Постанова 4801 № 127/34857/23

Справа № 127/34857/23 Провадження № 22-ц/801/699/2024 Категорія: 36 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В. Доповідач:Панасюк О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 квітня 2024 рокуСправа № 127/34857/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач), суддів Ковальчука О. В., Сала Т. Б., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Ан О. В. від 24 січня 2024 року, встановив: У листопаді 2023 року ОСОБА_1 через свою представницю адвоката Клімішину О. М. звернувся до суду з цим позовом, за яким, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» (далі ТОВ «Енера Вінниця») на його користь 23165 грн 98 к. заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 1135 від 10 березня 2021 року (далі договір купівлі-продажу № 1135), яка складається з: -1351 грн 33 к. заборгованість за договором; -6631 грн 96 к. інфляційні втрати; -3018 грн 69 к. три проценти річних; -12164 грн 00 к. пеня. В обґрунтовування вимог позову покликався на те, що між ним та ТОВ «Енера Вінниця» 10 березня 2021 року укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 1135, виробленої з енергії сонячного випромінювання генеруючими установками приватного господарства. Відповідно до цього договору за період з 10 березня 2021 року по 15 жовтня 2023 року було вироблено та передано ТОВ «Енера Вінниця» електричну енергію загальною вартістю 525326 грн 14 к. Свої зобов`язання за договором ТОВ «Енера Вінниця» виконувало неналежним чином, у зв`язку з чим станом на 15 жовтня 2023 року утворилася заборгованість у зазначеному розмірі. Крім того оскільки зобов`язання за договором виконані не своєчасно, то стягненню за цей період підлягає пеня, інфляційні втрати та 3 % річних. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 січня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Енера Вінниця» на користь ОСОБА_1 21814 грн 65 к., що включає в собі суму інфляційних втрат 6631 грн 96 к, трьох процентів річних 3018 грн 69 к., суму пені 12164 грн 00 к. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційний втрат суд першої інстанції виходив із наявності вини ТОВ «Енера Вінниця» у несвоєчасному виконанні умов договору. В задоволенні позовної вимоги про стягнення 1351 грн 33 к. боргу за договором купівлі-продажу електричної енергії суд відмовив, тому що відповідач надав квитанцію про оплату залишку заборгованості, яка виникла за договором. В апеляційній скарзі ТОВ «Енера Вінниця», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просило рішення в частині стягнення пені у розмірі 12164 грн 00 к. скасувати та ухвалити у цій частині нове про відмову в задоволенні позовної вимоги. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується. На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликалося на те, що нарахування та стягнення пені згідно з положеннями підпункту 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 25 лютого 2022 року № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» неможливе, а тому в частині стягнення пені рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та безпідставним. Представниця ОСОБА_1 адвокат Клімішина О. М. подала відзив на апеляційну скаргу, за яким просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм процесуального права, відповідно до обставин справи, встановлених судом правовідносин сторін та норм матеріального права, якими вони регулюються. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке. Частинами першою третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних рішення суду першої інстанції ТОВ «Енера Вінниця» не оскаржується, тому апеляційним судом не перевіряється. Судом встановлено, що 10 березня 2021 року між ТОВ «Енера Вінниця» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 1135, який є додатком до договору про постачання електричної енергії постачальника універсальних послуг № 169550181 від 02 березня 2021 року за місцезнаходженням приватного домогосподарства ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . За умовами договору купівлі-продажу № 1135 (розділ 1) споживач має право продавати постачальнику універсальних послуг електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та / або енергії вітру об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства, а постачальник універсальних послуг бере на себе зобов`язання купувати у споживача електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, у строки, передбачені цим Договором. Пунктом 4.1. цього договору установлено оплату постачальником універсальних послуг до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Постачальник універсальних послуг повинен перераховувати кошти для оплати проданої споживачем електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання та / або з енергії вітру генеруючою установкою приватного домогосподарства, на поточний рахунок споживача відповідно до заяви-повідомлення (пункт 4.2. договору № 1135). Згідно з пунктом 4.10. договору купівлі-продажу № 1135 у разі несплати обсягу придбаної електричної енергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, постачальник універсальних послуг зобов`язаний сплатити споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Згідно з наданим ОСОБА_1 розрахунком сума пені на заборгованість за договором купівлі-продажу № 1135 за період з жовтня 2022 року по серпень 2023 склала 12164 грн 00 к. Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться в статті 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені) (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України). Відповідно до 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Умовами договору про купівлю-продаж електричної енергії № 1135 встановлено обов`язок ТОВ «Енера Вінниця» в разі порушення зобов`язань з оплати електроенергії сплатити ОСОБА_1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 4.10 договору). Таким чином ОСОБА_1 правомірно на суму заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії № 1135 від 10 березня 2021 року було нараховано пеню за період з жовтня 2022 року по серпень 2023 року в розмірі 12164 грн 00 к. Доводи апеляційної скарги ТОВ «Енера Вінниця» про неможливість нарахування та стягнення з нього пені згідно з положеннями підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» є безпідставними з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про правотворчу діяльність» (далі Закон) законодавство України це взаємопов`язана та упорядкована система нормативно-правових актів України і чинних міжнародних договорів. Законодавство України структурується від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили (стаття 19 цього Закону) з урахуванням: засад конституційного ладу в Україні; компетенції та територіальної юрисдикції суб`єкта правотворчої діяльності, визначеної Конституцією України та (або) законом; інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом. Законодавство України включає: Конституцію України; закони; підзаконні нормативно-правові акти: постанови Верховної Ради України, що містять норми права; укази Президента України, що містять норми права; постанови Кабінету Міністрів України, що містять норми права; накази міністерств, що містять норми права; акти інших державних органів, що містять норми права; постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, накази міністерств Автономної Республіки Крим, що містять норми права; розпорядження голів місцевих державних адміністрацій (з урахуванням особливостей, визначених статтею 7 цього Закону), накази керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, що містять норми права; акти органів місцевого самоврядування, що містять норми права, з урахуванням особливостей, визначених статтею 7 цього Закону (частина друга статті 9 Закону). Відповідно до частини першої статті 10 Закону закон це нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України та (або) на всеукраїнському референдумі в установленому Конституцією України та законом порядку, що регулює найбільш важливі суспільні відносини. Пунктом 1 частини другої статті 10 цього Закону визначено, що закон приймається, зокрема у формі кодексу України. 25 лютого 2022 року НКРЕКП прийнято постанову № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду», згідно з преамбулою якої відповідно до Законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 год 30 хв. 24 лютого 2022 року, введеним відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та продовженим Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, враховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, НКРЕКП постановила: - на період дії особливого періоду Оператору системи передачі (який виконує функцію Адміністратора розрахунків) не застосовувати до виробників електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, заходи, передбачені пунктом 1.7.5 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №

307. Виробники електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, набувають статусу «Дефолтний» при тривалості статусу «Переддефолтний» більше семи робочих днів (пункт 1); - оператору системи передачі (у ролі Адміністратора розрахунків) та Оператору ринку забезпечити щоденне спостереження за ринком електричної енергії з метою виявлення ознак маніпулювання (у тому числі у частині виникнення значних обсягів негативних небалансів), про результати такого спостереження щоденно інформувати Міністерство енергетики України та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (пункт 2). Постановою НКРЕКП від 27 лютого 2022 року № 333 постанову № 332 доповнено пунктами 3-5, зокрема пунктом 5 рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії». В подальшому до постанови НКРЕКП № 332 вносились зміни та доповнення, зокрема постановою від 26 квітня 2022 року № 413 пункти 1-12 змінено пунктом 1, зміст якого змінено та доповнено підпунктом 16, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії. 3 огляду на зазначене, у наведеному контексті постанова НКРЕКП № 332 (підзаконний акт) має меншу юридичну силу перед законами Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, тому що не знаходиться на одному ієрархічному рівні, відповідно не може бути спеціальним законом, який згідно з наведеним має перевагу над загальним законом (Цивільний та Господарські кодекси України є основними актами цивільно (господарсько)-правових відносин), які передбачають право сторін на застосування в штрафних санкцій. Формулювання в підпункті 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332, зокрема саме про зупинення, а не припинення / скасування, нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення, по суті свідчить про тимчасовість відповідного обмеження (рекомендації, настанови), яке не може відмінити ані норми ЦК України та ГК України (закону), ані норми договору щодо відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання. Отже наведені НКРЕКП настанови (рекомендації) в межах наданих їй повноважень спрямовані на регулювання / урядування саме дій учасників ринку електричної енергії і саме таким чином, що лише рекомендують їм тимчасово обмежити їх поведінку у спірних правовідносинах (не нараховувати і не стягувати санкції) за умов, що склалися введення та продовження в Україні воєнного стану), для стабілізації учасників ринку електричної енергії під час такого періоду, однак жодних чином не може бути актом (підзаконним), який повністю звільняє одного з учасників ринку електричної енергії від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання та нівелює приписи чинного законодавства (закону) та умови укладеного між сторони договору, до якого жодні зміни в цій частині внесені не були, зокрема у зв`язку з прийняттям постанови НКРЕКП №

332. Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 січня 2024 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий О. С. Панасюк Судді: О. В. Ковальчук Т. Б. Сало