Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 342/98/23

Справа № 342/98/23 Провадження № 22-ц/4808/65/24 Головуючий у 1 інстанції Федів Л. М. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів: Василишин Л.В., Томин О.О., секретаря Гудяк Х.М., з участю представників особи, яка подала апеляційну скаргу, позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 і адвоката Малетина А.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради про визнання наказу безпідставним та незаконним, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Федів Л.М. 25 вересня 2023 року в м. Городенка Івано-Франківської області, повний текст якого складено 02 жовтня 2023 року, в с т а н о в и в : У січні 2023 року представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 подано позов до Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради про визнання наказу безпідставним та незаконним. Обґрунтовуючи поданий позов представник позивача вказує на те, що ОСОБА_1 обіймала посаду учителя української мови та літератури Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської районної ради Івано-Франківської області (раніше Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської районної ради Івано-Франківської області). Однак свої безпосередні обов`язки не виконувала, оскільки дирекція школи усно зобов`язувала виконувати інші роботи, щодо яких трудові договори сторонами не укладалися. Позивач, будучи систематично принижуваною та перебуваючи під тотальною дискримінацією зі сторони роботодавця дирекції Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської районної ради Івано-Франківської області, подала 13.11.2021 року дирекції заяву про звільнення з посади учителя української мови та літератури за ч.3 ст.38 КЗпП України (невиконання законодавства про працю, умов колективного договору), а також про відпустку на 14 днів за власний рахунок, що пов`язувався з існуванням на той час ризику заразитися короновірусом. Зазначену заяву усі наступні дні листопада 2021 року відповідачем не було вирішено, однак позивач на роботу не виходила. З грудня 2021 року ОСОБА_1 знаходиться за кордоном, у Німеччині влаштувалася працювати вчителем української мови і літератури, проте дирекція Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи так і не спромоглася видати позивачу трудову книжку із записом в ній про те, що позивач звільнена з 25.11.2021 року з посади вчителя української мови і літератури Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської районної ради Івано-Франківської області за ч.3 ст.38 КЗпП України (систематичне невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного договору). Рішенням двадцятої сесії Восьмого демократичного скликання Городенківської міської ради від 02 грудня 2021 року №813-12/2021 «Про внесення змін до установчих документів Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської міської ради» змінено найменування Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської міської ради. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №123897797121 від 21.12.2021 року про Ясеневопільнівський ліцей Городенківської міської ради. Позивач в названому ліцеї жодного дня не працювала. В той же час Ясеневопільнівський ліцей Городенківської міської ради не доводив до відома ОСОБА_1 про те, що він для позивача являється роботодавцем. Представнику ОСОБА_1 ОСОБА_2 під час його участі на стороні ОСОБА_1 в судовій справі №342/129/21 стало відомо, що позивача наказом по ліцею від 07.06.2022 року за №07К звільнено за прогул з посади педагога-організатора. В даному наказі навіть не вказано, з якої дати ОСОБА_1 звільнена, чому не вирішена її заява від 13.11.2021 року про відпустку за власним бажанням на 14 днів, яка для надання працівникам була обов`язковою в силу відпустки з посади учителя української мови та літератури за ч.3 ст.38 КЗпП України (невиконання законодавства про працю, умов колективного договору). Вважає таке звільнення незаконним, оскільки не доведено, що ОСОБА_1 працювала на посаді вчителя організатора Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради, не вирішено питання щодо посади ОСОБА_1 учителя української мови та літератури Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської міської ради, не вирішена заява ОСОБА_1 про відпустку за власний рахунок на 15 календарних днів з 13.11.2021 року з подальшим звільненням з посади учителя української мови та літератури за ч.3 ст.38 КЗпП України (невиконання законодавства про працю, умов колективного договору). В січні 2023 року позивач на декілька днів приїхала з Німеччини в Україну, мала намір отримати свою трудову книжку з відповідним записом про звільнення з посади учителя української мови та літератури за ч.3 ст.38 КЗпП України, що знаходилася на зберіганні в дирекції Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської ради Івано-Франківської області, але керівник Ясеневопільнівського ліцею на роботу не виходила, тому позивач а ні трудової книжки, а ні копії наказу про звільнення отримати не змогла. Просив: - скасувати як безпідставний та незаконний наказ Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради від 07.06.2022 року № 07К про звільнення ОСОБА_1 за ст. 40 КЗпП України за прогул з посади педагога організатора; - ухвалити, що запис в трудовій книжці ОСОБА_1 на підставі наказу від 07.06.2022 року № 07К Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради являється безпідставним та незаконним, тому юридичного значення не має; - вважати, що ОСОБА_1 звільнена з посади вчителя української мови і літератури Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської міської ради за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з підстав невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного договору, з 28.11.2021 року; - зобов`язати правонаступника - відповідача Ясеневопільнівський ліцей Городенківської міської ради видати ОСОБА_1 (через її представника) її трудову книжку з записом про звільнення ОСОБА_1 з 28.11.2021 року за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з посади вчителя української мови і літератури Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської міської ради з підстав невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного договору (а.с.1-8, том 1). У заявах, поданих суду першої інстанції, як позивачкою, так і її представником ОСОБА_2 неодноразово наголошувалося про те, що позивачці відповідачем не вручена трудова книжка а ні у день звільнення, а ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, тому позивач претендує на стягнення середнього заробітку, в тому числі за затримку видачі трудової книжки (а.с.137-140 том 1) Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано наказ від 07.06.2022 року №07К Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради про звільнення ОСОБА_1 за прогул незаконним та скасовано. В решті позову відмовлено (а.с.167-182, том 1). Не погодившись з рішенням суду про відмову у задоволенні частини позовних вимог, представником позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 подана апеляційна скарга. Зазначає, що сторонами визнається і судом не спростовано, що ОСОБА_1 подала заяву про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України в листопаді 2021 року та просила з цих підстав звільнити її з 28 листопада 2021 року. Вказує, що судом правильно взято до уваги той факт, що позивач не отримала в розумний строк відповіді про відмову на свою заяву, відповідно до вимог Кодексу законів про працю України. Апелянт не погоджується з відмовою у задоволенні позовних вимог про зміну формулювання причини та дати звільнення, а саме, що позивач звільнення з посади вчителя української мови та літератури з 28.11.2021 року Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської міської ради за ч.3 ст.38 КЗпП України. Підставою для відмови позовних вимог в цій частині зазначено відсутність доказів. Вважає необґрунтованим висновок суду про те, що зміна формулювання, на якому наполягав представник позивача, не відповідає вимогам ч.3 ст.38 КЗпП України, оскільки представник позивача просить змінити формулювання, де зазначити підставу саме за невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного договору, а не як зазначено у статті за власним бажанням. Також у суду не було підстав аналізувати документацію і дії відповідача та позивача до моменту подачі заяви позивачкою до 13 листопада 2021 року. На думку представника апелянта, суд мав встановити, чи відповідач відповідно до законодавства вирішив заяву ОСОБА_1 у період з 13.11.2021 року до 28.11.2021 року та довів про вирішення такої заяви позивачку у строк до 28.11.2021 року. А у випадку встановлення того, що відповідачем не вирішено у відповідний строк такої заяви, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Саме тому, на думку представника апелянта, із оскаржуваного судового рішення слід виключити аналіз відносин позивача та відповідача до 13.11.2021 року. За наведених підстав просить рішення в частині незадоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також в силу того, що згідно статті 235 КЗпП України орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті, роз`яснити сторонам, що позивач вправі за час з 28.11.2021 року по дату видачі трудової книжки (оскільки трудова книжка не видана) з відповідним записом у ній окремим позовом ставити вимоги про стягнення з Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради середнього заробітку (а.с.202-214, том 1). Рішення в частині задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від 07.06.2022 року №07К не оскаржується. Відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. У судове засідання жодного разу не з`явився представник Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради, хоча відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення кореспонденції на електронну адресу та рекомендованими листами, а також витребовувалися необхідні докази як у відповідача, так і у відділу освіти Городенківської міської ради. Жодного разу відповідачем не представлені докази, які витребовував суд, а лише такі докази подавалися віддіом освіти Городенківської міської ради. Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу у їх відсутності. Вислухавши пояснення представників особи, яка подала апеляційну скаргу, позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 і адвоката Малетина А.Я., суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її частково обґрунтованою, виходячи з таких підстав. В силу ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували належне повідомлення позивачки щодо розгляду її заяви про звільнення, про результати розгляду заяви про звільнення, а також про те, що вказану відповідь позивачка отримала засобами поштового зв`язку особисто 21.12.2021 року. Наказ про звільнення позивачки від 07.06.2022 року винесений відповідачем після спливу строку, встановленого ст. 148 КЗпП України, а також відповідачем не надано доказів ознайомлення позивачки із зазначеним наказом. Трудова книжка позивачки на час розгляду справи в суді знаходилась у відповідача. За наведених обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивачки в частині визнання наказу про звільнення незаконним є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Рішення суду в частині задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від 07.06.2022 року №07К відповідачем не оскаржено, тому в цій частині не переглядається. Щодо вимог про визнання безпідставним та незаконним запису в трудовій книжці позивачки, суд виходив з того, що згідно Інструкції наслідком визнання у судовому порядку наказу незаконним і подальше скасування такого наказу має своїм наслідком внесення відповідних змін у трудову книжку щодо недійсності попереднього запису, тому дійшов висновку про передчасність таких вимог. Щодо вимоги про зміну дати звільнення та зміну формулювання причин звільнення з підстав невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного договору, врахувавши, що оскільки звільнення позивачки за прогул є незаконним, а остання не просить поновити її на роботі, однак доказів порушення щодо позивачки зі сторони роботодавця вимог трудового законодавства чи умов колективного договору (систематична дискримінація, мобінг, приниження, критика, тощо), які існували на момент подання позову до