Постанова Харківський апеляційний суд № 953/8531/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 22 березня 2023 року м. Харків справа № 953/8531/21 провадження № 22-ц/818/23/23 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого Пилипчук Н.П., суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю. за участю секретаря Гармаш К.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , Київський відділ державної виконавчої служби міста Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ДП «СЕТАМ», третя особа, що не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Київський відділ державної виконавчої служби міста Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ДП «СЕТАМ» , третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсними електронних торгів, припинення права власності, витребування нерухомого майна з володіння, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_4 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2022 року, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Київський відділ державної виконавчої служби міста Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ДП «СЕТАМ» , третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсними електронних торгів, припинення права власності, витребування нерухомого майна з володіння. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київський відділ державної виконавчої служби міста Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ДП «СЕТАМ» , третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсними електронних торгів, припинення права власності, витребування нерухомого майна з володіння - залишено без розгляду. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27.05.2021, шляхом скасування заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій, заборони будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, особам які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборони вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів (реєстрацією права власності та інших речових прав) щодо об`єкта нерухомого майна - квартири загальною площею 49,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1865109963101), квартири загальною площею 79,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1864826663101). У січні 2023 року ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що повістка про виклик до суду у призначене судове засідання на 19.12.2022 на 10.00 годину на ім`я ОСОБА_1 була надіслана судом поштовим відправленням з трек-номером 6112303666472, відповідно до даних ДП «Укрпошта» поштове відправлення з названим трек-номером було здано до відділення поштового зв`язку лише 13.12.2022 року, а доставлено/вручено лише 23.12.2022 року, тобто через 4 дні після судового засідання, в якому була винесена оскаржувана ухвала. Будь-яких інших повідомлень про призначене судове засідання на адресу позивача та/або її представника не надходило, незважаючи на вказівку у всіх процесуальних документів, альтернативних засобів зв`язку з представником позивача. Отже, твердження суду про належне повідомлення позивача та його представника про призначене судове засідання не ґрунтується на приписах процесуального закону та матеріалах справи. Відносно судового засідання призначеного на 01.02.2022 року, зазначає, що вказане судове засідання проводилося в рамках підготовчого судового засідання та ухвалою від 01.02.2022 року судом закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 16 березня 2022 року на 14:30 год. Звертає увагу, що Цивільним процесуальним законом чітко розмежовано підготовче провадження із проведенням підготовчого засідання, його особливості, строки проведення (Глава З Розділу III «Позовне провадження») та розгляд справи по суті із проведенням судового засідання (Глава 3 вказаного розділу). Вказує, що стаття 223 ЦПК України, яка, зокрема, передбачає, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору стосується розгляду справи по суті, у зв`язку з чим регулятивний вплив цієї статті не поширюється на випадок повторної неявки позивача у підготовче засідання. Вказує, що у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 759/15271/17 (провадження № 61-14373св19) зроблено правовий висновок стосовно застосування положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та зазначено, що аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання. Крім того, слід відзначити, що сторони (представник позивача та представник ОСОБА_6 ) у судове засідання призначене на 01.02.2022 року з`явилися, однак у зв`язку з браком процесуального часу у суду (оскільки суддя Лях М.Ю. здійснював також повноваження слідчого судді), а також враховуючи відсутність невирішених питань, що підлягають з`ясуванню у підготовчому судовому засіданні, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду справи, погодили можливість закриття підготовчого провадження без проведення відкритого судового засідання з фіксацією його технічними засобами (що є усталеною практикою). Крім того, суд не врахував, що представник позивача з`являвся в усі інші судові засідання як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції. Такі активні дії позивача в особі її представника свідчать про те, що вона не втратила процесуального інтересу до пред`явленого позову. Наголошує, що ухвала суду від 01.02.2022 року, якою було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 березня 2022 року на 14:30 год на адресу позивача та/або його представника не направлялася та не отримувалася. Вважає, що наразі відсутній факт належного повідомлення позивача про час та дату судового засідання призначеного на 16.03.2022 р., оскільки з початку військової агресії Російської федерації відносно України позивач та її представник не отримували від суду жодного виклику з приводу розгляду даної справи. Вказує, що починаючи з 24.02.2022 року Єдиний державний реєстр судових рішень не працював, а сайт «Судова влада України» функціонував у обмеженому режимі, у зв`язку з чим були відсутні умови для отримання інформації про стан розгляду справ та проведення відкритих судових засідань. Враховуючи фактичні обставини, що існували у місті Харкові у березні 2022 року, істотну небезпеку для життя та здоров`я учасників судового провадження, функціонування суду першої інстанції в обмеженому режимі, посилання в оскаржуваній ухвалі на неявку позивача в судове засідання 16.03.2022 року вважаємо необґрунтованою. Також з апеляційною скаргою звернулася ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_5 , в якій просить оскаржувану ухвалу змінити, доповнивши мотивувальну частину ухвали оцінкою доводів, вказаних заявником у заяві про залишення позовної заяви без розгляду. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу зазначає, що суд першої інстанції проігнорував підставу для залишення позову без розгляду, вказану представником відповідача у заяві про залишення позовної заяви без розгляду, передбачену ч. 4 ст. 135 Цивільного процесуального кодексу України, а саме: - невнесення коштів для забезпечення витрат на професійну правничу допомогу. Щодо цієї підстави, то суд першої інстанції не надав жодної оцінки. Зазначає, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17.09.2021 року вирішено: зобов`язати позивача ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок Київського районного суду м. Харкова грошову суму в розмірі 15000,00 грн. (п`ятнадцять тисячі гривень 00 копійок), між тим вказана ухвала позивачем не виконується навмисно тривалий термін. Крім того, звертаємо увагу суду, що строки виконання ухвали суду не можуть продовжуватися, у зв`язку з воєнним станом, оскільки ухвала була винесена за півроку до початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Представник позивача мав безліч можливостей ознайомитись матеріалами справи півроку до повномасштабного воєнного вторгнення та майже рік після. Не ознайомлення з матеріалами справи також свідчить про втрату наміру до позовних вимог. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. За правилами частин першої, другої статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом встановлено, що починаючи з травня 2021 року на розгляді Київського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київський відділ державної виконавчої служби міста Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ДП «СЕТАМ» , третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсними електронних торгів, припинення права власності, витребування нерухомого майна з володіння. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що в судові засідання, призначені на 01.02.2022 року, 16.03.2022 року та 19.12.2022 року , позивач та його представник не з`явилися, причину неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи або проведення судового засідання в режимі відеоконференції до суду не надавали, а відтак є підстави для застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України. Однак із таким висновком суду колегія суддів погодитися не може. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99). Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» ЄСПЛ роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, при повторній неявці сторін. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 223 ЦПК Українинеявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України). За змістом вимог частини п`ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК Україниправом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки позивача за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи та якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Тобто, у даному випадку правове значення має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 7 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 20 червня 2019 року по справі № 522/7428/15, від 6 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 2 вересня 2020 року у справі № 461/3580/15-ц та інших судових рішеннях суду касаційної інстанції. У частині четвертій статті 263 ЦПК Українивизначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Однак, вищевказані норми процесуального права застосовані місцевим судом неправильно, оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача та/або його представника про розгляд справи, а саме про судове засідання по суті спору на 19.12.2022 року. За правилом частини першої статті 8 ЦПК Україниніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. За змістом пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК Україниучасники справи мають право брати участь у судових засіданнях. Повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК Україниу спосіб, який забезпечує фіксацію повідомлення або виклику. Згідно із частиною першою, другою статті 130 ЦПК Україниу випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду За змістом частини другої статті 211, частини другої статті 223 ЦПК України, про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, перешкоджає розгляду справи. Перевіряючи явку в судове засідання учасників судового процесу, суд установлює, чи повідомлено тих учасників судового процесу, хто не з`явився, про дату, час і місце судового засідання у порядку, передбаченому цим Кодексом (частина друга статті 217 ЦПК України). Неповідомлення судом учасників процесу про дату, час і місце судового засідання є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, частиною першою якої передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України» і від 3 жовтня 2017 року у справі «Віктор Назаренко проти України» ЄСПЛ зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи. Як свідчать матеріали справи, а саме із довідки секретаря судового засідання вбачається, що в судове засідання 01.02.2022 року учасники процесу не з`явилися, тому в силу частини другої статті 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (а.с. 87, т. 5), утім доказів того, що судова повістка про виклик в судове засідання, призначене на 01.02.2022 року, направлялася стороні позивача матеріали справи не містять. 01.02.2022 року ухвалою Київського районного суду м. Харкова було закрито підготовче провадження у даній справі та призначено до судового розгляду на 16.03.2022 року на 14.30 год., про що представник відповідача та представник позивача були повідомлені згідно явочного листа (а.с. 89 т. 5). Згідно довідки помічника судді, 16.03.2022 року розгляд справи не відбувся через початок повномасштабної війни РФ на території України. Зазначено, що учасників справи про судові засідання буде повідомлено в порядку ст. ст. 128-129 ЦПК України. Судову повістку про виклик до суду на 19.12.2022 року ОСОБА_1 було направлено засобами поштового зв`язку, проте, як вбачається з судової повістки, отримана вона була ОСОБА_1 лише 23.12.2022 року, тобто через чотири дні після того, як відбулось судове засідання (а.с. 114, т. 5). Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, не забезпечив належний виклик сторони позивача в судові засідання, не перевірив чи направлялися судові повістки учасникам справи у встановленому законом порядку та чи було вручено судові повістки тим, хто не з`явився, не з`ясував причини їх неявки, а тому дійшов передчасного висновку про залишення позову без розгляду з підстав повторної неявки позивача. За наведених обставин суд першої інстанції не дотримався обов`язкових умов для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК Українипроцесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання, а саме його належне повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд. Стосовно доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_5 , про доповнення мотивувальної частини ухвали оцінкою доводів, вказаних заявником у заяві про залишення позовної заяви без розгляду щодо невиконання ухвали суду про невнесення коштів для забезпечення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що доводи вказаної заяви фактично не були предметом розгляду в судовому засіданні від 19.12.2022 року позов залишено без розгляду з інших підстав. Таким чином, висновки суду першої інстанції про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київський відділ державної виконавчої служби міста Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ДП «СЕТАМ» , третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсними електронних торгів, припинення права власності, витребування нерухомого майна з володіння ґрунтується на неправильному тлумаченні положень законодавства та неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення судового рішення, яке не може вважатися законним та обґрунтованим. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно із вимогами статті 379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_5 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_4 задовольнити. Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова Повний текст судового рішення виготовлено 28 березня 2023 року.