Постанова Харківський апеляційний суд № 953/8531/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 953/8531/21 Головуючий суддя І інстанції Шаренко С. Л. Провадження № 22-ц/818/225/24 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2024 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Бурлака І.В., Маміної О.В., за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лагутіна Івана Володимировича на рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 липня 2023 року, по справі № 953/8531/21, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київський відділ державної виконавчої служби міста Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), ДП «СЕТАМ» про визнання недійсними електронних торгів, припинення права власності, витребування нерухомого майна з володіння в с т а н о в и в : ОСОБА_1 через свого представника адвоката Лагутіна Івана Володимировича 07 травня 2021 року звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила суд про: -визнання недійсними електронних торгів, які були проведені під час виконавчого провадження 17 вересня 2018 року Держаним підприємством «Сетам» із реалізації чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 119,2 кв.м; -визнання недійсним протокол проведення електронних торгів № 357978, проведених 17 вересня 2018 року ДП «Сетам» із реалізації вказаної квартири; -визнання недійсним акт державного виконавця, складений 01 жовтня 2018 року про проведення електронних торгів №357978, проведених 17 вересня 2018 року ДП «Сетам» із реалізації квартири АДРЕСА_1 ; -визнання недійним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 ; -витребування з володіння відповідачки ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1 ; -припинити право власності ОСОБА_2 на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 ; -стягнути з відповідачів понесені позивачкою судові витрати, зокрема на правничу допомогу. На обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивачка на підставі свідоцтва про право власності у порідку спадкування за законом від 01.07.2016 р., після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 . Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26.01.2017 р. з позивачки ОСОБА_1 , як спадкоємиці за боргом ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_4 стягнуто 50 000 доларів США. 03.11.2017 р. державним виконавцем Київського ВДВС у Харківській області відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа від 16.03.2017 р. Московського районного суду м. Харкова, накладено арешт на майно ОСОБА_1 відповідно до суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження - у розмірі 1407550 гр. Постановою державного виконавця від 30.11.2017 р. у виконавчому провадженні описане майно боржника та на нього накладено арешт. 17.08.2018 р. ДП «Сетам» були проведені електронні торги щодо спірної квартири, про що складено протокол № 357978 від 17.09.2018 р., на підставі якого складено акт про проведені електронні торги від 01.10.2018 р. у виконавчому провадженні, згідно якого переможцем торгів визнано відповідачку ОСОБА_2 .. З цих підстав приватним нотаріусом ХМНО Лавіндою Н.О. видано свідоцтво про право власності за ОСОБА_2 на спірну квартиру АДРЕСА_1 . Натомість за заявою позивачки 12.10.2018 р. ухвалою Московського районного суду м. Харкова було скасоване вже виконане заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.01.2017 р. З цих підстав позивачка вважає, що усі вчинені на підставі такого рішення правочини - не мають юридичного значення та є незаконними, а сторони мають бути повернуті у попереднє становище, яке існувало до постановлення судового рішення. Вважає, що відповідачка ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки вона після набуття її власність на підставі спірних публічних торгів та всупереч накладеного на цю квартиру арешту 27.06.2019, з метою залишити її за собою, здійснила поділ спірної квартири на дві квартири АДРЕСА_1 загальною площею 49,1 кв.м та квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 79,8 кв.м. З цією з метою 18.05.2021 р. ОСОБА_2 передала в іпотеку ОСОБА_5 вищевказані дві квартири. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20 липня 2023 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Лагутін І.В. в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 липня 2023 року та ухвалити нове про задоволення позову повністю. Вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим. На підтвердження вказав, що суд першої інстанції помилково виходив з того, що оскільки станом на момент проведення електронних торгів 17.09.2018 заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.01.2017 року по справі № 643/13905/16-ц було чинним - тому відсутні підстави для визнання торгів недійсними. Судом першої інстанції не враховано правові висновки Верховного Суду, згідно яких, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його укладення. При цьому зі скасуванням рішення суду втрачаються всі ті наслідки, які з нього випливають. Такі висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (провадження № 6-1193цс15) та від 05 жовтня 2016 року (провадження № 6-1582цс16), постанові Великої палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19), а також неодноразово підтримані колегією суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 643/188839/13-ц (провадження № 61-4453св18), від 23 січня 2019 року у справі № 643/12557/16-ц (провадження № 61-18566св18), від 12 лютого 2020 року у справі № 359/9424/17 (провадження № 61-11929св19), від 03 березня 2021 року у справі № 643/10986/17 (провадження № 61-112св19). Вказав, що суд вдався до надмірного формалізму, не дослідив належним чином матеріали судових справ №№ 643/10172/15-ц та 643/13905/16-ц на підставі яких було стягнуто борг з покійного ОСОБА_6 , а потім і з позивачки ОСОБА_1 , а також матеріали виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 у їх взаємозв`язку. На думку апелянта суд не врахував, що ОСОБА_1 було вжито всіх належних, розумних та вичерпних засобів для захисту своїх порушених прав та інтересів, до моменту проведення електронних торгів, зокрема: подано заяву про перегляд заочного рішення, на підставі якого було видано виконавчий документ та доведено до відома державного виконавця про цей перегляд. Вважає, що заява про перегляд заочного рішення по справі № 643/10172/15-ц розглядалася з вини суду з 30.07.2018 по 03.04.2019. Крім того вказав, що суд не з`ясував та не надав належної оцінки тому, що на момент проведення електронних торгів була чинна заборона відчуження спірної квартири, накладе ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 11.11.2016 року № 643/13905/16-ц, вказані заходи були скасовані лише ухвалою від 31.01.2019 року після проведення спірних електронних торгів. Крім того, ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 11.11.2016 по справі № 643/10172/15-ц було накладено заборону відчуження спірної квартири, ухвала була чинна, а заходи забезпечення позову не були скасовані станом на момент проведення електронних торгів. Також зазначив про помилковість висновку суду щодо недоведеність підробки розписки, на підставі якої було стягнуто неіснуючу заборгованість спочатку з померлого ОСОБА_3 , а потім - з його правонаступниці - позивачки ОСОБА_1 , оскільки ця розписка не була підставою розглянутих судом її позовних вимог. Натомість суд залишив без уваги дійсні обставини, з якими позивачка пов`язувала свої позовні вимоги, зокрема: що на момент подання даного позову жодного чинного судового рішення про стягнення коштів з ОСОБА_3 та/або ОСОБА_1 не існує. Будь-яких зобов`язань перед третіми особами ОСОБА_3 та/або ОСОБА_1 не мають. Вважає, що у своїх висновках про недоведеність порушення правил проведення торгів та відсутність підстав для визнання публічних торгів недійсними не врахував правові висновки, які були висловлені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-1981цс16 про те, що підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушень вимог закону про проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Також вказав, що відповідачка не є добросовісним набувачем спірної квартири з огляду на її подальшу поведінку про поділ квартир та передачу однієї з цих квартир в іпотеку. Крім того, відповідачка діючи з розумною обачністю могла з`ясувати всі ризики та обставини, пов`язані зі спірною квартирою. На думку апелянта відкриті дані з Єдиного державного реєстру судових рішень свідчили, що на момент проведення спірних електронних публічних торгів у провадженні судів перебували заяви про перегляд заочних рішень у справах №№ 643/10172/15-ц, 643/13905/16-ц, у обох справах було винесено ухвали про забезпечення позовів і ці заходи були чинними на момент проведення електронних торгів. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Хомич А.А. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 20.07.2023 по справі № 953/8531/21 - без змін. Вказав, що доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, наведені в ній доводи, а також відповідні докази були належним чином оцінені судом першої інстанції. Зазначив, що висновки суду першої інстанції відповідають правовим висновкам, які були висловлені у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 202/841/22 (провадження № 61-6434св21), в якій касаційний суд відхилив аналогічні аргументи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 643/9788/13 (провадження № 61-35784св18), згідно з яким якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, оскільки у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) Велика Палата Верховного Суду фактично відступила від цього висновку шляхом його конкретизації, яка полягає в тому, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виники, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення. При цьому Велика Палата зауважила, що суди першої та апеляційної інстанції правильно врахували, що електронні торги з реалізації спірної квартири відбулися 16 грудня 2016 року, а заочне рішення суду скасовано 01 березня 2017 року, тобто на час реалізації нерухомого майна рішення суду було чинним. Звертає увагу, що негативні наслідки від скасування судового акту діють лише на майбутнє, а наведені у скарзі правові висновки, які були висловлені касаційним судом у справах №6-1582цс16 та у постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц не є релевантними до цієї справи, яка стосується визнання торгів недійсними. Безпідставними вважає доводи скарги про те, що суд в оскаржуваному рішенні не дослідив належним чином матеріали судових справ №№ 643/10172/15-ц та 643/13905/16-ц, а також матеріали виконавчого провадження у їх взаємозв`язку, оскільки суд першої інстанції встановив у хронологічному порядку, що 26 січня 2017 року було винесено заочне рішення про стягнення заборгованості, після цього 30.11.2017 було проведено опис та арешт спірної квартири, 17.09.2018 відбулися торги, на яких переможцем визначено ОСОБА_2 і лише 12.10.2018 за заявою ОСОБА_1 було скасоване заочне рішення. Суд першої інстанції дійшов законних та обґрунтованих висновків, що факт скасування судового рішення, яке було підставою для проведення електронних торгів, не є підставою для визнання недійсними проведених на підставі чинного рішення електронних торгів, але за умови дотримання вимог, визначених ст. 444 ЦПК України, може бути підставою для повороту виконання рішення суду. Посилання апелянта про те, що на момент проведення електронних торгів були зареєстровані заборони відчуження у справах №№ 643/13905/16-ц та 643/10172/15-ц не спростовують доводів рішення суду першої інстанції, оскільки зазначені заборони відчуження були накладені судом з метою виконання рішення суду по цих же справах. Тобто електронні торги, що є предметом розгляду цієї справи забезпечили виконання рішення суду в цих справах. Також зазначив, що відповідно до правових висновків, які були висловлені у постановах Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 та від 27 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц головною умовою для визнання електронних торгів недійсними є порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства про проведення електронних торгів, чи вплинули ці порушення на їх результат, чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів. При цьому апелянт у доводах скарги не заперечує висновків суду про недоведеність порушення процедури проведення публічних торгів. Звертає увагу, що наведена у доводах скарги практика касаційного суду у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 639/7253/18, від 12.12.2020 у справі № 359/9424/17 - не є релевантною до обставин цієї справі, яка наразі переглядається судом апеляційної інстанції, а тому суд першої інстанції правильно її не застосував. Разом з тим, вважає, що наведене у оскарженому рішенні мотивування відповідає правовим висновкам, які були висловлені у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 720/2220/19 про те, що враховуючи, те що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (статті 203, 215 ЦК України). Також зазначив, що виходячи зі змісту частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, тому підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в зазначеному Міністерстві 02 листопада 1999 року за № 745/4838. Вважає, що дії (бездіяльність) державного виконавця щодо порушень Закону України «Про виконавче провадження» до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, - підлягають оскарженню в порядку, передбаченому вказаним цим Законом. Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Вказаний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12. У постанові Верховного Суду від 11.03.2021 по справі № 644/8749/18 були зроблені правові висновки, які мають застосування у даній справі, про те, що виконавчий лист, на підставі якого проведено електронні торги, на час їх проведення не був недійсним і таким не визнавався, а скасування судового рішення, на підставі якого проведено електронні торги, після їх проведення, має інші наслідки, ніж визнання торгів недійсними. Постановою Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 711/1099/18 також було висловлено релевантний до обставин цієї справи правовий висновок про те, що за відсутності доказів на підтвердження порушень процедури реалізації майна, які могли вплинути на результати електронних торгів, вважається не доведеним порушення прав і законних інтересів позивачки. У постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 344/6425/17 було висловлена правова позиція про те, що правило частини другої статті 388 ЦК України виключає будь-яку можливість витребування власником свого майна від особи, яка придбала майно в порядку, встановленому для виконання судового рішення, а також від особи, якій таке майно згодом було відчужено. У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 760/13106/16-ц також були висловлені правові висновки про те, що гарантований державою в частині другій статті 388 ЦК України захист цивільних прав та інтересів обумовлюється тим, що покупець (добросовісний набувач) майна на електронних торгах не має можливості перевірити факт законності його перебування у попереднього власника, адже у них між собою відсутні будь-які відносини, а продаж майна організовано державним органом. Ця норма спрямована на захист інтересів добросовісного набувача, який придбав у такому порядку майно, а отже, не допускає можливості витребування його власником за будь-яких умов (постанова Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 359/8126/16-ц). З системного аналізу статті 388 ЦК України вбачається, що майно може бути витребувано у особи, яка придбала його у порядку, передбаченому для виконання судових рішень, тільки у випадку визнання прилюдних торгів недійсними. Верховний Суд зауважує, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті електронних (публічних) торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача. При цьому у постанові Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 205/2535/17 (провадження № 61-5578св23) була висловлена правова позиція про те, що за відсутності факту порушення організатором електронних торгів вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, недоведеності порушення покупцем на публічних торгах майна прав та законних інтересів у спірних правовідносинах, скасування заочного рішення суду першої інстанції, на підставі якого видано виконавчий лист, відкрито виконавче провадження й відбулася подальша реалізація майна на електронних торгах, - не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків судів про можливість вирішення питання про поворот виконання цього заочного рішення суду. Тобто скасування рішення суду після закінчення виконавчого провадження його фактичним виконанням, за відсутності підставою для вирішення питання про поворот виконання рішення. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи та підстав заявленого позову може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Такі повноваження у суду існують виходячи з принципу «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, як пояснила у своїх правових висновках Велика Палата Верховного Суду у п. 6.56 постанови від15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Судом згідно до наявних у справі доказів встановлені наступні обставини. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.07.2016 р. позивачка ОСОБА_1 , що мешкає в Австралії, ОСОБА_7 , Мельбурн є спадкоємцем майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді спірної чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26.01.2017 р. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 було стягнуто 50 000 доларів США, що становило 1279500 гр. як борг спадкодавця ОСОБА_3 ; стягнуті також судові витрати, понесені ОСОБА_4 у сумі 7165 гр. Відповідно до ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» вказана квартира передана на реалізацію шляхом направлення заявки ДП «Сетам» (а.с.193-194 т.1). Відповідно до протоколу про проведені електронні торги від 17.09.2018 № 357978 переможцем торгів визнано ОСОБА_2 , яка запропонувала найвищу цінову пропозицію у сумі 1205000 гр. (а.с.32-33, а.с.37-38 т.1). Актом державного виконавця про проведені електронні торги №55040887 від 01.10.2018 р. встановлено, що чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1 площею 119,2 кв.м, яка належить ОСОБА_1 реалізовувалася Державним підприємством «Сетам» з 9.00 17 вересня по 18.00 17 вересня 2018 року, про що ДП «Сетам» сформовано протокол електронних торгів № 357978, який є підставою для видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (а.с.39-40 т.1). Постановою державного виконавця від 24.10.2018 виконавчий лист № 643/13905/16-ц від 16.03.2017 р. Московського районного суду м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 про стягнення суми повернуто стягувачу (а.с.34 т.1). 03.10.2018 р. приватним нотаріусом ХМНО Лавіндою Н.О. на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі акта державного виконавця про проведені електронні торги №55040887 від 01.10.2018 р.(а.с.41 т.1). Відповідно до копії матеріалів інвентарної справи № 308240863101 на квартиру АДРЕСА_1 зазначений об`єкт нерухомості розділений на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 49,1 кв.м та квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 79,8 кв.м (а.с.44-46 т.2). Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Колегія суддів відхиляє доводи скарги про те, що поведінка відповідачка ОСОБА_2 після публічних торгів: поділ спірної квартири на дві свідчить про її недобросовісність, оскільки сама по собі ця обставина за недоведеності умислу на незаконне заволодіння спірною квартирою не є достатньою для підтвердження такого звинувачення. Такі дії відповідачки перебувають в межах повноважень власника, який має право визначати долю свого майна на свій розсуд. Колегія судді погоджується з тим, що звинувачення сторони позивачки про незаконність позовних вимог про стягнення боргу відповідним вироком чи постановою суду, як це передбачено у таких випадках за змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України, - не підтверджені. При цьому сам по собі поділ квартири відбувся без зміни її власниці, а тому не впливає на можливість звернення стягнення за її зобов`язаннями. Після виконання згаданого заочного рішення суду першої інстанції від 26.01.2017 позивачка ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про перегляд цього рішення та 12.10.2018 р. за цією заявою ОСОБА_9 було скасоване заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.01.2017 р., в задоволенні заяви про зупинення виконавчого провадження відмовлено. Визнано таким, що не підлягає виконанню повністю виконавчий лист, виданий Московським районним судом м. Харкова на підставі заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.01.2017 р. по цивільній справі № 643/13905/6-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення боргу (а.с.22-23 т.1). У подальшому суд не розглянув по суті справу та ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 14.01.2019 р. вказаний позов залишено без розгляду в зв`язку з повторною неявкою позивача ОСОБА_4 в судове засідання ( а.с.24 т.1). Згідно ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати також з рішення суду. Однак, у даному випадку за змістом вищевказаних судових рішень, які були ухвалені вже після проведення публічних торгів та не є підставою для виникнення прав та обов`язків, а тому відповідно до вказаної норми ст. 11 ЦК України та виходячи зі змісту принципу верховенства права, ст. 10 ЦПК України, мають лише перспективне юридичне значення. У даному випадку суд скасував своє рішення, яке вже було виконане і по суті спір не розглянув та не встановив, що позов кредитора до боржника не підлягав задоволенню, що має значення для ретроспективної оцінки легітимності проведених торгів. Саме по собі скасування судового рішення згідно положень ЦК України не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним. Про вказане зазначено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2022 року у справі № 450/4257/20. Тому колегія суддів не вважає релевантними наведені стороною позивачки у доводах апеляційної скарги правові висновки касаційного суду про те, що скасування рішення суду має ретроспективні негативні юридичні наслідки у вигляді незаконності виконавчого провадження, внаслідок якого відбулися прилюдні торги. Іншій підхід до оцінки правових наслідків від публічних торгів у даній справі не відповідає принципу верховенства права, елементом якого є принцип правової визначеності та пропорційності, відповідно до якого у нормі ч. ст. 388 ЦК України передбачено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Правова визначеність у таких випадках забезпечує сталість цивільного обороту, яка ґрунтується на довірі до процедур публічних електронних торгів. Тому у разі її дотримання та неспростованості добросовісної поведінки нового власника, який придбав спірне майно на публічних торгах, захист порушеного права колишнього власника у разі скасування рішення суду та ухвалення рішення про відмову у позові захищається застосовування правого механізму, передбаченого а результаті повернення стягнутих коштів у порядку повороту виконання рішення суду. Так. згідно ч. 2 ст. 444 ЦПК України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він, зокрема: залишає позов без розгляду. До аналогічних висновків щодо змісту наведених норм матеріального і процесуального права дійшов Верховний суд у постанові від постанові Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 205/2535/17 (провадження № 61-5578св23), який колегія суддів вважає застосованим відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, про те, що за відсутності факту порушення організатором електронних торгів вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, недоведеності порушення покупцем на публічних торгах майна прав та законних інтересів у спірних правовідносинах. Для позивачки доступний інший, передбачений нормою ст. 444 ЦПК України порядок захисту права, який є легітимним та ефективним способом захисту її права. Так, згідно ч.ч. 2, 5, 9 ст. 444 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він, зокрема, залишає позов без розгляду. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Тому доводи апеляційної скарги щодо скасування заочного рішення суду першої інстанції, на підставі якого було видано виконавчий лист, відкрито виконавче провадження й відбулася подальша реалізація майна на електронних торгах, не спростовують висновків судів про неможливість витребування проданого на публічних торгах майна відповідно до норми ч. 2 ст. 388 ЦПК України про захист добросовісного покупця на публічних торгах, та що належний захист порушеного права для колишнього власника у такому разі можливий за рахунок отримання вартості проданого на публічних торгах майна у порядку повороту виконання цього заочного рішення суду. Такий підхід відповідає принципам пропорційності та правової визначеності, які є елементами принципу верховенства права та забезпечують справедливий баланс між приватними та публічними інтересами сталості цивільного обороту. 03.11.2017 р. державним виконавцем Київського ВДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 по виконанню виконавчого листа № 643/13905/16-ц від 16.03.2017 р. Московського районного суду м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заборгованості у сумі 1279500 гр. (а.с.25-26 т.1). Постановою державного виконавця Київського ВДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 по виконанню виконавчого листа № 643/13905/16-ц від 16.03.2017 р. Московського районного суду м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заборгованості накладено арешт на майно ОСОБА_1 у сумі звернення стягнення,з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження - 1407550 гр. (а.с.27-28 т.1). Постановою державного виконавця від 30.11.2017 р. у виконавчому провадженні описане майно боржника, а саме чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1 та на нього накладено арешт (а.с.29-31 т.1). 18.05.2021 р. ОСОБА_2 з метою забезпечення грошового зобов`язання на суму 3175633 гр. передала в іпотеку ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.163 т.1, а.с.123-126 т.2). Представник позивача зазначав, що начебто громадянин ОСОБА_4 , маючи намір незаконно заволодіти квартирою позивачки ОСОБА_10 , підробив боргову розписку на 50 000 доларів США, яка стала підставою для постановлення рішення Московського районного суду м. Харкова, в зв`язку з чим СВ Московського ВПГУНП в Харківській області розпочате кримінальне провадження №12018220470007141 від 20.12.2018 р. (а.с.117-119т.1). Виходячи з наведено колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які доводами скарги не спростовані, про те, що представником позивача не надані переконливі докази на обґрунтування заявлених позовних вимог. В судовому засіданні достовірно встановлено, що на момент проведення електронних торгів 17 вересня 2018 року заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.01.2017 р. було чинним. Електронні торги проведені відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 28331/5 від 29.09.2016 р. за встановленою процедурою, на підставі чинного виконавчого документа. Відчуження майна з публічних торгів прирівнюється до договорів купівлі-продажу (правова позиція Верховного Суду у справі № 910/10136/17). Підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів. Підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів. Належних і допустимих доказів про порушення процедури проведення прилюдних електронних торгів суду не надано. Права і законні інтереси ОСОБА_9 в момент проведення електронних торгів порушені не були, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними електронних торгів, проведених 17 вересня 2018 року Держаним підприємством «Сетам» із реалізації чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 119,2 кв.м; визнанні недійсним протоколу проведення електронних торгів № 357978, проведених 17 вересня 2018 року ДП «Сетам» із реалізації вказаної квартири; визнанні недійсним акту державного виконавця, складеного 01 жовтня 2018 року про проведення електронних торгів №357978, проведених 17 вересня 2018 року ДП «Сетам» із реалізації квартири АДРЕСА_1 ; визнанні недійним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 . З цих підстав є законними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_9 про витребування з володіння ОСОБА_2 спірної квартири; припиненні право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру, яке було набуто у законний спосіб та правомірно. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності невстановлені судом. Відповідно до ч..2 ст.388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті електронних (публічних) торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справах № 678/301/12 від 15.05.2019; №522/10127/14-ц від 23.01.2019). Суд першої інстанції правильно та відповідно до змісту ч. 6 ст. 82 ЦПК України виходячи з неспростовності презумпції невинуватості у скоєнні кримінального правопорушення, за недоведеністю відхилив аргументи сторони позивачки щодо начебто підробки боргової розписки ОСОБА_3 на суму 50 000 доларів США на користь ОСОБА_4 . Сторона позивачки не надала до суду доказів що у матеріалах судових справ №№ 643/10172/15-ц та 643/13905/16-ц на підставі яких було стягнуто борг з покійного ОСОБА_6 , а потім і з позивачки ОСОБА_1 , а також у матеріалах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 існують належні і допустимі докази на підтвердження порушення законної процедури публічних торгів. За відсутності належних у допустимих доказів про порушення виконавчого провадження доводи скарги про те, що ОСОБА_1 було вжито всіх належних, розумних та вичерпних засобів для захисту своїх порушених прав та інтересів - є безпідставними. Факт скасування судового рішення, яке було підставою для проведення електронних торгів, не є підставою для визнання недійсними проведених на підставі чинного рішення, електронних торгів, але за умови дотримання вимог, визначених ст..444 ЦПК України, може бути підставою для повороту виконання рішення суду. Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що позивачкою не було надано до суду першої інстанції належних і допустимих доказів, що зазначені нею порушення вплинули на результат електронних торгів, а також не доведено обставин, які б свідчили про порушення її прав і законних інтересів при проведенні електронних торгів. При цьому згідно протоколу судового засідання від 05 вересня 2018 року (напередодні проведення прилюдних торгів) по цивільній справі № 643/1072/15-ц з перегляду заочного рішення Московського районного суду м. Харкова були присутні представники ОСОБА_1 - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які знаючи що 17 вересня 2018 року призначені прилюдні торги з продажу спірної квартири АДРЕСА_2 не заперечували проти відкладення справи, тобто фактично погодились з її продажею на прилюдних торгах. З відповідними заявами про зупинення виконавчого провадження та прилюдних торгів, вчинених у порядку контролю за виконанням рішення суду або у порядку забезпечення позову в межах розгляду іншої цивільної справи - не звертались. Вищевказані обставини справи та правове обґрунтування свідчать про те, що наведені у відзиві заперечення проти доводів апеляційної скарги знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, тому колегія суддів погоджується з тим, що у даному випадку відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України є застосованими згадані стороною відповідачки у відзиві на апеляційну скаргу правові висновки Верховного Суду. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів також визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскарженого рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лагутіна Івана Володимировича залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 липня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 29 квітня 2024 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В.Бурлака. О.В.Маміна.