Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/11782/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 серпня 2023 року м. Дніпросправа № 160/11782/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 Східного регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року по справі №160/11782/22 (головуючий суддя Горбалінський В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Східного регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Східного регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в якому просив: - визнати неправомірними дії в/ч НОМЕР_1 щодо виготовлення «БОЙОВОГО РОЗПОРЯДЖЕННЯ командира в/ч НОМЕР_1 №46/1805 від 18.05.2022», «Бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 №95 від 25.04.2022», «Розпорядження №147 від 22.05.2022» - шляхом друкування, проставлення відбитку гербової печатки в/ч НОМЕР_1 на написі «командир в/ч НОМЕР_1 », підписі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та оголошення особовому складу, як законних розпоряджень (наказів) командира в/ч НОМЕР_1 ; - визнати неправомірними актами «БОЙОВЕ РОЗПОРЯДЖЕННЯ командира в/ч НОМЕР_1 №46/1805 від 18.05.2022», «Бойове розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 № 95 від 25.04.2022», та «Розпорядження №147 від 22.05.2022» про переміщення солдата ОСОБА_1 із проставленим відбитком гербової печатки в/ч НОМЕР_1 на написі «командир в/ч НОМЕР_1 » та підписі « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; - визнати неправомірними діями в/ч НОМЕР_1 щодо направлення та утримування в період з 25.04.2022 до 19.05.2022 солдата ОСОБА_1 в розташуванні бойових позицій лінії оборони 2-ї стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 - без закріпленої за ним зброї АК-74№ НОМЕР_2 ; - визнати неправомірною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не реєстрації 23.04.2022 рапорту солдата ОСОБА_1 про обставини дій 23.04.2022 з боку офіцерів в/ч НОМЕР_3 ст. л-та на ОСОБА_2 та п/п-ка ОСОБА_3 відносно ТВО командира розвідувального взводу в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 , надання відомостей про підстави їх перебування на території в/ч НОМЕР_1 , межі посадових повноважень та подальше ухилення від їх розгляду; - визнати неправомірною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не реєстрації 25.05.2022 заяви «Про ворожі дії відносно громадян України» із підписом солдата ОСОБА_1 , його рапорту «Про вираження недовіри командуванню в/ч НОМЕР_1 » та подальше ухилення від їх розгляду; - визнати неправомірними дії в/ч НОМЕР_1 щодо складення документів службового розслідування із висновком про порушення солдатом ОСОБА_1 вимог військової дисципліни, у зв`язку із невиконанням «БОЙОВОГО РОЗПОРЯДЖЕННЯ командира в/ч НОМЕР_1 №46/1805 від 18.05.2022», «Розпорядження №147 від 22.05.2022» за підписом « ІНФОРМАЦІЯ_2 », як законних розпоряджень командира в/ч НОМЕР_1 ; - визнати неправомірними дії в/ч НОМЕР_1 щодо подання до ВП №5 Синельниківського РУП в Дніпропетровській області та Східного ТУ ВСП заяв про відкриту відмову (непокору) солдата ОСОБА_1 та самовільне залишення військової частини - через невиконання «БОЙОВОГО РОЗПОРЯДЖЕННЯ командира в/чА7407 №46/1805 від 18.05.2022», «Розпорядження №147 від 22.05.2022», як законних розпоряджень (наказів) командира в/ч НОМЕР_1 ; - визнати неправомірними актами та скасувати накази командира в/ч НОМЕР_1 в частині невиплати солдату ОСОБА_1 сум додаткової винагороди 30 тис.грн. та грошового забезпечення (посадового окладу і премії) - за період з 01.05.2022 по 31.07.2022. - зобов`язати в/ч НОМЕР_1 виплатити солдату ОСОБА_1 суми додаткової винагороди та грошового забезпечення (оклад і премія) за період з 01.05.2022 по 31.07.2022; - стягнути з в/ч НОМЕР_1 за рахунок бюджетних призначень - на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що незаконні, свавільні і протиправні дії посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 призвели до істотного порушення законних прав, свобод та інтересів позивача як військовослужбовця: 1) на отримання грошового забезпечення, - у зв`язку із винесенням необгрунтованих наказів - з метою зняття з нього премій і додаткової винагороди з травня по липень 2022 року; 2) у зв`язку із винесенням необгрунтованих розпоряджень не уповноваженої на те особи про направлення його на позиції оборони без можливості належним чином себе захистити зброєю; 3) обмеження його права на проходження військової служби шляхом направлення до правоохоронного органу необгрунтованих заяв про вчинення військових злочинів; 4) не повідомлення його про факт призначення відносно нього будь-яких службових розслідувань, не ознайомлення із наказами про затвердження їх результатів, з наказами про накладення дисциплінарних стягнень, про невиплату грошового забезпечення, наказів про не допуск на службу. Позивач зазначає, що в період з 25.04.2022 по 31.05.2022 при створенні оскаржуваних письмових розпоряджень, проставленні на них свого підпису та оголошенні майор ОСОБА_5 в дійсності не обіймав жодну з посад у в/ч НОМЕР_1 , тобто не мав повноважень на видачу розпоряджень про переміщення особового складу. Також позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача через не розгляд його рапортів та заяв у встановленому порядку та заборону їх прийняття і реєстрацію канцелярією штабу в/ч НОМЕР_1 . Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Військової частини НОМЕР_1 Східного регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в частині невиплати солдату ОСОБА_1 сум грошового забезпечення за період червень 2022 року - липень 2022 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Східного регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » виплатити солдату ОСОБА_1 суми грошового забезпечення за період червень 2022 року - липень 2022 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції виходив з встановлених у справі обставин, що ОСОБА_5 в період виникнення спірних правовідносин мав повноваження командира військової частини НОМЕР_1 , тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині оскарження дій в/ч НОМЕР_1 щодо виготовлення зазначених позивачем розпоряджень, визнання протиправними цих розпоряджень, а також направлення та утримування в період з 25.04.2022 до 19.05.2022 позивача в розташуванні бойових позицій лінії оборони 2-ї стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 - без закріпленої за ним зброї та подання заяви до ВП №5 Синельниківського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області та Східного ТУ ВСП. Стосовно позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо не реєстрації 23.04.2022 рапорту позивача про обставини дій 23.04.2022 з боку офіцерів в/ч в/ч НОМЕР_3 суд визнав ці вимоги необґрунтованими та безпідставними з тих підстав, що станом на час розгляду справи факт подання позивачем рапорту про обставини дій 23.04.2022 до відповідача не підтверджений належними та достатніми доказами. Копія рапорту за відповідною датою позивачем до суду не надана. Щодо оскарження позивачем бездіяльності в/ч НОМЕР_1 , яка полягає у не реєстрації 25.05.2022 заяви «Про ворожі дії відносно громадян України» із підписом позивача, його рапорту «Про вираження недовіри командуванню в/ч НОМЕР_1 » та подальше ухилення від їх розгляду, суд встановив, що вказана заява містить двох адресатів (отримувачів), а саме: Військовий прокурор СПВОС Півд.Рег. та командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 . При цьому в матеріалах справи відсутні докази того, що заява «Про ворожі дії відносно громадян України» від 25.05.2022 була направлена командиру військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 . Також в матеріалах справи відсутні докази того, що така заява була отримана командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , внаслідок чого суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що військовою частиною НОМЕР_1 допущено бездіяльність щодо не реєстрації 25.05.2022 заяви «Про ворожі дії відносно громадян України» із підписом позивача, його рапорту «Про вираження недовіри командуванню в/ч НОМЕР_1 » та подальше ухилення від їх розгляду. Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій в/ч НОМЕР_1 щодо складення документів службового розслідування із висновком про порушення позивачем вимог військової дисципліни, у зв`язку із невиконанням «БОЙОВОГО РОЗПОРЯДЖЕННЯ командира в/ч НОМЕР_1 №46/1805 від 18.05.2022», «Розпорядження №147 від 22.05.2022» за підписом « ІНФОРМАЦІЯ_2 », як законних розпоряджень командира в/ч НОМЕР_1 , суд першої інстанції визнав їх необґрунтованими з огляду на те, що підставою для застосування до солдата ОСОБА_1 дисциплінарної відповідальності були висновки службових розслідувань щодо невиконання останнім Бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 №46/180522 від 18.05.2022 щодо передислокації військовослужбовцями розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 , а також невиконання наказів та дезертирство. Вказані висновки були зроблені, у зв`язку з підтвердженням в ході проведення вищезазначеного службового розслідування вищевказаних фактів невиконання наказів командира, а також дезертирства під час несення ним служби в військовій частині НОМЕР_1 . Щодо вимог про визнання неправомірними актами та скасування наказів командира в/ч НОМЕР_1 в частині невиплати позивачу сум додаткової винагороди 30 тис.грн. та грошового забезпечення (посадового окладу і премії) за період з 01.05.2022 по 31.07.2022 та зобов`язання в/ч НОМЕР_1 виплатити позивачу суми додаткової винагороди та грошового забезпечення (оклад і премія) за період з 01.05.2022 по 31.07.2022, суд першої інстанції встановив, що підставою для виключення позивача зі списків на отримання додаткової грошової винагороди та премії стали накази командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_6 від 29.05.2022 №191/1 та від 30.06.2022 № 81/ НОМЕР_4 , що були прийняті на підставі висновків службових розслідувань, та зауважив, що в матеріалах справи не містяться доказів того, що позивачем оскаржені відповідні накази в частині позбавлення його грошової винагороди за травень та червень 2022 року. Виходячи з того, що відносно позивача були прийняті рішення щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності внаслідок невиконання розпоряджень командира, суд дійшов висновку про правомірність не виплати позивачу додаткової винагороди та премії у травні та червні 2022 року. При цьому, суд вказав, що безпосередньо грошового забезпечення у травні 2022 року позивач позбавлений не був, в той же час, стосовно позбавлення позивача грошового забезпечення у червні 2022 року та грошового забезпечення, додаткової винагороди та премії у липні 2022 року, суд встановив, що в матеріалах справи відсутні докази складення та оголошення командуванням військової частини НОМЕР_1 наказів про призупинення виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за червень 2022 року та липень 2022 року, внаслідок чого дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині визнання неправомірними дій в/ч НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу грошового забезпечення за період червень 2022 року та липень 2022 року. Суд першої інстанції також вказав, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної їй шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не застосував нормативно - правові акти спеціальної дії, зокрема, Інструкцію з організації діловодства в Збройних Силах України, затверджену наказом Генерального штабу ЗСУ №124 від 07.04.2017, що давало б можливість дійти об`єктивного правового висновку, що наказ № 27 від 17.04.2022 про призначення провідного інженера відділу прийомки ВП 227 МОУ м-ра Акуліча В.В. на посаду ТВО командира в/ч НОМЕР_1 був створений не 17.04.2022, а значно пізніше, але в будь-якому разі з дня підписання не набув чинності, оскільки до цього часу не зареєстрований в Книзі обліку наказів та директив в/ч НОМЕР_5 . З приводу тверджень відповідача про вину у скоєнні позивачем військових адміністративних правопорушень, передбачених ст.172 (10), ст.172 (15) КУпАП за обставин, вказаних в матеріалах службових розслідувань, скаржник зазначає, що суд мав застосувати положення цього нормативного акту та норми прямої дії - ст.62 Конституції України і за відсутності факту складення командиром в/ч НОМЕР_1 , або посадовою особою органу управління ВСП ЗСУ протоколу про скоєння позивачем військового адміністративного правопорушення зробити висновок про відсутність події і складу військового правопорушення, про яке стверджував відповідач, посилаючись на надані суду матеріали службового розслідування. Також скаржник вказує, що порушення судом норм матеріального права призвели до помилкових правових висновків суду, який необґрунтовано поклав в основу рішення зміст складених «заднім числом» наказів про призначення «службових розслідувань» та доданих до них «матеріалів». В підтвердження цих доводів позивач зазначив, що рапорт від 05.06.2022 старшого солдата ОСОБА_7 , який слугував підставою для винесення наказу командира в/ч НОМЕР_1 «Про призначення службового розслідування» №238/1 від 05.06.2022 не був зареєстрований в Журналі реєстрації рапортів в/ч НОМЕР_1 . В підтвердження того, що наказ командира в/ч НОМЕР_5 №27 від 17.04.2022 про призначення м-ра ОСОБА_5 на посаду ТВО командира в/ч НОМЕР_1 у дійсності не виносився і був створений щонайменше після 05.06.2022, позивач надав в якості додаткового доказу копію витягу з наказу ТВО командира ВЧ НОМЕР_1 № 109 від 05.06.2022 капітана ОСОБА_8 відносно позивача, який 30.03.2023 був надісланий представником відповідача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в якості доказу при розгляді справи №160/18134/22. Таким чином, скаржник вважає, що сам відповідач надав документальне підтвердження, що з дня свого призначення наказом командира в/ч НОМЕР_5 від 01.03.2022 № 43 на посаду ТВО командира в/ч НОМЕР_1 та до 05.06.2022 саме офіцер ОСОБА_8 був єдиним військовим начальником для особового складу в/ч НОМЕР_1 ( НОМЕР_6 батальйону ТРО). Також скаржник в апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції не розглянув в повному обсязі пред`явлені позовні вимоги. Зробивши висновок про наявність у майора ОСОБА_5 посадових повноважень командира в/ч НОМЕР_1 з посиланням на завірену представником відповідача фотокопію витягу з наказу № 27 від 17.04.2022 командира в/ч НОМЕР_5 , суд не дав правового висновку щодо відповідності дій та рішень відповідача вимогам ст.2 КАС України, натомість сама лише наявність у майора ОСОБА_5 повноважень на винесення розпоряджень та наказів - не була підставою визнавати їх автоматично правомірними - без судового аналізу на їх відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України. Всупереч принципу всебічності та повноти судового розгляду суд першої інстанції не дав оцінку наданим позивачем доказам, які підтверджували, що починаючи з 01.03.2022 (дата призначення) та до 04.06.2022 (дата зняття) - посаду ТВО командира в/ч НОМЕР_1 обіймала зовсім інша особа - а саме старший лейтенант ОСОБА_8 , який був єдиною керівною особою в/ч НОМЕР_1 із повноваженнями виносити накази та розпорядження по особовому складу і адміністративно- господарської діяльності. Також на думку позивача, суд першої інстанції не взяв до уваги зміст наказу Головнокомандувача ЗСУ від 29.05.2022 № 666, в якому прямо йдеться про призначення командиром в/ч НОМЕР_1 саме провідного інженера групи контролю якості 227 військового представництва МОУ майора ОСОБА_5 , а не ТВО командира в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_5 . Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено, що капітан ОСОБА_8 , як заступник командира батальйону, на час відсутності командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_5 , виконує його обов`язки, у тому числі, підписання наказів, розпоряджень та інших службових документів. Оскільки в/ч НОМЕР_1 знаходиться в зоні активних бойових дій, підрозділи розосереджені по лінії фронту та знаходяться на відстані 15-20 км від штабу частини, тому командир частини майор ОСОБА_5 виїжджаючи на передові рубежі оборони, для організації ведення бойових дій, фактично не залишав розташування військової частини. Але, оскільки штаб військової частини повинен продовжувати функціонувати, накази та розпорядження повинні бути підписані, їх підписував заступник командира батальйону капітан ОСОБА_8 , в силу приписів Статуту. Відповідач вказує, що майор ОСОБА_5 , на законній підставі виконував обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 , а капітан ОСОБА_8 , на законній підставі, як заступник командира батальйону, за відсутності командира виконував його обов`язки. Окрім того, відповідач в апеляційній скарзі також вказує, що матеріалами службового розслідування підтверджені винні дії позивача, що полягають у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби, непокорі, невиконанні бойового розпорядження командира та дезертирстві, що має ознаки кримінальних злочинів передбачених статтями 402, 407, 408 Кримінального кодексу України, тому позивача правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено сувору догану. Оголошуючи сувору догану та позбавляючи позивача премії та додаткової винагороди за травень та червень 2022 року, командир військової частини НОМЕР_1 діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб передбачений законодавством України. Також скаржник зазначає, що відповідно до приписів пункту 31.6, 34.4 Інструкції № 260, наказом від 30.06.2022 № 81/300622 позивачу призупинено всі виплати та позбавлено грошового забезпечення за червень 2022 року, відповідно до приписів пункту 10 Телеграми Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/1298 від 25.03.2022, позивача не включено до наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень за червень 2022 року. Оскільки відповідач не з`явився до військової частини й по цей час, відповідно до приписів пункту 34.4 Інструкції № 260 всі виплати йому починаючи з червня 2022 року призупинені. Позивач, представник позивача в судове засідання 29.08.2023 не з`явилися, про час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином, про причини неявки суду представник позивача, який приймав участь у судових засіданнях, не повідомив. Жодні клопотання від позивача, представника позивача до початку судового засідання і протягом судового засідання 29.08.2023 до суду не надходили. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вказаних вище обставин, приймаючи до уваги, що в судових засіданнях 13.06.2023, 04.07.2023 представник позивача надав пояснення по суті спору, підтримуючи вимоги своєї апеляційної скарги з викладених у ній підстав, надав заперечення з приводу поданої відповідачем апеляційної скарги, а також враховуючи, що обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи не визнана, неявка позивача та/або його представника в судове засідання 29.08.2023 не перешкоджає розгляду справи. Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечує і в той же час наполягає на задоволенні поданої відповідачем апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Згідно листу в/ч НОМЕР_7 від 05.10.2022 відповідно до Закону України «Про основи національного супротиву» військова частина НОМЕР_1 входить до складу Сил територіальної оборони Збройних Сил України та відноситься до іншого роду сил Збройних Сил України На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.03.2022 № 40 відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом зараховано в списки частини та призначено до 232 окремого Батальйону територіальної оборони НОМЕР_8 Окремої бригади Територіальної оборони Регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » солдата ОСОБА_1 (позивач у цій справі). 21.03.2023 за ОСОБА_1 закріплена стрілецька автоматична зброя автомат АКС № НОМЕР_2 , штик-ніж №

859. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що 23.04.2022 в службовому приміщенні фельдшерського пункту в/ч НОМЕР_1 стався конфлікт між офіцерами в/ч НОМЕР_3 та ТВО командира розвідувального взводу ОСОБА_4 , свідком чого став позивач, який того ж дня разом з іншими присутніми солдатами склав з цього приводу рапорт, але військовослужбовці канцелярії штабу в/ч НОМЕР_1 відмовились приймати цей рапорт, у зв`язку з чим позивач спільно із ТВО командира взводу ОСОБА_4 та іншими солдатами був змушені залишити його в канцелярії штабу для подальшої реєстрації та розгляду. Того ж дня 23.04.2022 майор ОСОБА_5 як командир в/ч НОМЕР_1 оголосив наказ всьому особовому складу взводу здати зброю та перенести її до окремого приміщення штабу. На виконання означеного наказу позивач здав закріплений за ним автомат АК-74 № НОМЕР_2 із 120 набоями до нього. Матеріалами справи підтверджено, що 25.04.2022 майор ОСОБА_5 як командир в/ч НОМЕР_1 оголосив «Бойове розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 № 95 від 25.04.2022» (а.с.96 т.1). За змістом цього бойового розпорядження з метою своєчасного обладнання боєздатності вогневих позицій підрозділів направлено, в тому числі, старшого розвідника солдата ОСОБА_1 до 2-ї роти, командир ст. лейтенант ОСОБА_9 . На бойових позиціях 2-ї стрілецької роти позивач перебував в період з 26.04.2022 по 19.05.2022. Розпорядженням командира в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_10 від 22.05.2022 № 147 (а.с.98 т.1) згідно бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 № 46/180522 від 18.05.2022 та у зв`язку з передислокацією військової частини НОМЕР_1 на нові рубежі оборони, прийнято рішення військовослужбовців розвідувального взводу, в тому числі, солдата ОСОБА_1 перемістити до місця розташування РОПу 4-ї роти та підпорядкувати командиру роти старшому лейтенанту ОСОБА_11 . Проти факту доведення бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 №46/180522 від 18.05.2022 щодо передислокації батальйону на рубежі оборони позивач не заперечує. 25.05.2022 старшим сержантом ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_1 складено колективну заяву «Про ворожі дії відносно громадян України», адресовану військовому прокурору СПВОС Південного регіону та командиру в/ч НОМЕР_1 майору ОСОБА_5 (а.с.103 т.1) із викладенням в ній обставин щодо вчинення командуванням в/ч НОМЕР_1 , а саме: командиром майором ОСОБА_14 , старшим лейтенантом ОСОБА_15 дій з 23.04.2022 відносно заявників та їхнього майна, що свідчить про упереджене та вороже ставлення до них. Означена заява отримана спеціалізованою прокуратурою (першим адресатом) 06.06.2022. Також матеріалами справи підтверджено, що 16.06.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинені кримінальні правопорушення відповідно до заяви ОСОБА_4 (за ч.1 ст.425 КК України номер кримінального провадження № 62022170030000291, за ч.1 ст.426-1 КК України номер кримінального провадження № 62022170030000290). 24.06.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за скаргою ОСОБА_4 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення командиром в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_5 за ч.1 ст.383 КК, а саме: звернувся до правоохоронних органів із завідомо неправдивою заявою (ЄО № 2290 від 24.06.2022) а.с.103 т.1. Стосовно виконання позивачем розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_10 від 22.05.2022 № 147, позивач, окрім іншого, вважаючи відсутніми повноваження у майора ОСОБА_5 як командира в/ч НОМЕР_1 , зазначив у поданій ним разом з іншими військовослужбовцями заяві від 25.05.2022 причини неможливості залишити розташування розвідувального взводу в/ч НОМЕР_1 та про очікування там прибуття представника Дніпровської спеціалізованої прокуратури ВОС Південного регіону для вирішення назрілих питань про ефективність досудових розслідувань кримінальних правопорушень посадовими особами відповідача. Рапортом начальника караулу від 28.05.2022 на ім`я командира в/ч НОМЕР_1 (а.с.134 т.1) також засвідчено, що позивач разом з іншими військовослужбовцями, переліченими у рапорті, відмовився покинути КСП «Просяна», мотивуючи тим, що будуть чекати га військову прокуратуру та поліцію. За фактом невиконання бойового розпорядження щодо передислокації батальйону на рубежі оборони наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2022 № 189/1 призначено службове розслідування (а.с.134 т.1). Відповідно до акту службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 30.05.2022, позивач є особою, стосовно якого проводилось це службове розслідування. У вказаному акті зафіксовані обставини та факти, що були встановлені під час проведення службового розслідування, а саме: відсутність позивача на вишукуванні 22.05.2022 під час доведення до військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 № 46/180522 від 18.05.2022 щодо передислокації батальйону на рубежі оборони. Оскільки позивач в даний час залишився у розташуванні розвідувального взводу, йому та іншим особам, які залишились у розташуванні розвідувального взводу, було зачитано вголос наказ № 46/180522 від 18.05.2022. Позивач від виконання означеного наказу відмовився, що ним не заперечується. Такі дії позивача кваліфіковані відповідачем як недбале ставлення військової особи до військової служби, непокорі, невиконанні бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 № 46/180522 від 18.05.2022, що є порушенням, в тому числі, ст.11 Внутрішнього статуту Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, і стало підставою для висновку оголосити позивачу сувору догану; передати матеріали службового розслідування до Військової прокуратури. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 29.05.2022 № 191/1 «Про результати службового розслідування» за результатами проведеного службового розслідування, призначеного наказом ТВО командира в/ч № 189/1 від 29.05.2022, спираючись на матеріали службового розслідування, встановлено вину старшого розвідника розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , що полягає у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби, непокорі, невиконанню Бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 №46/180522 від 18.05.2022 щодо передислокації військовослужбовцями розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 . За вчинені порушення обов`язків військової служби, порушення статі 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено сувору догану (п.4 наказу) та позбавлено 100 % грошового забезпечення за травень 2022 року (п.9 наказу). За твердженням відповідача у зв`язку з оголошенням суворої догани, позивач, відповідно до приписів пункту 31.6 Інструкції № 260, позбавлений премії за травень 2022 року та, оскільки неправомірні дії позивача є відмовою виконання бойового розпорядження командира, відповідно до приписів пункту 10 Телеграми Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/1298 від 25.03.2022 щодо врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, позивача не включено до наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень за травень 2022 року. 04 червня 2022 року в присутності всіх наявних військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 , перед військовослужбовцями розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 , в тому числі, солдатом ОСОБА_1 був доведений наказ командира військової частини НОМЕР_1 про переміщення підрозділів військової частини НОМЕР_1 у село Вільне Поле, Дніпропетровської області у строк до 06.00 годин 05.06.2022. Проте, уранці 05.06.2022 солдата ОСОБА_1 на ранковому шикуванні не було, про що командиру військової частини НОМЕР_1 було доведено рапортом т.в.о начальника розвідки старшим солдатом ОСОБА_16 від 05.06.2022 (а.с.144 т.1). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.06.2022 № 238/1 за фактом самовільного залишення військової частини, в тому числі, військовослужбовцем розвідувального взводу в/ч НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 , призначено службове розслідування, за результатами якого складений акт від 29.06.2022 (а.с.145 т.1), яким зафіксовані обставини доведення до позивача наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2022 про здійснення переміщення підрозділів військової частини НОМЕР_1 у район КСП у АДРЕСА_1 до 06:00 05.06.2022. Встановлено, що під час ранкового шикування особового складу розвідувального взводу в/ч НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 був відсутній, що кваліфіковано як невиконання ним наказу та дезертирство з розташування військової частини. Виходячи з матеріалів службового розслідування встановлено вину, зокрема, старшого розвідника розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби, непокорі, невиконанні бойового розпорядження командира та дезертирстві, що має ознаки кримінальних злочинів, передбачених статтями 402, 407, 408 Кримінального кодексу України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2022 № 81/ НОМЕР_9 за результатами службового розслідування за порушення статі 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ позивачу оголошено сувору догану (п.4 наказу). Відповідно до приписів пункту 31.6., 34.4. Інструкції № 260 позивача позбавлено 100% грошової винагороди за червень 2022 року (п.10 наказу). Відповідно до приписів пункту 10 Телеграми Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/1298 від 25.03.2022 позивача не включено до наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень за червень 2022 року. Оскільки відповідач не з`явився до військової частини й по цей час, всі виплати йому, починаючи з червня 2022 року, призупинені. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Фактично спірні правовідносин між сторонами виникли у зв`язку з тим, що за твердженням позивача на час вчинення відповідачем оскаржуваних дій та прийняття оскаржуваних документів майор ОСОБА_5 не мав повноважень командира в/ч НОМЕР_1 , що і стало підставою для звернення до суду із цим позовом. За наявних у справі доказів судом з цього приводу встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_5 №9 від 01.03.2022 призначено старшого лейтенанта ОСОБА_8 заступником командира військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_5 №48 від 01.03.2022 старшого лейтенанта ОСОБА_8 призначено тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 . 01.04.2022 командиром військової частини НОМЕР_5 виданий наказ (по стройовій частині) №8, згідно якому майор ОСОБА_5 , провідний інженер групи контролю якості НОМЕР_10 військового представництва Міністерства оборони України, вважається таким, що 05.03.2022 прибув до військової частини НОМЕР_5 у відрядження. Наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) №27 від 17.04.2022: старшого лейтенанта ОСОБА_8 повернуто до виконання обов`язків заступника командира військової частини НОМЕР_1 . майора ОСОБА_5 , провідного інженера групи контролю якості НОМЕР_10 військового представництва Міністерства оборони України, призначено тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 04.06.2022 № 30, майора ОСОБА_5 , провідного інженера групи контролю якості НОМЕР_10 військового представництва Міністерства оборони України, призначеного наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 29.05.2022 № 666 на посаду командира в/ч НОМЕР_1 вважати таким, що з 04.06.2022 справи і посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, старший лейтенант ОСОБА_8 обіймав посаду заступника командира військової частини НОМЕР_1 , майор ОСОБА_5 командира військової частини НОМЕР_1 , тому доводи відповідача з цього приводу судом першої інстанції правильно визнані безпідставними. Щодо доводів представника позивача про протиправність наказу № 27 від 17.04.2022 про призначення майора ОСОБА_5 , провідного інженера групи контролю якості НОМЕР_10 військового представництва Міністерства оборони України, на посаду тимчасово виконуючого обов`язки командира в/ч НОМЕР_1 , суд апеляційної інстанції зазначає, що питання правомірності вказаного