Постанова 4874 № 918/79/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 березня 2024 року Справа № 918/79/23 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Маціщук А.В. суддя Бучинська Г.Б. суддя Філіпова Т.Л. секретар судового засідання Захарова М.О. за участю представників сторін: позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" - адв. Степаненко М.Ю. відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" - адв. Янкевич Л.Д. третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - не з`явилися розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 08.01.2024 р., постановлене у м. Рівне, повний текст складено 16.01.2024 р. у справі № 918/79/23 (суддя Андрійчук О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 78 467 770,13 грн. заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та відсотків річних та пені В С Т А Н О В И В : Відповідно до рішення від 08.01.2024 р. Господарський суд Рівненської області частково задоволив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" у справі № 918/79/23. Згідно з рішенням підлягає стягненню з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 56303770,76 грн. заборгованості, 1875753,72 грн. 3 % річних, 14984853,16 грн. інфляційних втрат та 2703392,59 грн. пені. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 2600000,00 грн. пені. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 2600000,00 грн. пені та ухвалити в цій частині нове рішення, задоволивши позовні вимоги повністю. На думку скаржника суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, не дослідив зібрані в матеріалах справи докази, внаслідок чого помилково відмовив у задоволені частини позовних вимог. Скаржник вважає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, які мають значення для справи, а саме не врахував балансу інтересів обох сторін, негативні наслідки для скаржника/позивача внаслідок невиконання відповідачем та іншими замовниками послуг транспортування своїх грошових зобов`язань, співвідношення розміру пені до розміру заборгованості тощо, тому суд неправильно застосував норми ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України, що призвело до безпідставного зменшення пені на 50 %. Посилається на практику Верховного Суду, зокрема на постанови від 12.03.2019 р. у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 р. у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 р. у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 р. у справі № 922/266/20. Зауважує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач не надав жодних доказів наявності у нього негативних наслідків внаслідок несплати відповідачем заборгованості, тоді як позивач подав до суду першої інстанції власні заперечення проти клопотання відповідача із детальним обґрунтуванням про негативні наслідки через невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором. Зокрема, фінансовий стан позивача підтверджується звітом про фінансові результати за 2022 рік та бухгалтерською довідкою щодо стану оплат дебіторської заборгованості за щодобові негативні небаланси та несанкціонований відбір від 11.11.2023 р., копії яких надані до матеріалів справи. Так, з бухгалтерської довідки, вбачається, що станом на 31.10.2023 р. дебіторська заборгованість замовників послуг транспортування за оплати щодобових негативних небалансів по договорам транспортування природного газу за період з 01.01.2020 р. по 30.09.2023 р. складає 38548652 771,67 грн. Натомість зменшуючи розмір пені за клопотанням відповідача, суд першої інстанції не забезпечив баланс інтересів сторін та надав відповідачеві необґрунтовані переваги, тоді як майновий стан позивача так само є скрутним, а отже задля дотримання балансу інтересів сторін, на думку позивача, відсутні підстави для зменшення заявленої до стягнення пені. На думку позивача, суд першої інстанції не дослідив, що відповідач не вживав жодних дій щодо добровільного усунення ним порушення, і поведінка відповідача свідчить про систематичне порушення умов укладених ним договорів. Просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 08.01.2024 р. у справі № 918/79/23 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 2600000,00 грн. пені. Ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» задовольнити. Відповідач Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а оскаржуване рішення в частині зменшення пені на 2600000,00 грн таким, що прийняте при всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Посилається на рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. у справі № 7- рп/2013 та зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Також посилається на ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України та зауважує, що вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Звертає увагу, що судом першої інстанції при ухвалені рішення враховано реалізацію позивачем свого права на додаткове заявлення до стягнення 1875753,72 грн 3% річних та 14984853,16 грн інфляційних втрат, що у сукупності становить 16860606,88 грн та такі вимоги позивача суд першої інстанції задоволив. Доводить, що чинниками, що істотно вплинули на утворення та накопичення вищезазначеної заборгованості насамперед є затвердження тарифів на розподіл природного газу для операторів газорозподільних мереж на економічно необґрунтованому рівні, який не дозволяв підприємствам покривати витрати, що призвело до збитковості відповідної діяльності та штучного накопичення боргів перед кредиторами операторів газорозподільних мереж. Зауважує, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення АТ «Рівнегаз» умов договору. Вважає, що пеня є лише фінансовою санкцією за невиконання зобов`язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення. Пеня не є основним боргом та будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, а, відповідно, при зменшенні її розміру не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані. Просить рішення Господарського суду Рівненської області від 08.01.2024 р. в частині відмови в стягненні пені в сумі 2600000,00 грн у справі № 918/79/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Оператор ГТС України» залишити без задоволення. В судовому засіданні 26.02.2024 р. представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задоволити, а оскаржуване рішення в частині відмови у стягнення 2600000,00 пені скасувати та прийняти нове рішення, яким в цій частині позовні вимоги задоволити. Представник відповідача заперечила проти доводів апеляційної скарги, просила оскаржуване рішення залишити без змін. Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне. 04.02.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"/оператор та Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз"/замовник уклали договір транспортування природного газу № 2002000113, умови якого відповідають умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497. Пунктом 2.1. договору визначено, що оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні. Відповідно до п. 3.2. договору визначено право оператора на своєчасне отримання від замовника плату за надані послуги, якому кореспондується обов`язок замовника, передбачений у п. 4.1. договору, своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість наданих йому послуг. Умовами п. 9.1., 9.2. договору врегульовано, що у разі виникнення у замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю/продаж природного газу замовника в обсягах добового небалансу. У разі виникнення у замовника негативного добового небалансу оператор здійснює продаж замовнику, а замовник купівлю в оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу. За п. 9.6 договору розбіжності щодо вартості щодобових небалансів підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість добових небалансів, яку замовник зобов`язаний сплатити у строк, визначений п. 9.3 цього договору, визначається за даними оператора. Позивач за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за травень, червень та вересень 2021 року виявив наявність у відповідача негативних щодобових небалансів як різниці між вказаними алокаціями подачі/відборів природною газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів щодобового небалансу відповідача, а саме: за травень 2021 року на суму 268,11 грн з ПДВ; за червень 2021 року на суму 5,11 грн з ПДВ; за вересень 2021 року на суму 56303497,54 грн з ПДВ. Вказані негативні щодобові небаланси відповідача виникли внаслідок безпідставного відбору відповідачем у відповідні газові дні травня, червня та вересня 2021 року з газотранспортної системи природного газу. При цьому, як установлено судом, між позивачем та відповідачем на підставі наданих послуг та на виконання умов договору підписані акти наданих послуг № 05-2021-2002000113/1000521 від 31.05.2021, №06-2021-2002000113/1000621 від 30.06.2021 та № 09-2021- 2002000113/1000921 від 30.09.2021. За даними актів, підписаних представниками обох сторін, установлено, що відповідач отримав від позивача послугу перевищення замовленої потужності у травні, червні та вересні 2021 року. Отже, підписавши зазначені акти без зауважень, відповідач підтвердив обсяги перевищеної замовленої (договірної) потужності, і, відповідно, і обсяги допущених ним щодобових негативних небалансів, у тому числі за травень, червень та вересень 2021 року. Окрім того, НКРЕКП надано позивачеві звіти відповідача про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків (звіти Форма 8в), у чому числі за травень, червень, та вересень 2021 року, які підписані уповноваженими посадовими особами відповідача. За змістом поданих до НКРЕКП звітів відповідач підтвердив як наявність у нього негативних щодобових небалансів за травень, червень, та вересень 2021 року, так і борг з врегулювання негативних щодобових небалансів перед позивачем за вказані місяці. Інформація щодо обсягів природного газу та сум заборгованості у Формах 8в повністю відповідає тим, що зазначені у позовній заяві. На виконання умов п.11.2-11.4 договору та відповідно до п. 2.8. договору позивачем через інформаційну платформу направлено відповідачу акти врегулювання щодобових небалансів: № 05-2021 -2002000113 за травень 2021 року; № 06-2021-2002000113 за червень 2021 року; № 09-2021 -2002000113 за вересень 2021 року. Пунктом 9.3. договору встановлено, що у випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за щодобовий небалансів (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Позивачем через інформаційну платформу направлено відповідачу рахунки: № 05-2021-2002000113 від 31.05.2021 на суму 268,11 грн з ПДВ; № 06-2021-2002000113 від 30.06.2021 на суму 5,11 грн з ПДВ; № 09-2021-2002000113 від 30.09.2021 на суму 56 303 497,54 грн з ПДВ. Замовник має оплатити рахунок на оплату за щодобовий небаланс у строк до 5 робочих днів (п. 9.3. договору). Згідно з п. 13.5. договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.Відповідач розрахунків за негативні щодобові небаланси на загальну суму 56 303 707,76 грн. у строки і в порядку, визначені договором, не здійснив. Отже, заборгованість по розрахункам за негативні щодобові небаланси за травень, червень, вересень 2021 року та травень 2022 року в сумі 56303770,76 грн встановлена судом, і рішення про стягнення боргу та 5303392,59 грн пені за прострочення платежів, а також - 1875753,72 грн 3% річних та 14 984853,16 грн інфляційних на підставі ст.625 ЦК України, не оспорюється. При цьому суд першої інстанції врахував, що дія Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", фактично надавала можливість нараховувати штрафної санкції більше, ніж за шість місяців. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції врахував клопотання відповідача про зменшення розміру пені, подане 22.11.2023 р. Відповідно до цього клопотання відповідач просив зменшити розмір нарахованої пені на 99,99 %. В обгрунтування клопотання скаржник послався на введення на території України воєнного стану, який як прямо так і опосередковано вплинув на фінансові можливості АТ «Рівнегаз», а саме - виникла дебіторська заборгованість через наявний дефіцит коштів, пов`язаний з систематичними неплатежами за спожиті послуги з боку населення; наявність кредиторської заборгованості, яка утворилася через затвердження тарифів на розподіл природного газу для АТ «Рівнегаз» на економічно необґрунтованому рівні; відсутність вини відповідача у виникненні даного спору /а.с. 61-66 у т.5/. 27.11.2023 р. позивач подав заперечення на клопотання про зменшення розміру пені та просив врахувати, що розмір пені становить менше 10 % суми боргу, а тому є співмірним (адекватним) з розміром боргу. Зауважив, що позивач також є стратегічним підприємством для економіки та безпеки держави, в якого станом на 31.10.2023 р. обліковувалася дебіторська заборгованість більше 38.6 млрд. грн. Доводив, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами наявність виняткових обстави для зменшення пені /а.с. 86-91 у т.5/. Суд першої інстанції при ухвалені рішення частково задоволив клопотання відповідача про зменшення пені та відмовив у задоволені позовних вимог про стягнення 2600000,00 грн. пені. Обгрунтовуючи відмову у стягненні 2600000,00 грн. пені, суд першої інстанції зазначив про забезпечення балансу інтересів сторін, ураховував майновий стан сторін, зважаючи, що позивач жодних доказів наявності у нього негативних наслідків у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань з оплати вартості негативних щодобових небалансів не надав. Суд взяв до уваги компенсаційний характер заходів відповідальності, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, а тому пеня підлягає зменшенню до 2703392,59 грн. Керуючись нормами ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тому апеляційний суд не перевіряє рішення по суті позовних вимог та оцінює рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 2600000,00 грн пені. Колегія суддів встановила, що рішення суду першої інстанції в частині зменшення пені є обґрунтованим і мотивованим, ухваленим відповідно до вимог ст. 236 ГПК України. Тек, згідно зі ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Судова практика щодо застосування ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України є усталеною і відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України судами враховуються правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 905610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18 тощо, а також в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2014 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013. Верховний Суд неодноразово вказував, що виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру для забезпечення дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки. Так, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання. При цьому суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. 86, 236-238 ГПК України) (відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 р. у справі № 916/878/20). У даному випадку колегія суддів відзначає, що факт запровадження обмежень воєнного часу в Україні, як зазначають і позивач і відповідач, безумовно має негативний вплив на умови господарювання сторін. Такі обставини в рівній мірі мають значення для обох сторін договору, тому оцінюються судом з урахуванням балансу інтересів як позивача, так і відповідача. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення суми пені, оскільки такі висновки відповідають конкретним обставинам справи, які мають істотне значення, та нормам ст.233 ГК України, ч. 3 статті 551 ЦК України. Оцінюючи доводи відповідача про причини виникнення боргу, судом враховано, що відповідач не є кінцевим споживачем послуг з розподілу природного газу і на підставі постанови НКРЕКП № 1467 від 16.11.2022 р. включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. Про збитковий фінансовий стан відповідача і причини виникнення заборгованості свідчить звіт про фінансовий стан станом на 30.06.2023 р. /а.с. 71-72 у т.5/, який підтверджує наявність дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги у сумі 61486 тис. грн., тоді як станом на початок звітного періоду така заборгованість становила 59920 тис. грн., що очевидно впливає і на спроможність відповідача своєчасно виконувати розрахунки з кредиторами. Натомість позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині зменшення належної до стягнення суми пені, доводить про власний складний фінансовий стан, на підтвердження чого надав суду звіт про фінансові результати за 2022 рік та бухгалтерську довідку щодо стану оплат дебіторської заборгованості за щодобові негативні небаланси /а.с. 92, 96 у т.5/, якими підтверджує наявність заборгованості перед позивачем у замовників послуг транспортування за оплати щодобових негативних небалансів у сумі 38548652771,67 грн. Натомість колегія суддів звертає увагу, що позивач пояснює про значні збитки, які загалом виникли в процесі господарювання у 2022 році та станом на 31.10.2023 р., тоді як невиконання відповідачем умов договору транспортування природного газу від 04.02.2020 р. № 2002000113 обумовлює лише певну міру відповідальності. Так, колегія суддів керується нормами ч.1 ст.233 ГК України і враховує, що крім пені за прострочення виконання грошових зобов`язань, позивачем нараховано і судом вирішено стягнути борг з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних у загальній сумі 16860606,88 грн. - таким чином задоволені вимоги позивача щодо відшкодування матеріальних втрат від знецінення коштів за весь час прострочення платежів, оскільки таке відшкодування є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Колегія суддів зауважує, що неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника в умовах врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу та не має стати джерелом невиправданих додаткових прибутків кредитора. Конституційний Суд України в рішенні від 11 липня 2014 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18. З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги майновий стан обох сторін з огляду на баланс інтересів та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для реалізації права на зменшення розміру пені. За результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 08.01.2024 р. у справі № 918/79/23 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 08.01.2024 р. у справі № 918/79/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України. Справу № 918/79/23 повернути Господарському суду Рівненської області. Повний текст постанови складений 22.04.2024 р. Головуючий суддя Маціщук А.В. Суддя Бучинська Г.Б. Суддя Філіпова Т.Л.