Постанова 4824 № 761/27812/20

справа № 761/27812/20 провадження № 22-ц/824/267/2024головуючий у суді І інстанції Мальцев Д.О. суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Березовенко Р.В., суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., з участю секретаря Щавлінського С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київстар», поданою представником - адвокатом Євтєховим Євгеном Андрійовичем, та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар», третя особа: Громадська організація «Проти придурків та ідіотів», про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В: 05 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся через підсистему «Електронний суд» до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київстар», третя особа: Громадська організація «Проти придурків і ідіотів», в якому просив суд: - визнати неправомірними дії ПрАТ «Київстар» щодо ненадання відповіді на звернення від 20 липня 2020 року та зобов`язати ПрАТ «Київстар» розглянути вказане звернення у встановленому законом порядку; - стягнути з ПрАТ «Київстар» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 25 000,00 грн. та кошти витрачені на подання і розгляд позовної заяви. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що є користувачем мобільного телефонного зв`язку ПрАТ «Київстар». 24 липня 2020 року позивач направив ПрАТ «Київстар» звернення у звичайному вигляді та підписаному електронним ключем у форматі p7s, як визначено ч.12 ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги». Письмової відповіді про відмову у задоволенні вимог, викладених у заяві, щодо надання інформації про вартість телекомунікаційних послуг (за одиницю часу (секунда, хвилина), обсягу даних (кілобайт, мегабайт), кількості повідомлень, сеансів зв`язку, з посиланням на закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення, підписаної керівником ПрАТ «Київстар» або особою, яка виконує його обов`язку, як визначено ч. 3,4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», відповідач позивачу не надав, що стало підставою звернення до суду. Вважає, що неправомірною бездіяльністю відповідач завдав йому шкоди, розмір якої оцінює у сумі 25 000,00 грн, що еквівалентно п`яти мінімальних заробітним платам. 07 березня 2023 року представник ПрАТ «Київстар» - адвокат Євтєхов Є.А. подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позову. Вказав, що відповідь на звернення позивача від 24 липня 2020 року надано 07 серпня 2020 року на адресу його електронної пошти уповноваженою особою товариства. Додатково, зазначив про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар», третя особа: Громадська організація «Проти придурків і ідіотів», про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Визнано неправомірними дії Приватного акціонерного товариства «Київстар» щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 24 липня 2020 року. Зобов`язано Приватне акціонерне товариство «Київстар» розглянути звернення ОСОБА_1 від 24 липня 2020 року у встановленому законом порядку. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Київстар» на користь ОСОБА_1 кошти, витрачені на подання і розгляд позовної заяви у розмірі 1 022,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, представник ПрАТ «Київстар» - адвокат Євтєхов Євген Андрійович, 27 вересня 2023 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 вересня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. Підтримуючи доводи відзиву на позовну заяву апелянт вказав на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам. Вважає, що місцевий суд безпідставно залишив поза увагою факти зловживання ОСОБА_1 правами, так як останній щонайменше шість разів звертався до відповідача із запитом «надати інформацію про вартість телекомунікаційних послуг (за одиницю часу (секунда, хвилина), обсягу даних (кілобайт, мегабайт), кількості повідомлень, сеансів зв`язку» і отримав щонайменше чотири судових рішення, у яких дії відповідача щодо надання відповідей на подібні запити визнано правомірними. Більш того, в силу прямої норми ч. 2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», звернення позивача від 24 липня 2020 року є повторним та розгляду не підлягало. Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київстар», поданою представником - адвокатом Євтєховим Євгеном Андрійовичем на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар», третя особа: Громадська організація «Проти придурків та ідіотів», про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. 20 листопада 2023 року ОСОБА_1 подав відзив, у якому заперечив проти доводів апелянта, вважаючи рішення суду першої інстанції у задоволеній частині законним та обґрунтованим. 27 листопада 2023 року до Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга від ОСОБА_1 , у якій позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 вересня 2023 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди та ухвалити нове судове рішення про задоволення цих вимог. Доводи апеляційної скарги обґрунтував обставинами, на які посилався у позовній заяві та посиланням на практику Верховного Суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар», третя особа: Громадська організація «Проти придурків та ідіотів», про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. 26 грудня 2023 року представник ПрАТ «Київстар» - адвокат Євтєхов Є.