 не виплачувати додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 за червень 2023 року; не нараховувати та не виплачувати майору ОСОБА_1 грошове забезпечення за час знаходження у самовільному залишенні військової частини, а саме: за 18.06.2023. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 341 від 01.07.2023 Про результати проведення службового розслідування наказано службове розслідування вважати завершеним. Пунктом 2 наказу визначено, що за невиконання вимог ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України Про оборону України, ст. ст. 1, 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, ст. 9, 11, 16, 111, 112, 216, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а також враховуючи те, що раніше накладене стягнення згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.06.2023 № 308 СУВОРА ДОГАНА не зіграло виховної ролі, доручено начальнику групи персоналу підготувати клопотання перед командиром Військової частини НОМЕР_6 про накладення стягнення командиру 1-го взводу 2-ї стрілецької роти майору ОСОБА_17 відповідно до пункту ґ ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО НЕПОВНУ СЛУЖБОВУ ВІДПОВІДНІСТЬ. Помічнику командира батальйону з фінансово-економічної роботи начальнику служби Військової частини НОМЕР_1 : на підставі абзацу 1 та абзацу 2 пункту XVI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 позбавити командира 1-го взводу 2-ї стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 щомісячної премії відповідно до його особистого внеску в загальні результатами служби за червень 2023 року; на підставі абзацу 1 та абзацу 4 пункту 14 розділу ХХХІV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 майору ОСОБА_1 не виплачувати додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 за червень 2023 року; не нараховувати та не виплачувати майору ОСОБА_1 грошове забезпечення за час знаходження у самовільному залишенні військової частини, а саме: за 18.06.2023 (пункт 3 Наказу). Визначено довести результат проведеного службового розслідування до осіб, яких воно стосується у відповідній частині. Докази ознайомлення ОСОБА_1 з наказом № 341 від 01.07.2023 Про результати службового розслідування та притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідачем не надано». Отже, суд у справі № 200/3203/23 встановив обставини перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння та самовільного залишення військової частини, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що спірний наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 308 від 14.06.2023 Про результати проведення службового розслідування є правомірним та не підлягає скасуванню. В справі, що розглядається позивач, не погодившись з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 341 від 01.07.2023 Про результати проведення службового розслідування та з невиконанням вимог, які викладені в його рапортах, зареєстрованих за вхідними № 4324 від 24.07.2023 та № 4330 від 25.07.2023, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що наданими доказами підтверджується перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння та самовільне залишення ним військової частини, тому підстави для скасування наказу № 341 від 01.07.2023 відсутні. Оцінка суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII Про оборону України (далі - Закон № № 1932-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. На підставі частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ Про військовий обов`язок і військову службу(далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Частиною четвертою статті 24 Закону № 2232-XII визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 2232-XII військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII Про правовий режим воєнного стану (далі - Закон № 389) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 Про введення воєнного стану в Україні (далі - Указ № 64/202), затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який триває на теперішній час . Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби). Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок (абзац другий); бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим (абзац третій); беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини (абзац четвертий); дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України (абзац сьомий); виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни (абзац одинадцятий). Як визначено статтею 12 Статуту внутрішньої служби про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Згідно зі статтею 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. На підставі статті 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Як визначено статтею 30 Статуту внутрішньої служби, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. Відповідно до частини першої статті 49 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому. Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначена Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Згідно із статтею 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. На підставі статті 3 Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України. Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. Згідно із частинами першою, третьою статті 5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України". Відповідно до частини першої статті 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. Згідно зі статтею 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зокрема: попередження про неповну службову відповідність. Статтею 83 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Відповідно до частини першої статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Згідно із статтею 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу (частина перша) (…). Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць (….) Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. На підставі статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Статтею 87 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин. Відповідно до статті 91 Дисциплінарного статуту заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість притягнення до дисциплінарної відповідальності безпосередньо винних осіб. На підставі частини першої статті 97 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі, визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608). Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань. Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування) (…) Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. Пунктом 3 розділу IV Порядку № 608 визначено, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України. Пунктом 1 розділу V Порядку № 608 визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. Відповідно до пункту 1 розділу VІ Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Аналіз вищезазначених норм свідчить, що військовослужбовець повинен бездоганно і неухильно дотримуватись порядку і правил, які встановлені Дисциплінарним статутом, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. При цьому, військовослужбовець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності не тільки за не невиконання, а й за неналежне виконання службових обов`язків. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення. Що ж стосується правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися на тому, чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення, чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення та чи є застосоване стягнення пропорційним (співмірним) із вчиненим діянням. У свою чергу, акт (висновок) службового розслідування повинен містити повне та об`єктивне дослідження обставин скоєння правопорушення, тобто повинні бути встановлені обставини, за яких військовослужбовець скоїв відповідне правопорушення або ж обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення правопорушення, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим, причини та умови, що призвели до вчинення такого правопорушення. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом в постанові та від 22.09.2022 у справі № 420/4977/20. Як свідчать матеріали справи, на позивача-військовослужбовця накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність за те, що ОСОБА_1 18.06.2023, перебуваючи на позиції, знаходився у стані алкогольного сп`яніння та самовільно залишив військову частину. Вказані обставини підтверджуються актом службового розслідування, рапортами командира, поясненнями водія 1-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_16 , водія 1-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_24 , старшого лейтенанта ОСОБА_28 , довідкою від 19.06.2023 №

935. В своїх сукупності зазначені докази свідчать, що позивач 18.06.2023, перебував на ПВ «Арес» приблизно в 13:30 годин в стані алкогольного сп`яніння, не виконав наказ командира з`явитися на КСП «Ковчег» та самовільно залишив військову частину у невідомому напрямку. Таким чином, позивач допустив невиконання службових обов`язків військовослужбовця, що є підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Суд не приймає доводи позивача про його можливе перебування в стані нервового збудження через звістку про епілептичний приступ дружини, оскільки позивачем не вчинено жодних належних дій, направлених на повідомлення безпосереднього командира про нервовий стан після отримання такої звістки, а матеріали справи не містять належних доказів перебування позивача у незадовільному психологічному стані (стані афекту, стресу тощо) 18.06.2023 на ПВ «Арес» приблизно в 13:30 годин. Відповідно до пункту 254 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов`язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов`язаний направити хворого до медичного пункту частини. Як свідчать матеріали справи, майор ОСОБА_1 не звертався до безпосереднього командира, до медичного пункту частини з будь-якими скаргами на стан здоров`я. За приписами Статуту внутрішньої служби військовослужбовець повинен звертатися із службових та особистих питань до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника. Отже, залишати розташування військової частини із службових та/або особистих питань військовослужбовець може лише за згодою свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Проте, позивач ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину, без дозволу командира, чим вчинив порушення військової дисципліни. Не є доказом на підтвердження доводів позивача, що він самовільно не залишав військову частину 18.06.2023 пояснення молодшого сержанта ОСОБА_7 від 07.08.2023, оскільки відповідно до цих пояснень молодший сержант ОСОБА_29 бачив майора ОСОБА_1 18 червня 2023 року на вогневій позиції відділення «Арес» приблизно між 12 та 14 годинами (точний час не міг назвати). Тобто приблизно в той час, коли майору ОСОБА_1 передали наказ про прибуття о 14:00 до КСП КОВЧЕГ. Оскільки ОСОБА_1 о 14:00 не прибув до КПС «Ковчег» та не перебував на будь-яких інших позиціях військової частини, тому ці пояснення не спростовують висновок акту службового розслідування про самовільне залишення позивачем військової частини. Крім того, матеріали справи не містять доказів прибуття позивача до КПС «Ковчег» о 