Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/5840/22

Дата документу 01.05.2024 Справа № 335/5840/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 335/5840/22 Головуючий у 1-й інстанції: Боєв Є.С. Провадження №22-ц/807/1036/24 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 травня 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В., Остащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2024 року про відмову про виправлення помилки у виконавчих листах за заявою ОСОБА_1 про виправлення помилки у виконавчих листах, виданих у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,- В С Т А Н О В И В: У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про виправлення допущені у виконавчих листах помилки, виданих Шевченківським районним судом м. Запоріжжя у справі №335/5840/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення частини заборгованості за договором позики. В обгрунтування заяви зазначає, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебувала цивільна справа №335/5840/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України: серія НОМЕР_1 ) на його користь заборгованість за договором позики від 18.10.2019 року у суму 99 240 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2023 року вищезазначений позов задоволено повністю, в резолютивній частині якого зазначено дані відповідача ОСОБА_2 «місце проживання: АДРЕСА_2 ; номер облікової картки платника податків: невідомий». Рішення суду набрало законної сили 06 червня 2023 року. На виконання зазначеного рішення суду 19 жовтня 2023 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя видані два виконавчі листи, які були пред`явлені стягувачем до виконання. Приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Котулою А.М. було відкрито виконавче провадження № 733579672 та № 73580073 з виконання вказаних виконавчих листів. У подальшому приватний виконавець повідомив стягувача, що у виконавчих листах, в анкетних даних боржника невірно зазначена дата народження, оскільки стягувачем було повідомлено ідентифікаційний код боржника 2143105142, приватним виконавцем було здійснено перевірки дати народження за кодом боржника через вільний інтернет-ресурс ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якої вбачається, що за кодом 2143105142 обліковується дата народження ОСОБА_2 « ІНФОРМАЦІЯ_3 », в той час як у виконавчих документах зазначено дату народження боржника « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Також, приватним виконавцем здійснено пошук даних в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та встановлено наявність актового запису про шлюб, вказавши параметри пошуку: « ОСОБА_2 », РНОКПП: « НОМЕР_2 », за якими було отримано витяг з державного реєстру актів цивільного стану, відповідно до якого дата народження фізичної особи ІНФОРМАЦІЯ_3 . За відсутності будь-яких даних ідентифікаційних даних боржника у виконавчих документах, якісне та своєчасне виконання рішення не виявляється можливим, в свою чергу що унеможливлює виконання вищезазначеного судового рішення. Таким чином, у виконавчих листах № 335/5840/22, які видані 19 жовтня 2023 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя допущені помилки, оскільки не виконані вимоги визначені частиною першою статті 4 Закону України « Про виконавче провадження» для виконавчого документів, а саме: відсутні дані про дату народження боржника; відсутній реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта. У зв`язку з чим рішення суду не виконується, а стягувач не може отримати присуджене майно через суттєві недоліки виданих виконавчих листів. На підставі викладеного ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про виправлення помилок у виконавчих листах, в якій просив суд встановити дату народження боржника ОСОБА_2 « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а також встановити РНОКПП боржника « НОМЕР_2 ». Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення помилок у виконавчих листах у справі №335/5840/22 відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про виправлення помилок у виконавчих листах від 19 жовтня 2023 року у справі №335/5840/22 задовольнити. Виправити допущені у виконавчих листах №335/5840/22, які видані 19 жовтня 2023 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя помилки, а саме: встановити дату народження боржника ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; встановити реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника ОСОБА_2 НОМЕР_2 . Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що в судовому рішенні не зазначено передбачені п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України відомості про відповідача (боржника) ОСОБА_2 , у тому числі РНОКПП, не вказана і дата її народження, що призвело до неправильного вирішення питання про виправлення описки у виконавчих листах та помилок, допущених при оформленні виконавчих листів. Вищенаведені описка мають істотний характер, оскільки впливає на можливість реалізації судового рішення, що у свою чергу вказує на обґрунтованість заяви, у задоволенні якої відмовив суд першої інстанції. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходило. Учасник справи ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи відповідно до вимог процесуального законодавства, до апеляційного суду не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи на адресу апеляційного суду не надходило. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Зважаючи на вказане, колегія у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності учасника справи ОСОБА_2 .. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 6) ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженні у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що не має підстав вважати, що при оформлені виконавчих листів були допущені такі помилки, які можуть бути вирішені в порядку ст. 423 ЦПК України, а тому у задоволенні заяви слід відмовити. При цьому суд зауважив, що відомості про боржника ОСОБА_2 вказані у виконавчих листах відповідають відомостям про відповідача ОСОБА_2 , що зазначені в позовній заяві та рішенні суду. З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитися, виходячи з наступного. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено, що у вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. В позові вказує, що 18 жовтня 2019 року між сторонами був укладений договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу в якості позики грошові кошти у розмірі 31 000 доларів США у строк до 18 жовтня 2020 року, на підтвердження цього відповідач передав позивачу розписку. В порушення умов укладеного між сторонами договору позики відповідач борг не повернув. На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України: серія НОМЕР_1 ) на його користь заборгованість за договором позики від 18.10.2019 року у розмірі 99 240 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн (а.с. 2-4). 05 травня 2023 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжябуло ухвалено заочне рішення у справі №336/5840/22, яким було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 18.10.2019 року у сумі 99 240 грн, що відповідає 2 713,80 доларам США, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн. У резолютивній частині рішення зазначені відомості відповідача « ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , номер облікової картки платника податків невідомий) (а.с.93-95). Дане рішення суду набрало законної сили 06 червня 2023 року. Реєстраційного номера платника податків відповідача ОСОБА_3 Шевченківський районний суд м. Запоріжжя не встановлював. В позовній заяві зазначені дані відповідача ОСОБА_3 місце проживання АДРЕСА_1 , виправлена на АДРЕСА_2 . Паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки невідомий) (а.с. 2). В розписці про позику коштів ОСОБА_2 зазначає паспорт НОМЕР_1 виданий Шевченківським РВ в. м. Запоріжжі, інші відомості щодо ОСОБА_2 відсутні (а.с. 8). З відповіді на запит суду Департаменту реєстраційних послуг Управління державної реєстрації фізичних осіб від 14 вересня 2022 року №04-46/3788, зазначено, що в реєстрі територіальної громади м. Запоріжжя інформація щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні. Громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 02 вересня 2021 року по теперішній час (а.с.137). Дата народження відповідача по справі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 також зазначено у листі головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України від 04 липня 2023 року за вих. №335/1178/23 (а.с.127). У виконавчих листах № 335/5840/22, виданими Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 19 жовтня 2023 року на підставі вищевказаного рішення суду, зазначені відомості про боржника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , номер облікової картки платника податків невідомий, інші відомості відсутні (а.с. 140-143). Зазначені листи були пред`явлені до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Котула А.М., яким були відкриті виконавчі провадження № 733579672 та № 73580073 з виконання вказаних виконавчих листів. Приватний виконавець повідомив стягувача, що у виконавчих листах, в анкетних даних боржника невірно зазначена дата народження, оскільки стягувачем було повідомлено ідентифікаційний код боржника НОМЕР_2 , виконавцем було здійснено перевірки дати народження за кодом боржника через вільний інтернет-ресурс ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якої вбачається, що за кодом 2143105142 обліковується дата народження « ІНФОРМАЦІЯ_3 », в той час як у виконавчих документах зазначено дату народження боржника«04.09.1959». Також, приватним виконавцем здійснено пошук даних в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та встановлено наявність актового запису про шлюб, вказавши параметри пошуку: « ОСОБА_2 », РНОКПП: « НОМЕР_2 », за якими було отримано витяг з державного реєстру актів цивільного стану, відповідно до якого дата народження фізичної особи ІНФОРМАЦІЯ_3 . Так, за змістом ч. 2 ст. 129 Конституції України обов`язковість рішень суду належить до основних засад судочинства. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частиною 1 ст. 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Пунктом першим частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Тобто, цією нормою визначено, що виконавчі листи видаються на підставі судових рішень. Вимоги до виконавчого документу встановлені у нормах статті 4 Закону, у якій зазначено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. Пунктом 5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у виконавчому документі викладається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень. Із системного тлумачення зазначених норм Закону належить дійти висновку, що виконавчий лист видається на підставі рішення суду та має містити ті відомості, які зазначені в рішенні суду та матеріалах справи, у якій це рішення ухвалене. Частиною першою статті 431 ЦПК Українипередбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Верховний Суд у постанові від 21 липня 2020 року у справі № 521/1074/17 зазначив, що описка це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо. Щодо арифметичних помилок, то Верховним Судом, зокрема, у постанові від 29 січня 2021 року у справі № 22-ц/354/11 роз`яснено, що арифметична помилка це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв`язку із використанням несправної техніки. В резолютивній частині рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2023 року у справі №336/5840/22 зазначено, дослівно: «Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; номер облікової картки платника податків: невідомий) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) частину заборгованості за договором позики від 18.10.2019 року у сумі 99 240 гривень, що відповідає 2 713,80 доларам США. Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; номер облікової картки платника податків: невідомий) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн» (а.с.93-95). На виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2023 року у справі №336/5840/22, 19 жовтня 2023 року було видано два виконавчі листи: про стягнення частини заборгованості за договором позики, про стягнення судових витрат зі сплати судового збору, Проте, Шевченківським районним судом м. Запоріжжя у виконавчих листах в графі відомості про боржника, зазначено: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП невідомий; адреса (постійне або останнє місце проживання власника): АДРЕСА_2 (а.с.141-143,145). Тобто, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у виконаних листах зазначив відомості про боржника (відповідач по справі) ОСОБА_2 , які не були зазначені в резолютивній частині рішенні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2023 року, а саме рік народження « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Як вбачається з матеріалів справи, а саме позовної заяви ОСОБА_1 , останнім у позовній заяві дійсно зазначено відомості відповідача по справі ОСОБА_2 , зокрема щодо дати її народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Водночас, з матеріалів справи вбачається, що фактична її дата народження є « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджується довідкою Департаменту реєстраційних послуг Управління державної реєстрації фізичних осіб від 14 вересня 2022 року за №04-46/3788, а також листа Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України від 04 липня 2023 року за вих.№335/1178/23 (а.с.18,127). Отже, в матеріалах цивільної справи №335/178/23 наявні відомості про дату народження відповідача по справі (боржника) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте у виконавчих листах рік народження боржника ОСОБА_2 було помилково зазначено « ІНФОРМАЦІЯ_1 » На вищезазначене суд першої інстанції при видачі виконавчих листів у цій справі та подальшого розгляду заяви ОСОБА_1 про виправлення помилки у виконавчих листах уваги не звернув, а тому дійшов помилково висновку про відсутність підстав у задоволенні такої заяви в частині внесення виправлень у виконавчі листи щодо зазначення вірних відомостей про дату народження відповідача по справі (боржника) ОСОБА_2 , а «саме ІНФОРМАЦІЯ_1 » замість невірного « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Отже, суд першої інстанції не врахував, що для виконання рішення суду та стягнення з відповідача суми, необхідно вказати вірну дату народження боржника, яка в виконавчих листах є невірною, що унеможливлює виконання рішення суду та порушує викладене в рішеннях ЄСПЛ засади судочинства стосовно права особи на доступ до правосуддя. З огляду на зазначене, оскільки при видачі виконавчих листів Шевченківським районним судом м. Запоріжжя було допущено помилку щодо зазначення відомостей про дату народження відповідача по справі (боржника) ОСОБА_2 , та враховуючи, що відповідно до положень частини першої статті 432 ЦПК України саме суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, тому в цій частині висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 є помилковими. Щодо вимог заяви ОСОБА_1 про виправлення допущених помилок у всіх виконавчих листах від 19.10.2023 Шевченківського районного суду м. Запоріжжя по справі №335/5840/22 у зв`язку з відсутністю ідентифікаційного коду боржника, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадженнявиконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Отже, у державного/приватного виконавця також є можливість отримати інформацію щодо ідентифікаційного коду боржника. Тому, якщо виконавчий документ не містить інформації щодо ідентифікаційного коду боржника, стягувач також можете звернутись до державного/приватного виконавця з заявою про витребування такої інформації у відповідного органу, що не є підставою для повернення виконавчого листа без виконання, зокрема, як і для виправлення помилки у виконавчому листі, який не містить інформації про ідентифікаційний код боржника, шляхом внесенення такої інформації. Таким чином, колегія суддів пришла до висновку, що доводи апеляційної скарги є частково підставними, а ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до частини 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Пунктом 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Оскільки суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями виправляти описки ( помили) у виконавчих листах суду першої інстанції (за їх наявності), тому апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково, а оскаржувану ухвалу скасувати з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суду першої інстанції необхідно дослідити зазначені обставини і вирішити справу відповідно до вимог закону. З метою забезпечення справедливого розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а ухвалене у справі судове рішення скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2024 року у цій справі скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повна постанова складена 02 травня 2024 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С. Гончар М.С. Кочеткова І.В.