Постанова 4801 № 130/2585/23

Справа № 130/2585/23 Провадження № 22-ц/801/961/2024 Категорія: 82 Головуючий у суді 1-ї інстанції Грушковська Л. Ю. Доповідач:Рибчинський В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2024 рокуСправа № 130/2585/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Рибчинського В.П., суддів Голоти Л.О., Копаничук С.Г., за участі секретаря судового засідання Різник Д.С., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА Вінниця» про виконання постанови Вінницького апеляційного суду та захист прав споживача, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області із даним позовом, в якому просив визнати невиконання відповідачем вимог укладеного договору від 02.01.2019 з дати його підписання обома сторонами. Позовні вимоги обґрунтував тим, що постановою Вінницького апеляційного суду зазначено, що позивач при наданні позовів в місцевий суд виконав вимоги ст. 83, ч. 2,4 ЦПК України. Між сторонами укладено письмовий договір. Відповідач не виконує вимоги цього договору, не надає його позивачу. Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення по іншому предмету його позову. До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник ТОВ «ЕНЕРА Вінниця» просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити рішення суду першої інстанції без змін. В заперечення проти апеляційної скарги представник відповідача зазначив, що позивач обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги завідомо вводить апеляційний суд в оману щодо позовних вимог, які були предметом розгляду в суді першої інстанції. Таким чином, представник відповідача вважає, що скаржник фактично вийшов за межі позовних вимог, які були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам. Судом встановлено, що з 01.01.2019 ТОВ «Енера Вінниця» постачало ОСОБА_1 електричну енергію, на умовах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Позивач ОСОБА_1 користувався та продовжує користуватися до даного часу послугами ТОВ «Енера Вінниця» з постачання електричної енергії, відповідно до умов договору від 01.01.2019. На підтвердження своїх вимог позивач надав копію договору про постачання електричної енергії споживачу (а.с.26-29), копію заяви-приєднання (а.с.30), комерційну пропозицію №1 до побутового споживача (а.с. 31-32). Встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини, які регулюються цивільним законодавством України, Законом України «Про ринок електричної енергії» №2019-VІІІ від 13.04.2017, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018. Зі змісту заявленого позивачем ОСОБА_1 позову вбачається, що його правовою підставою є захист прав споживача. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що що при зверненні до суду позивач не обґрунтував належним чином порушення його прав як споживача та не надав достатніх, допустимих та належних доказів, які б підтверджували таке порушення, тому докази та доводи позивача, щодо невиконання відповідачем умов укладеного договору, є необґрунтованими. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погоджується, виходячи з наступного. Відповідно до ч.4, 5 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язки енергопостачальників або інших суб`єктів, визначених законом щодо постачання та розподілу електричної енергії, встановлюються законом, що регулює відносини у сфері постачання та розподілу електричної енергії. Послуга з постачання електричної енергії надається згідно з умовами договору та вимогами правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Відповідно до положень Закону України «Про ринок електричної енергії» №2019-VІІІ від 13.04.2017 учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів: про надання послуг з розподілу, про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, тощо (ч.1 ст.4 цього Закону). Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором (ч.4 ст.46 цього Закону). Постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником (ч.1, 2 ст.56 цього Закону). Побутові споживачі та малі непобутові споживачі мають право на отримання універсальних послуг відповідно до цього Закону. Споживач з-поміж іншого зобов`язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії (ч.2, 3 ст.58 цього Закону). З метою забезпечення захисту прав споживачів учасники ринку не застосовують недобросовісні методи конкуренції до споживача. Положення та умови договорів зі споживачами мають бути прозорими та доступними для розуміння. Постачання електричної енергії здійснюється на недискримінаційних засадах. Захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм захисту цих прав регулюються цим Законом, законами України "Про захист прав споживачів", "Про захист економічної конкуренції", іншими нормативно-правовими актами (ст.60 цього Закону) Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч.4 ст.63 цього Закону). Упродовж трьох років з 01.01.2019 року такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання; Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії (абз. 4, 5 ч.13 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону). Відповідно до умов Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови (п.2 Постанови). Операторам систем розподілу (далі - ОСР) укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії, які укладаються зі споживачем, з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані на території діяльності ОСР. Договір розробляється ОСР на основі істотних умов, визначених Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №310, та типової форми, встановленої Правилами, і розміщується на сайті ОСР, у засобах масової інформації і в пунктах обслуговування споживачів ОСР. ОСР шляхом безпосереднього вручення персоналом ОСР або з рахунком, або поштовим відправленням надає споживачу заяву-приєднання до зазначеного договору, яка формується за базами даних вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання та містить ЕІС-коди точок комерційного обліку об`єкта споживача. Надання такої заяви-приєднання є пропозицією споживачу про приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах діючого договору про користування або постачання електричної енергії (індивідуальні характеристики об`єкта, потужність, клас надійності, ідентифікаційні коди, особливості обліку тощо). Договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії (п.4 Постанови). До укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб`єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства. Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо. До укладення договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії відповідно до Правил відносини між ОСР/ОСП та споживачем щодо розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії регулюються договорами про постачання електричної енергії та договорами про технічне забезпечення електропостачання споживача між основним споживачем та субспоживачем. В іншій частині договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії припиняють свою дію (п.6 Постанови). Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (п.7 Постанови). Згідно ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними. Згідно ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору. Згідно положень ст.ст. 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції. В пункті 13.1 підписаного і позивачем, і відповідачем Договору про постачання електричної енергії споживачу від 01 січня 2019 року зазначено, що Цей Договір набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання, умови цього Договору починають виконуватися з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної Споживачем у заяві-приєднанні. Отже, з 01 січня 2019 року ТОВ «Енера Вінниця» постачало ОСОБА_1 електричну енергію, на умовах та у спосіб визначений договором та чинним законодавством України, тобто відповідач виконує свої зобов`язання по постачанню електроенергії, а ОСОБА_1 користується послугами ТОВ «Енера Вінниця» з постачання електричної енергії, відповідно до умов вищезазначених договором від 01 січня 2019 року. Відтак, здійснюючи фактичне споживання електричної енергії та оплату за неї, ОСОБА_1 у належній формі приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Таким чином, ОСОБА_1 є фактичним споживачем послуг, які надає ТОВ «Енера Вінниця», що підтверджується матеріалами справи, а тому суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги його не спростовують. Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції ухвалив рішення по іншому предмету позову колегія суддів вважає безпідставними та надуманими, оскільки ОСОБА_1 у своїй позовній заяві просив визнати невиконання відповідачем вимог укладеного договору від 02.01.2019 з дати його підписання обома сторонами, що й було предметом розгляду суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України та ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивачем всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано належних доказів в розумінні ст. 76-80 ЦПК України на підтвердження заявлених позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні його позову, про що правильно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні. Прийнявши до уваги зазначені вище обставини, а також вимоги законодавства, колегія суддів дійшла переконання, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, які регулюють правовідносини сторін та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. При вирішенні спору, судом було враховано всі обставини справи, надано оцінку усім належним доказам. Будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію скаржника у цій справі, яку він вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою. За таких обставин, наведені в апеляційній скарзі доводи з приводу порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів визнає необґрунтованими. Згідно з нормами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 лютого 2024 року залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 22 травня 2024 року. Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський Судді: Л.О. Голота С.Г. Копаничук