Ухвала КЦС ВС № 127/34182/23

Ухвала 03 червня 2024 року м. Київ справа № 127/34182/23 провадження № 61-5981 ск 24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ситнік О. М., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбрелла» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 січня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла» про визнання відсутності права вимоги кредитора та відповідного зобов`язання боржника за кредитним договором, припинення правовідносин за кредитним договором, визнання припиненим договору іпотеки, припинення обтяження майна, ВСТАНОВИВ:

1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувсядо суду з указаним позовом.

2. У грудні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити проведення реєстраційних дій з відчуження об`єкта нерухомості, зареєстрованого на праві приватної власності за позивачем ОСОБА_1 , а саме квартири АДРЕСА_1 .

3. Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 25 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Форум» (правонаступником за правами вимоги якого є ТОВ «ФК «Амбрелла») укладено кредитний договір №0180/08/200-Nv, в забезпечення належного виконання якого виступає вказана вище квартира, як заставне нерухоме майно, на підставі договору іпотеки №1489 від 25 червня 2008 року. Вказував, що між сторонами існує спір з приводу наявності договірних зобов`язань за вказаним кредитним договором та існують усі підстави для визнання цих договірних відносин кредитування припиненим внаслідок повного виконання позичальником своїх зобов`язань з погашення боргу.

4. Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 02 січня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнив, заборонив органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії пов`язані з реєстрацією (перереєстрацією) права власності, інших речових прав та їх обтяжень, будь-які інші реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 , належної на праві власності ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 25 червня 2008 року приватним нотаріусом ВНМО Циц Н. В. за №1474, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 25 червня 2008 року за №2980959 та КП «Вінницьке ООБТІ» від 25 червня 2008 року, за реєстровим 608/16253, в книзі №212.

5. Вінницький апеляційний суд постановою від 02 квітня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла» залишив без задоволення, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 січня 2024 року залишив без змін.

6. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, нескасованому після апеляційного перегляду, виходив з того, що між сторонами існував спір щодо наявності самих договірних зобов`язань позичальника за кредитним договором, позивачем ставилося питання про визнання в судовому порядку припинення договірних відносин кредитування в зв`язку з повним виконанням зобов`язань та припинення у зв`язку з цим іпотеки. При цьому, відповідач, як наступний кредитор та іпотекодержатель заставного спірного майна, може звернути стягнення на нього, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, а тому у позивача були підстави для звернення до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони проводити дії щодо державної реєстрації (перереєстрації) прав власності на належне позивачу нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, тобто у спосіб який є найефективнішим та не призведе до порушення прав третіх осіб.

7. У квітні 2024 рокудо Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «ФК «Амбрелла» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 січня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення.

8. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржниквказує на те, що судами попередніх інстанцій були неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

9. Так, скаржник зазначає, що позивачем в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову, не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність реальної загрози того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав та інтересів. По суті заява позивача про забезпечення позову містить лише «опис історії життя позивача» та зазначення щодо можливості відповідача задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки. Тому оскаржувані судові рішення є необґрунтованими, незаконними та підлягають скасуванню.

10. Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.

11. Відповідно до частин першої, другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

12. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема забороною вчиняти певні дії.

13. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

14. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову

15. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

16. В постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

17. Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між сторонами дійсно виник спір щодо наявності самих договірних зобов`язань позичальника за кредитним договором, а також припинення договірних відносин кредитування в зв`язку з повним виконанням зобов`язань та припинення у зв`язку з цим іпотеки.

18. Також суди встановили, що позивач навів обґрунтовану підозру, що відповідач, як наступний кредитор та іпотекодержатель заставного спірного майна, може звернути стягнення на нього, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. На підтвердження цього факту позивач надав інформацію з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, згідно з якою на підставі договору іпотеки від 25 червня 2008 року, укладеного між ПАТ «Банк Форум» (наступним кредитором за правами вимоги якого є ТОВ «ФК «Амбрелла») та ОСОБА_1 , приватним нотаріусом ВНМО Циц Н. В. відносно заставного майна - квартири АДРЕСА_1 зареєстровано обтяження (реєстраційний номер 7454673). Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 січня 2019 року приватним нотаріусом КМНО Мурською Н. В. в Державному реєстрі речових прав здійснено запис про іпотеку номер 30076677 (спеціальний розділ), де іпотекодержателем відносно об`єкта речового права за реєстраційним номером обтяження 7454673 зазначено ТОВ «ФК «Амбрелла» (інформаційна довідка №350646328 від 17 жовтня 2023 року).

19. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 вказано, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

20. Врахувавши доводи заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії пов`язані з реєстрацією (перереєстрацією) права власності, інших речових прав та їх обтяжень, будь-які інші реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна зазначеного позивачем.

21. Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій узгоджуються з вищенаведеними правовими висновками Верховного Суду, а доводи касаційної скарги в зазначеній частині не свідчать про неправильне застосування судами норм процесуального права.

22. Твердження скаржника про недоречність забезпечення позову, оскільки права і інтереси позивача вже є захищеними Законом України від № 2120-ХІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного часу» (положення пункту 5-2 розділу VI «Прикінцевих положень» Закону України «Про іпотеку») не заслуговують на увагу, оскільки іпотекодавець у період із 24 лютого 2022 року на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення не позбавлений права звернутися до суду з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки. Проте, виконання рішення має бути зупинено на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення. Зокрема на дане тлумачення закону скаржнику вже звертав увагу суд апеляційної інстанції в оскаржуваному ним судовому рішенні.

23. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

24. У постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

25. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

26. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії))

27. Таким чином, враховуючи, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, правильне застосування норм права судами попередніх інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла» про визнання відсутності права вимоги кредитора та відповідного зобов`язання боржника за кредитним договором, припинення правовідносин за кредитним договором, визнання припиненим договору іпотеки, припинення обтяження майна, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбрелла» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 січня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді В. В. Пророк Є. В. Петров О. М. Ситнік