Постанова 4813 № 501/3207/18

Номер провадження: 22-ц/813/2309/21 Номер справи місцевого суду: 501/3207/18 Головуючий у першій інстанції Петрюченко М. І. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.04.2021 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 501/3207/18 Номер провадження: 22-ц/813/2309/21 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач), - суддів - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання - Дерезюк В.В., учасники справи: - позивач - ОСОБА_1 , - відповідач - Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна», розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» про зобов`язання надати інформацію та стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області, ухвалене у складі судді Петрюченко М.І. о 10 годині 40 хвилині 29 квітня 2020 року, повний текст рішення складений 08 травня 2020 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області з вищевказаним позовом, в якому просить: 1) зобов`язати відповідача надати йому безкоштовно, в електронному або паперовому вигляді у вигляді роздруківки, історії викликів та повідомлень (вхідних та вихідних) за: НОМЕР_1 (договір №295368614655/395368642064 від 10.02.2003) та НОМЕР_2 (договір №295368614655/395368641983 від 05.05.2004) за максимально можливий термін (але не менше як за три роки) від поточного часу з зазначенням номерів викликів, про зобов`язання надати інформацію (мобільної соти) та азимуту надходження сигналу, а також змістом повідомлень, вищезазначеної операції (кожної) та усю без виключення іншу наявну у відповідача інформацію, у тому числі й технічну, щодо наданих йому послуг як загалом так й за окремими операціями; 2) стягнути з відповідача на його користь суму в розмірі - 3 600,00 грн. за неналежне виконання умов договору. ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що 03.11.2017 року він звернувся до відповідача, який є правонаступником компанії «Українсько-Германсько-Голандсько-Датського спільного підприємства «Український мобільний зв`язок в Україні» та у минулому є компанією ПрАТ «МТС Україна» щодо надання йому історії викликів і повідомлень (вхідних та вихідних) за його номером за максимально можливий термін (два роки й більше з поточного часу) із зазначенням використовуваної базової станції (мобільної соти) та азимуту надходження сигналу, а також змістом повідомлень, вищезазначеної операції (кожної), але йому було відмовлено у такому, чим порушено його права як споживача надаваних відповідачем послуг. Позивач вважає, такі дії незаконними з тих підстав того, що: - правовідносини між ним та відповідачем визначені договорами про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку № 295368614655 /395368642064 від 10.02.2003 та №295368614655/395368641983 від 05.05.2004; - у п.1.1 Договору відповідач підтверджує, що надає послуги згідно встановленої ліцензії щодо надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку, а відтак він є оператором телекомунікаційних послуг; - у п.1.2 Договору відповідач зазначає, що порядок надання послуг встановлюється згідно законодавства, а відтак підтверджує, що послуги, які він надає, мають у першу чергу відповідати законодавству; - у п.3.5 Договору зазначено, що оператор має інші обов`язки відповідно до законодавства, що свідчить про те, що перелік надаваних відповідачем послуг не є вичерпним переліком обов`язків перед ним й може виходити за їх межі, якщо законодавство встановлює інші норми; - Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 року затверджено «Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг», якими регламентовано дії відповідача, де зазначено, що: а) п. 39.4: «Оператори, провайдери зобов`язані ….. вести облік обсягу та вартості наданих послуг за кожним видом окремо, забезпечувати його достовірність, зберігати записи про надані послуги протягом строку позовної давності, визначеного законом»; б) п. 42: «Оператор, провайдер повинен відповідно до законодавства забезпечувати збереження відомостей про абонента, отриманих під час укладання договору, а також про надання послуг, у тому числі факт їх отримання, обсяг, зміст, маршрути передачі інформації тощо, і несе відповідальність за їх схоронність…»; в) п.45: «Інформація про надані послуги може бути надана абонентові, з кінцевого обладнання якого отримувались послуги, його законному представникові, а також іншим особам за письмовою згодою абонента чи відповідно до закону»; г) п.51: «Оператор, провайдер зобов`язаний на вимогу споживача безоплатно, в порядку встановленому законодавством, повідомляти про надані йому послуги, в тому числі їх обсяг та вартість, іншу інформацію відповідно до цих Правил, інших актів законодавства та договору». Позивач також зазначає, що відповідач на його особистий запит щодо наданих особисто позивачу послуг не має права відповідати абияк, але робить таке, порушуючи законодавство. Перед зверненням до суду позивач намагався пояснити відповідачу свою позицію, ведучи довготривале листування, але це не призвело до абиякого позитивного результату щодо вирішення питання. Посилаючись на те, що відповідач відмовляється виконувати умови Договору та не має запитуваних ним даних, а відтак порушує ці умови й три роки тому, не дотримуючись законодавства щодо схоронності таких даних, просить суд додатково стягнути з відповідача на свою користь - 3 600,00 грн., що є його усередненою абонентською платою відповідачу за надавані послуги за останні 36 місяців до звернення до відповідача з вищезазначеним питанням (т. 1 а.с.1-3). 2.2Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 29 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні вищевказаного позову ОСОБА_1 . Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано суду належних доказів, які б вказували на порушення зобов`язання відповідачем, яке б зумовлювало стягнення з нього коштів. Вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача надати йому інформацію використовуваної базової станції (мобільної соти) та азимуту надходження сигналу становлять комерційну таємницю та розкривають карту розташування належних відповідачу базових станцій мобільного зв`язку (Т. 2, а. с. 221 - 233). 2.3 Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 квітня 2020 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. 2.4 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт зазначає, що: 1) послуга, яку було запропоновано відповідачем для купівлі, не була тотожною із його запитом; 2) припущенням суду є те, що інформацію, яку він просив надати відповідачем під час судового розгляду є тотожною той інформації, яку відповідач був згоден надати за окрему плату; 3) хибним є посилання суду на експертні висновки, які не були досліджені у судовому засіданні; 4) наданим ОСОБА_1 доказами суд надав оцінку на користь відповідача; 5) суд невірно визначився з предметом доказування; 6) невірним є посилання суду на конфіденційність інформації; 7) він, як споживач мав право на отримання інформації щодо використання операторами окремих базових станцій; 8) припущенням суду є відсутність порушення прав споживача телекомунікаційних послуг; 9) в матеріалах справи є в наявності всі докази правомірності позовних вимог й відсутні жодні підстави для відмови у задоволенні таких (Т. 3, а. с. 2 - 3, 21 - 23, 112 - 118). 2.5 Узагальнені доводи відповідача в апеляційному суді У відзиві на апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» просить рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 квітня 2020 року залишити без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Представник Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» зазначає, що позивачем не надано будь-яких доказів, які б вказували на порушення зобов`язання відповідачем, яке б зумовлювало стягнення з нього кошти у розмірі - 3 600,00 грн. (Т. 3, а. с. 131 - 137, 152 - 157). 2.6 Рух справи в суді апеляційної інстанції 19.06.2020 року справа надійшла до апеляційного суду. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.06.2020 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без руху у зв`язку з відсутністю електронного підпису (Т. 3, а .с. 60 - 61). 21.07.2020 року до суду першої інстанції надійшла апеляційна скарга, підписана особистим підписом ОСОБА_1 (Т. 3, а. с. 65 - 69). 28.07.2020 року виправлена апеляційна скарга надійшла до апеляційного суду (Т. 3, а. с 64). З 27.07.2020 року по 28.08.2020 року суддя-доповідач Заїкіна А.П. перебував у відпустці (Т. 3, а. с. 105). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31.08.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (Т. 3, а. с. 106 - 106 зворотна сторона). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.09.2020 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду, призначено розгляд справи на 26.11.2020 року (Т. 3, а. с. 107). 23.11.2020 року на електронну адресу Одеського апеляційного суду надійшли доповнення ОСОБА_1 до апеляційної скарги (Т. 3, а. с. 112- 118). 25.11.2020 року електронною поштою, а 27.11.2020 року через Укрпошту до апеляційного суду надійшов відзив ПрАТ «ВФ Україна» на апеляційну скаргу (Т. 3, а. с. 131 - 137, 152 - 157). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.11.2020 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції було відмовлено у зв`язку з надходженням вказаного клопотання з порушенням встановлених ст. 212 ЦПК України строків (Т. 3, а. с. 142 - 142 зворотна сторона). 26.11.2020 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 щодо неможливості його участі у судовому засіданні, призначеному на 26.11.2020 року, у зв`язку з прийняттям Головою Одеського апеляційного суду розпорядження про припинення допуску учасників цивільного процесу до залів судових засідань на період епідеміологічної небезпеки в м. Одесі на помаранчевому рівні. Також ОСОБА_1 висловив свою процесуальну позицію щодо строків надання відповідачем відзиву на апеляційну скаргу. Одночасно ОСОБА_1 просить відкласти розгляд справи, якщо суд вирішить взяти до уваги відзив відповідача на апеляційну скаргу, на достатній для ознайомлення з відзивом та подання заперечень строк (Т. 3, а. с. 144 - 146). 11.01.2021 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Заїкіна А.П., Князюка О.В., Таварткіладзе О.М. (Т. 3, а. с. 166 - 168p зворотна сторона). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.01.2021 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Заїкіна А.П., Князюка О.В., Таварткіладзе О.М. визнано необґрунтованою та справу передано до канцелярії апеляційного суду для визначення у встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України порядку судді для вирішення питання про відвід (т.3 а.с. 176-177). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.01.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відвід суддів Заїкіна А.П., Князюка О.В., Таварткіладзе О.М. (Т. 3, а. с. 179-182). 25 березня 2021 року на електрону адресу Одеського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.03.2021 року клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено (Т. 3, а. с. 186). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31.03.2021 року виправлено описку допущену в мотивувальній частині ухвали Одеського апеляційного суду від 26 березня 2021 року. У судовому засіданні, яке проводилось у режимі відеоконференції, ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити. Представник Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» у судове засіданні не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи товариство сповіщене належним чином. Заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи або проведення судового засідання в режимі відеоконференції від товариства не надходило. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, неодноразове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляду справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин ОСОБА_1 є користувачем послуг мережі мобільного зв`язку, які надаються відповідачем на підставі договорів про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку № 295368614655 /395368642064 від 10.02.2003 та №295368614655/395368641983 від 05.05.2004, що підтверджується копіями договорів (Т. 1, а. с. 4 - 9, 100 - 105). ОСОБА_1 03.11.2017 року звернувся до відповідача із заявою про надання йому історії викликів і повідомлень (вхідних та вихідних) за його номером: НОМЕР_1 за максимально можливий термін (два роки й більше з поточного часу) з зазначенням використовуваної базової станції (мобільної соти) та азимуту надходження сигналу, а також змістом повідомлень, вищезазначеної операції (кожної), що підтверджується копією заяви (Т. 1, а. с.10). На звернення ОСОБА_1 листом від 07.11.2017 року №СО 260307.11 відповідач повідомив про те, що вартість послуги «Детальна роздруківка за попередній період» становить -27,50 грн./міс. (без ПДВ та ПФ) за одним номером, послуга надається лише за останні 3 місяці, можливість отримати інформацію за більший період не передбачена умовами зазначеного сервісу (Т. 1, а. с. 11). Також, у даному листі роз`яснено, що ч. 4 п. 39 «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених Постановою КМУ №295 від 11.04.2012 року, передбачено обов`язок оператора вести облік обсягу та вартості наданих послуг за кожним видом окремо, забезпечувати його достовірність, зберігати записи про надані послуги протягом строку позовної давності, визначеного законом. Тексти вхідних/вихідних СМС та координати базової станції, через яку забезпечується зв`язок, до цього переліку не відноситься (Т. 1, а. с. 11). 21.11.2017 року ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача із запитом про надання йому належної відповіді на його первісну заяву (Т. 1, а. с. 12 - 13), на що отримав відповідь від відповідача за №СО 2876.06.12 від 21.12.2017 року (Т. 1, а. с. 14 - 15). З приводу зазначеної вартості надання деталізованої інформації за попередній період, роз`яснено, що пункт 75 «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених Постановою КМУ №295 від 11.04.2012 року, передбачає, що за особистим зверненням споживача з урахуванням технічної можливості обладнання телекомунікаційної мережі нарахована до сплати сума за надані послуги повинна бути розшифрована безоплатно тільки за той розрахунковий період, до якого споживач має претензії, із зазначенням номера абонента, якого викликав споживач, виду послуг, часу початку і закінчення їх надання, обсягу наданих послуг, суми коштів до сплати за кожний сеанс зв`язку (Т. 1, а. с. 14 - 15). ОСОБА_1 08.07.2018 року втретє звернувся до відповідача із запитом про надання йому інформації, яка запитувалась ним в первісному зверненні (Т. 1, а. с. 16 - 22), на що отримав відповідь від відповідача за №СО 1625.02.08 від 02.08.2018 року (Т. 1, а. с. 23 - 24). Листом від 02.08.2018 року за №СО 1625.02.08 ОСОБА_1 надана відповідь від відповідача щодо надання розгорнутих відомостей за контрактним номером НОМЕР_4 , описання в одній з відповідей порядку безкоштовного отримання розгорнутих даних за номером телефону - «за особистим зверненням споживача з урахуванням технічної можливості обладнання телекомунікаційної мережі нарахована до оплати сума за надані послуги повинна бути розшифрована безоплатно тільки за той розрахунковий період, до якого споживач має претензії..». Також, у вказаному листі вказується про те, що спеціалісти відповідача провели аналіз використання послуг за вказаним номером впродовж 20.06.2018 року. В результаті цієї перевірки отримано підтвердження вихідного дзвінка на короткий номер

466. Його тривалість склала 14 секунд, вартість - 21,36 грн.. Відповідачем, з врахуванням досвіду успішної роботи, як лояльність, разово кориговано баланс номеру НОМЕР_5 та рекомендовано завчасно ознайомлюватись з тарифікацією дзвінків/СМС на спеціальні номери, блокування клавіатури мобільного телефону, обмеження доступу до нього третіх осіб і т.і. (Т. 1, а. с. 23 - 24). Згідно розділу 4 договорів про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку № 295368614655 /395368642064 від 10.02.2003 року та №295368614655/395368641983 від 05.05.2004 року , абонент має право: «4.1. Отримувати безоплатну інформацію про зміст, якість, вартість та порядок надання послуг. 4.2. Змінювати тарифні пакети, замовляти/відмовлятись від додаткових сервісів (послуг) шляхом подання Оператору відповідної письмової заяви або дистанційно за допомогою засобі зв`язку, звернувшись за номером 111 або в інший спосіб. 4.3. Брати участь в акціях, інших спеціальних заходах Оператора, що проводяться для Абонентів. Умови акцій, інших спеціальних заходів доводиться до відома Абонента за допомогою сайту Оператора або іншим способом. 4.4. Користуватись послугами в межах районів України, зазначених на карті зон дії мереж мобільного зв`язку Оператора, а у випадку замовлення Абонентом послуги міжнародного роумінгу користуватись цією послугою у країнах, з оператором яких Оператор уклав договором з роумінгу (дійсні зони покриття мобільним зв`язком Оператора та роумінгу зазначені на веб-сайті Оператора). 4.5. Відмовитись від послуг та припинити дію цього Договору шляхом його розірвання після повного використання завдатку, внесеного абонентом згідно п.1.3 цього Договору, письмово попередивши про це Оператора за 7 календарних днів до припинення користування послугою. Для розірвання Договору за своєю ініціативою Абоненту необхідно особисто або через уповноваженого представника оформити заявку про розірвання Договору. У цьому разі кінцевий розрахунок здійснюється у строк, що не перевищує 30 календарних днів з моменту письмового звернення Абонента щодо розірвання Договору. 4.6. Реалізацію інших прав відповідно до законодавства». ОСОБА_1 відповідно до договорів про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку № 295368614655 /395368642064 від 10.02.2003 та №295368614655/395368641983 від 05.05.2004 обрав тарифний пакет, до якого замовив послуги (Т. 1, а. с.100, 103): - «Міжнародна лінія»; - «СМС»; - «Переадресування дзвінка»; - «Вам дзвонили»; - «Є зв`язок» - «Додатковий пакет мережі»; - «Міжнародний роумінг»; - «Переадресація встановлена оператором»; - «Інформація про рахунок на ІVR». Між сторонами склались договірні правовідносини з надання телекомунікаційних послуг, які врегульовані ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про телекомунікації», Постановою КМУ №295 від 11.04.2012 року «Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг». 