Постанова Вінницький апеляційний суд № 130/3071/21

Справа № 130/3071/21 Провадження № 22-ц/801/498/2022 Категорія: 82 Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М. Доповідач:Якименко М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2022 рокуСправа № 130/3071/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача: Якименко М.М., суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б., за участю секретаря судового засідання Генсіровської Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05 січня 2022 року, ухвалене суддею Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Заярним А.М., ВСТАНОВИВ: В листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Енера Вінниця» про порушення права споживача, визнання нікчемними умови договору та незаконним відключення від електропостачання, стягнення моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що 01.01.2019 між сторонами укладено договір про постачання електроенергії. Згідно з ч.8 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» - до укладення договору постачальник зобов`язаний надати споживачу інформацію про істотні умови договору. Вказане зазначено також в ст.ст. 633, 634, 638, 641, 642 ЦК України. Позивач вказує, що згідно з ч. 2 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник повинен дотримуватись нормативно-правових актів та виконувати умови укладених договорів. До дня подання позову до суду позивачу інформація про істотні умови укладеного договору, в порушення ч. 8 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», не надсилалася. В зв`язку з цим позивач просив стягнути на свою користь з відповідача моральної шкоди в розмірі 300 000 грн посилаючись на похилий вік, відсутністю електрики у будинку, неможливістю обігрітися та приготувати їжу. Пославшись на викладене ОСОБА_1 просив: - визнати невиконання відповідачем правил укладення договору від 01.01.2019; - визнати нікчемними умови договору при невиконанні відповідачем ч. 8 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», роз`яснень ПАТ «Вінницяобленерго»; - визнати незаконним відключення споживача ОСОБА_1 від електроенергії; та­ стягнути з відповідача 300000 грн. моральної шкоди на його користь. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даними позовом. В свою чергу відповідач на позовну заяву подав відзив, в якому вказує, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити у позові в повному обсязі. Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05 січня 2022 року в задоволенні позову було відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. В якості основних доводів послався на те, що суд першої інстанції неправильно зазначив, що норма ч.8 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» не застосовується до правовідносин, які склалися між стонами, оскільки дана норма відноситься до всіх електропостачальників, які отримали ліцензію. Крім того, в рішеннях на які посилається суд, не був предметом розгляду сам договір від 01.01.2019. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. ТОВ «Енера Вінниця» в судове засідання не з`явилося, однак подало клопотання про відкладення розгляд справи, так як товариство частково припинило ведення господарської діяльності та відправило максимальну кількість працівників у відпустку на період особливого періоду. При цьому належних доказів на підтвердження цій обставині не надав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що юридична особа не була позбавлена можливості забезпечити явку в судове засідання свого представника, тому підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів не вбачає. Суд визнав причини неявки відповідача неповажними та вирішив розглянути справу у його відсутність. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам рішення суду відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 01.01.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «Енера Вінниця», укладено договір про постачання електричної енергії споживачу (а.с. 5-9). П.1.1 р. 1 Договору передбачено, що правочин є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням ст.ст. 633,634,641,642 ЦК України шляхом приєднання споживача до цього Договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору. 20 січня 2020 року ОСОБА_1 було попереджено про припинення (обмеження) постачання електричної енергії за заборгованість з оплати за спожиту електричну енергію (а.с.4). З копії заявки №4486 від 20.09.2021 слідує, що споживача ОСОБА_1 відключено від мережі постачання електроенергії (а.с.2). Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що норма ч. 8 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» не застосовується до правовідносин, які склалися між стонами, до постачальника ТОВ «Енера Вінниця», а стосується лише договорів про постачання електричної енергії споживачу (п. 14 ст. 4 вказаного вище Закону). Суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави, передбачені ч. 1 ст. 215 ЦК України щодо визнання недійсності Договору про постачання електричної енергії споживачу, укладеного сторонами 01.01.2019 та визнання невиконання відповідачем правил укладення даного правочину. В свою чергу також не підлягають задоволенню похідні вимоги про визнання незаконним відключення споживача ОСОБА_1 від електроенергії та стягнення моральної шкоди. З таким висновком погоджується Вінницький апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на Законі, відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить наявним доказам та матеріалам справи та зроблений у відповідності до норм процесуального та матеріального права. Відносини, пов`язані з постачанням електричної енергії регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» та Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до частин 4, 5 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язки енергопостачальників або інших суб`єктів, визначених законом щодо постачання та розподілу електричної енергії, встановлюються законом, що регулює відносини у сфері постачання та розподілу електричної енергії. Послуга з постачання електричної енергії надається згідно з умовами договору та вимогами правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Абзацом 4 пунктом 13 Розділу ХVII Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, упродовж чотирьох років з 1 січня 2019 року, виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території. П. 93 ч. 1 ст. 1 Закону передбачено, що універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим не побутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України. Згідно з ч.1, 2 ст.56 Закону, постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Так, ТОВ «Енера Вінниця» здійснює постачання електроенергії до домоволодіння ОСОБА_1 , відповідно до умов публічного договору приєднання- Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за особовим рахунком № НОМЕР_1 . Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08 грудня 2020 року у справі № 130/893/20, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 03 березня 2021 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Енера Вінниця» заборгованість за спожиту електричну енергію. Також, рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 14.12.2020 в справі № 130/2553/19 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Вінницяобленерго» - Шаргородські електромережі структурна одиниця «Жмеринська дільниця» та до ТОВ «Енера Вінниця» про порушення відповідачами Закону України «Про захист прав споживачів». У задоволенні позову відмовлено. 21.10.2021 Жмериський міськрайонний суд Вінницької області ухвалив рішення по цивільній справі №130/2539/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Енера Вінниця» про порушення права споживача, яким у задоволенні позову було відмовлено. Рішенням встановлено, що споживач ОСОБА_1 був відключений від електроживлення в зв`язку з порушення споживачем строків оплати за спожиту електричну енергію за цим договором, цілком законно. На даний час ОСОБА_1 заборгованість за спожиту електричну енергію не погасив. Крім того, 21.10.2021 рішенням Жмеринського міськрайонного суду у справі №130/2539/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» відмовлено. Предметом позову було відключення ОСОБА_1 від електроенергії та стягнення моральної шкоди. Рішенням суду в задоволенні позову було відмовлено, але з інших правових підстав. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки є рішення суду у цивільних справах, які набрали законної сили, обставини встановлені цим рішенням не доказуються при розгляді цієї справи, у якій бере участь та сама особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на те, що положення ч. 8 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначає, що укладення договору постачання електричної енергії споживачу електропостачальник має надати споживачу інформацію про істотні умови договору та про наявний вибір порядку та форм виставлення рахунку і здійснення розрахунків. Колегія суддів звертає увагу на те, що положення ч. 8 ст. 56 даного Закону України не підлягає до застосування до правовідносин, що склались між сторонами під час укладення та виконання договору. Нормами ст. 4 Закону передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Відповідно до п.п.. 14,15 ст. 4 Закону, для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори:- про постачання електричної енергії споживачу та про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Положення ч. 8 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» регулюють правовідносини щодо укладення договору про постачання електричної енергії споживачу, як до окремого виду договору, що забезпечує функціонування ринку електричної енергії, відповідно до положень ст. 4 Закону. Як вбачається із матеріалів справи, сторонами укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, за особовим рахунком № НОМЕР_1 , тому посилання позивача на норму Закону, як на підставу для обґрунтування своїх позовних вимог, є помилковим. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що положення ч. 8 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» не може застосовуватись до правовідносин, які склалися між стонами. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 300 000 грн. моральної шкоди, апеляційний суд звертає увагу на те, що позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності відповідача, так і докази заподіяння йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою. Крім цього позивач повинен мотивувати розмір морального відшкодування, заявлений ним до стягнення. Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України та ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. ОСОБА_1 в супереч ч.1 ст.81 ЦПК України не надано належних доказів в розумінні ст.76-80 ЦПК України на підтвердження заявлених позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні його позову, про що правильно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні. Враховуючи викладене, Вінницький апеляційний суд вважає, що суд обґрунтовано зробив висновок про відсутність підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України щодо визнання недійсності Договору про постачання електричної енергії споживачу, укладеного сторонами 01.01.2019 та визнання невиконання відповідачем правил укладення даного правочину. Водночас суд першої інстанції правильно зазначив, що вимоги позову про визнання незаконним відключення споживача ОСОБА_1 від електроенергії та стягнення моральної шкоди, є похідними, тому не підлягають задоволенню. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, не впливають на суть ухваленого рішення та не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції до уваги. Доводи апеляційної скарги зводяться не до аналізу рішення суду на предмет його незаконності та необґрунтованості (п. 5 ч. 2 ст. 356 ЦПК України), а до суб`єктивної критики цього рішення без зазначення в апеляційній скарзі нових обставин, що підлягають встановленню, доказів, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції (п. 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України). Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам Закону. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. На підставі викладеного, керуючись ст.367, ч.1 ст. 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05 січня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 24 березня 2022 року. Головуючий М.М. Якименко Судді: О.В. Ковальчук Т.Б. Сало