Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/777/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/777/23 Суддя першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Файдюка В.В. суддів: Епель О.В., Мєзєнцева Є.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання незаконною бездіяльності та стягнення коштів,- ВСТАНОВИВ: У січні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просив: - визнати незаконним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 30.06.2022 №621, відповідно до якого на позивача, старшого радіотелефоніста-гранатоментника відділення управління взводу управління командира самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону, було накладено дисциплінарне стягнення сувора догана; - визнати незаконною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті на користь позивача додаткової винагороди в повному обсязі за квітень-жовтень 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану»; - стягнути з відповідача на користь позивача додаткову винагороду в повному обсязі за квітень-жовтень 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» у розмірі 419247,31 грн. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується проведення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди до 100 000 грн за спірний період пропорційно часу участі у бойових діях, а доказів безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях в інші дати сторонами не надано. Крім того, суд підкреслив, що оскільки на момент розгляду справи дисциплінарне стягнення у виді суворої догани, накладене спірним наказом від 30.06.2022 №621 вважається знятим, а позивач вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, то відсутнє право, яке підлягає судовому захисту. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що у спірний період позивач постійно виконував бойові завдання в районах ведення бойових дій, до яких віднесена вся Чернігівській область, а тому в/ч НОМЕР_1 була зобов`язана нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 додаткову винагороду щомісяця у повному обсязі протягом спірного періоду. Окрім цього наголошує, що всупереч висновків суду спірний наказ порушує права позивача, а службове розслідування, за результатами якого такий наказ був прийнятий, проведено із суттєвими порушеннями чинного законодавства. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено вказану справу до розгляду у порядку письмового провадження з 26.12.2023. У відзиві на апеляційну скаргу в/ч НОМЕР_1 просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що чинне законодавство не встановлює обов`язок з ознайомлення з наказом про призначення службового розслідування, а також не забороняє завершувати його раніше встановленого строку. Підкреслює, що дисциплінарне стягнення застосовано до позивача у відповідності до вимог чинного законодавства за встановлене порушення дисципліни. Крім того, зазначає, що нарахування та виплата додаткової винагороди позивачу за спірний період здійснювалася у відповідності до вимог чинного законодавства пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях. У ході розгляду справи, колегією суддів було з`ясовано, що з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи необхідно витребувати докази щодо безпосередньої участі військовослужбовця ОСОБА_1 за жовтень 2022 року у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2023 витребувано у в/ч НОМЕР_1 вказані документи, однак останні не були надані відповідачем. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026 зобов`язано в/ч НОМЕР_1 надати суду: - інформацію про участь ОСОБА_1 у період з квітня по жовтень 2022 року у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а також докази на їх підтвердження (зокрема, але не виключно, витяги з журналів бойових дій, бойових розпоряджень тощо); - розрахункові документи про виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за квітень - жовтень 2022 року із розшифровкою кожної складової; - інформацію щодо виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 у справі №620/8270/22; - матеріали службового розслідування, на підставі якого прийнято наказ командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.06.2022 року №621; - відомості щодо ознайомлення ОСОБА_1 із наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2022 №621. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 12.07.2019 по 06.03.2023 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 . За наказами командира в/ч НОМЕР_1 від 25.05.2022 №151 (за період з 01.04.2022 по 05.04.2022), від 28.07.2022 №341 (за період з 26.06.2022 по 30.06.2022), від 20.08.2022 №429 (за період з 01.07.2022 по 09.07.2022 та з 20.07.2022 по 31.07.2022), від 14.10.2022 №547 (за період з 01.09.2022 по 16.09.2022), від 17.12.2022 №742 (за період з 01.08.2022 по 07.08.2022 та з 08.08.2022 по 31.08.2022) ОСОБА_1 було здійснено виплату додаткової винагороди до 100 000,00 грн за час бойових дій (пропорційно часу участі у таких діях). Такі виплати проведені у червні 2022 року за квітень 2022 року, у липні 2022 року за червень 2022 року, у серпні 2022 року за липень 2022 року, у жовтні 2022 року за вересень 2022 року та у грудні 2022 року за серпень 2022 року, що підтверджується довідкою-витягом з розрахунково-платіжних відомостей від 28.06.2023 №547/1. Крім того, наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.06.2022 №621 за порушення вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за неналежне виконання функціональних обов`язків 19.06.2022 на старшого солдата ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана». Вважаючи протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та виплати додаткової винагороди із розрахунку 100 000,00 гривень на місяць у повному обсязі протягом спірного періоду, а також незаконним наказ про накладення на нього дисциплінарного стягнення, ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів враховує таке. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260). Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан. Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України зобов`язаний невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова №168), якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Згодом цей пункт Постанови № 168 був змінений згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 217, від 22.03.2022 № 350, від 01.04.2022 № 400, від 01.07.2022 № 754, від 07.07.2022 № 793 (у межах спірного періоду). Зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 (яка, набирає чинності з дня її опублікування (19.07.2022) та застосовується з 24.02.2022) у пункті 1: « 1) в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць». У первинній редакції Постанови № 168 Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, підстави та розмір вищевказаної додаткової винагороди. Водночас реалізація згаданих приписів указаної Постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов`язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер. Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, внесеними постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII). Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 01.06.2022), Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 (діяло з 01.06.2022). За пунктом 1 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 (яке діяло до 01.06.2022) під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій). Згідно з пунктом 2 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах); 30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби). За пунктом 3 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. Згідно з пунктом 4 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми. Пунктом 5 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 передбачено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів. Згідно з пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 14 (яке, згідно з пунктом 14, має застосовуватися з 01.06.2022 (крім абзацу третього пункту 1, абзацу четвертого пункту 7 та підпункту 9.11 пункту 9 (в частині виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за час проходження підготовки (навчання) за кордоном щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) цього доручення, які застосовуються з 24.02.2022) під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями. У пункті 3 цього Окремого доручення зазначено: «Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України. Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. Генеральному штабу Збройних Сил України довести до військ затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України перелік органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право видавати довідки про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців за формою, наведеною в додатку № 4 до цього доручення». Пунктом 4 цього ж Окремого доручення установлено керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення. У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній терміну безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення. У підставах про видання таких довідок обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення. Надано право керівникам органів керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, перелік яких затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України, включати до таких довідок терміни безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах починаючи з 24.02.2022. Пунктом 5 цього ж Окремого доручення установлено виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 Окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29). Колегією суддів враховується, що Верховний Суд сформував висновки щодо застосування положень пункту 1 Постанови № 168 у поєднанні з рішеннями (телеграмами) Міністра оборони України від 07.03.2022 № 248/1217 та від 25.03.2022 № 248/1298, а також Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, за якими прийняття Міністром оборони України таких рішень узгоджується з його повноваженнями, визначеними пунктом 17 Порядку № 260, а тому ці рішення підлягали врахуванню при вирішенні питання про виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №

168. Аналіз наведеного правового регулювання виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн у цій справі умовно можна поділити на три основні періоди: з 01.04.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 31.10.2022. Так, у період з 01.04.2022 по 31.05.2022 порядок та умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України були визначені Постановою № 168 та директивами (телеграмами) Міністра оборони України від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298 та від 18.04.2022 № 248/1529. У період з 01.06.2022 по 31.10.2022 порядок та умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України були визначені Постановою № 168 (зі змінами) та Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 (діяло з 01.06.2022). Колегією суддів враховується, що у постанові від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23 Верховний Суд прийшов до висновку, що при прийнятті такого рішення (окремого доручення) Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах. При дослідженні порядку та умов цієї виплати, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою №

168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин відповідними документами. Документальним підтвердженням можуть слугувати: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань. Аналогічні висновки були викладені Верховним Судом також, зокрема, у постановах від 06.08.2024 у справі № 400/10311/23, від 07.11.2024 у справі № 200/2297/23, від 05.12.2024 у справі № 420/19038/23, від 27.02.2025 у справі № 340/3447/23 та багатьох інших. Із змісту наказів командира в/ч НОМЕР_1 від 25.05.2022 №151, від 28.07.2022 №, 20.08.2022 №429, від 17.12.2022 №742, від 14.10.2022 №547 вбачається, що за період безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 01.04.2022 по 05.04.2022, з 26.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 09.07.2022, з 20.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 07.08.2022, з 08.08.2022 по 31.08.2022 та з 01.09.2022 по 16.09.2022 ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду у розмірі до 100 000 грн пропорційно днів участі у розмірі 11 666,67 грн (за квітень 2022 року), 11 666,67 грн (за червень 2022 року), 47 419,35 грн (за липень 2022 року), 70 000 грн (за серпень 2022 року) 37 333,34 грн (за вересень 2022 року). Щодо інших періодів колегія суддів зазначає, що з 06.04.2022 згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 06.04.2022 ОСОБА_1 вважався таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків після безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, захисту населення та інтересів держави, здійснення заходів із правового режиму воєнного стану на території Чернігівської області в районі відновлення боєздатності м. Черкаси. Згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 12.04.2022 №88 ОСОБА_1 вибув в район виконання завдань за призначенням для здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, захисту населення та інтересів держави, здійснення заходів із правового режиму воєнного стану с. Просянів Дніпропетровської області з 12.04.2022. Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 27.06.2022 №165 позивач вважався таким, що з 26.06.2022 вибув з попереднього району виконання завдань для забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, захисту населення та інтересів держави, здійснення заходів із правового режиму воєнного стану на лінію бойового зіткнення. На підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 10.07.2022 №178 ОСОБА_1 вважався таким, що з 10.07.2022 вибув з лінії бойового зіткнення після забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, захисту населення та інтересів держави, здійснення заходів із правового режиму воєнного стану у відпустку. Згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 15.07.2022 №183 позивач вважався таким, що прибув з 15.07.2022 на лінію бойового зіткнення для забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, захисту населення та інтересів держави, здійснення заходів із правового режиму воєнного стану. Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 19.07.2022 №188 ОСОБА_1 вважався таким, що вибув з району виконання завдань за призначенням після здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, захисту населення та інтересів держави, здійснення заходів із правового режиму воєнного стану у підпорядкування командира НОМЕР_2 територіальної оборони з 19.07.2022, з підпорядкування якого позивач вибув з 17.09.2022 згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 17.09.2022 №251, вважаючись таким, що прибув в район виконання завдань за призначенням для здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, захисту населення та інтересів держави, здійснення заходів із правового режиму воєнного стану АДРЕСА_1 . У цьому розташуванні позивач перебував і станом на 31.10.2022, що випливає із змісту наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 02.11.2022 №297, яким продовжено перебування особового складу в/ч НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 . Отже, всупереч доводів позивача, матеріалами справи підтверджується безпосередня участь його у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, захисту населення та інтересів держави, здійснення заходів із правового режиму воєнного стану, з 01.04.2022 по 05.04.2022, з 26.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 09.07.2022, з 20.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 07.08.2022, з 08.08.2022 по 31.08.2022 та з 01.09.2022 по 16.09.2022, тобто у періодах, за які ОСОБА_1 була нарахована і виплачена додаткова винагорода у розмірі до 100 000 грн пропорційно часу безпосередньої участі. Щодо інших періодів, а саме з 06.04.2022 по 25.06.2022, з 10.07.2022 по 19.07.2022, а також з 17.09.2022, то матеріалами справи підтверджується, що у цей час безпосередньої участі у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, захисту населення та інтересів держави, здійснення заходів із правового режиму воєнного стану позивач не приймав, а тому йому виплачувалася додаткова винагорода згідно з Постановою №168 у розмірі 30 000 грн. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності відповідача, яка полягає у невиплаті на користь позивача додаткової винагороди в повному обсязі за квітень-жовтень 2022 року відповідно до Постанови №168 та стягнення з відповідача на користь позивача додаткової винагороди в повному обсязі за квітень-жовтень 2022 року відповідно до Постанови №168 у розмірі 419 247,31 грн. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для визнання протиправним і скасування наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 30.06.2022 №621, колегія суддів з урахуванням доводів апеляційної скарги і мотивів відзиву на неї, вважає за необхідне зазначити таке. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу». За правилами частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань. Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби. Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі. Згідно з пунктом 144-1 Положення № 1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), який, відповідно до частини першої преамбули, визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. За приписами статей 83, 84 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Відповідно до частини першої статті 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Частинам третьою-четвертою статті 85 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування. Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (частина сьома статті 85 Дисциплінарного статуту). Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок № 608), який визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі (пункт 1 розділу I). За правилами пункту 2 розділу I Порядку № 608 службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення (пункт 1 розділу III Порядку № 608). Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб. Пунктом 2 розділу IV Порядку № 608 визначено, що особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді; ознайомлюватися з необхідними документами, за потреби - знімати з них (отримувати) копії та долучати до матеріалів службового розслідування; отримувати інформацію, пов`язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України; проводити огляд місцевості, приміщення, предметів та документів, що стосуються службового розслідування, за результатами якого складати акт огляду з обов`язковим зазначенням: предмета огляду та його стислого опису; часу, дати, місця (населеного пункту) огляду; посади, військового звання, прізвища та імені особи, яка складає документ; військового звання, прізвища та імені посадової (службової) особи, яка бере участь у службовому розслідуванні (за необхідності); прізвища, імені, по батькові та фактичної адреси проживання двох присутніх осіб; фактичного місцезнаходження військової частини, установи, підприємства тощо; місця складання документа (номер службового кабінету або іншого приміщення); у разі використання технічних (відео-, фото- або аудіо-) засобів - цифрового пристрою, його назви, моделі; підписів присутніх осіб на кожному аркуші та їх прізвищ, ініціалів, підписів на останньому аркуші; підпису особи, яка склала акт огляду, на останньому аркуші. Згідно з пунктом 3 розділу IV Порядку № 608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України. За результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини (пункт 1 розділу V Порядку № 608). Відповідно до пункту 1 розділу VI Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Як вже було зазначено вище, особливістю спірних правовідносин є те, що вони виникли під час дії в Україні правового режиму воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Відповідно, у таких умовах особлива відповідальність покладається на військових, адже саме вони несуть державну службу особливого характеру, що полягає у здійсненні професійної оборони держави, її незалежності та територіальної цілісності. Згідно із статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби), необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно. Статтею 16 Статуту внутрішньої служби передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. Матеріали справи свідчать, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з самовільним залишенням місця розташування підрозділу в умовах правового режиму воєнного стану 21.03.2022. При цьому вказані обставини не заперечуються й ОСОБА_1 , який у своїх поясненнях, відібраних у межах службового розслідування, зазначив, що 21.02.2023 о 07:00 пішов до себе додому з метою переодягнутися, оскільки одяг, в якому позивач перебував, знаходився у непридатному для використання стані. Діставшись додому він переодягнувся та вирушив назад до місця розташування підрозділу. Приблизно о 09:00, як зазначає позивач, останній повернувся до гуртожитку. Водночас, у поясненнях інших військовослужбовців зазначено, що ОСОБА_1 повернувся того ж дня, однак близько 16:00 (пояснення ОСОБА_2 , пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ). Як свідчать матеріали справи, позивач із свого боку наполягає на порушенні відповідачем процедури проведення службового розслідування, а саме - неповідомлення позивача про призначення та проведення службового розслідування. Разом з тим, встановлені вище обставини відібрання у позивача пояснень у межах службового розслідування свідчать, що останній був обізнаний про проведення службового розслідування. У постанові від 18.02.2021 у справі № 1.380.2019.000616 Верховний Суд вказав, що для притягнення до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. Оскільки матеріалами службового розслідування підтверджується факт самовільного залишення місця розташування підрозділу, колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийнятого відповідачем спірного у цій справі наказу в частині, що стосується позивача. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.04.2026 у справі № 240/26580/23. У свою чергу колегія суддів наголошує на помилковості висновків суду першої інстанції про те, що спірний наказ не порушує права позивача з огляду на зняття дисциплінарного стягнення у зв`язку з виключенням ОСОБА_1 із списків особового складу в/ч НОМЕР_1 , оскільки настання таких обставин не може мати своїм наслідком позбавлення права особи на судовий захист, який гарантований як міжнародним, так і національним законодавством, адже саме під час судового розгляду встановлюється правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності безвідносно до подальшої дії дисциплінарного стягнення. У зв`язку з цим оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні у мотивувальній частині. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи цей спір, прийшов до правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, однак обґрунтував його із неправильним застосуванням норм права, встановивши відсутність у позивача порушеного права при оскарженні наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у зв`язку із зняттям дисциплінарного стягнення. Наведене вище є підставою для зміни судового рішення у мотивувальній частині. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити у мотивувальній частині. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року - змінити у мотивувальній частині. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 КАС України. Суддя-доповідач В.В. Файдюк Судді О.В. Епель Є.І. Мєзєнцев Повне судове рішення виготовлено 28 квітня 2026 року.