14:00. Є безпідставними доводи апелянта, що з матеріалів службового розслідування так і не зрозуміло хто станом на 18 червня 2023 року тимчасово виконував обов`язки командира 2 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_5 або молодший сержант ОСОБА_6 , оскільки матеріали службового розслідування беззаперечно свідчать про те, що старший лейтенант ОСОБА_23 тимчасово виконував обов`язки командира 2-ї стрілецької роди Військової частини НОМЕР_1 . Доводи позивача, що він не перебував в стані алкогольного сп`яніння 18.06.2023, спростовуються сукупністю доказів, а саме: рапортом молодшого сержанта ОСОБА_12 , поясненнями старшого лейтенанта ОСОБА_28 , солдата ОСОБА_30 , солдата ОСОБА_31 , а також довідкою від 19.06.2023 № 935, в якій зазначено, що позивач тверезий на час огляду, але з синдромом відміни. В свою чергу позивач не надав належних доказів, які б спростували факт його перебування у стані алкогольного сп`яніння 18.06.2023 під час виконання службових обов`язків військової служби. Суд не приймає доводи позивача про не ознайомлення з наказом про початок проведення службового розслідування та актом про результати службового розслідування, оскільки Порядком № 608, Дисциплінарним статутом ЗСУ не визначено обов`язку ознайомлювати під підпис осіб, відносно яких проводиться розслідування з наказом про початок проведення службового розслідування та актом про результати службового розслідування. Як правильно зазначив суд першої інстанції, під час службового розслідування позивачу дійсно не пропонувалося надати письмові пояснення з приводу обставин проведення службового розслідування. Проте, Верховний Суд в постановах від 18 січня 2023 року у справі № 826/10888/18, від 22 травня 2020 року у справі № 825/2328/16 дійшов висновків, що самі по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. Отже, враховуючи обставини вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення (самовільне залишення військової частини), докази вчинення дисциплінарного правопорушення, визначені в акті службового розслідування, суд дійшов висновку, що під час службового розслідування встановлено факт перебування майора ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння та самовільного залишення ним військової частини, а не надання позивачем письмових пояснень щодо обставин, які мали місце 18.06.2023, не вплинуло і не могло вплинути на правильність рішення, прийнятого за результатами службового розслідування. Таким чином, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 341 від 01.07.2023 Про результати проведення службового розслідування є правомірним, прийнятий відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Суд зазначає, що до військовослужбовця висуваються підвищені вимоги, що пов`язано з особливим статусом Збройних Сил України та державною службою особливого характеру, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Невиконання військовослужбовцями наказів командирів, порушення військової дисципліни призводять до неможливості належного виконання покладених обов`язків особовим складом військової частини, зниженню авторитету, як командування у підрозділі, що впливає на загальний порядок дисципліни і субординації, так і сил територіальної оборони взагалі. З огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість наказу про результати службового розслідування, на наслідками якого майора ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність. Щодо правомірності позбавлення позивача премії, додаткової винагороди за червень 2023 року, грошового забезпечення, суд зазначає наступне. Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260). Відповідно до пункту 1 розділу XVI Порядку № 260, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Отже, встановлення військовослужбовцю премії є правом командира, яке реалізується з урахуванням особистого внеску військовослужбовця в загальні результати служби. В свою чергу, пункт 5 розділу XVI Порядку № 260 містить імперативний припис, відповідно до якого військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках, серед іншого за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення. Оскільки позивач самовільно залишив місце служби 18.06.2023, тому відповідно до Порядку № 260 відповідач дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для позбавлення позивача премії за червень 2023 року та грошового забезпечення. Питання виплати додаткової грошової винагороди визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова № 168 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 8 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. До наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зокрема які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника). Отже, самовільне залишення військової частини є підставою для невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за місяць, у якому здійснено порушення, згідно з наказом командирів (начальників) військових частин щодо виплати додаткової винагороди за минулий місяць, що видається до 5 числа поточного місяця. Таким чином, оскільки позивач самовільно залишив місце служби 18.06.2023, у відповідача були наявні підстави, визначені Постановою № 168, для позбавлення позивача додаткової винагороди за червень 2023 року. На підставі вищевикладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі № 200/5088/23 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі № 200/5088/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 10 березня 2025 року. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 10 березня 2025 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв