Постанова Вінницький апеляційний суд № 130/101/25

Справа № 130/101/25 Провадження № 22-ц/801/2096/2025 Категорія: 36 Головуючий у суді 1-ї інстанції Грушковська Л. Ю. Доповідач:Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 23 вересня 2025 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача Стадника І.М., суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В., з участю секретаря судового засідання Кахно О.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 серпня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Грушковської Л.Ю. у справі №130/101/25 за позовом ОСОБА_1 (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА Вінниця» (відповідач) про виконання постанови суду від 12.06.2024 та відшкодування моральної шкоди, встановив: Короткий зміст вимог заяви У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в міськрайонний суд з позовом до ТОВ «ЕНЕРА Вінниця» про виконання постанови суду від 12.06.2024, яким просив: 1)визнати об`єктивну неможливість спростувати хамську брехню відповідача у справах №130/2553/19, 130/893/20, що ці договори є копією один одного, які є у споживача ОСОБА_1 ; 2)визнати грубим порушенням відповідачем п. 4 ч. 3 ст. 57 ЗУ «Про ринок електроенергії» при наданні споживачу відповіді на його звернення; 3)визнати, що у двох договорах різні дати укладення, різні прізвища посадових осіб, різні поточні рахунки, різні умови (справа № 130/101/25). У березні 2025 року ОСОБА_1 подав позовну заяву ТОВ «ЕНЕРА Вінниця» про спростування брехні відповідача в його відповіді від 06.03.2025 №1-13-1567 та стягнення моральної шкоди, яким з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив: 1)прочитати, що згідно роз`яснень Інституту Держави і права України оригінал документа - це перший, єдиний екземпляр, який має юридичну силу, його копії повинні відповідати оригіналу; 2)визнати, що два договори з одною і тією ж печаткою ТОВ «ЕНЕРА Вінниця» відрізняються один від одного датами укладення, підписами, умовами, прізвищами, поточними розрахунками; 3)стягнути з відповідача за брехню та обман в своїй відповіді від 06.03.2025 моральну шкоду 5 000 грн на користь позивача (справа №130/782/25); 4)визнати, що умови укладеного договору про постачання електроенергії не набрали чинності та не почали виконуватись з вини ТОВ «ЕНЕРА Вінниця». У квітні 2025 року ОСОБА_1 подав позов до ТОВ «ЕНЕРА Вінниця» про виконання позивачем рішень суду за 2019 2025 роки до ТОВ «ЕНЕРА Вінниця», яким просив: 1)визнати неможливість доводити та спростовувати рішення суду з 2019 по 2025 роки до ТОВ «Енера Вінниця» у зв`язку з неналежним способом захисту позивача у справах з 2019 по 2025 роки стороною позивача ОСОБА_1 ; 2)визнати, що умови договору від 01.01.2019 почали виконуватись з дати 13.08.2022, зазначеної споживачем ОСОБА_1 в заяві-приєднання, надісланій йому ТОВ «Енера Вінниця» та надісланій відповідачу споживачем поштою; 3)визнати, що надані суду докази в цей позов не були предметом дослідження в інших рішеннях суду, тому що вони виникли в 2022 році та ТОВ «Енера Вінниця» навмисне не надавало їх відповідачу та в суд і приховало їх (справа №130/979/25). У травні 2025 року ОСОБА_1 подано позов до ТОВ «ЕНЕРА Вінниця» про неможливість спростування відзивів відповідача, яким позивач просив: 1)прочитати висновок офісу президента України (в додатку); 2)визнати неможливим приєднання споживача ОСОБА_1 до публічного договору шляхом споживача та оплати ним рахунків 01.01.2019 тому, що в довідці про споживання ОСОБА_1 електричної енергії зазначено відсутність такого споживання та оплати; 3)визнати неможливим доказувати існування договору від 02.01.2019, тому що відповідач на його звернення до нього не надавав цього договору та докази його існування; ознайомитись на розгляді справи з існуванням такого договору; 4)стягнути з відповідача 100 000 грн. моральної шкоди (справа №130/1300/25). Ухвалою від 29.07.2025 справу №130/101/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА Вінниця» про виконання постанови суду від 12.06.2024, справу №130/782/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА Вінниця» про стягнення моральної шкоди, справу №130/979/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про виконання рішень суду за 2019-2025 роки та справу №130/1300/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА Вінниця» про стягнення моральної шкоди об`єднано в одне провадження. Об`єднаному провадженню присвоєно номер справи № 130/101/25. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення вимог ЗУ «Про ринок електричної енергії» між сторонами укладено два різних договори постачання електроенергії з різними прізвищами посадових осіб відповідача, різними датами укладення, різними умовами, різними поточними рахунками. Умови укладеного договору починають виконуватись з дати, вказаної споживачем в заяві-приєднання, яку він не подавав до серпня 2022 року. В зв`язку з цим не визнає факт укладення договору. Рішення суду першої інстанції Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 серпня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій зазначив, що висновок суду про те, що дані обставини встановлені іншими рішеннями суду в інших справах спростовуються постановою Вінницького апеляційного суду від 12.06.2024 року, на яку він посилається в позові. На думку апелянта суд не дав оцінку доказам, поданим ним, а вдався до фактичного оскарження постанови в справі №130/257/24. В резолютивній частині апеляційної скарги ОСОБА_1 просив ознайомитись із 6 та 7 сторінками «Вашої постанови» (в додатку); ознайомитись з повним текстом договору; та скасувати рішення та ухвалити у цій справі нове рішення про задоволення позову. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу суду відповідачем не подано, проте його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції частина 3 статті 360 ЦПК України. Провадження у справі в суді апеляційної інстанції Ухвалою Вінницького апеляційного суду 25 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 15 вересня 2025 року закінчено підготовчі дії та призначено її розгляд. В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах викладених в ній, та просив задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день розгляду справи. Встановлені судом першої інстанції обставини Судом першої інстанції встановлено, що згідно заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг ОСОБА_1 надав свою згоду на приєднання до договору. Зазначив дату постачання 13.08.2022. Відповідно до копії договору 01.01.2019 ТОВ «Енера Вінниця» надавало ОСОБА_1 послуги з постачання електричної енергії, на умовах та у спосіб, визначений чинним законодавством України. ОСОБА_1 користувався та продовжує користуватися до даного часу послугами ТОВ «Енера Вінниця» з постачання електричної енергії, відповідно до умов договору. Здійснюючи фактичне споживання електричної енергії та оплату за неї, позивач ОСОБА_1 у належній формі приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Позиція апеляційного суду Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. При цьому суд першої інстанції звернув увагу, що обставини укладення договору на постачання електричної енергії між ОСОБА_1 як споживачем та ТОВ «Енера» як постачальником неодноразово були предметом розгляду суду, а встановлені зазначеними судовими рішеннями обставини відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Як визначено ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути (ч. 2 ст. 16 ЦК України): 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до частини 2 статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Позовні заяви ОСОБА_1 правомірно об`єднані судом першої інстанції в одне провадження, так як є пов`язаними між собою, стосуються обставин укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Енера» та подальшого виконання договору на постачання електричної енергії. Разом з тим, вимоги позовних заяв містять як власне предмет позову (визнання протиправними певних дій, відшкодування моральної шкоди), так і суб`єктивні оцінки позивачем обставин справи, його клопотання про дослідження певних доказів або інших письмових джерел, які на його думку мають значення для правильного вирішення справи, встановлення можливості чи неможливості існування певних обставин тощо. Апеляційний суд звертає увагу, що такі вимоги як: «визнати об`єктивну неможливість спростувати хамську брехню відповідача в справах № 130/2553/19, 130/893/20, що ці договори є копією один одного, які є у споживача ОСОБА_1 », «визнати неможливість доводити та спростовувати рішення суду з 2019 по 2025 роки до ТОВ «Енера Вінниця» у зв`язку з неналежним способом захисту позивача у справах з 2019 по 2025 роки стороною позивача ОСОБА_1 », «визнати неможливим приєднання споживача ОСОБА_1 до публічного договору шляхом споживача та оплати ним рахунків 01.01.2019 тому, що в довідці про споживання ОСОБА_1 електричної енергії зазначено відсутність такого споживання та оплати», «визнати неможливим доказувати існування договору від 02.01.2019, тому що відповідач на його звернення до нього не надавав цього договору та докази його існування; ознайомитись на розгляді справи з існуванням такого договору» не є самостійним способом захисту порушеного права, а є вимогами про встановлення обставин, що на думку позивача є підставою для задоволення інших його позовних вимог. Так само не можуть бути розглянуті по суті вимоги позовних заяв про прочитання певних роз`яснень, ознайомленням з висновками на сайті Офісу Президента України тощо. Натомість суть вимог ОСОБА_1 зводиться до незгоди з висновками судів про існування між ним та ТОВ «Енера» договірних відносин, що виникли з договору постачання електричної енергії і виникнення на підставі даного договору зобов`язання з оплати поставленої електроенергії. Зокрема, ОСОБА_1 не визнає, що договірні відносини між ним і ТОВ «Енера» виникли в 2019 році, посилаючись при цьому на відсутність необхідних умов для цього, встановлених власне договором, на існування двох текстів договору, що суперечать один одному, відсутність необхідних дій з його боку для погодження договору, неподання необхідної заявки тощо. Разом з тим, зазначені твердження ОСОБА_1 неодноразово були предметом розгляду судів, і рішеннями судів, що набрали законної сили, встановлені певні обставини, що спростовують заявлені позивачем вимоги. Так, рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08.12.2020 у справі №130/893/20 з досліджених доказів, наданих позивачем, встановлено, що на ім`я відповідача ОСОБА_1 , як споживача електричної енергії відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за об`єктом споживача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), встановлено лічильник (а.с. 38-52). За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України у Вінницькій області від 08.05.2020 року відповідач ОСОБА_1 зареєстрований в с. Сербинівці Жмеринського району Вінницької області (а.с.81). Відповідно до довідок про споживання за період з 01.2019 по 04.2020 споживача ОСОБА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що відповідач періодично здійснював часткову оплату за спожиту електричну енергію, зазначене свідчить про згоду, надану відповідачем на укладення договору з позивачем про постачання електричної енергії, на умовах запропонованих останнім (а.с. 32-33). Таким чином, суд приходить до висновку, що фактичне споживання ОСОБА_1 відповідних обсягів електричної енергії з 01.01.2019 року та наявність відкритого на її ім`я особового рахунку (п. 3.2.13 Правил) свідчить про його приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що був розміщений на офіційному веб-сайті ТОВ «Енера Вінниця», як з постачальником за регульованим тарифом, шляхом вчинення споживачем дій, що засвідчують його бажання укласти договір, а саме фактом споживання, оплати електричної енергії, відкриття особового рахунку (п.3.2.13 Правил). Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14.12.2020 у справі №130/2553/19 встановлено, що АТ «Вінницяобленерго» з 01.01.2019 надавало ОСОБА_1 послуги з розподілу електричної енергії, а ТОВ «Енера Вінниця» з 01.01.2019 постачало ОСОБА_1 електричну енергію, на умовах та у спосіб, визначений чинним законодавством України. При цьому ОСОБА_1 надсилалися пропозиції від АТ «Вінницяобленерго» щодо укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. Разом з тим, ОСОБА_1 користувався до моменту звернення з цим позовом до суду та продовжує користуватися до даного часу послугами АТ «Вінницяобленерго» та ТОВ «Енера Вінниця» з розподілу та постачання електричної енергії. Попри те, що ОСОБА_1 до даного часу не уклав договорів про надання послуг з розподілу та про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, фактично він, як споживач, приєднався до умов договору постачання універсальних послуг шляхом вчинення дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема фактично споживаючи електричну енергію та частково сплативши 04.03.2019, 01.04.2019. 03.06.2019, 04.07.2019, 14.08.2019, 18.10.2019, 15.11.2019 рахунки за надані йому відповідні послуги. Станом на 01.04.2020 у ОСОБА_1 перед ТОВ «Енера Вінниця» рахується заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 29 648,64 грн. Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивача на те, що умови договору від 01.01.2019 почали виконуватись з дати 13.08.2022 та те, що надані суду докази в цей позов не були предметом дослідження в інших рішеннях суду, тому що вони виникли в 2022 році та ТОВ «Енера Вінниця» навмисне не надавало їх відповідачу та в суд і приховала їх, і щодо визнання неможливим приєднання споживача ОСОБА_1 до публічного договору шляхом споживача та оплати їм рахунків 01.01.2019 тому, що в довідці про споживання ОСОБА_1 електричної енергії зазначено відсутність такого споживання та оплати так як дані обставини, встановлені рішеннями суду у цивільних справах, що набрали законної сили та не можуть доказуватися при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Суд також правомірно не прийняв до уваги долучену до позову копію договору про постачання електричної енергії споживачу (а.с.12-13, справа №130/101/25, №130/979/25) так як вона не завірена належним чином та не містить всіх сторінок договору та лист ТОВ «Енера Вінниця» (а.с. 7, 8, справа №130/1300/25), так як він не містить всіх його сторінок. Апеляційний суд зауважує також, що твердження ОСОБА_1 про існування між сторонами двох договорів, що різняться між собою датами укладення, прізвищами керівників, номерами розрахункових рахунків та іншими необхідними реквізитами, що нібито унеможливлює їх виконання і вказує на безпідставність вимог ТОВ «Енера» про стягнення заборгованості зі сплати за поставлену електричну енергію в інших справах, неправомірні дії з боку відповідача і заподіяння йому моральної шкоди в зв`язку з цим, ґрунтуються на помилковому розумінні правової природи цього договору. При цьому позивач ОСОБА_1 зводить поняття договору до його зовнішніх, формальних ознак як документа (дати укладення, реквізитів, конкретних посадових осіб, які його підписали тощо), тоді як суд безумовно враховуючи встановлені законом вимоги щодо форми договору, розглядає його як правочин, як домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України). Судом першої інстанції повно й всебічно встановлені обставини справи, зокрема, в частині способів укладення спірного договору про постачання електричної енергії, моменту виникнення зобов`язань за ним, їх законодавчого і договірного регулювання. Так само вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції вірно виходив із того, що згідно ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом. В зв`язку з недоведенням порушення прав позивача з боку відповідача, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди також не підлягають до задоволення. Апеляційний суд відхиляє посилання позивача на те, що його позов нібито спрямований на виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 12.06.2024 по справі № 130/257/24. На сторінки 6 і 7 зазначеної постанови ОСОБА_1 посилається і в апеляційній скарзі як на підставу для її задоволення. Для встановлення змісту цієї постанови апеляційним судом використано дані ЄДРСР, так як копії, що додані позивачем до позову і апеляційної скарги, є неповними. Так, Вінницьким апеляційним судом 12 червня 2024 року розглянуто справу № 130/257/24 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 квітня 2024 року про застосування заходів процесуального примусу та на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА Вінниця» про виконання рішення та відшкодування шкоди. Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду залишено без задоволення, а рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 квітня 2024 року без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу суду задоволено частково й ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 квітня 2024 року в частині застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, скасовано. В решті ухвала суду залишена без змін. Підставою скасування ухвали суду першої інстанції про визнання дій зловживанням процесуальними правами і застосування заходу процесуального примусу у вигляді накладення штрафу, в частині застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу, стало те, що дії позивача не призвели до ускладнення цивільного процесу чи розгляду справи та не перешкодили ухваленню судом рішення у справі чи вчиненню судом інших процесуальних дій. Резолютивна частина вказаної постанови містить висновки про відмову в задоволенні апеляційної скарги на рішення суду, скасування ухвали суду в частині накладення штрафу, проте не містить будь-яких інших розпоряджень, що підлягали б виконанню. Позивач ОСОБА_1 не вказує, які саме положення постанови підлягають виконанню чи є підставою для нового позову. Апеляційний суд відхиляє також доводи апелянта про те, що після постановлення судами рішень і набрання ним законної сили, йому вдається здобути нові докази, які свідчать про нові обставини, які не були враховані судом при розгляді справи, так як це суперечить як процесуальному закону, так і принципу правової визначеності як складовій принципу верховенства права. Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов правильного про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з їх необґрунтованістю. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 серпня 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий І.М. Стадник Судді Ю.Б.Войтко М.В. Матківська