А. подав відзив, у якому заперечив проти апеляційних доводів ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду першої інстанції у оскаржуваній частині законним та обґрунтованим. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 грудня 2023 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи. У судовому засіданні представник ПрАТ «Київстар» - Євтєхов Євген Андрійович заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 та підтримав вимоги апеляційної скарги ПрАТ «Київстар». У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, 14 та 15 лютого 2024 року подав клопотання про розгляд справи без його участі, а також без участі представника третьої особи. Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу ПрАТ «Київстар» такою, що підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що абонентський номер НОМЕР_1 в мережі «Київстар» є номером передплаченого сервісу та який офіційно зареєстрований за ОСОБА_1 . 24 липня 2020 року позивач направив ПрАТ «Київстар» електронним відправленням звернення у звичайному вигляді та підписаному електронним ключем у форматі p7s, як визначено ч.12 ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», а саме, заяву про надання інформації про вартість послуг, що надаються (вартість телекомунікаційних послуг (за одиницю часу (секунда, хвилина), обсягу даних (кілобайт, мегабайт), кількості повідомлень, сеансів зв`язку). 07 серпня 2020 на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої було отримане відповідне звернення 24 липня 2020 року, представник ПрАТ «Київстар» надав відповідь, підписану із використанням кваліфікованого електронного підпису. У відповіді зазначено, що вартість послуг визначається діючим тарифним планом. Отримати всебічну інформацію стосовно тарифного плану «Київстар Онлайн 3G 2018» можна на веб-сайті https:/kyivstar.ua/uk/mm/tariffs/arhive/online3g. Відповідно до умов обслуговування абоненти компанії мають можливість перевіряти нарахування по з`єднанням з абонентського номера у системі самообслуговування «Мій Київстар» на відповідному веб-сайті або встановленому додатку на кінцевому обладнанні. Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що відповідач у відповіді на звернення ОСОБА_1 не надав повну та вичерпну інформацію про вартість послуг, які йому надаються. Отже, вимоги позивача про визнання неправомірними дій ПрАТ «Київстар» щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 та зобов`язання ПрАТ «Київстар» розглянути звернення ОСОБА_1 від 24 липня 2020 року у встановленому порядку, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційних скарг частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 40 Конституції України гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Право на доступ до інформації є конституційним правом людини, яке гарантоване статтею 34 Конституції України, а саме, право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Закріплене Конституцією України право на інформацію передбачено Законами України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації» та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з Законом України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Під інформацією вважаються будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Згідно статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Поняття запит на отримання інформації визначене ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до якої запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації, надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Тобто, звернення громадян та запит на інформацію відрізняються між собою своїм змістом: запит - прохання надати інформацію, звернення - прохання вчинити певні дії, викладені у пропозиціях, заявах чи скаргах. Запит на інформацію подається з метою реалізувати конституційне право на отримання інформації, передбачене статтею 34 Конституції України і детально врегульоване Законом України «Про доступ до публічної інформації», звернення - з метою реалізації низки конституційних прав, зокрема, прохання щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення або надання пропозицій (зауважень) щодо діяльності відповідного органу державної влади, установи, підприємства. Частиною першою статті першої Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено поняття публічної інформації, як відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. До публічної відноситься інформація: - що перебуває у володінні органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб`єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; - щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим; - пов`язана з виконанням особами делегованих повноважень суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг; - щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, якщо йдеться про суб`єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями; - про стан довкілля; якість харчових продуктів і предметів побуту; аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; - що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація). Якщо така інформація відсутня у вільному доступі, особа може звернутися до органу державної влади чи місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації (далі - розпорядники інформації) із запитом на її отримання. Запит може подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір та має містити: - ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; - загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; - підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. Як правило, на вебсторінках розпорядників інформації містяться окремі вкладки щодо порядку подання запиту на отримання публічної інформації, де також можна знайти і відповідний зразок. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит не пізніше 5 робочих днів з дня отримання запиту. У деяких випадках відповідь може бути надана не пізніше 48 годин (наприклад, якщо запит стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи), або строк відповіді може бути продовженим до 20 робочих днів (щодо надання великого обсягу інформації або здійснення пошуку інформації серед значної кількості даних). Інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Відповідно до п.4 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Правовідносини між операторами, провайдерами телекомунікацій та абонентами здійснюються на підставі норм цивільного законодавства України та Закону України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року №295. Споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій вичерпної інформації щодо змісту, якості, вартості та порядку надання телекомунікаційних послуг (п.6 частини першої ст.32 Закону України «Про телекомунікації»), а оператори телекомунікацій зобов`язані надавати споживачам вичерпну інформацію, необхідну для укладення договору, а також щодо телекомунікаційних послуг, які вони надають. Відповідно до п.5 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року №295 оператори, провайдери надають споживачам послуги відповідно до Законів України «Про телекомунікації», «Про захист прав споживачів», цих Правил, інших нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері телекомунікацій. Відповідно до пункту 35 Правил, споживачі під час замовлення та/або отримання послуг мають право на безоплатне отримання від оператора, провайдера вичерпної інформації про зміст, якість, вартість та порядок надання послуг. Позивач 24 липня 2020 року звернувся до ПрАТ «Київстар» із заявою про надання інформації, тобто надісланий позивачем запит не містить ознак звернення громадян та не є зверненням громадянина в розумінні Закону України «Про звернення громадян». 07 серпня 2020 року ПрАТ «Київстар» надано відповідь ОСОБА_1 за вих. №6499930280/03/03/02, у якій надано відповідь на запит, а не відмовлено в її наданні. Оскільки подана ОСОБА_1 заява за своїм змістом та формою фактично являється запитом про надання інформації, посилання на порушення надавачем послуг Закону України «Про звернення громадян» є безпідставними, а посилання на ненадання відповіді на звернення спростовуються листом за вих. №6499930280/03/03/02 від 07 серпня 2020 року, що вказує на відсутність підстав для зобов`язання ПрАТ «Київстар» розглянути звернення позивача від 24 липня 2020 року в порядку, встановленому Законом. Враховуючи відсутність у діях ПрАТ «Київстар» порушень прав позивача, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, завданої неправомірними діями (бездіяльністю) задоволенню не підлягають як похідні. Разом з тим, посилання ПрАТ «Київстар» в частині зловживання ОСОБА_1 своїми правами колегія суддів відхиляє з нижченаведених підстав. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. На виконання ухвали Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року Коростишівський районний суд Житомирської області надіслав матеріали цивільної справи №935/1996/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар», третя особа: Громадська організація «Проти придурків та ідіотів», про захист прав споживачів. Встановлено, що предметом розгляду справи №935/1996/20 було, у тому числі: - визнати незаконними дії ПрАТ «Київстар» щодо відмови надати ОСОБА_1 інформацію про вартість телекомунікаційних послуг (за одиницю часу (секунда, хвилина), обсягу даних (кілобайт, мегабайт), кількості повідомлень, сеансів зв`язку) за його заявою від 24 липня 2020 року; - зобов`язати Товариство негайно надати інформацію за зверненням від 24 липня 2020 року; - стягнути з ПрАТ «Київстар» моральну шкоду в сумі 25 000,00 грн. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував посиланням на Закон України «Про захист прав споживачів». Наведе свідчить, що предмет та підстави у справах №935/1996/20 та №761/27812/20 є різними, тому реалізація позивачем права на доступ до суду не може вважатися зловживанням. За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги ПрАТ «Київстар» про неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанцій не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар», третя особа: Громадська організація «Проти придурків та ідіотів», про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київстар», подану представником - адвокатом Євтєховим Євгеном Андрійовичем, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар», третя особа: Громадська організація «Проти придурків та ідіотів», про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди - задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар», третя особа: Громадська організація «Проти придурків та ідіотів», про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити нове судове рішення. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар», третя особа: Громадська організація «Проти придурків та ідіотів», про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 29 травня 2024 року. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова