Постанова 4801 № 138/511/26

Справа № 138/511/26 Провадження № 22-ц/801/1671/2026 Категорія: 36 Головуючий у суді 1-ї інстанції Холодова Т. Ю. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2026 рокуСправа № 138/511/26м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Рибчинського В.П., Міхасішина І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» на заочне рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 травня 2026 року, ухвалене суддею Холодовою Т.Ю., у в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електричну енергію, встановив: У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» (далі ТОВ «Енера Вінниця») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства за період з 01 березня 2024 року по 31 січня 2026 року у розмірі 48 496,32 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Енера Вінниця» здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії юридичним та фізичним (побутовим) споживачам, відповідно до отриманої ліцензії (Постанова НКРЕКП від 14 червня 2018 року №429), починаючи з 01 січня 2019 року. Відповідач приєднався до умов публічного договору приєднання - Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого на офіційному веб-сайті товариства - за особовим рахунком № НОМЕР_1 уклав договір та здійснив фактичне споживання електричної енергії та оплату виставлених рахунків. Об`єкт боржника, на який здійснюється постачання електричної енергії знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до рахунків, сальдових оборотів, довідки про споживача за період з 01 березня 2024 року по 31 січня 2026 року боржник заборгував за спожиту електричну енергію 48 496,32 грн. Жодної оплати за цей період споживач не здійснив. Станом на момент подання даної заяви до суду, згідно переданих АТ «Вінницяобленерго» сертифікованих даних приладу комерційного обліку останні передані згідно регламенту обсяги спожитої відповідачем електроенергії становлять 0 кВт.год., так як 04 березня 2025 року споживача відключено повністю. Станом на момент подання даної заяви до суду, заборгованість за спожиту електричну енергію у повному обсязі не погашена, що змушує товариство звертатися до суду за захистом свого порушеного права. Заочним рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 грудня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Енера Вінниця» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовільнити повністю. У скарзі зазначає, що згідно з п.3.2.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії, договір про постачання електричної енергії споживачу вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об`єктом споживача, а саме з 01 січня 2019 року, як було зазначено в позовній заяві. Товариство користується даними комерційного обліку, зокрема щодо обсягів спожитої електричної енергії споживачем, отриманими від оператора системи розподілу. Факт існування заборгованості відповідача та реального споживання електроенергії ним повністю підтверджується переданими АТ «Вінницяобленерго» обсягами кВт.год. та витікає з умов визначеного регулятором договору про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги №12050080 від 01 січня 2019 року, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими до матеріали справи рахунками за спожиту електроенергію, які є первинними документами товариства та підтверджують здійснення господарських операцій, а саме продаж електричної енергії споживачу. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, ТОВ «Енера Вінниця», що діє на підставі ліцензії, виданої згідно Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 червня 2018 року № 429 (далі постачальник) в особі директора Близнюка Олександра Івановича, який діє на підставі статуту та побутовий споживач (далі споживач), який приєднався до даного договору (далі сторони), уклали цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Вказаний договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок, умови постачання електричної енергії виключно побутовим споживачам постачальником та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком № 1 до цього договору (п. 1.1 договору). За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1 договору). Відповідно до п. 2.2 договору, обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу /передачі електричної енергії. Датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні (п. 3.4 договору). Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору (п.6.2. Договору). Відповідно до п.5.5. договору, ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» і Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕ КП від 14 березня 2018 року №312 (далі - ПРРЕЕ). Ціна на електричну енергію, встановлена Регулятором, повинна бути обов`язкова для Сторін з дати її введення в дію. Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (п.5.8. договору, п.4.19. ПРРЕЕ). Із копії детальної довідки про розмір нарахованих платежів та оплат за електропостачання номер особового рахунку НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 судом встановлено, що за період з лютого 2024 року по січень 2026 року у споживача наявна заборгованість в сумі 48 496,32 грн. При цьому з березня 2025 року обсяги спожитої електроенергії становлять 0 кВт.год. Також з вказаної довідки вбачається, що з березня 2024 року по січень 2026 року споживачем оплати не проводились. Із копії сальдових оборотів по споживачу ОСОБА_1 о/р № НОМЕР_1 за 2024-2026 роки, станом на 10 лютого 2026 року вбачається, що борг становить 48 496,32 грн. Також до матеріалів справи приєднано копії рахунків за спожиту електричну енергію по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з грудня 2024 року по січень 2026 року, з яких встановлено, що ОСОБА_1 , жительці АДРЕСА_1 потрібно було до 31 січня 2026 року сплатити заборгованість за спожиту електроенергію у сумі 48 496,32 грн. З вказаних рахунків також вбачається, що з 04 березня 2025 року споживання відсутнє та нарахування не проводилось. Крім того, до матеріалів справи позивачем приєднано Постанову Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року №483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринків електричної енергії загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії» та Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 05 жовтня 2018 року №1177 «Про затвердження Порядку формування цін на універсальні послуги». ТОВ «Енера Вінниця», зважаючи на те, що відповідач заборгувала за спожиту електричну енергію 48 496,32 грн і жодної оплати за цей період не здійснила, звернулося до суду із вказаним позовом. Статтею 4 ЦПК України визначено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Згідно із статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відповідно до ст. 319, 322 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. У ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5 частини 1). Одним із різновидів комунальних послуг є послуги з постачання та розподілу електричної енергії (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. За змістом статей 7 та 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Правовідносини у даній справі врегульовані Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14 березня 2018 року. За змістом частини 1 статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом. Відповідно до положень частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор малої системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії в порядку, передбаченому цим Законом (пункт 96); споживачами є фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання (пункт 84); побутовим споживачем є індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) (пункт 62). Аналогічне визначення індивідуального побутового споживача як учасника ринку електричної енергії, надано в пункті 1.1.2 глави 1.1 розділу I ПРРЕЕ. Крім того, у вказаній нормі надано визначення об`єкту побутового споживача, яким є квартира, житловий будинок (частина будинку), приватне домогосподарство, садовий будинок та інші об`єкти житлової нерухомості, визначені у пункті 14.1.129 Податкового кодексу України, що належать індивідуальному побутовому споживачу на праві власності або користування та яким присвоєні окремі адреси, а також земельна ділянка, призначена для індивідуального житлового будівництва зазначених об`єктів житлової нерухомості. Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються відповідні договори, зокрема, про постачання електричної енергії споживачу. Відповідно до частин 1 та 7 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. Зі змісту позовної заяви слідує, що ТОВ «Енера Вінниця» пред`явлено вимоги про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію до ОСОБА_1 , яка приєдналася до умов публічного договору приєднання - Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (для побутових споживачів), опублікованого на офіційному веб-сайті Товариства (http://vin.enera.ua/contractsprivat) - за особовим рахунком № НОМЕР_1 уклала договір та здійснила фактичне споживання електричної енергії та оплату виставлених рахунків. Також зазначено, що об`єкт боржника, на який здійснюється постачання електричної енергії знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що доданий до позовної заяви договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг не містить дати та підписний лише директором ТОВ «Енера Вінниця» Близнюком О.І., як і не містить даних про споживача та не підписаний споживачем ОСОБА_1 .. Також в договорі відсутні будь-які відомості, що саме за адресою по АДРЕСА_1 надаються послуги з електропостачання, а отже не містить волевиявлення ОСОБА_1 на погодження з умовами договору. Будь-яких доказів на підтвердження оплати відповідачем рахунку постачальника універсальної послуги, як доказу прийняття умов договору, та факту споживання електричної енергії матеріали справи не містять. Крім того суд зазначив, що підписаної ОСОБА_2 заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії, що є Додатком № 1 до вказаного договору, представником позивача суду не надано. При цьому, судом зі змісту довідки виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області №02-22/852 від 19 березня 2026 року, наданої на виконання вимог ч.7 ст.187 ЦПК України встановлено, що відомості щодо реєстрації ОСОБА_1 на території Могилів-Подільської міської територіальної громади відсутні. Даних про те, що ОСОБА_1 фактично проживала за вказаною адресою та споживала електричну енергію у період з 01 січня 2019 року по 04 березня 2025 року за вказаною адресою у матеріалах справи немає. Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що відповідач ОСОБА_1 є власником чи користувачем житлового приміщення по АДРЕСА_1 , а відтак користувачем особового рахунку на споживання електроенергії № НОМЕР_2 та що саме у неї виник обов`язок сплати вартості спожитої електричної енергії. А тому суд відмовив у задоволенні позову через його недоведеність. Звертаючись із апеляційною скаргою ТОВ «Енера Вінниця» фактично вказує про те, що воно не є стороною вказаних правовідносин (з розподілу е\е), а визначення обсягів спожитої електричної енергії є функцією оператора системи розподілу, який здійснює свою діяльність відповідно до умов ліцензії та Закону. Товариство здійснює нарахування за спожиту електричну енергію відповідно переданих ОСР обсягів до електронної бази товариства. І такі дані є сертифікованими та надаються у обсязі, необхідному та достатньому для проведення розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам. Факт існування заборгованості відповідача та реального споживання електроенергії ним повністю підтверджується переданими АТ «Вінницяобленерго» обсягами кВт.год. та витікає з умов визначеного регулятором договору про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги №12050080 від 01 січня 2019 року, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, вказані доводи не заслуговують на вагу, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність того факту, що ОСОБА_1 є споживачем послуг у розумінні вимог закону із наведенням відповідного обґрунтування, що виключає обов`язок сплати коштів за надані послуги. Із системного аналізу вказаних вище положень вбачається, що побутовим споживачем, зокрема, індивідуальним побутовим споживачем, є фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, на підставі відповідного договору з учасником ринку, у тому числі за договором постачання електричної енергії споживачу, а об`єктом такого споживача є нерухоме майно, яке належить йому на праві власності або користування. За такого, обов`язок по сплаті за послуги з постачання та розподілу електричної енергії може бути покладено на індивідуального побутового споживача, як учасника ринку електричної енергії, з яким укладено договір про постачання електричної енергії до об`єкту споживача. Твердження скаржника про те, що рахунок містить у собі ЕІС-код (який присвоюється ОСР при укладенні договору про розподіл), який є необхідною умовою для постачання електричної енергії споживачам та є системою кодування, за допомогою якої можна ідентифікувати процеси, об`єкти та учасників енергетичного ринку для електронного обміну даними між цими учасниками є голослівними, оскільки доказів того, що ЕІС-код належить відповідачу, не надано. ТОВ «Енера Вінниця» доводів на спростування висновків суду першої інстанції не навело, тобто за своїм змістом доводи апеляційної скарги не направлені на спростування висновків суду першої інстанції, а фактично є відтворенням положень нормативно-правових актів. Зі змісту п. 5 ч. 2 ст. 356 ЦПК України слідує, що саме особа, яка подає апеляційну скаргу повинна зазначити в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо). Отже особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна не лише вказати про незаконність судового рішення, але у неї є обов`язок вказати в чому саме полягає ця незаконність, тобто повинна спростувати висновки суду першої інстанції, чого скаржником зроблено не було. Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» залишити без задоволення. Заочне рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 травня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.Б. Сало Судді В.П. Рибчинський І.В. Міхасішин