наказу виходить за межі визначеного предмету спору у цій справі, тому дослідженню та з`ясуванню не підлягає. На час вирішення спору у цій справі докази скасування наказу командира військової частини НОМЕР_5 №27 від 17.04.2022 чи визнання його незаконним в установленому порядку відсутні, позивачем не подані. Також матеріали справи не містять доказів відсторонення майора ОСОБА_5 від виконання обов`язків командира військової частини НОМЕР_1 у визначений позивачем період. Одночасно суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що згідно з п. 3 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень. Компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов`язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов`язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань. Водночас під компетенційними спорами розуміються спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень. Тобто, позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію, або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 705/748/17, від 13.03.2019 у справі № 820/3713/17, від 12.06.2019 у справі № 9901/70/19, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 07.10.2020 у справі № 320/1360/19, від 23.02.2021 у справі № 808/1259/18, від 18.11.2021 у справі №280/9295/20. Таким чином, оскільки позивач у цій справі не є суб`єктом владних повноважень, він не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю у частині пред`явлення позову щодо визнання наявності чи відсутність компетенції (повноважень) у майора ОСОБА_5 на прийняття відповідних рішень та/або вчиненні дій, про що правильно зазначив суд першої інстанції. Стосовно правомірності вчинення відповідачем оскаржуваних дій та прийнятих рішень, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV. Відповідно до ст.28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України Єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України. За приписами ст.29 означеного Статуту за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Відповідно до ст.30, 31 Статуту начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником. Статтями 35, 36 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення. Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом. Відповідно до ч.2, 3 ст.37 Статуту військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно. В спірному випадку судом встановлено, що оскаржувані у цій справі розпорядження видані в порядку підпорядкованості командиром (спочатку тимчасово виконуючим обов`язки) та безпосереднім начальником військової частини НОМЕР_1 , до особового складу якої зарахований позивач, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, що виходячи з наведених вище правових норм, зумовлює їх беззастережне (безумовне) виконання підлеглими, в тому числі, позивачем. За вищенаведеного твердження позивача про виготовлення завідомо неправдивих документів під виглядом офіційних бойових розпоряджень командира в/ч НОМЕР_1 є помилковими, не відповідають фактичним обставинам і не є підставою для невиконання цих бойових розпоряджень позивачем. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає позовні вимоги в частині оскарження дій, пов`язаних з виданням командиром військової частини майором ОСОБА_5 . розпоряджень, та оскарження цих розпоряджень, безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню. Стосовно вимог про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо не реєстрації і не розгляду рапорту позивача від 23.04.2022 про обставини дій 23.04.2022 суд апеляційної інстанції за встановлених у справі обставин погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність таких вимог. Позивач, посилаючись на подання такого рапорту, разом з тим не надав суду жодного доказу на підтвердження вказаного факту, як не надав і копії цього рапорту. Суд першої інстанції з цього приводу правильно послався на положення ст.77 КАС України, відповідно до якої законодавець, покладаючи в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності на відповідача (ч.2), в той же час встановив обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1). З цих же підстав суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині оскарження бездіяльності відповідача щодо не реєстрації 25.05.2022 заяви «Про ворожі дії відносно громадян України» із підписом солдата ОСОБА_1 , його рапорту «Про вираження недовіри командуванню в/ч НОМЕР_1 ». Як встановлено судом вище, 25.05.2022 старшим сержантом ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_1 складено колективну заяву «Про ворожі дії відносно громадян України», яка містить двох адресатів: військовий прокурор СПВОС Південного регіону та командир в/ч НОМЕР_1 майор Акуліч В.В. Означена заява отримана спеціалізованою прокуратурою (першим адресатом) 06.06.2022. Докази того, що вказана заява від 25.05.2022 направлялась іншому адресату - командиру в/ч НОМЕР_1 майору ОСОБА_5 , справа не містить, а саме визначення в цій заяві такого адресата не є свідченням фактичного направлення і отримання цієї заяви. Отже встановлені обставин виключають визначену позивачем бездіяльність з боку відповідача, тому позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають, як то правильно встановив суд першої інстанції. Стосовно позовних вимог щодо службового розслідування із висновком про порушення позивачем вимог військової дисципліни і притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності суд апеляційної інстанції зазначає таке. Згідно зі статтею 6 наведеного вище Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Відповідно до ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно. Відповідно до ст.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. Відповідно до ст.26 цього Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах (ст.27 Статуту). Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» № 551- XIV від 24.03.1999 затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби. Відповідно статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України». Відповідно статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності. Згідно із статтею 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України з застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту. Дисциплінарну владу, яка надана молодшим командирам, завжди мають і старші командири. Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом. Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів). За правилами ст.83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (ст.84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України). Статтею 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування. Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого (ст.87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України). Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі, визначено Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказ Міністерства оборони України 21.11.2017 №

608. Відповідно до пункту 2 Розділу І Порядку № 608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб. За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри. Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем покладених на нього обов`язків, зокрема беззастережно виконувати накази командирів (начальників), є підставою для притягнення такого військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. При цьому, прийняттю рішення командиром про накладення дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування врегульований нормами розділу ІІІ Порядку №608, відповідно до якого рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування. Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування (п.8 розділу ІІІ Порядку № 608). Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб. В свою чергу, відповідно до п. 3 розділу IV Порядку №608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України. Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу VІ Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до п.4 розділу VІ Порядку №608 якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк. Виходячи з положень наведених правових норм в їх сукупності, суд першої інстанції правильно зазначив, що необхідною умовою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є встановлення під час службового розслідування факту невиконання чи неналежного виконання військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку, а також його вини у вказаних діях. В спірному випадку обставини справи свідчать, що підставою для призначення службових розслідувань стосовно позивача (накази від 29.05.2022 № 189/1, від 05.06.2022 № 238/1) і прийняття рішення про притягнення його дисциплінарної відповідальності (накази від 29.05.2022 № 191/1, від 30.06.2022 № 81/300622) стали виявлені та встановлені службовими розслідуваннями факти невиконання позивачем розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 і самовільного залишення військової частини, відповідно. Жодні доводи на спростування встановлених цими службовими розслідуваннями фактів позивачем не наведені. Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач посилався лише на неповідомлення його про факт призначення відносно нього будь-яких службових розслідувань, не ознайомлення із наказами про затвердження їх результатів, з наказами про накладення дисциплінарних стягнень, про невиплату грошового забезпечення, наказів про не допуск на службу. Суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначає, що наведені позивачем обставини за відсутності будь-яких заперечень проти встановлених під час проведення службових розслідувань обставин не можуть розцінюватися як підстава для визнання неправомірними дій відповідача щодо складення документів службового розслідування стосовно позивача із висновками про порушення позивачем вимог військової дисципліни. Також з огляду на зроблені за результатами проведення службових розслідувань висновки про наявність в діях позивача ознак кримінальних злочинів, передбачених ст. 402 КК України (непокора - відкрита відмова виконати наказ начальника) та ст.408 КК України (самовільне залишення військової частини), суд апеляційної інстанції вважає, що направлення відповідачем відповідних заяв до ВП №5 Синельниківського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області та Східного ТУ ВСП узгоджується з приписами наведених вище норм ч.4 ст.85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. При цьому відповідно до ч.3 ст.45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом. Отже, підстави для задоволення позовних про визнання дій відповідача щодо подання вказаних вище заяв до відповідних органів відсутні. Стосовно позовних вимог про оскарження невиплати позивачу сум додаткової винагороди та грошового забезпечення (посадовий оклад та премія) за період 01.05.2022 31.07.2022 суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018. Відповідно до п.2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. Відповідно до п.3 розділу І Порядку № 260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби). За правилами п.14 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього. Згідно з п. 15 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується: серед іншого, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини. Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку № 260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. Питання щодо преміювання врегульовано розділом XVI Порядку №

260. Відповідно до п.1 розділу XVI Порядку № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків. Військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення (п.3 розділу XVI Порядку № 260). Відповідно до п.4 розділу XVI Порядку № 260 при порушенні військової дисципліни, незадовільному виконанні службових обов`язків виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах: у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «сувора догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління),- 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії; у разі накладення на військовослужбовця двох дисциплінарних стягнень «догана» («сувора догана»), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління),- 60 відсотків встановленого розміру щомісячної премії. Відповідно до п.5 розділу XVI Порядку № 260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках, зокрема: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення. Стосовно додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. суд першої інстанції правильно встановив, що на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). 