Постанова Київський апеляційний суд № 761/34517/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 березня 2023 року місто Київ справа № 761/34517/21 провадження№22-ц/824/5137/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С., сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ПрАТ «Київстар» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 15 листопада 2022 року, ухвалене у складі судді Притули Н.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар», третя особа: Громадська організація «Проти придурків та ідіотів» про зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : У вересні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПрАТ «Київстар», в якому просив визнати незаконними дії ПрАТ «Київстар» щодо ненадання відповіді на звернення від 17 липня 2021 року; зобов`язати ПрАТ "Київстар» розглянути звернення ОСОБА_1 від 17 липня 2021 року, та надати відповідь в установленому законом порядку; стягнути з ПрАТ «Київстар» у рахунок відшкодування моральної шкоди 30000 грн. Позов обґрунтовано тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив надати можливість користуватись телекомунікаційними послугами, сплачуючи за надані послуги за похвилинними, посекундними тарифами, як визначено п.5 ч.1 ст.67, ч.2 ст.68 Закону України «Про телекомунікації». 17 серпня 2021 року на електронну адресу позивача надійшов лист, без вихідного номера, підписаний начальником відділу каналів кореспонденції з клієнтами ПрАТ «Київстар» Пусєвим С.С . Лист від 17 серпня 2021 року є нікчемним, оскільки підписаний не уповноваженою особою, спрямований на порушення конституційного права і свободи людини і громадянина (позивача). У відповіді не вказується звернення позивача, лист не містить жодної відповіді на питання вказані у зверненні позивача, не містить посилання на Закон і викладення мотивів відмови, а також роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення. По суті відповіді, відповідач відмовив у розгляді звернення надати можливість користуватись телекомунікаційними послугами, сплачуючи за надані послуги похвилинними, посекундними тарифами. Відповідач своїми діями щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 допустивши протиправну бездіяльність щодо не розгляду його звернення спричинив позивачу немайнову шкоду, яка полягає у порушенні стосунків з оточуючими людьми, порушення нормальних життєвих зв`язків, виникненні негативного для нього явища, зокрема, необхідності неодноразового повторного звернення на встановлення істини в справі та доказування для вирішення питання протиправної бездіяльності, витрачання особистого часу значних коштів, сили для відновлення свого порушеного права, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані, спричинених неправомірними діями та бездіяльністю ПрАТ «Київстар». Крім того, позивач просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ПрАТ «Київстар» на відшкодування коштів витрачених на подання і розгляд даної позовної заяви в сумі 1303 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 15 листопада 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Зокрема, в апеляційній скарзі посилається на те, суд першої інстанції не оцінив звернення позивача та відповідь відповідача, надав цим доказам неналежну оцінку, не врахував правові висновки Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, Верховного Суду. У відзиві на апеляційну скаргу, представник відповідача просив відмовити повністю у задоволенні апеляційної скарги. В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача ПрАТ "Київстар" - Євтєхов Є.А. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у задоволенні скарги, рішення суду залишити без змін. В судове засідання не з`явився позивач ОСОБА_1 та представник ГО " Проти придурків та ідіотів", які були у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень /а.с. 154,155/, про причини своєї неявки суд не повідомили. Зважаючи на зміст апеляційної скарги ОСОБА_1 та судового рішення, що оскаржується, з урахуванням обставин даної справи, її складності, мотивованим викладенням позиції позивача в апеляційній скарзі та відсутністю потреби у наданні усних пояснень учасника справи, явка якого до апеляційного суду є необов`язковою, колегія суддів вважала можливим розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 , який не з`явився в судове засідання (ч.2 ст. 372 ЦПК України). Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача ПрАТ "Київстар", перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом установлено, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначив, що 17 липня 2021 року він звернувся до ПрАТ "Київстар" на підставі статті 34 Конституції України, п. 4 ч. 1 ст. 4, ч.2 ст.17, п.4 ст.1, ч.5 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», п.5 ч.1 ст.67, ч.2 ст.68 Закону України «Про телекомунікації», п.3, ч.4 п.64 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою кабінету міністрів України №720 від 9 серпня 2005 року та просив надати можливість користуватись телекомунікаційними послугами сплачуючи за надані послуги за похвилинними, посекундними тарифами, як визначено п.5 ч.1 ст.67, ч.2 ст.68 Закону України «Про телекомунікації». Відповідач ПрАТ «Київстар» надав відповідь ОСОБА_1 (номер листа та дата не вказані), у листі повідомив позивача, що встановлюючи та/або змінюючи тарифи, Компанія діє виключно в межах та у спосіб, що передбачені ст.ст.38, 66 і 67 Закону України «Про телекомунікації» та п.п.38, 49, 58 та 59 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 11 квітня 2012 року №295. Інформацію про нарахування та замовлені послуги за абонентським номером можна отримати відповідно до умов обслуговування, а саме за допомогою системи самообслуговування «Мій Київстар». Крім того зазначено, що послуги надаються Компанією виходячи з технічної можливості (пп.10 п.39 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 11 квітня 2012 року №295). Відповідь підписана начальником відділу каналів кореспонденції з клієнтами Пусєвим С.С. та направлена на адресу електронної пошти позивача. ОСОБА_1 вважав, що відповідь на запит підписана неуповноваженою особою. Разом з тим таке твердження позивача є безпідставним, оскільки з матеріалів справи вбачається, що довіреністю від 8 квітня 2020 року за №292 Президент ПрАТ «Київстар» О.В.Комаров уповноважив начальника відділу каналів кореспонденції з клієнтами Товариства Пусєва С.С. підписувати від імені Товариства, виключно, інформаційні листи та стандартні листи-відповіді на звернення фізичних та/або юридичних осіб стосовно надання та/або отримання телекомунікаційних послуг та інформаційні листи. У запиті позивача ОСОБА_1 не викладено суті жодного порушеного питання, а лише міститься прохання про надання можливості користуватись телекомунікаційними послугами сплачуючи за надані послуги за похвилинними, посекундними тарифами, як визначено п.5 ч.1 ст.67, ч.2 ст.68 Закону України «Про телекомунікації». Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач надав відповідь на питання, яке було озвучене позивачем у зверненні. Позивачем не було надано належних доказів того, що йому заподіяну моральну шкоду, яку він оцінив в 30000 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною 1ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо (ст. 3 Закону України «Про звернення громадян»). Положенням ч. 1, 6, 7 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» встановлені вимоги до звернення, а саме: звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Частини 3,4 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачає, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Відповідно до ч. 7 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» у зверненні має бути, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено поняття запиту на отримання інформації, відповідно до якої - це прохання особи до розпорядника інформації, надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Звернення громадян та запит на інформацію відрізняються між собою своїм змістом: запит - прохання надати інформацію, звернення - прохання вчинити певні дії, викладені у пропозиціях, заявах чи скаргах. Запит на інформацію подається з метою реалізувати конституційне право на отримання інформації, передбачене статтею 34 Конституції України і детально врегульоване Законом України «Про доступ до публічної інформації», а звернення громадян - з метою реалізації низки конституційних прав, зокрема, прохання щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення або надання пропозицій (зауважень) щодо діяльності відповідного органу державної влади, установи, підприємства, організації незалежно від форм власності (ст.3 Закону України «Про звернення громадян»). Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Судом установлено, що у заяві позивача ОСОБА_1 від 17 липня 2021 року міститься лише прохання про надання можливості користуватись телекомунікаційними послугами, сплачуючи за надані послуги за похвилинними, посекундними тарифами, як визначено п.5 ч.1 ст.67, ч.2 ст.68 Закону України «Про телекомунікації» /а.с.14/. Відповідачем ПрАТ " Київстар" надана відповідь на питання, яке було порушено позивачем ОСОБА_1 у його заяві від 17 липня 2021 року /а.с.20/. Відтак відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем ПрАТ "Київстар" права ОСОБА_1 на отримання відповіді на свою заяву, пов`язаної з наданням йому телекомунікаційних послуг. Посилання ОСОБА_1 на положення ст. 228 ЦК України, як на підставу нікчемності відповіді ПрАТ "Київстар", є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки відповідь на звернення не є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України, а тому до нього не можуть застосовуватись положення ЦК України щодо недійсності (нікчемності) правочинів. Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що така вимога не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно роз`яснень п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при ньому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Отже, для відшкодування моральної шкоди в даній справі необхідні наступні підстави: наявність душевних страждань, яких позивач зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою. Необхідними умовами також є неправомірність рішень, дій чи бездіяльності та наявність вини відповідача, а також причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями/бездіяльністю та шкодою. Заявляючи вимогу про стягнення моральної шкоди, відповідно до ст. 81 ЦПК України жодного доказу, який би підтвердив завдану шкоду, неправомірність поведінки відповідача, взаємозв`язок такої поведінки та завданої шкоди, вини відповідача, позивач не надав. Оскільки неправомірність дій або бездіяльності відповідача по відношенню до позивача не встановлено, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій частині. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 15 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус