Постанова 4805 № 295/12926/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/12926/24 Головуючий у 1-й інст. Кузнецов Д. В. Номер провадження №33/4805/1370/24 Категорія ч. 3 ст. 172-20 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2024 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника - адвоката Васильчука В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Васильчука Володимира Петровича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду міста Житомира від 29 серпня 2024 року, про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Богунського районного суду міста Житомира від 29 серпня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Згідно постанови суду першої інстанції, 23 серпня 2024 року близько 08-40 год солдат ОСОБА_1 знаходився в стані алкогольного сп`яніння під час виконання службових обов`язків у розташуванні підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та був направлений на огляд на стан алкогольного сп`яніння, де тест прибором «Алконт-М №00333» показав позитивний результат 0,37%, в умовах особливого періоду, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою адвокат Васильчук В.П. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову районного суду скасувати, ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі закрити. В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом першої інстанції не досліджено в повному обсязі матеріали справи, всебічно і об`єктивно не з`ясовано всіх обставин справи в їх сукупності. Зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови суд не врахував, що ОСОБА_1 вживав алкоголь напередодні перебуваючи у звільненні, того ж вечора телефоном отримав виклик на військову службу, прибув 23 серпня 2024 року у військову частину. Зазначив, що ОСОБА_1 під час оформлення адміністративних матеріалів, визнаючи вину та розкаявшись у вчиненому, введений в оману, оскільки не повідомлений про наслідки. На думку адвоката, результат алкотесту в 0,37 проміле - незначний, а технічний засіб «Алконт-М», за допомогою якого здійснювався огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння останній раз проходив повірку 25 серпня 2023 року. Зауважив, що дії останнього не заподіяли нікому моральної та матеріальної шкоди, просив врахувати особу ОСОБА_1 , який у 50 років добровільно став до лав ЗСУ, перебував у зоні бойових дій, заохочувався військовими відзнаками, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, позитивно характеризується за місцем служби. Вказані пом`якшуючі обставини районний суд не врахував. Вказує, що суд безпідставно розглянув справу за відсутності захисника та особи, що притягується до адміністративної відповідальності без їх виклику, порушивши право на захист. Одночасно, адвокат Васильчук В.П. подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження захисник посилається на те, що копію постанови ОСОБА_1 отримав поштою 17 вересня 2024 року. Апеляційну скаргу захисник направив до районного суду із пропуском встановленого законом строку 25 вересня 2024 року. На підставі викладеного вважає, що має право на поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду. Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, у зв`язку з тим, що доводи адвоката щодо поважності причини пропуску строку узгоджуються із матеріалами справи, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. Перевіривши матеріали справи, заслухавши думку захисника - адвоката Васильчука В.П., який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а саме: перебування військовослужбовця на території тимчасового розташування підрозділу військової частини у стані алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони. Відповідно до ч. 3 ст. 172-20 КУпАП передбачено відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду. Зважаючи на приписи ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настав з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування , Збройних Сил України , інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період розпочався з моменту набрання чинності Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 та продовжується до оголошення (набрання чинності) окремого рішення Президента України про демобілізацію. Скасування особливого періоду буде здійснено окремим указом Президента України «Про демобілізацію». Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, підтверджується зібраними у справі доказами: протоколом про адміністративне правопорушення КИЖ № 310 від 23 серпня 2024 року, за яким солдат ОСОБА_1 23 серпня 2024 року знаходився в стані алкогольного сп`яніння під час виконання службових обов`язків у розташуванні підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та був направлений на огляд на стан алкогольного сп`яніння, де тест прибором «Алконт-М №00333» показав позитивний результат 0,37%, в умовах особливого періоду; результатом тесту на алкоголь № 1116 від 23 серпня 2024 року, результат 0,37 ‰ (спроба 1 о 08-47 год) та 0,39 ‰ (спроба 2 о 09-02 год); актом огляду №632 від 23 серпня 2024 року на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічного засобу «Алконт-М» №00333-15; копією витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15 серпня 2024 року про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу та на всі види забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_3; копією військового квитка НОМЕР_1 від 17 червня 2024 року; письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно яких 23 серпня 2024 року на території розташування військової частини за адресою: АДРЕСА_1 , командуванням ІНФОРМАЦІЯ_1 у їх присутності виявлено ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Після цього останнього направлено на огляд до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де тест прибором «Алконт-М №00333» показав позитивний результат - 0,37 проміле. Згідно письмової заяви ОСОБА_1 , він вину визнав повністю, підтвердив перебування з ознаками алкогольного сп`яніння під час виконання службових обов`язків, розкаявся, просив суворо не карати. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії КИЖ № 310 від 23 серпня 2024 року ОСОБА_1 погодив своїм підписом. Зібрані у справі докази є належними та допустимими, відповідають фактичним обставинам справи і повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, Європейській суд з прав людини в своєму рішенні по справі «Пономарев проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому, ст. 268 КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 172-20 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі ст. 6 ЄКПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи. Так, ОСОБА_1 був обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, надав пояснення у своїй письмовій заяві, визнавши вину у повному обсязі, підтвердив перебування з ознаками алкогольного сп`яніння під час виконання службових обов`язків, розкаявся, просив суворо не карати, а також просив провести судове засідання про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП без його участі у зв`язку з виконанням завдань за призначенням під час несення служби (а.с. 11). З урахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції щодо можливості розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обґрунтованим, а аргументи захисника про порушення права ОСОБА_1 на захист - безпідставними. Апеляційний суд зауважує, що під час апеляційного розгляду справи були вислухані та оцінені усі доводи захисника, які останній не зміг висловити у місцевому суді, дана оцінка доказам у справі Щодо доводів апеляційної скарги захисника про закриття справи за малозначністю, слід зазначити наступне. Частиною 3 ст. 172-20 КУпАП, передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду. Відповідно до ч. 1 ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Однак, вживання військовослужбовцем алкогольних напоїв та виконання ним обов`язків військової служби в нетверезому стані на території тимчасово розташованої військової частини в умовах особливого періоду не може вважати малозначним. На даний час в країні триває воєнний стан, і вживання алкоголю військовослужбовцями перешкоджає підтриманню належного рівня військової дисципліни та правопорядку, зменшує бойову готовність військових частин та спроможність виконувати визначені завдання задля захисту Вітчизни. Звільнення військовослужбовців від відповідальності за вчинення таких дій моделює негативну поведінку серед військовослужбовців та нівелює принцип невідворотності справедливого покарання за скоєння правопорушень, і як наслідок, підриває обороноздатність країни в цілому. Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП). З огляду на вищевикладені обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за ст. 22 КУпАП за малозначністю не буде достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчинення ним нових правопорушень. Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого у справі судового рішення, та які б спростовували висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, апеляційний суд не вбачає. Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ: Поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Богунського районного суду міста Житомира від 29 серпня 2024 року. Апеляційну скаргу адвоката Васильчука Володимира Петровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду міста Житомира від 29 серпня 2024 року - без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Й.Григорусь