25.03.2022 Міністром оборони України прийнято рішення про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, яке того ж дня телеграмою доведено до відома, в тому числі, командирів (начальників) військових частин, установ. Пунктом 10 вказаного рішення встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн. або 30 000,00 грн. не включаються, зокрема, ті військовослужбовці, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) за той місяць, у якому здійснено таке порушення, а також ті, у діях (бездіяльності) яких є ознаки кримінального або адміністративного правопорушення. Таким чином, виплата премії та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, здійснюється на підставі наказу командира військової частини з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків. В спірному випадку, як правильно встановлено судом першої інстанції, підставою для виключення позивача зі списків на отримання додаткової грошової винагороди та премії за травень та червень 2022 року стали накази командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_5 від 29.05.2022 №191/1 та від 30.06.2022 № 81/ НОМЕР_4 , що були прийняті за результатами проведених службових розслідувань із встановленням фактів невиконання бойового розпорядження командира військової частини та самовільне залишення військової частини. Досліджуючи питання відповідності дій відповідача під час нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди та премії у травні та червні 2022 року критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, правильно виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що відносно позивача були прийняті рішення (накази) щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності внаслідок невиконання розпоряджень командира. Враховуючи, що за висновком суду означені вище накази видані командиром військової частини НОМЕР_1 у межах повноважень, на підставі, у спосіб передбачений законодавством, і командир військової частини НОМЕР_1 , користуючись своїм правом, врахував вимоги до військової дисципліни, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про правомірність та обґрунтованість рішення командира військової частини НОМЕР_1 не виплачувати позивачу додаткову грошову винагороду та премію за травень та червень 2022 року. При цьому, суд першої інстанції правильно встановив, що безпосередньо грошового забезпечення у травні 2022 року позивач позбавлений не був, що підтверджується довідкою про виплати йому грошового забезпечення та винагороди від 10.10.2022. В той же час суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині невиплати позивачу сум грошового забезпечення за період червень липень 2022 року з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів складення та оголошення командуванням військової частини НОМЕР_11 наказів про призупинення виплати позивачу грошового забезпечення за червень 2022 року та липень 2022 року. За наведеного вище правове регулювання спірних правовідносин самовільне залишення військовослужбовцем військової частини або місця служби є підставою для призупинення виплати грошового забезпечення з дня самовільного залишення військової частини або місця служби, яке (грошове забезпечення) поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини. Фактичні обставини справи, встановлені судом і не спростовані позивачем, свідчать, що дії, які відбулись 05.06.2022 за участі позивача і стали підставою притягнення його до дисциплінарної відповідальності згідно наказу від 30.06.2022 № 81/300622, полягають у невиконанні позивачем наказу командира військової частини НОМЕР_1 про переміщення підрозділів військової частини у АДРЕСА_1 та дезертирство з розташування військової частини. За твердженням позивача винесення наказів про зняття з позивача грошового забезпечення за червень, липень 2022 року було ініційовано через самовільне залишення військової частини, тоді як фактично мало місце невиконання позивачем розпорядження про переміщення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , виданого не уповноваженою особою. При цьому за поясненнями позивача він залишися в місці попередньої дислокації в/ч НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 , де перебував до 31.07.2022 і продовжував виконання обов`язків військової служби, тому має право на отримання грошового забезпечення у встановленому розмірі по липень 2022 року включно. Суд апеляційної інстанції не приймає такі доводи позивача, оскільки вказані обставини були предметом з`ясування відповідачем під час службового розслідування з наданням відповідної оцінки і висновку, який суд вважає правильним, про самовільне залишення позивачем військової частини через його відсутність на території розташування військової частини НОМЕР_1 з 05.06.2022. Стосовно мотивів, покладених судом першої інстанції в основу рішення про задоволення позовних вимог в цій частині, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, оскільки відповідно до наданих відповідачем доказів 05.06.2022 командиром військової частини НОМЕР_1 виданий наказ №109, яким, зобов`язано, відносно позивача - солдата ОСОБА_1 , старшого розвідника 2 розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 : провести службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 ; фінансово - економічній службі тимчасово призупинити виплати по всім видам нарахувань військової частини НОМЕР_1 по факту СЗЧ. начальнику логістики - заступнику командира батальйону: зняти з усіх видів забезпечення військовослужбовця. Таким чином, за встановлених вище обставин невиплата позивачу сум грошового забезпечення за період червень-липень 2022 року обумовлена наявністю відповідного рішення, прийнятого командиром військової частини у межах повноважень, на підставах та у спосіб, що визначені законами України. Виходячи з вищенаведеного, враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні означених вище позовних вимог, як основних, через їх безпідставність, суд вважає, відповідно, відсутніми підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки такі вимоги є похідними від основних вимог. Суд першої інстанції ухвалив рішення при неповному з`ясуванні обставин справи, з невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Східного регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » задовольнити. Скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року у справі №160/11782/22 в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року у справі №160/11782/22 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко