Постанова 4807 № 331/552/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №331/552/24 Головуючий в 1 інст. Стратій Є.В. Провадження №33/807/326/24 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2024 року місто Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю представника потерпілого ОСОБА_1 адвоката Уткіна О.Є., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , його захисника адвоката Мульченка Є.В., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на постанову судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 5 лютого 2024 року, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працевлаштованого ВП ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, оперуповноважений, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В С Т А Н О В И В: Суд першої інстанції встановив, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 09.01.2024 р. року об 09 год. 45 хвилин ОСОБА_2 в м.Запоріжжя по проспекту Соборному, буд.107, керуючи автомобілем Ford Fusion, д.н. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не переконався в безпеці маневру, в наслідок чого здійснив зіткнення з ТЗ Mercedes-Benz , д.н.з. НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , авто якого стояло. Внаслідок ДТП травмованих немає, транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Завдано матеріальних збитків. Разом з тим суд першої інстанції прийшов до висновку, що з вказаного протоколу та доданих до нього матеріалів неможливо достовірно встановити винуватість ОСОБА_2 , з наданого суду відеозапису можливо встановити, що в діях іншого учасника ДТП вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки він різко змінив смугу руху без сигналу повороту, а водій ОСОБА_2 належним чином відреагував на дорожню ситуацію, щоб уникнути зіткнення. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, потерпілий ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій зазначив, що вважає висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП хибними, а оскаржувану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Крім того зазначив, що судом не враховано правових висновків Верховного суду по аналогічним категоріям справ про адміністративні правопорушення. Вказує, що досліджений у судовому засіданні запису з відео реєстратора, який був установлений на автомобілі ОСОБА_2 є недопустимим та неналежним доказом у справі, оскільки ні протокол, ні пояснення ОСОБА_2 не містять відомостей про фіксування обставин ДТП за допомогою зазначеного відеореєстратора. Письмові клопотання ОСОБА_2 про долучення вказаного відеозапису в матеріалах справи відсутні, як відсутнє і рішення суду про долучення до матеріалів справи невідомого технічного пристрою або відеозапису. При цьому, потерпілий вважає, що зазначений відеозапис є беззаперечним доказом вини ОСОБА_2 в порушенні ПДР, які перебувають в причино-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. Крім того зазначив, що матеріали справи підтверджують факт неналежного дослідження судом у неналежний спосіб пояснення водія ОСОБА_1 та пояснення інших свідків. Не залучені до участі у справі інші особи. Просить постанову Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 5 лютого 2024 року про закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 скасувати. Прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Окрім вимог щодо скасування даної постанови, просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на поважність причини його пропуску. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що участі у розгляді справи не приймав, копію оскаржуваної постанови не отримував, про час та дату судового засідання не повідомлявся, обставини виготовлення та проголошення повного тексту постанови йому невідомі, тому вважає, що строк пропущений з поважних причин. У відповідності до вимог ст. 294 КУпАП апеляційна скарга на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено. Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу без участі потерпілого ОСОБА_1 , належним чином про час та день розгляду справи його не повідомив. Матеріали провадження не містять відомостей на спростування зазначених тверджень потерпілого ОСОБА_1 . Суд апеляційний інстанції враховуючи вказане, дійшов до висновку, що потерпілий ОСОБА_1 за таких обставин пропустив строк на апеляційне оскарження з поважних причин, а відтак цей строк підлягає поновленню. 21 березня 2024 року до Запорізького апеляційного суду від адвоката Мульченка Є.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 надійшли заперечення на апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 , в яких він вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що судом ретельно перевірені всі матеріали справи та зроблено обґрунтований висновок про невинуватість ОСОБА_2 у ДТП, яка сталась 9 січня 2024 року. Крім того зазначив, що судом правильно встановлено, що в діях іншого учасника ДТП (водія автомобіля «Газель») вбачаються ознаки правопорушення, а ОСОБА_2 належним чином відреагував на дорожню обстановку, щоб уникнути зіткнення. Відмічає, що зазначені в апеляційній скарзі особи, а саме «суб`єкт владних повноважень», «інші зацікавлені особи», не є сторонами у даній справі, та відповідно до положень КУпАП не можуть бути залучені. Посилається на те, що суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, за відсутності протоколу про адміністративне правопорушення відносно іншого можливого винуватця ДТП, вирішувати питання про його винуватість у ДТП, що сталася за участю водія ОСОБА_2 та водія ОСОБА_1 . Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. У судовому засіданні апеляційного суду, представник потерпілого ОСОБА_1 адвокат Уткін О.Є. підтримав апеляційну скаргу та зазначив, що у ОСОБА_2 було достатньої часу зреагувати, щоб уникнути дорожньої-транспортної пригоди, але останній не врахував дорожньої обстановки та розмітки на дорозі, внаслідок чого здійснив необґрунтований маневр. Просив задовольнити його клопотання про відтворення перегляду відеозапису з місця дорожньої-транспортної пригоди, що сталася 9 січня 2024 року. Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрити в зв`язку із закінченням на момент розгляду даної справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП. ОСОБА_2 та його захисник - адвокат Мульченко Є.В. заперечували проти задоволення апеляційної скарги. Просили постанову суду залишити без змін. Враховуючи обізнаність потерпілого ОСОБА_1 про час та дату судового засідання в суді апеляційної інстанції, присутність його представника адвоката Уткіна О.Є., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , його захисника адвоката Мульченка Є.В., які зазначили про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності потерпілого ОСОБА_1 , суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутністю останнього, що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України. У відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Перевіряючи законність постановленого судом рішення, суд виходить з того, що відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Як вбачається із оскаржуваної постанови суду, справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 закрито на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП. За результатами розгляду протоколу, суддя суду першої інстанції прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 порушень п.п. 2.3«б», 10.1, 12.1 ПДР України, а відповідно і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки іншим учасником дорожньо-транспортної пригоди було різко змінено смугу для руху, без сигналу повороту, та у даній ситуації водій автомобіля Ford Fusion ОСОБА_2 належним чином відреагував на дорожню обстановку, щоб уникнути зіткнення. Однак, з таким висновком районного суду апеляційний суд не може погодитися у зв`язку з наступним. Так, апеляційним переглядом встановлено, що відповідно до відомостей зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №646011 від 9 січня 2024 р. ОСОБА_2 інкримінувалося, що 09.01.2024 р. року об 09 год. 45 хвилин ОСОБА_2 в м.Запоріжжя по проспекту Соборному, буд.107, керуючи автомобілем Ford Fusion, д.н. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не переконався в безпеці маневру, в наслідок чого здійснив зіткнення з ТЗ Mercedes-Benz , д.н.з. НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , авто якого стояло. Внаслідок ДТП травмованих немає, транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Завдано матеріальних збитків. Відповідно до ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Згідно з п. 2.3.б Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Положеннями п. 10.1 Правил дорожнього руху закріплено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Відповідно до п. 12.1 Правил дорожнього руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у порушенні вимог п.п. 2.3«б», 10.1, 12.1 ПДР України, за наведених у протоколі обставин і порушення вищезазначених вимог Правил дорожнього руху України перебуває у прямому причинному зв`язку із виникненням даної пригоди. Такий висновок ґрунтується, зокрема на відомостях, відображених у схемі місця ДТП від 9 січня 2024 р., на якій зафіксовано: напрямок руху транспортних засобів, місця їх зіткнення, розташування транспортних засобів після зіткнення, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів та слідів. При цьому, схема підписана всіма учасниками ДТП без зауважень (а.с 5); фотознімками події, на яких зафіксовано зображення технічних пошкоджень автомобілів (а.с. 10); письмовими поясненнями водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в яких відображені обставини події за версіями водіїв (а.с. 6,7); відеозаписом з відеорегістратора з автомобіля водія ОСОБА_2 , який міститься в матеріалах справи. У судовому засіданні апеляційного суду, за клопотанням адвоката Уткіна О.Є. був відтворений відеозапис події, який міститься в матеріалах справи та встановлено, що водій транспортного засобу «ГАЗ 2705» д.н.з. НОМЕР_3 , рухаючись по пр. Соборному, попереду автомобіля ОСОБА_2 завчасно показав намір про зміну напрямку руху, шляхом ввімкнення покажчику повороту ліворуч та сигналу-стоп, після чого почав змінювати рух у крайню ліву смугу. Між тим, водій ОСОБА_2 , керуючи своїм транспортним засобом при зміні напрямку руху не переконався у безпеці та не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz , д.н.з. НОМЕР_2 , який не здійснював рух. Отже, за наведених обставин, винуватість ОСОБА_2 в порушенні ним п.п. 2.3 «б», 10.1, 12.1 ПДР України знаходились в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди внаслідок чого, транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а тому в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Крім того, зазначеним відеозаписом спростовуються і письмові пояснення ОСОБА_2 , відповідно до яких, водій транспортного засобу «ГАЗ 2705» при зміні напрямку руху не увімкнув покажчик повороту ліворуч. Апеляційний суд констатує, що стаття 124 КУпАП є бланкетною, тому при розгляді такої категорії справ необхідно ретельно з`ясовувати і зазначати, у чому саме полягали порушення, норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано, чи є причинний зв`язок між цими порушеннями та наслідками, які настали, на що зокрема було звернуто увагу і в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». Крім того, в зазначеній постанові звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою. Під час розгляду справи суд першої інстанції, в порушення вимог статей 247 і 280 КУпАП, не дослідив докази, не дав їм оцінку, керувався лише показами водія ОСОБА_2 , не викликавши в судове засідання іншого водія ОСОБА_1 , не співставивши його показання із матеріалами справи та наявними у них доказами і взагалі не проаналізував докази, що призвело до порушення норм матеріального, процесуального права. Суддя апеляційного суду вважає, що питання доведення чи не доведення провини необхідно вирішувати, виходячи з аналізу чинних процесуальних норм КУпАП. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог закону належним чином не з`ясував обставини скоєного, оскільки викладені в постанові висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суперечать матеріалам справи, рішення суду не ґрунтується на належних, достовірних та допустимих доказах. Даючи оцінку наявним у справі доказам, суддя апеляційного суду приходить до висновку про порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 2.3 «б», 10.1, 12.1 ПДР України, які знаходяться в причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди. Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржену постанову слід скасувати як незаконну, а ОСОБА_2 слід визнати винним у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що є передумовою задля вирішення питання про накладення адміністративного стягнення. Між тим, попри висновок апеляційного суду про доведеність провини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, вважаю, що на момент розгляду справи закінчився трьохмісячний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП, адже правопорушення було скоєне 9 січня 2024 року. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з прийняттям нової постанови, якою ОСОБА_2 необхідно визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на підставі п.7 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі за закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя, П О С Т А Н О В И В: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 5 лютого 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 5 лютого 2024 року, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, скасувати. Постановити нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і провадження у справі закрити на підставі п.7 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 331/552/24