суду, не надано та такі факти не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, дійшов висновку, що зміна формулювання не відповідає вимогам ч.3 ст.38 КЗпП України. Крім того, доказів про те, що на момент звільнення позивачка обіймала посаду учителя української мови і літератури, суду не надано та встановлено що на момент звільнення позивач обіймала посаду педагога організатора, за яку отримувала заробітну плату. Щодо вимоги про зобов`язання відповідача видати їй трудову книжку з відповідним записом, суд дійшов висновку, що оскільки вказана вимога є похідною від вимоги про зміну дати та формулювання запису про звільнення позивачки з роботи, в задоволенні якої відмовлено, то в задоволенні даної вимоги також слід відмовити за безпідставністю. З такими висновками суду першої інстанції не в повній мірі погоджується апеляційний суд з огляду на таке. Судом встановлено, що у трудовій книжці, оформленій на ім`я ОСОБА_1 містяться записи про те, що 20.01.1992 року ОСОБА_1 прийнята на роботу в Ясеневопільнівську неповну середню школу на посаду педагога-організатора на час відпустки до трьох років ОСОБА_3 порядком переведення з посади вихователя групи продовженого дня Городенківської СШ №2 на підставі наказу від 20.01.92р. (порядковий запис № 3) (а.с.84-85 том 1, 148-153 том 2 ). Позивачем подана копія наказу по Ясеневопільнівській неповній середній школі № 5-к від 29 січня 1992 року про призначення ОСОБА_1 на посаду педагога-організатора з 20 січня 1992 року на час відпустки до трьох років ОСОБА_3 порядком переведення з посади вихователя групи продовженого дня Городенківської СШ №2 (а.с.14 том 1). У особовій справі ОСОБА_1 міститься такий же запис і копія цього наказу (а.с.117-зворот, 123-зворот, том 2). 01.09.1993 року Ясеневопільнівська неповна середня школа реорганізована в середню загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів на підставі рішення райвиконкому №343 від 28.09.1993р. (порядковий запис № 4). У особовій справі ОСОБА_1 міститься такий же запис (а.с.117-зворот, 123-зворот, том 2). 01.09.1995 року ОСОБА_1 призначена на посаду вчителя української мови та літератури порядком переведення з посади педагога організатора на час відсутності основного працівника із збереженням основного місця роботи педагога-організатора на підставі наказу по школі №13-к від 04.09.1995 року (порядковий запис у трудовій книжці № НОМЕР_1 ). Аналогічний запис міститься у особовій справі. У копії наказу по Ясеневопільнівській неповній середній школі від 4 вересня 1995 року зазначено, що вона призначена на посаду вчителя української мови і літератури з 01 вересня 1995 року порядком переведення з посади педагога організатора цієї школи на час відсутності основного працівника ОСОБА_4 із збереженням попереднього місця роботи педагога-організатора (а.с.15 том 1). У виписці з наказу по школі від 01 червня 1998 року міститься інформація про надання ОСОБА_1 , вчителю української мови, додаткової оплачуваної відпустки для участі у екзаменаційній сесії з 01 по 30 червня 1998 року (а.с.129, том 2). Згідно диплому спеціаліста, ОСОБА_1 у 1998 році закінчила Чернівецький державний університет ім. Ю.Федьковича і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Українська мова і література» та здобула кваліфікацію філолога, викладача (а.с.121-зворот, том 2). У особовій справі міститься посвідчення на ім`я ОСОБА_1 про закінчення курсів педагогів-організаторів при Івано-Франківському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти з 18 лютого по 07 березня 2002 року і її заява від 08.10.2003 року про атестацію у 2003-2004 навчальному році за першою кваліфікаційною категорією «педагог-організатор». (а.с.125, 127 том 2) Також у матеріалах справи наявна копія наказу № 52-к по Ясеневопільнівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів від 27 січня 2003 року про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника директора з виховної роботи на 0,5 ставки з січня 2003 року порядком переведення з посади педагога-організатора цієї школи на час відсутності основного працівника ОСОБА_5 із збереженням попереднього місця роботи педагога-організатора (а.с.16 том 1). Записи як у трудовій книжці, так і у особовій справі про це відсутні. Відповідно до свідоцтв про підвищення кваліфікації ОСОБА_1 підвищувала кваліфікацію як учитель української мови і літератури, керівник гуртка з предмета, а також як педагог-організатор у 2004, 2007, 2009, 2012, 2020 роках, у особовій справі містяться документи про атестацію ОСОБА_1 як педагога-організатора, так і учителя української мови і літератури, у яких зазначено, що вона обіймає посаду педагога-організатора, зокрема у наближеному до дня звільнення атестаційному листі від 26 березня 2019 року її посада зазначена як педагог-організатор (а.с.143 зворот) і наявний сертифікат про проходження курсів підвищення кваліфікації 14 по 18.09.2020р. як педагог-організатор (а.с.142 зворот) . 09.04.2004 року ОСОБА_1 встановлено кваліфікаційну категорію вчитель першої категорії на підставі наказу по школі № 134 від 09.04.2004 року( порядковий запис № 6). 02.04.2009 року підтверджено кваліфікаційну категорію «спеціаліст І категорії», встановлено кваліфікаційну категорію, спеціаліст вищої категорії (порядковий запис № 7). 04.04.2013 року присвоєно кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії», відповідає раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії» (порядковий запис № 8). 03.04.2018 року відповідає раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії», присвоєне педагогічне звання «старший вчитель» на підставі наказу по відділу освіти від 03.04.2018р. (порядковий номер запису у трудовій книжці не зазначено). 05.04.2019 року відповідає раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії» на підставі наказу по відділу освіти від 06.04.2019р. (порядковий запис № 9). У книгах обліку по нарахуванню заробітної плати(а.с.26-61, том 1) міститься інформація про те, що у 1995 році ОСОБА_1 отримувала заробітну плату, обіймаючи посаду педагога організатора; у 1996 році як педагог організатор, так і учитель української мови та літератури; у 1997, 1999-2000, 2000-2001, 2001-2002 навчальних роках за роботу на посаді педагога організатора; у 2002-2003 навчальному році ОСОБА_1 - обіймаючи посаду педагога організатора та учителя української мови; у 2004-2005, 2005-2006, 2006-2007, 2007-2008, 2008-2009 навчальних роках отримувала заробітну плату, обіймаючи посаду педагога організатора та учителя української мови та літератури; у 2009-2010, 2010-2011, 2011-2012, 2018-2019,2019-2020 навчальних роках ОСОБА_1 отримувала заробітну плату за роботу на посаді педагога організатора. Із змісту відповіді відділу освіти Городенківської міської ради № 61/06 від 19.02.2024 року встановлено, що відповідно до наказу Ясенево-Пільнівської ЗОШ І-ІІІ ст. від 30.08.202 року №82 «Про створення тарифікаційної комісії», у навчальному закладі було створено комісію, яка затвердила обсяг педагогічного навантаження кожного педагогічного працівника у даному навчальному закладі. Відповідно до тарифікаційного списку вчителів та інших працівників Ясенево-Пільнівської ЗОШ І-ІІІ ст. станом на 01 вересня 2021 року, ОСОБА_1 була тарифікована на посаді як «педагог-організатор» (а.с.77, 79 том 2). Згідно тарифікаційного списку вчителів та інших працівників Ясенево-Пільнівської ЗОШ І-ІІІ ст. Городенківської міської ради на 01.09.2021 року ОСОБА_1 (педагог-орагнізатор), категорія старший вчитель; тарифний розряд 14; посадовий оклад - 7100,00 грн (а.с.80-81, том 2). Із змісту протоколу засідання адміністративної наради при директору Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської міської ради №7 від 21.06.2021 року встановлено, що педагогічним працівникам школи ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які мають диплом за спеціальністю з предметів українська мова та література, математика, захист України, початкове навчання, було доведено до відома та роз`яснено право подати письмову заяву про згоду або відмову викладати вакантні години з відповідних предметів (а.с.129, том 1). Згідно акту №1 від 22.06.2021 року, складеного працівниками Ясеневопільнівської ЗОШ І-ІІІ ступенів у складі директора школи ОСОБА_11 , завідуючої бібліотекою ОСОБА_8 , заступника директора школи з виховної роботи ОСОБА_7 , заяви педагога-організатора ОСОБА_1 , яка має спеціальність за дипломом «Вчитель української мови та літератури», на вакантні години української мови та літератури не поступало (а.с. 130 том 1, 170 том 2). Як встановлено в судовому засіданні та визнається сторонами по справі, позивач ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку на адресу директора Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів направила дві заяви, датовану 13 листопада 2021 року, в яких просила надати їй відпустку без збереження заробітної плати з 15 по 27 листопада 2021 року (а.с.141 том 1) та про звільнення її, ОСОБА_1 , з офіційної посади, на якій за трудовим договором перебуває «учителя української мови і літератури», з 27 листопада 2021 року, вказавши про підстави звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України (невиконання законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), мотивуючи систематичною дискримінацією її особистості, мобінгом, постійними приниженнями, критикою, психологічним насиллям, моральними знущаннями, що полягають в протиправному незабезпечення її навантаженням та відсутністю безпосередньої оплати за роботу по спеціальності «вчитель української мови і літератури» (а.с.1 142, том 2). Ці заяви надійшла на адресу керівника Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів 21.11.2021 року (а.с.131, том 1). Щодо надання відпустки без збереження заробітної плати адміністрація школи заперечила, про що міститься інформація, датована 22.11.2021 року, а заява про звільнення адміністрацією школи прийнята до розгляду 22.11.2021р. (а.с.141-142 том 1). Із відповіді Ясеневопільнівської ЗОШ І-ІІІ ступенів від 07.12.2021 року за №118/01-51, адресованої педагогу-організатору ОСОБА_1 , встановлено, що школою розглянуто її заяву від 13.11.2021 року про звільнення з посади вчителя української мови і літератури з 27.11.2021 року, яка надіслана поштою на домашню адресу керівника навчального закладу. Повідомляється, що звільнення працівника з роботи проводиться з тієї посади, яку він фактично займає на момент такого звільнення. Зазначили, що на даний час в даному навчальному закладі вона не обіймає посаду вчителя української мови і літератури. Зі сторони роботодавця не порушуються вимоги чинного трудового законодавства щодо неї, а наведені позивачкою обставини є голослівними і не знаходять свого об`єктивного підтвердження. Відтак, у керівника Ясеневопільнівської ЗОШ І-ІІІ ступенів відсутні правові підстави до розірван6ня трудових правовідносин та її звільнення з посади за ч.3 ст.38 КЗпП України (а.с.140-зворот, том 2). Відповідь аналогічного змісту від 04.02.2022 року №01/01-51 міститься на а.с.139-зворот, том 2). За змістом наданих представником відповідача актів встановлено, що педагог організатор ОСОБА_1 була відсутня на роботі 17 листопада 2021 року, з 8.30 год до 17.00 год; 18 листопада 2021 року, з 8.30 год до 17.00 год; 19 листопада 2021 року, з 8.30 год до 17.00 год; 23 листопада 2021 року, з 8.30 год до 17.00 год та 24 листопада 2021 року, з 8.30 год до 17.00 год; 08 грудня 2021 року, з 8.30 год до 17.00 год та 09 грудня 2021 року, з 8.30 год до 17.00 год та 24 січня 2022 року, з 8.30 год до 17.00 год. (а.с.171-178, том 2). Згідно листа Ясеневопільнівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, адресованого педагогу-організатору ОСОБА_1 19.11.2021 року за №1, зважаючи на відсутність на робочому місці в період з 15 листопада 2021 року по 19 листопада 2021 року без надання причин, просять її протягом двох робочих днів з`явитися для надання пояснень (а.с. 123 том 1), аналогічно зазначено і у вимозі від 05.02.2022р. (а.с.122, том 1, 168-169 том 2). 02.12.2021 року Ясеневопільнівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів перейменована на Ясеневопільнівський ліцей Городенківської міської ради на підставі рішення 12 сесії від 02.12.2021 №813 -12/2021(порядковий номер запису № 10). Згідно наказу директора Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради «Про звільнення ОСОБА_1 за прогул» №07К від 07.06.2022 року встановлено, що ОСОБА_1 , педагога-організатора Ясеневопільнівського ліцею, 13.11.2021 року звільнено на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, за прогул (порядковий запис у трудовій книжці № НОМЕР_2 ) (а.