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Пунктом 5 частини 1 статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином ( крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію. Статтею 9 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що охорона таємниці телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються технічними засобами телекомунікацій, та інформаційна безпека телекомунікаційних мереж гарантуються Конституцією та законами України. Зняття інформації з телекомунікаційних мереж заборонене, крім випадків, передбачених законом. Оператори, провайдери телекомунікацій зобов`язані вживати відповідно до законодавства технічних та організаційних заходів із захисту телекомунікаційних мереж, засобів телекомунікацій, інформації з обмеженим доступом про організацію телекомунікаційних мереж та інформації, що передається цими мережами. Статтею 1 Закону України «Про телекомунікації» передбачено, що абонент - це споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі; оператор телекомунікацій - суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж. Згідно ст.32 Закону України «Про телекомунікації», споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на: 1) державний захист своїх прав; 5) вибір виду та кількості телекомунікаційних послуг; 6) безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій вичерпної інформації щодо змісту, якості, вартості та порядку надання телекомунікаційних послуг; оскарження неправомірних дій операторів, провайдерів телекомунікацій шляхом звернення до суду та уповноважених державних органів; відмову від оплати телекомунікаційної послуги, яку вони не замовляли. Частиною 1 статті 34 Закону України «Про телекомунікації» визначено, що оператори, провайдери телекомунікацій повинні забезпечувати і нести відповідальність за схоронність відомостей щодо споживача, отриманих при укладанні договору, наданих телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо. Відповідно до ч.2 ст.37 Закону України «Про телекомунікації», правовими основами діяльності операторів, провайдерів телекомунікацій є пріоритет інтересів споживачів телекомунікаційних послуг, що кореспондує загальному змісту законодавства про захист прав споживачів. Також, відповідно до ст.39 Закону України «Про телекомунікації» оператори телекомунікацій зобов`язані: здійснювати діяльність у сфері телекомунікацій відповідно до законодавства; надавати споживачам вичерпну інформацію, необхідну для укладення договору, а також щодо телекомунікаційних послуг, які вони надають; вести достовірний облік телекомунікаційних послуг, що надаються споживачеві. У пункті 3 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 року, надано ряд визначень, відповідно до яких: послуги рухомого (мобільного) зв`язку - послуги, які надаються оператором рухомого (мобільного) зв`язку і під час отримання яких кінцеве обладнання абонента може вільно переміщатися в межах телекомунікаційної мережі такого оператора або його роумінг-партнера із збереженням абонентського номера або мережевого ідентифікатора споживача. Договором про надання послуг вважається правочин, укладений між споживачем і оператором, провайдером, за яким оператор, провайдер зобов`язується на замовлення споживача надавати послуги, а споживач - їх оплачувати (якщо інше не передбачено договором). Згодою споживача є волевиявлення, виражене споживачем у будь-який спосіб, у тому числі вчинення дій, які можуть бути зафіксовані обладнанням оператора, провайдера (голосове, текстове повідомлення, використання сигналів тонового набору тощо). Згідно ст.11 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення повноважень щодо верифікації та моніторингу державних виплат не потребує згоди фізичних осіб на отримання та обробку персональних даних. Згідно ч.1 ст.21 Закону України «Про інформацію», інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку, відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (ч.2 ст.21 Закону України «Про інформацію»). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .. 3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин, що не є підставою для скасування оскарженого судового рішення. Аргументи апеляційної скарги є ідентичними аргументам, що були викладені скаржником у його позові, та є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди ОСОБА_1 з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки. Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції односторонньо надав оцінку доказам, та розтлумачив їх на користь відповідача є безпідставними, оскільки рішення суду є мотивованим та містить відповідні висновки щодо оцінки наданих учасниками справи доказів, у тому числі щодо оцінки їх сукупності. Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. 3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними, а тому її треба залишити без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , відсутні. 3.6 Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 квітня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 13 квітня 2021 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Суддів О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе