Постанова 4805 № 935/1426/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №935/1426/20 Головуючий у 1-й інст. Пасічний Т. З. Категорія 82 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Галацевич О.М., суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області, ухвалене 20 листопада 2020 року суддею Пасічним Т.З. у м.Коростишеві, повний текст рішення складено 20 листопада 2020 року, у справі №935/1426/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про захист прав споживачів, в с т а н о в и в : У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому, просив: визнати незаконними дії Приватного акціонерного товариства «Київстар» (далі - Товариство, ПАТ «Київстар») щодо відмови надати йому роз`яснення, яким чином споживач може користуватись телекомунікаційними послугами сплачуючи за надані послуги за похвилинними, посекундними тарифами, за його зверненням від 21 травня 2020 року; зобов`язати Товариство негайно надати йому роз`яснення, яким чином споживач може користуватись телекомунікаційними послугами сплачуючи за надані послуги за похвилинними, посекундними тарифами, за його зверненням від 21 травня 2020 року; стягнути з Товариства на його користь кошти на відшкодування моральної шкоди у сумі 25000 грн та кошти в сумі 1022 грн на відшкодування витрат за подання і розгляд позовної заяви. Обґрунтовував вимоги тим, що 21 травня 2020 року він звернувся до ПАТ «Київстар» із заявою, підписаною електронним цифровим підписом та направленою електронним відправленням, в якій просив надати роз`яснення, яким чином він, як споживач, може користуватися телекомунікаційними послугами, сплачуючи за надані послуги за похвилинними, посекундними тарифами. Проте письмової відповіді про відмову в задоволенні вимог, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення, підписаної уповноваженою особою, відповідач йому не надав, що стало підставою для подання позову. Вказаними діями відповідач спричинив йому немайнову шкоду, яка полягає у порушенні стосунків з оточуючими людьми, порушенні нормальних життєвих зв`язків, виникненні негативного для нього явища, зокрема, необхідності неодноразового повторного звернення та доказування для вирішення питання протиправної бездіяльності, витрачання особистого часу значних коштів, сили для відновлення свого порушеного права, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані. Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення, ухвалити нове, яким задовольнити його позов. На його думку, суд не врахував обставин, наведених у його позовній заяві, не надав належної оцінки його доводам щодо порушення відповідачем Законів України «Про звернення громадян», «Про захист прав споживачів», «Про телекомунікації» тощо. Зокрема, суд не звернув уваги, що споживач має право на вільний вибір товарів і послуг, а продавець (виконавець) має всіляко сприяти споживачеві у цьому. Також судом не враховано вимоги законодавства щодо заборони примушування споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного асортименту. За законом тарифне регулювання на ринку телекомунікації у державі базується на принципі стягнення почасової плати за фактичний час отримання споживачем послуг, за ненадані послуги плата не стягується і списувати кошти оператори не мають права. Вважає, що відповідь на його звернення не була надана, а листом від 29.05.2020, адресованим йому, відповідач неправомірно відмовив у розгляді його звернення щодо надання роз`яснення. Крім того, вважає, що лист відповідача від 21.05.2020 не може бути належним доказом у справі, оскільки не відповідає вимогам закону. На його думку, суд дійшов помилкового висновку про те, що надісланий ним запит не містить ознак звернення громадян. Також судом не надано оцінки його доводам щодо порушення відповідачем його прав як споживача та наявності підстав відшкодування моральної шкоди, витрат на підготовку позову. Вважає, що суд безпідставно не відновив його порушене право, передбачене ст. 34 Конституції України. У відзиві представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вказав, що доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, дійшовши правильного висновку про відмову у позові. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Правовідносини між операторами, провайдерами телекомунікацій та абонентами врегульовані нормами цивільного законодавства України та нормами Закону України «Про телекомунікації», Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295 зі змінами та доповненнями (далі - Правила №295), іншими нормативно-правовими актами у сфері телекомунікацій. Встановлено, що відповідно до п.5 Правил №295 оператори, провайдери надають споживачам послуги відповідно до Законів України «Про телекомунікації», «Про захист прав споживачів», цих Правил, інших нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері телекомунікацій. Телерадіоорганізації та провайдери програмної послуги провадять діяльність відповідно до Законів України «Про телебачення і радіомовлення», «Про захист прав споживачів», цих Правил, інших нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері телебачення і радіомовлення. Як визначено пп.6, 8, 16 ч.1 ст.32 Закону України «Про телекомунікації» споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій вичерпної інформації щодо змісту, якості, вартості та порядку надання телекомунікаційних послуг; отримання від оператора, провайдера телекомунікацій наявних відомостей щодо наданих телекомунікаційних послуг; безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій рахунків за надані телекомунікаційні послуги. За особистим зверненням споживача з урахуванням технічної можливості обладнання телекомунікаційної мережі нарахована до оплати сума за надані послуги повинна бути розшифрована тільки за той розрахунковий період, до якого споживач має претензії, із зазначенням номера абонента, якого викликав споживач, виду послуги, часу початку і закінчення кожного сеансу зв`язку, обсягу наданих послуг, суми коштів до сплати за кожний сеанс зв`язку. Телекомунікаційні послуги, які надаються знеособлено (анонімно), розшифровці не підлягають. За змістом ст. 39 Закону України «Про телекомунікації» передбачено, що оператори телекомунікацій зобов`язані безоплатно надавати споживачам вичерпну інформацію, необхідну для укладення договору, а також щодо телекомунікаційних послуг, які вони надають. Відповідно до п.4 ч.1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Статтею 40 Конституції України гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Право на доступ до інформації є конституційним правом людини, яке гарантоване статтею 34 Конституції України, а саме, право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Закріплене Конституцією України право на інформацію передбачено Законами України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації» та іншими нормативно-правовими актами. Судом встановлено, що номер НОМЕР_1 в мережі «Київстар» є номером передплаченого сервісу та який офіційно зареєстрований за ОСОБА_1 . ОСОБА_1 21.05.2020 звернувся до ПАТ «Київстар» на підставі статті 34 Конституції України, п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.10, пп.1, пп. 4 частини 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» з заявою про надання інформації, в якій просив надати роз`яснення, яким чином споживач може користуватися телекомунікаційними послугами, сплачуючи за надані послуги за похвилинними, посекундними тарифами. Звернення було підписане ЕЦП та направлене електронним відправленням на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Звертаючись з даним позовом, позивач посилався на те, що відповідач в порушення Закону України «Про звернення громадян» не надав відповідь на його заяву від 21.05.2020. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконними дій відповідача щодо відмови у наданні роз`яснення за зверненням та зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії, суд першої інстанції виходив з того, що законодавство розмежовує поняття запит на отримання інформації та поняття і види звернень громадян України. Суд вказав, що надісланий позивачем запит не містить ознак звернення громадян та не є зверненням громадянина в розумінні Закону України «Про звернення громадян», тому підстав для зобов`язання ПАТ «Київстар» розглянути звернення ОСОБА_1 від 21.05.2020 в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян» суд не вбачав. Крім цього, суд у своєму рішенні послався на те, що 29.05.2020 ПАТ «Київстар» надано відповідь ОСОБА_1 за №6460529753/03/03/02, у якій зазначено, що абонентський номер позивача обслуговується на тарифному плані «Київстар Онлайн 3G 2018», а отримати інформацію по тарифному плану «Київстар Онлайн 3G 2018» можна на веб-сайті компанії (а.с. 35). Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що у справі не встановлено обставин, з якими Закон пов`язує право споживача на відшкодування моральної шкоди. Вищенаведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин, застосував норми матеріального права, зокрема положення Законів України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про захист прав споживачів», «Про телекомунікації», повно та всебічно з`ясував обставини справи, дослідив докази і надав їм належну оцінку. Зокрема, суд правильно виходив з того, що позивачем відповідачу був направлений запит на отримання інформації. Поняття запит на отримання інформації визначене ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до якої запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації, надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Звернення громадян та запит на інформацію відрізняються між собою своїм змістом: запит - прохання надати інформацію, звернення - прохання вчинити певні дії, викладені у пропозиціях, заявах чи скаргах. Запит на інформацію подається з метою реалізувати конституційне право на отримання інформації, передбачене статтею 34 Конституції України і детально врегульоване Законом України «Про доступ до публічної інформації», звернення - з метою реалізації низки конституційних прав, зокрема, прохання щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення або надання пропозицій (зауважень) щодо діяльності відповідного органу державної влади, установи, підприємства. Відповідно до ч. 7 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» у зверненні має бути викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Як свідчить зміст заяви позивача про надання інформації («яким чином він може користуватись телекомунікаціними послугами за надані послуги за похвилинними, посекундними тарифами»), у ній не викладено суті порушеного питання. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надісланий позивачем запит не містить ознак звернення громадян та не є зверненням громадянина в розумінні Закону України «Про звернення громадян», а доводи апеляційної скарги у цій частині є помилковими. Крім того, як правильно зазначив суд, 29.05.2020 ПАТ «Київстар» надано відповідь ОСОБА_1 за №6460529753/03/03/02, у якій повідомлено, що обслуговування абонентського номера НОМЕР_2 здійснюється за тарифним планом «Київстар Онлайн 3G 2018». Також у відповіді зазначено, що інформацію по цьому тарифному плану можна отримати на веб-сайті компанії. Звернуто увагу, що абоненти Компанії мають можливість перевіряти нарахування по всім з`єднанням з абонентського номера у системі самообслуговування «Мій Київстар» на відповідному веб-сайті або встановленому додатку на кінцевому обладнанні. Також вказано, що телекомунікаційні послуги за вищезазначеним абонентським номером надаються на передплаченій формі обслуговування. Зокрема, за наявності коштів абонент має можливість користуватися послугами на запропонованих умовах (а.с. 20 зв.). Така відповідь направлена на адресу електронної пошти позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується роздруківкою файлу електронного повідомлення та файлу «Відповідь_ ІНФОРМАЦІЯ_3 », яка підписана із використанням електронного цифрового підпису, який є аналогом власноручного підпису ОСОБА_3 , начальника відділу каналів кореспонденції з клієнтами ПАТ «Київстар». Таким чином, наданий відповідачем доказ відповідає вимогам закону, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині. Позивачем не наведено конкретних обставин та правового обґрунтування порушень з боку ПАТ «Київстар», допущених під час розгляду поданого ним запиту, що спростовує його доводи. Матеріалами справи підтверджено, що телекомунікаційна компанія надала інформацію позивачу про послуги, які вона надає. Отже, відповідачем не було відмовлено у наданні інформації. Доводи апеляційної скарги та питання у заяві ОСОБА_1 «яким чином він має користуватися послугами» фактично зводяться до незгоди з оплатою телекомунікаційних послуг, які надає відповідач. Такі питання були предметом розгляду у інших справах, зокрема № 280/1064/18, № 280/284/18, №280/1967/18, де зазначалося, що позивач має право самостійно обрати тарифний план із запропонованих відповідачем, виконавши при цьому необхідні умови, або ж відмовитись від послуг ПАТ «Київстар» та розірвати договір, скористатись послугами іншого оператора. Враховуючи відсутність у діях відповідача порушення прав позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Інші наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, такі доводи були предметом дослідження суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи. Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 22 лютого 2021 року.