Постанова 4808 № 342/1310/19

Справа № 342/1310/19 Провадження № 22-ц/4808/1058/20 Головуючий у 1 інстанції Гайдич Р. М. Суддя-доповідач Мелінишин Г.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючої (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П. суддів: Горейко М.Д., Пнівчук О.В., за участю секретаря Капущак С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 та Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської районної ради на рішення Городенківського районного суду в складі судді Гайдича Р.М., ухвалене 14 серпня 2020 року, повний текст якого виготовлено 17 серпня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської районної ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в с т а н о в и в: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської районної ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позов обґрунтовано тим, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах та працював завідувачем господарством школи. Наказом №58Ф від 01 жовтня 2019 року був звільнений з роботи на підставі пункту четвертого статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Вважає звільнення незаконним, оскільки прогулу не вчиняв, знаходився на роботі, хоча у нього немає закріпленого робочого місця. Жодних пояснень про нібито порушення трудової дисципліни у нього не відбирали. Також не отримано згоду первинної профспілкової організації на звільнення. Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог просив визнати незаконним та скасувати наказ №58Ф від 01 жовтня 2019 року про звільнення з посади завідувача господарством Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської районної ради та поновити його на цій посаді. Також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 жовтня 2019 року по 14 серпня 2020 року в сумі 43 614,58 грн. Рішенням Городенківського районного суду від 14 серпня 2020 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ №58Ф від 01 жовтня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача господарством Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської районної ради. Поновлено його на посаді завідувача господарством Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської районної ради з 02 жовтня 2019 року. В іншій частині позову відмовлено. Також вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що керівником Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів при звільненні позивача не було виконано вимог щодо належного дотримання норм законодавства при вивільненні з роботи. А тому позов в частині визнання незаконним і скасування наказу про звільнення №58Ф від 01 жовтня 2019 року та поновлення ОСОБА_1 на роботі підлягає до задоволення. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд виходив з того, що нарахування та виплату заробітної плати здійснює відділ освіти Городенківської районної ради, який не є стороною у справі і до якого позивач будь-яких вимог не заявляв. Додатковим рішенням Городенківського районного суду від 07 вересня 2020 року рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 02 жовтня 2019 року на посаді завідувача господарством Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської районної ради допущено до негайного виконання. Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , та Ясеневопільнівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів подали апеляційні скарги, в яких посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що відмовляючи у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом не враховано, що відповідно до Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти (затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року N102 за погодженням з Мінпраці, ЦК профспілки працівників освіти і науки України, Мінфіном) установам і закладам освіти надано право вирішувати питання в галузі організації та оплати праці, в тому числі, встановлювати посадові оклади й ставки заробітної плати згідно з розрядами Єдиної тарифної сітки, визначеними цією Інструкцією, без дотримання середніх окладів і без урахування співвідношень чисельності керівників і спеціалістів у межах утвореного в установленому порядку фонду заробітної плати. А отже, відповідач є розпорядником фонду заробітної плати. Відділ освіти Городенківської РДА надає школі лише бухгалтерське обслуговування об`єднаною централізованою бухгалтерією, яка створена і працює для усіх навчальних закладів Городенківського району. З наведених підстав просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити, виключивши з мотивувальної частини посилання на те, що Ясеневопільнівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів не є належним відповідачем в цій частині. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 жовтня 2019 року по 07 вересня 2020 року у сумі 46 598,50 грн. У своїй апеляційній скарзі Ясеневопільнівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів зазначає, що при вирішенні даного спору суд першої інстанції порушив принцип змагальності процесу. При цьому не надав належної оцінки акту комісії від 01 жовтня 2019 року про відсутність позивача в зазначений день на роботі з 8 до 17 год. Також не викликав у судове засідання свідка ОСОБА_3 , за підписом якого складено цей акт. Помилковим є і висновок суду щодо відсутності робочого місця позивача, оскільки завідувач господарством школи забезпечений окремим кабінетом, хоча його робота не пов`язана з постійною зайнятістю в кабінеті. Крім того, територія школи невелика, відповідно перешкод у визначенні місця його перебування в ній немає. Поза увагою місцевого суду залишена і та обставина, що ОСОБА_1 не був членом профспілкового комітету школи. Отже, не було необхідності у зверненні до первинної профспілкової організації щодо дачі згоди на його звільнення. 14 вересня 2020 року Ясеневопільнівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначає про незгоду із рішенням суду в частині поновлення позивача на роботі та намір його оскарження. При цьому він не містить заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги. Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу відповідача зазначає, що вона є необґрунтованою та безпідставною, а рішення в цій частині постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права. Зокрема, вказує, що зазначені в ній обставини не стосуються даної справи, адже апелянтом не доведено жодними належними та допустимими доказами наявність прогулу, який допустив працівник. Не підтверджують його відсутності на роботі 30 вересня та 01 жовтня 2019 року акти №№1,3, а також пояснення в судовому засіданні свідків, за участі яких вони складалися, яким суд дав правильну юридичну оцінку. Натомість саме на роботодавцеві лежить тягар доказування правомірності звільнення працівника з роботи за порушення трудової дисципліни, в даному випадку за прогул. Враховуючи, що відповідачем не доведено дотримання вимог закону при звільненні позивача з роботи, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення в цій частині позову про поновлення на роботі. В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги позивача підтримав з наведених у ній мотивів , а доводів апеляційної скарги Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів не визнав посилаючись на обґрунтованість висновків суду в цій частині. Представник Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Книгиницька С.С. доводи їхньої скарги підтримала з наведених у ній мотивів, натомість доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 не визнала. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської районної ради - до задоволення з таких підстав. Суд першої інстанції встановив, і це підтверджується матеріалами справи, що з 01 серпня 2015 року ОСОБА_1 працював в Ясеневопільнівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів на посаді завідуючого господарством (а.с.6). За положеннями посадової інструкції завгосп школи призначається на посаду і звільняється з неї директором школи. Завгосп школи підпорядковується безпосередньо директору школи. Основними напрямками діяльності завгоспа є забезпечення господарської діяльності школи, матеріально-технічне забезпечення навчального процесу, забезпечення здорових та безпечних умов праці і навчання. Завгосп школи працює в режимі ненормованого робочого дня (а.с.68-70). Наказом від 01 жовтня 2019 року №58Ф позивача звільнено із займаної посади за пунктом 4 статті 40 КЗпП України. Підставою для прийняття наказу зазначено: акти про порушення трудової дисципліни (а.с.43, 184). Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Частиною першою статті 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45). Відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 06 листопада 1992 року № 3 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Тобто, прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня. Робочим місцем працівника вважається певна зона, де працівник знаходиться і працює із застосуванням у процесі роботи різних технічних та/або інших засобів. Трудова діяльність працівника може здійснюватися (а відповідно його робоче місце може знаходиться) безпосередньо на підприємстві (фіксоване робоче місце) або в межах іншого територіального простору, який використовує працівник для виконання трудових обов`язків. Таким чином, прогулом необхідно вважати відсутність працівника не просто на робочому місці, а на роботі. Відсутність працівника за фіксованим робочим місцем за умови, що він виконує трудові функції на території підприємства, не є прогулом. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі і крім того, з`ясування поважності причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. Як вбачається зі змісту акта №1 від 30 вересня 2019 року, складеного комісією у складі директора школи Книгиницької С.С., в.о. голови профспілки ОСОБА_4 , вчителя школи ОСОБА_5 , ОСОБА_1 був відсутній на роботі 30 вересня 2019 року з 10.20 год до 17 год (а.с.37). Відповідно до акта №3 від 01 жовтня 2019 року позивач був відсутній на роботі з 8.30 год до 17 год, на телефонні дзвінки не відповідає. Вказаний акт підписаний директором Ясеневопільнівської ЗОШ ОСОБА_6 , головою Городенківської районної ради ОСОБА_3 та вчителем ОСОБА_7 (а.с.39). Також наказом №78 від 01 жовтня 2019 року день його відсутності на роботі - 01 жовтня 2019 року визнано прогулом без поважних причин. Вказано заступнику директора з навчально-виховної роботи Шкварок М.І. на необхідність позначити у табелі обліку використання робочого часу дні відсутності позивача як прогули (а.с.41). Натомість ОСОБА_1 жодним чином не спростовано інформацію, викладену в зазначених актах. При цьому будь-яких доказів відсутності на роботі з поважних причин у вказані дні ним ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не подано. Посилання представника позивача на те, що допитані у судовому засіданні місцевого суду свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , які підписували акти, не підтвердили факт його відсутності на роботі не заслуговують на увагу. Зазначені свідки ствердили, що вони не бачили позивача на роботі у відповідні дні, вказані в актах, що підтверджується звукозаписом судового засідання. Перебування у школі ОСОБА_4 30 вересня 2019 року до 13.00 год, а ОСОБА_7 01 жовтня 2019 року до 15 год не спростовує факт відсутності працівника на роботі більше трьох годин упродовж робочого дня. Таким чином, враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла переконання, що позивач вчинив прогул без поважних причин, що підтверджується належними та допустимими доказами, яким суд першої інстанції не дав правильної оцінки. За змістом частин першої-третьої, п`ятої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема пунктом 4 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_8 не був членом профспілкового комітету Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської районної ради (а.с.183). За таких обставин посилання щодо його звільнення без згоди первинної профспілкової організації не заслуговує на увагу. Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України). У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 наведено правовий висновок про те, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. З`ясовано, що до застосування дисциплінарного стягнення відповідач не зажадав від ОСОБА_1 письмові пояснення за фактом порушення трудової дисципліни. З пояснень представника школи в засіданні апеляційного суду встановлено, що вона була позбавлена можливості отримати такі в зв`язку із його відсутністю та неможливістю зв`язатися телефоном, а в перший день виходу на роботу 03 жовтня 2019 року при ознайомленні з наказом про звільнення він відмовився надати такі пояснення. Ця обставина також підтверджується актом №3а від 03 жовтня 2019 року (а.с. 40). Відтак враховуючи, що факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами, колегія суддів вважає, що невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення. Виходячи з аналізу наявних у справі доказів щодо їх достовірності, допустимості кожного окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, апеляційний суд приходить висновку, що при видачі наказу від 01 жовтня 2019 року №58Ф про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, відповідач дотримався процедури звільнення та не допустив порушення вимог трудового законодавства. Відповідно такий наказ не може бути визнаний незаконним. Тому підстави для поновлення позивача на роботі відсутні. А отже апеляційну скаргу Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської районної радинеобхідно задовольнити. Враховуючи, що позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від основної вимоги про поновлення на роботі, вона також не підлягає до задоволення. Тому апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 належить задовольнити частково. За змістом статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його необхідно скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Відповідно підлягає до скасування і додаткове рішення в даній справі від 07 вересня 2020 року. Враховуючи категорію даної справи, що виникає з трудових правовідносин, а також положення частини шостої статті 19 ЦПК України щодо віднесення її до малозначних, в силу вимог пункту другого частини третьої статті 389 ЦПК України судове рішення у ній не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Керуючись статтями 374, 376, 381 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково, а апеляційну скаргу Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської районної ради задовольнити. Рішення Городенківського районного суду від 14 серпня 2020 року та додаткове рішення цього ж суду від 07 вересня 2020 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської районної ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуюча Г.П. Мелінишин Судді: М.Д. Горейко О.В. Пнівчук Повний текст постанови виготовлено 20 листопада 2020 року