Постанова 4805 № 295/10560/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/10560/23 Головуючий у 1-й інст. Панченко Г. В. Номер провадження №33/4805/751/24 Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2024 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Пінчука М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду міста Житомира від 27 лютого 2024 року, про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Богунського районного суду міста Житомира від 27 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі ДСА України судовий збір у розмірі 605,60 грн. Згідно постанови судді місцевого суду, ОСОБА_1 31 липня 2023 року о 02-50 год., у м. Житомирі, по вул. Лесі Українки, 52, керував транспортним засобом «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, що засвідчується чеком приладу «Drager Alсotest» №1077. Результат склав: 1,63‰. Своїми діями порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою судді районного суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази керування ним транспортним засобом та його руху, відеозаписи, працівниками поліції надані частинами. Крім того, зазначив, що поліцейськими не було проведено огляд відповідно до вимог ч. 9 ст. 266-1 КУпАП з урахуванням, що водій є військовослужбовцем ЗСУ, перебував у військовій формі та пред`явив поліцейським військовий квиток. Разом з тим, вказав, що про час та місце розгляду справи у суді першої інстанції не був повідомлений вчасно, заяву про отримання повідомлень шляхом направлення смс-повідомлень не надавав та як військовослужбовець не завжди має змогу використовувати мобільний телефон. Вважає, що у його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина у вчиненні даного адміністративного правопорушення недоведена. Одночасно ОСОБА_1 просив поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена у його відсутності, йому не вручалась, на адресу військової частини не надходила. Зазначив, що у зв`язку з перебуванням у зоні ведення бойових дій, позбавлений можливості отримувати інформацію засобами мобільного зв`язку або через мережу Інтернет, зокрема й через свого захисника адвоката Пінчука М.А., з яким договір про надання правової допомоги розірвав, про винесення постанови Богунським районним судом м. Житомира від 27 лютого 2024 року та подання адвокатом апеляційних скарг, йому стало відомо 10 квітня 2024 року, апеляційну скаргу подав 16 квітня 2024 року та просив визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та поновити їх. Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, перевіривши доводи скаржника, які узгоджуються із матеріалами справи, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та адвоката Пінчука М.А., які апеляційну скаргу підтримали, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. За правилами частин 2-5 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, або в закладі охорони здоров`я. Згідно зі ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху (ПДР), є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статтей 283, 284 КУпАП. Як вірно встановив суддя місцевого суду, наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 392385 від 31 липня 2023 року, підписаний водієм; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу та чеком тесту №1077 приладу «Alcotest 6810», проведеного за ознаками сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, результат позитивний 1,63 проміле, підписані ОСОБА_2 ; відеозаписом із відеореєстратора службового автомобіля поліції та портативних нагрудних камер працівників поліції. Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.9 «а» ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На думку апеляційного суду процедура проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння була проведена працівниками поліції з дотриманням вимог закону. Так, порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735(далі Інструкції), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому Постановою КМУ 17.12.2008 № 1103 . За положенням ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд осіб на стан алкогольного сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Огляд особи на стан алкогольного сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Відповідно до п.п. 2, 3 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів, порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Згідно відеозаписів з бодікамер інспекторів патрульної поліції, екіпаж патрульних поліцейських під час дії комендантської години зупинив за допомогою проблискових маячків транспортний засіб «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Після перевірки документів водія у працівників поліції виникли об`єктивні та обґрунтовані підозри вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння за ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу Drager або в медичному закладі, останній погодився на пройти тест на місці. Працівники поліції надали водію можливість вибрати запакований мундштук до приладу газоаналізатора Драгер, зробили контрольний забір повітря та провели тест, результат якого виявився позитивним - 1,63 проміле. Із вказаним результатом ОСОБА_1 погодився, їхати у лікарню для проведення повторного огляду не забажав. В подальшому ОСОБА_1 роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, складені адміністративні матеріали ч. 1 ст. 130 КУпАП, які він підписав без зауважень, заперечень та пояснень. Варто зауважити, що під час оформлення матеріалів, ОСОБА_1 визнав, що вживав алкоголь та усвідомлюючи це сів за кермо, пропонував працівникам поліції «залагодити питання» за допомогою неправомірної вигоди. Таким чином, зазначеними наданими працівниками поліції відеозаписами підтверджено, що зупинка автомобіля, яким безумовно керував ОСОБА_1 , відповідала вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Вказаним відеозаписом підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що він на місці зупинки не заперечував, будь яких пояснень щодо можливого кермування автомобілем іншою особою не виказував. Зазначені вище докази суд першої інстанції вірно визнав належними та допустимими, які не містять ознак переривання чи монтування, та такими, що в сукупності та взаємозв`язку доводять винуватість ОСОБА_1 у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення, а відеозапис зі службового автомобіля та портативних камер поліцейських, на думку апеляційного суду, є послідовним та відображає достатньо повну інформацію щодо загальних обставин перебігу подій 31 липня 2023 року о 02-50 год у м. Житомира, вул. Л.Українки, 52, дії учасників, не спростовує зовнішні ознаки перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час згаданих подій та відповідає п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18 грудня 2018 року №1026 та вимогам ст. 251 КУпАП. Розділом ІІ п. 7 Наказу МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» 09.11.2015 № 1452/735 передбачено, що встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Отже, законодавством України встановлений мінімальний показник вмісту алкоголю в крові 0,2‰, при наявності якого, можна стверджувати про перебування особи в стані алкогольного сп`яніння. Разом з цим, у водія ОСОБА_1 встановлений показник 1,63‰, що значно перевищує допустиму норму та свідчить про беззаперечне перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння. Під час перегляду вказаного відеозапису апеляційним судом не встановлено будь-яких порушень з боку працівників поліції відносно ОСОБА_1 ст. 266 КУпАП, «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерство внутрішніх справ України Міністерство охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ №1103 від 17 грудня 2008 року, якими закріплена процедура проведення огляду особи на стан сп`яніння. Посилання скаржника ОСОБА_1 на те, що він є військовослужбовцем, а тому наслідком не залучення поліцейськими під час огляду на стан сп`яніння представників Військової служби порядку у Збройних Силах України є недійсність такого огляду, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки у даній ситуації він був учасником дорожнього руху, а тому за змістом ст. 15 КУпАП за порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, він як військовослужбовець несе адміністративну відповідальність на загальних підставах. Крім того, на обставини, за яких був зупинений поліцейськими ОСОБА_1 , не розповсюджується положення ст. 266-1 КУпАП. Суд з повагою ставиться до факту проходження ОСОБА_3 військової служби, однак це не надає йому імунітету від відповідальності за настільки суспільно небезпечне адміністративне правопорушення, як передбачене ст. 130 КУпАП. Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення, передбаченої ст. 162 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, ураховуючи при цьому усталену судову практику ЄСПЛ щодо оцінки поведінки особи та її вплив на тривалість розгляду справи, згідно якої право на доступ до суду, закріплене у § 1 ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати § 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany). З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції 20 жовтня 2023 року, 10 листопада 2023 року, 17 листопада 2023 року, 20 листопада 2023 року, 01 грудня 2023 року та 16 січня 2024 року відкладав справу за клопотанням ОСОБА_1 та його захисників. Проведення судового засідання із винесенням постанови 27 лютого 2024 року у відсутності ОСОБА_1 та його захисника, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини та відповідає вимогам ст. 268 КУпАП. Тому доводи ОСОБА_1 щодо порушення судом його права на захист апеляційний суд вважає необґрунтованим. Окрім того, апеляційним судом було у повній мірі забезпечено право ОСОБА_3 на доступ до правосуддя та право на захист шляхом надання можливості взяти участь у судовому засіданні і надати пояснення, а також подати докази. Під час апеляційного розгляду справи не були спростовані обґрунтовані та об`єктивні висновки суду першої інстанції, якими було надано оцінку відеозапису, як належному та допустимому доказу, який не має ознак переривання чи монтування під час фіксації обставин, які мають значення для справи і який відповідає вимогам ст. 251 КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, не надано. Враховуючи наведене, проходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги. За таких обставин, відсутні підстави для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 . Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Богунського районного суду міста Житомира від 27 лютого 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду міста Житомира від 27 лютого 2024 року - без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Й. Григорусь