с.86, том 1, 115 том 2). Із табелів обліку використання робочого часу Ясенево-Пільнівської ЗОШ І-ІІІ ст. встановлено наступне. ОСОБА_1 (педагог організатор) за січень 2021 року мала кількість відпрацьованих робочих днів 19; лютий 2021 року 20; березень 2021 року 22; квітень 2021 року 22; травень 2021 року 18; червень 2021 року 14 (01.05. оплачувана тимчасова непрацездатність); липень 2021 року 0; серпень 2021 року 0 (відпустка по догляду за дитиною); вересень 2021 року 16 (з них 6 днів простої); жовтень 2021 року 20 ( з них 5 днів оплачувана тимчасова непрацездатність); листопад 2021 року 10 (звільнена з 13.11.2021 року) (а.с.82-99, том 2). З 28.05.2021 року по 01.06.2021 року оплачувана тимчасова непрацездатність, з 22.06.2021 року по 17.08.2021 року основна відпустка (а.с.95, том 2). За наказом №17Ф Ясеневопільнівської ЗОШ І-ІІІ ст. від 04.10.2021 року ОСОБА_1 знаходилась на амбулаторному лікуванні з 04.10. по 08.10.2021 року. Згідно довідки про доходи відділу освіти Городенківської міської ради №54/05 від 15.02.2024 року, педагогу-організатору ОСОБА_1 нараховано: січень - 9949,80 грн; лютий 8265,49 грн; березень 9949,80 грн (нараховано, 803,13 грн - лікарняні; квітень 9949,80 грн; травень 10135,94 грн; червень 17113,70 грн (нараховано), 7753,00 грн оздоровлення винагорода, 1614,60 грн лікарняні, 2570,40 грн відпускні; липень 9960,30 грн (нараховано), 9960,30 грн відпускні; серпень 9760,98 грн (нараховано), 5462,10 грн відпускні; вересень 9062,82 грн (нараховано), 355,00 грн - оздоровлення винагороді; жовтень 8919,13 грн (нараховано), 1642,40 грн лікарняні; листопад 4878,12 грн. Всього разом: 107945,88 грн (нараховано); 8108,00 грн оздоровлення винагорода; 4060,13 грн лікарняні; 17992,80 грн відпускні (а.с.78, том 2). Згідно наказу по Ясеневопільнівському ліцею Городенківської міської ради №1К від 12.03.2024 року, уповноваженій особі ОСОБА_2 згідно довіреності видано під підпис у «Книзі обліку руху трудових книжок» трудову книжку ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 (а.с.111, том 2). Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Також ст.43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Стаття 3 КЗпП України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У відповідності до положень статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається. Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Як зазначено в ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Як правило, особа, чиї права порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав». Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Аналіз частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта. Принцип ефективності закріплений і у чинному ЦПК України, відповідно до правил статей 2, 5 якого застосований судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів правомочної особи. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. ЄСПЛ, ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», яке набрало статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II). Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30 червня 2021 року по справі справа № 715/1394/20. Тобто обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має бути ефективним, тобто призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України). Відповідно до частин першої та третьої статті 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, у тому числі і якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (частина 3). Особливістю розірвання трудового договору за частиною 1 статті 38 КЗпП України є те, що працівник зобов`язаний попередити про це роботодавця письмово за два тижні, якщо відсутні причини на розірвання трудового договору у строк, про який просить працівник, визначені у частині цієї статті. Для припинення трудового договору за частиною 3 статті 38 КЗпП України має значення, чи мали місце порушення з боку роботодавця законодавства про працю чи умов колективного чи трудового договору, а також письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Особливістю розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України є те, що працівник має право самостійно визначити строк розірвання трудового договору. Роботодавець може не погоджуватись з тим, що мають місце порушення, які відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України є підставами для розірвання трудового договору за ініціативою працівника у строки, визначені останнім, що, у свою чергу, свідчить про виникнення трудового спору. У разі якщо факти порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, не підтвердилися, роботодавець повинен відмовити у звільненні з цих підстав. Схожий за змістом правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 199/8766/18, та постановах Верховного Суду України: від 20 лютого 2013 року у справі № 6-157цс12 та від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-120цс12. Отже, при вирішенні трудового спору щодо припинення трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України визначальним є те, чи мали місце порушення трудового законодавства зі сторони роботодавця стосовно працівника на момент подання таким працівником заяви про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України. Статтею 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір з працівником у разі вчинення ним прогулу без поважних причин, у тому числі у разі відсутності працівника на роботі понад три години протягом робочого дня. При розгляді позовів про визнання звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України незаконним, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року в справі № 761/30967/15-ц). Робочим місцем працівника вважається певна зона, де працівник знаходиться і працює із застосуванням у процесі роботи різних технічних та/або інших засобів. Трудова діяльність працівника може здійснюватися (а відповідно його робоче місце може знаходиться) безпосередньо на підприємстві (фіксоване робоче місце) або в межах іншого територіального простору, який використовує працівник для виконання трудових обов`язків. Прогулом необхідно вважати відсутність працівника не просто на робочому місці, а й на роботі. Відсутність працівника за фіксованим робочим місцем за умови, що він виконує трудові функції на території підприємства, не є прогулом. Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника. При цьому судам необхідно також враховувати, що працівник має підпорядковане становище перед працедавцем, а тому потребує підвищеного захисту від неправомірних дій роботодавця. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас за змістом положень статей 147-1, 149 КЗпП України, статті 81 ЦПК України у справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов`язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця (постанова Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц). Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно з частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок ведення трудових книжок визначається Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р. Аналіз змісту частини третьої статті 235 КЗпП України дає підстави для висновку, що в разі визнання звільнення таким, що не узгоджується з чинним законодавством, суд на прохання працівника, який у зв`язку з допущеними щодо нього порушеннями законодавства про працю не бажає продовжувати трудові відносини з відповідачем, може визнати звільнення незаконним і, не поновлюючи працівника на роботі, змінити дату звільнення та формулювання його причини з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Такий правовий висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 6 березня 2018 року в справі № 61-1398св18, від 12 квітня 2018 року в справі № 545/2544/13-ц (провадження № 61-678св17) та від 7 листопада 2018 року в справі № 234/17149/16-ц (провадження № 61-20384св18), від 07 вересня 2022 року в справі № 554/5630/19 (провадження № 61-60св20). Надаючи оцінку законності звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, суд встановив, що наказ про звільнення позивачки від 07.06.2022 року не відповідає вимогам трудового законодавства, оскільки матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивачки щодо розгляду її заяви про звільнення, про результати розгляду заяви про звільнення, а також про те, що вказану відповідь позивачка отримала засобами поштового зв`язку особисто 21.12.2021 року. Крім того, наказ про звільнення позивачки від 07.06.2022 року винесений відповідачем після спливу строку, встановленого ст. 148 КЗпП України, а також відповідачем не надано доказів ознайомлення позивачки із зазначеним наказом. Трудова книжка позивачки на час розгляду справи знаходилась у відповідача. Тому суд обмежився задоволенням лише однієї позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що, направивши заяву про звільнення у листопаді 2021 року, позивач виявила бажання розірвати трудовий договір у зв`язку з неналежним виконанням роботодавцем вимог трудового законодавства і вказані обставини знайшли підтвердження під час розгляду цієї справи. Позивач не має наміру продовжувати трудові відносини з роботодавцем, тому суд першої інстанції, встановивши незаконність звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, повинен був розглянути питання про зміну формулювання причин звільнення відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2023 року у справі № 279/402/20 (провадження № 61-6175св22), від 01 квітня 2022 року у справі № 464/5703/17 (провадження № 61-15312св20), за якими в силу частини третьої статті 235 КЗпП України в разі визнання звільнення таким, що не узгоджується із чинним законодавством, суд на прохання працівника, який у зв`язку з допущеним щодо нього порушенням законодавства про працю не бажає продовжувати трудові відносини з відповідачем, може визнати звільнення незаконним і, не поновлюючи працівника на роботі, змінити дату звільнення та формулювання його причини з посиланням на відповідну норму закону». Своє волевиявлення на розірвання трудового договору позивачка не змінила а ні під час розгляду справи судом першої інстанції, а ні під час розгляду у суді апеляційної інстанції. Суд першої інстанції не вирішив позовні вимоги ОСОБА_1 в оскарженій частині, не дослідивши обставини про наявність підстав для звільнення позивача за її заявою від 13 листопада 2021 року. Звертаючись до суду із позовом про зміну формулювання причини та дати звільнення, позивач просила вважати її такою, що звільнена з посади вчителя української мови і літератури Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської міської ради за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з підстав невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного договору, з 28.11.2021р. Проте, матеріали справи не містять жодних доказів, що позивачка працювала учителем української мови та літератури. Так, жодного наказу про те, що ОСОБА_1 прийнята на вакантну посаду учителя української мови і літератури відповідачем не видавалося, позивачці було відомо про її тарифікацію по посаді педагога-організатора і з 2010 року по день звільнення відсутні докази про її роботу на посаді учителя української мови та літератури. Виконання обов`язків учителя української мови та літератури з 01.09.1995 року в порядку переведення з посади педагога організатора на час відсутності основного працівника ОСОБА_4 із збереженням основного місця роботи педагога-організатора на підставі наказу по школі №13-к від 04.09.1995 року не дає підстав вважати, що позивачка була призначена на посаду учителя української мови та літератури як на основне місце роботи. Отже, аналізуючи записи у трудовій книжці, особовій справі та наказі по школі від 29 січня 1992 року, у суду не виникає сумнівів про прийняття ОСОБА_1 на посаду педагога-організатора школи саме з 20 січня 1992 року. Оскільки 20 січня 1992 року трьохрічний строк минув, запис про переведення або звільнення ОСОБА_1 з посади педагога-організатора відсутній, тому суд дійшов правильного висновку, що вона продовжила свою трудову діяльність на посаді педагога-організатора після 20 січня 1992 року і по день звільнення. Порядок обчислення заробітної плати працівників освіти визначався Інструкцією, затвердженою Наказом Міністерства освіти і науки № 102 від 15.04.1993року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 травня 1993 року за №56. Роз`яснення щодо заміни (заміщення) педагогічними працівниками тимчасово відсутніх працівників надано у спільному листі Міністерства освіти і науки України від 28.11.08 р. № 1/9-770 та ЦК Профспілки працівників освіти і науки від 27.11.08 р. № 02-5/465. Як зазначено у цьому Листі, керівники навчальних закладів повинні організувати заміщення тимчасово відсутніх учителів учителями тієї самої спеціальності, забезпечивши оплату праці відповідно до п. 73 (погодинно) чи п. 68 (за тарифікацією) Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міносвіти від 15.04.93 р. № 102, залежно від термінів такої заміни. Із матеріалів справи встановлено, що до 2010 року ОСОБА_1 періодично залучалася до викладання української мови та літератури як учитель тієї самої спеціальності, очевидно, для заміщення тимчасово відсутніх учителів і їй нараховувалася і виплачувалася заробітна плата погодинно (а.с.19-20 том 1), що підтверджується інформацією, яка міститься у книгах обліку по нарахуванню заробітної плати. У протоколі засідання адміністративної наради при директору Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської міської ради №7 від 21.06.2021 року, педагогічним працівникам школи ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які мають диплом за спеціальністю з предметів українська мова та література, математика, захист України, початкове навчання, було доведено до відома та роз`яснено право подати письмову заяву про згоду або відмову викладати вакантні години з відповідних предметів. Актом Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської міської ради №1 від 22.06.2021 року встановлено, що заяви педагога організатора ОСОБА_1 , яка має спеціальність за дипломом «Вчитель української мови та літератури» на вакантні години української мови та літератури не поступало. Ці обставини стороною позивача не спростовані. Отже, судом встановлено, що на день звільнення ОСОБА_1 обіймала посаду педагог організатор, за роботу на якій отримувала відповідну заробітну плату. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що особа, яка подала апеляційну скаргу, необґрунтовано вимагала від роботодавця її звільнення за частиною 3 статті 38 КЗпП України, тому апеляційна скарга в цій частині не може бути задоволена. Доводи апелянта про те, що Ясеневопільнівську ЗОШ І-ІІІ ступенів перейменовано після подання позивачкою заяви про звільнення, що унеможливлює внесення запису у трудову книжку позивачки про звільнення з посади саме з Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради, колегія суддів відхиляє, оскільки правонаступник Ясеневопільнівської ЗОШ І-ІІІ наділений усіма правами та обов`язками, зокрема і щодо вирішення кадрових питань. Оскільки позивач засобами поштового зв`язку на адресу директора Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів направила дві заяви, датовані 30 жовтня 2021 року та 13 листопада 2021 року, про звільнення її із займаної посади відповідно з 14 та 27 листопада 2021 року, намірів продовжувати трудову діяльність не виявила, а наказ про її звільнення за прогул визнаний незаконним та скасований, тому слід змінити формулювання причин та дати звільнення, вважаючи її звільненою з роботи з посади педагога-організатора Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради з 27 листопада 2021 року на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України за власним бажанням, що не суперечить а ні волевиявленню позивачки, а ні вимогам положень частини 1 статті 38 КЗпП України щодо попередження роботодавця про звільнення за два тижні. Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України (в редакції Закону, чинній на час звільнення ОСОБА_1 ) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. Відповідно до частин 3 та 5 статті 235 КЗпП України (в редакції Закону, чинній на час звільнення ОСОБА_1 ) у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. При цьому суд не приймає розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поданий апелянтом, оскільки у нього включені виплати, які не нараховувалися позивачці роботодавцем по посаді педагога-організатора, зокрема доплати за класне керівництво, перевірку зошитів тощо і можуть стосуватися посади учителя української мови та літератури, а не педагога-організатора. Згідно клопотання представника позивача, 12.03.2024 року ОСОБА_1 отримала оригінал трудової книжки. Тому просить прийняти зменшення позовних вимог в частині зобов`язання Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради видати ОСОБА_1 (через її представника) трудову книжку, але претендує на середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із несвоєчасною видачею трудової книжки (а.с.107-109 том 2). Згідно довідки про доходи відділу освіти Городенківської міської ради від 19.04.2024 року за №150/05, педагог-організатор ОСОБА_1 отримувала: листопад 2021 року 4442,00 грн (нараховано), 799,56 грн податок з доходів фізичних осіб; грудень 2021 року 0,00 грн; січень 2022 року 4795,04 грн (нараховано), 863,11 грн податок з доходів фізичних осіб (зазначено листопад 2021р.); лютий 2022 року 0,00 грн; березень 2022 року 0,00 грн; квітень 0,00 грн; травень 2022 року 0,00 грн; червень 2022 року 12955,11 грн (нараховано), 2331,92 грн - податок з доходів фізичних осіб (розрахункові). Всього 22192,15 грн (нараховано), 3994,59 грн - податок з доходів фізичних осіб. Загальна сума доходу за період з листопада 2021 року по червень 2022 року 18 197,56 грн (а.с.167, том 2). Із зазначеного виходить, що у червні 2022 року після видання наказу про звільнення позивачці виплачений розрахунок по день звільнення (13 листопада 2021 року). Оскільки позивач звільнена з роботи незаконно, суд змінює формулювання причин і дату звільнення, то на її користь на підставі статті 235 КЗпП України одночасно повинен бути стягнений середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 13 листопада по 27 листопада 2021 року та середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки з 28 листопада 2021 року по 12 березня 2024 року, оскільки такий спосіб захисту порушеного права буде ефективним і не суперечить вимогам закону. При цьому суд не приймає розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поданий апелянтом, оскільки у нього включені виплати, які не нараховувалися позивачці роботодавцем по посаді педагога-організатора , зокрема доплати за класне керівницво, перевірку зошитів тощо. При визначенні розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу апеляційний суд керується частиною другою статті 235 КЗпП, статтею 27 Закону України «Про оплату праці», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінет Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, а також Інструкцією, затвердженою Наказом Міністерства освіти і науки № 102 від 15.04.1993року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 травня 1993 року за №56. Із табелів обліку робочого часу встановлено, що позивачу нараховувалася заробітна плата, по нормі 40-годинного робочого тижня. Згідно із п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 та табелів використання робочого часу, наданих на вимогу суду відповідачем позивач працювала два повні місяці, що передували звільненню, нарахування за які можуть бути застосовані для обчислення середнього заробітку, у квітні та травні 2021 року (а.с.78 том 2). Так, згідно табелів обліку використання робочого часу та довідки про доходи за квітень 2021 року позивачці на посаді педагога-організатора нараховано за відпрацьовані 22 робочі дні (по 8 годин кожен день) заробітну плату в розмірі 9949,80 грн; у травні 2021 року нараховано за відпрацьовані 18 робочих днів (по 8 годин кожен день) 10135,94 грн. (а.с.78, 87,90 том 2) Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення сумарного заробітку по цій посаді за квітень та травень 2021 року на кількість сумарно відпрацьованих днів: (9949,80+ 10 135, 94) : (22+18) =502,14 гривень. Середній заробіток як за час вимушеного прогулу, так і за час затримки видачі трудової книжки визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів по нормі тривалості робочого часу. Так, наказ про звільнення позивачки з 13 листопада 2021 року визнаний незаконним. Позивач підлягає звільненню з 27 листопада 2021 року, а з 13 по 27 листопада 2021 року мало місце 10 робочих днів, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 5021,40 гривень (502,14х10). Середній заробіток за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки складає 285717,66 грн (502,14х 593 робочих днів по нормі тривалості робочого часу за період з 28 листопада 2021 року по день видачі трудової книжки 12 березня 2024 року), що підлягає стягненню на користь позивача. Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислений судом з урахуванням податків та обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню в дохід держави при виплаті позивачу стягненої суми. Представником позивачки адвокатом Малетиним А.Я. подана суду угода про надання професійної правничої допомоги ОСОБА_1 від 20 жовтня 2023 року, відповідно до якої за надання послуг адвокатом клієнт має сплатити гонорар в розрахунку 1000 грн за годину роботи адвоката над процесуальними документами, поясненнями тощо; до 2500 грн за кожне судове засідання, незалежно від його тривалості та незалежно від того, що засідання не відбулось не з вини адвоката; розмір понесених адвокатом фактичних витрат на проїзд та поштові витрати, пов`язані з виконанням даної угоди визначаються по домовленості сторін і оплачуються по її виконанні або передоплатою. Акт про надання професійної правничої допомоги від 30 квітня 2024 року засвідчує витрати на надання правничої допомоги в розмірі 15 000 грн а підготовку апеляційної скарги, додаткових пояснень та участь у судових засіданнях. Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу відповідачем не подано. Отже, такі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Згідно з ч.1 та п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову та апеляційної скарги, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1288,32 грн та судовий збір в дохід держави у розмірі 7355,95 грн. На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2023 року змінити, доповнивши резолютивну частину рішення абзацом другим та третім наступного змісту: «Змінити формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 та вважати її звільненою з роботи з посади педагога-організатора Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням з 27 листопада 2021 року. Стягнути з Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради (код ЄДРПОУ 23924132, адреса місцезнаходження вул. Січових Стрільців, 55, с. Ясенів-Пільний, Коломийського району Івано-Франківської області) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_4 , проживаючої по АДРЕСА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 по 27 листопада 2021 року в розмірі 5021,40 гривень та за несвоєчасну видачу трудової книжки з 28 листопада 2021 року по 12 березня 2024 року в розмірі 285 717,66 гривень, а всього 290 739,06 грн (двісті дев`яносто тисяч сімсот тридцять дев`ять гривень шість копійок). В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради (код ЄДРПОУ 23924132, адреса місцезнаходження вул. Січових Стрільців, 55, с. Ясенів-Пільний, Коломийського району Івано-Франківської області), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_4 , проживаючої по АДРЕСА_1 , судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 1288,32 грн (одна тисячя двісті вісімдесят вісім гривень тридцять дві копійки), витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 гривень. Стягнути з Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради (код ЄДРПОУ 23924132, адреса місцезнаходження вул. Січових Стрільців, 55, с. Ясенів-Пільний, Коломийського району Івано-Франківської області) на користь держави 4360,58 грн судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Судді: І.О. Максюта Л.В. Василишин О.О. Томин Повний текст постанови складено 15 травня 2024 року.