Постанова 4874 № 924/706/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2023 року Справа № 924/706/23 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б. секретар судового засідання Романець Х.В. за участю представників сторін: позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" - адв. Даниляк О.С. відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" - адв. Приходько С.В. третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - не з`явилися розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.09.2023 р. у справі № 924/706/23 (суддя Яроцький А.М.) постановлене у м. Хмельницький, повний текст складено 02.10.2023 р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 4182009,73 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, відсотків річних та пені В С Т А Н О В И В : Відповідно до рішення від 20.09.2023 р. Господарський суд Хмельницької області частково задоволив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" у справі № 924/706/23. Провадження в частині стягнення 2959479,89 заборгованості по розрахункам за перевищення договірної потужності закрито. Відповідно до рішення підлягає стягненню з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газорозподільної системи України" 62654,66 грн. пені, 89665,05 грн. 3% річних, 506318,12 грн. інфляційних втрат та 18337,95 грн. витрат зі сплати судового збору. У стягненні 563892,01 грн. пені відмовлено, оскільки суд першої інстанції встановив підстави для зменшення пені. Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні 563892,01 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимоги про стягнення пені повністю. Скаржник не погоджується з висновками суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 563892,01 грн, оскільки вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення суми пені свідчать про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, та не відповідність таких висновків обставинам справи, врахування лише інтересів відповідача при зменшенні розміру стягуваної пені. Доводить, що розмір пені становить лише 20 % від суми основної заборгованості, прострочення є значним, тоді як заборгованість з оплати за негативні щодобові небаланси відповідачем була сплачена лише після подачі позову. Скаржник зазначає, що судом не досліджувалось питання, чи вчинялись відповідачем дії щодо запобігання виникненню заборгованості та/чи позасудового врегулювання спору (наприклад, пропозицій щодо відстрочення чи розстрочення оплати). Позивач доводить, що тривале невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором виключає піхід як до виняткового випадку, що надало б право суду застосувати ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України. Проте, не зважаючи на вказане, судом у рішенні не наведено у чому ж полягає винятковість обставин, про які зазначає суд та яким чином вони вплинули на неналежне виконання зобов`язань АТ «Хмельницькгаз». Скаржник пояснює, що із початком повномасштабного вторгнення на територію держави України значних руйнувань та пошкоджень зазнала газотранспортна система, яка належить на праві власності державі Україна. Забезпечення безпечної експлуатації ГТС та транспортування неї природного газу (в т. ч. балансування ГТС) потребує значних зусиль і коштів, тоді як замовники послу транспортування, зокрема і AT «Хмельницькгаз», своїми протиправними діями по безпідставному відбору природного газу створили значні обсяги небалансів, які протягом 2020-2022 років, оператор змушений був врегульовувати та відповідно придбавати природний газ для балансування ГТС за власні кошти. Посилається на бухгалтерську довідку, якою підтверджено, що станом на 31 липня 2023 року в бухгалтерському обліку позивача відображена дебіторська заборгованість замовників послуг транспортування за оплати по договорами транспортування природного газу за період з 01.01.2020 р. по 31.07.2023 р. на суму 46024206879,90 грн. Зі звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2022 рік вбачається, що за 2022 рік збитки позивача становлять 6371238 грн. Відтак, скаржник вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення у справі не врахував майнового стану ТОВ «Оператор ГТС України». Разом із цим, мотивувальна частина рішення суду не містить фактичних обставин, які стали підставою для ухвалення рішення про зменшення розміру пені на 90 %. Також скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає вимогам ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 234, 236, 237, 238 ГПК України, що свідчить про те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення надав пріоритет саме доказам та доводам відповідача, не надавши при цьому відповідної (належної) правової оцінки доказам і доводам позивача. Позивач/скаржник просить врахувати викладене та скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.09.2023 р. у справі № 924/706/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Оператор ГТС України» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» про стягнення 563892,01 грн пені і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог повністю. Відповідач Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення. Відповідач вважає рішення суду в частині відмови у стягненні 563892,01 грн. пені законним та обґрунтованим, ухваленим із дотриманням норм процесуального права та матеріального права, при всебічному та повному з`ясуванні всіх обставин справи та при відповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, тоді як посилання позивача на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині зменшення пені АТ «Хмельницькгаз» відповідач вважає безпідставними. Пояснює, що стягнення з АТ «Хмельницькгаз» пені у заявленому позивачем розмірі значно погіршить фінансово-економічне становище відповідача та спричинить для нього додаткові витрати, які не мають джерел покриття. Звертає увагу, що в АТ «Хмельницькгаз» обліковується дебіторська заборгованість, яка виникла через дефіцит коштів внаслідок із систематичними неплатежами за спожиті послуги з боку населення та юридичних осіб, які знаходяться під захистом критичної інфраструктури під час воєнного стану, а саме: підприємства, що здійснюють діяльність з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», діяльність з водопостачання та водовідведення відповідно до Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», діяльність з вирощування сільськогосподарських культур, тваринництва, виробництва харчових продуктів, підприємства оборонно-промислового комплексу, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, підприємства залізничного транспорту. Також відповідач вказує, що АТ «Хмельницькгаз» є підприємством, фінансування якого здійснюється лише за рахунок платежів споживачів комунальних послуг, які на сьогодні є надзвичайно низькими, тоді як з побутових споживачів заборгованість у примусовому порядку не стягується, оскільки тимчасово, на період дії воєнного стану на території України, забороняється примусове виконання рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги. Не стягується заборгованість в примусовому порядку і з підприємств критичної інфраструктури та оборонно-промислового комплексу. Вказує, що позивач застосував до АТ «Хмельницькгаз» також такий засіб відповідальності як стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства. Доводить, що матеріалами справи підтверджено і суд першої інстанції при зменшенні розміру пені перевірив всі доводи сторін та врахував всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, з огляду на що визнав за можливе реалізувати право суду на зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з АТ «Хмельницькгаз». Відповідач просить рішення Господарського суду Хмельницької області у даній справі № 924/706/23 в оскаржуваній частині залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» - без задоволення. До початку судового засідання відповідач подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання чинності рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/18121/23 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про визнання договору транспортування природного газу № 2002000119 від 04.02.2020 р. недійсним з моменту укладення. Обґрунтовуючи клопотання, відповідач пояснює, що 01.12.2023 р. Господарським судом м. Києва відкрито провадження у справі № 910/18121/23 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про визнання договору транспортування природного газу № 2002000119 від 04.02.2020 р. недійсним з моменту укладення. Відповідач зазначає, що справа № 924/706/23 є такою, що пов`язана з вирішенням по суті справи № 910/18121/23, оскільки за результом вирішення спору про визнання недійсним спірного договору буде спростовано наявність будь-яких обов`язків сторін, в тому числі і обов`язку АТ «Хмельницькгаз» зі сплати коштів. Відповідач вважає, що є неможливим розгляд справи про стягнення коштів за договором транспортування природного газу № 2002000119 від 04.02.2020 р., до вирішення Господарським судом м. Києва питання про дійсність чи недійсність вказаного договору. В судовому засіданні 19.12.2023 р. представник відповідача підтримав подане клопотання і просив зупинити розгляд справи № 924/706/23 до набрання чинності рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/18121/23. Представник позивача/скаржника заперечила проти зупинення провадження у справі та просила суд відмовити у задоволенні такого клопотання, зокрема вказала, що у разі задоволення позову у справі № 910/18121/23 відповідач матиме можливість звернутися до суду першої інстанції із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Також представник позивача зазначила про суперечливу поведінку відповідача, а саме про те, що відповідач самостійно оплатив борг 2959479,89 грн. за послуги, які надавалися йому на умовах договору транспортування природного газу № 2002000119 від 04.02.2020 р., який він зараз намагається визнати недійсним з моменту укладення. Звертає увагу, що договір є типовим для спірних правовідносин, форма якого затверджена регулятором. Вважає за наведених обставин, що клопотання про зупинення провадження напрвлене виключно на затягування розгляду справи та виконання рішення. Розглянувши клопотання скаржника про зупинення провадження у справі № 924/706/23, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку господарського судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Колегією суддів встановлено, що відповідно до ухвали від 01.12.2023 р. Господарський суд м. Києва відкрив провадження у справі № 910/18121/23 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про визнання договору транспортування природного газу № 2002000119 від 04.02.2020 р. недійсним з моменту укладення. Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що провадження у даній справі № 924/706/23 відкрито ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 03.07.2023 р. із призначенням підготовчого засідання на 01.08.2023 р. Закрито підготовче провадження 06.09.2023 р., і відповідач протягом підготовчого провадження та загалом в процесі розгляду справи судом першої інстанції не заявляв такі доводи як недійсність договору, як це передбачено ст..165 ГПК України, та не заявляв зустрічний позов відповідно до ч. 2 ст. 180 ГПК України. При цьому звертається увага, що зустрічний позов - один з процесуальних засобів відповідача, який полягає в одночасному задоволенні власних вимог до позивача, так і в захисті від первинного позову. Отже, лише в суді апеляційної інстанції відповідач заявив про таку іншу обставини (не вказану ним у суді першої інстанції) та доводить, що перегляд апеляційним судом рішення у даній справі є неможливим без вирішення іншим судом справи про визнання недійсним договору, на умовах якого грунтуються позовні вимоги у даній справі № 924/706/23. Відповідно до ч.4 ст.165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. Відповідач у клопотанні про зупинення провадження у даній справі № 924/706/23 ніяк не пояснює, чому такі доводи чи вимоги про недійсність договору транспортування природного газу № 2002000119 від 04.02.2020 р. не заявлені у суді першої інстанції, зокрема, на стадії підготовчого провадження у справі. Натомість, звертаючись до апеляційного суду із клопотанням про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, відповідач намагається схилити апеляційний суд до дослідження/оцінки нового доказу, про який не заявлялося у суді першої інстанції. Колегія суддів з урахуванням норм частини четвертої статті 165 та статті 269 ГПК України, оскільки у суді першої інстанції відповідач не заявляв про незгоду з умовами договору, на яких ґрунтувалися позовні вимоги, тому не вправі заперечувати проти таких обставин під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Натомість колегія суддів звертає увагу, що в процесі підготовчого провадження у суді першої інстанції відповідач заборгованість відшкодував та заявляв про підстави зменшення розміру пені, але не заперечував дійсність договору. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 916/1714/20 і колегія суддів враховує такі висновки відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України. Крім цього колегія суддів, погоджується із запереченнями позивача та зазначає, що у випадку задоволення позову у справі № 910/18121/23 відповідач не буде позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Отже, керуючись нормами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З урахуванням наведених вище обставин та норм процесуального законодавства колегія суддів не вбачає підстав для зупинення провадження у даній справі до вирішення іншої справи № 910/18121/23, оскільки докази у справі дозволяють суду апеляційної інстанції перевірити доводи апеляційної скарги щодо наявності чи відсутності підстав для зменшення пені. Тому клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 924/706/23 до набрання чинності рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/18121/23 колегія суддів відхиляє як необгрунтоване. Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне. 04.02.2020 р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"/оператор та відповідач Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз"/замовник уклали договір № 2002000119 транспортування природного газу /а.с. 56-68 у т. 1/. Відповідно до п. 2.1 договору позивач/оператор надає відповідачу/замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в договорі вартість такої послуги. Згідно з п. 2.2 договору відповідач/замовник погоджується з тим, що обов`язковою умовою надання послуг є доступ замовника до інформаційної платформи на підставі правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті оператора. Підписанням цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений із правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання. Відповідно до п. 2.5. договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі газотранспортної системи, зокрема, але не виключно оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі. Відповідно до п. 2.8 договору взаємовідносини між відповідачем/замовником та позивачем/оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобов`язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом. Позивач/оператор має право стягувати із відповідача/замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності, в порядку, визначеному цим договором (п. 3.2 договору). Згідно з п. 4.1 договору відповідач/замовник зобов`язався не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності, у порядку, визначеному цим договором та Кодексом. Відповідно до п.8.4. договору відповідач/замовник, який є оператором газорозподільної системи, здійснює остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг. За умовами договору у випадку якщо розрахунковий обсяг використання потужності замовником (оператором газорозподільної системи), визначений оператором газотранспортної системи на підставі остаточної алокації, перевищує обсяг договірної потужності, замовник послуг транспортування зобов`язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до звіту використання договірної потужності та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Відповідно до п. 11.2. договору оператор до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора. Згідно з п. 11.3. договору встановлено, що замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути оператору один примірник оригіналу акту наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріплені печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовано відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулювання відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора. 01.12.2020 р. сторони підписали додаткові угоди № 1 та № 2 до договору транспортування природного газу від 04.02.2020 р. № 2002000119, і 11.12.2020 р. сторони підписали додаткову угоду № 3 /а.с. 116-126 у т. 1/. Відповідно до додаткових угод сторонами погоджувались порядок визначення вартості та розрахунків за договірну потужність. Згідно з умовами договору за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача позивачем здійснено розрахунок вартості плати за перевищення потужності у відповідному розрахунковому місяці, а саме: за січень 2022 року було виявлено остаточні обсяги несанкціонованого відбору природного газу в розмірі 3849,07 куб.м., за лютий 2022 року - в розмірі 1145,28 куб.м., за березень 2022 року - в розмірі 52915,91 куб.м., за травень 2022 року - в розмірі 1980,03 куб.м., за серпень 2022 року - в розмірі 32,49 куб.м., за жовтень 2022 року - в розмірі 2983,31 куб.м., за листопад 2022 року - в розмірі 2633,86 куб.м., за січень 2023 року - в розмірі 1450,67 куб.м. На виконання умов договору були оформлені акти врегулювання щодобових небалансів, а саме: акт № 01-2022-2002000119 від 31.01.2022 р. за газовий місяць січень 2022 року на суму 130819,10 грн.; акт № 02-2022-2002000119 від 28.02.2022 р. за газовий місяць лютий 2022 року на суму 44600,34 грн.; акт № 03-2022-2002000119 від 31.03.2022 р. за газовий місяць березень 2022 року на суму 2505071,74 грн.; акт № 05-2022-2002000119 від 31.05.2022 р. за газовий місяць травень 2022 року на суму 59711,59 грн.; акт № 08-2022-2002000119 від 31.08.2022 р. за газовий місяць серпень 2022 року на суму 1446,91 грн.; акт № 10-2022-2002000119 від 31.10.2022 р. за газовий місяць жовтень 2022 року на суму 82815,49 грн.; акт № 11-2022-2002000119 від 30.11.2022 р. за газовий місяць листопад 2022 року на суму 91735,07 грн.; акт № 01-2023-2002000119 від 31.01.2023 р. за газовий місяць січень 2023 року на суму 43279,65 грн. /а.с. 134-141 у т. 1/. Відповідно до п. 9.3 договору позивачем були направлені в інформаційній платформі відповідачу: рахунок № 01-2022-2002000119 від 31.01.2022 р. на суму 130819,10 грн., рахунок № 02-2022-2002000119 від 28.02.2022 р. на суму 44600,34 грн., рахунок № 03-2022-2002000119 від 31.03.2022 р. на суму 2505071,74 грн., рахунок № 05-2022-2002000119 від 31.05.2022 р. на суму 59711,59 грн., рахунок № 08-2022-2002000119 від 31.08.2022 р. на суму 1446,91 грн., рахунок № 10-2022-2002000119 від 31.10.2022 р. на суму 82815,49 грн., рахунок № 11-2022-2002000119 від 30.11.2022 р. на суму 91735,07 грн., рахунок № 01-2023-2002000119 від 31.01.2023 на суму 43279,65 грн. /а.с. 142-149 у т. 1/. Відправлення актів врегулювання щодобових небалансів та рахунків на оплату підтверджено Реєстром файлів відправлених з Інформаційної платформи, відповідно до якого направлено АТ "Хмельницькгаз": 12.02.2022 р. акт та рахунок за січень 2022 року; 13.03.2022 р. акт та рахунок за лютий 2022 року; 13.04.2022 р. акт та рахунок за березень 2022 року; 14.06.2022 р. акт та рахунок за травень 2022 року; 14.09.2022 р. акт та рахунок за серпень 2022 року; 14.11.2022 р. акт та рахунок за жовтень 2022 року; 13.12.2022 р. акт та рахунок за листопад 2022 року; 14.02.2022 р. акт та рахунок за січень 2023 року /а.с. 150 у т. 1/. Акти отримані та підписані відповідачем без зауважень. АТ "Хмельницькгаз" самостійно подано до НКРЕКП підписані уповноваженими посадовими особами та скріплені печаткою підприємства звіти, в яких відповідач у повному обсязі визнав обсяги переданого природного газу з газотранспортної системи та обсяги використаної потужності за січень, лютий, березень, травень, серпень, жовтень, листопад 2022 року та січень 2023 року /а.с. 164-173 у т. 1/. Натомість у строки, визначені у п.8.4. договору, відповідач не оплатив позивачеві 2959479,89 грн. вартості перевищення договірної потужності за січень, лютий, березень, травень, серпень, жовтень, листопад 2022 року та січень 2023 року. 28.06.2023 р. позивач звернувся до Господарського суду Хмельницької області з вимогою про стягнення 2959479,89 грн. заборгованості з урахуванням 506318,12 грн. інфляційних втрат, 89665,05 грн. 3 % річних та 626546,67 грн. пені, обрахованих за період прострочення з 01.01.2022 р. по 10.05.2023 р. Відповідач 24.07.2023 р. надав суду першої інстанції платіжні інструкції № 14325, № 14326, № 14327, № 14328, № 14329, № 14330, № 14331, № 14332, на підставі яких 12.07.2023 р. відповідач сплатив 2959479,89 грн. заборгованості за перевищення замовленої (договірної) потужності /а.с. 8-15 у т. 1/. Рішенням від 20.09.2023 р. Господарський суд Хмельницької області закрив провадження у справі № 924/706/23 в частині стягнення 2959479,89 грн. заборгованості за перевищення договірної потужності та частково задоволив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", зменшивши належну до стягнення пеню до 62654,66 грн. та відмовивши у стягненні 563892,01 грн. пені на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України. Отже, на умовах договору № 2002000119 від 04.02.2020 р. між сторонами виникли правовідносини з транспортування природного газу. Правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України визначає Кодекс газотранспортної системи. Згідно з п.5 р.1 гл.1 Кодексу ГТС розподіл потужності - частина договору транспортування, яка визначає порядок та умови надання і реалізації права на користування договірною потужністю, яке надається замовнику транспортування у визначеній точці входу або точці виходу, а розподілена (договірна) потужність - це частина технічної потужності газотранспортної системи, яка розподілена замовнику послуг транспортування згідно з договорами транспортування. Відповідно до п.15 розділу 1 гл. ІХ Кодексу ГТС величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу. Пунктом 2 розділу 3 гл. XV Кодексу ГТС встановлено, що оператор газотранспортної системи з метою уникнення можливості виникнення перевантажень вчиняє дії, зокрема, по стягненню із замовника послуг транспортування додаткової оплати за перевищення потужності відповідно до договору транспортування. Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов`язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України. За змістом норм ст.193 ГК України та частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Отже, доказами у справі підтверджено, що відповідач/замовник порушив строки оплати вартості перевищення договірної потужності, визначені умовами п.8.4. договору, - до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до звіту використання договірної потужності та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Заборгованість у сумі 2959479,89 грн. як вартість перевищення договірної потужності за січень, лютий, березень, травень, серпень, жовтень, листопад 2022 року та січень 2023 року сплачена відповідачем після порушення судом провадження у даній справі. Оскільки несвоєчасне виконання грошових зобов`язань має місце, суд першої інстанції на підставі ст.625 ЦК України задоволив позовні виимоги про стягнення 506318,12 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції за періоди прострочення грошових зобов`язань з січня 2022 року по березень 2022 року, травень 2022 року, серпень 2022 року, жовтень 2022 року листопад 2022 року та січень 2023 року та 89665,05 грн. 3% річних, обрахованих з 01.01.2022 р. по 10.05.2023 р. з урахуванням конкретних періодів виникнення заборгованості. Обґрунтовані розрахунки позивача /на а.с.54-55/ відповідач не оспорює. Позовна вимога про стягнення пені грунтується на умовах договору. Так, умовами п. 13.1 договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором; умовами п. 13.5 договору сторони визначили, що у разі порушення замовником строків оплати передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Такі умови договору відповідають нормам ст.ст.230-232 ГК України, ст.546,549,551 ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». Штрафними санкціями, в розумінні ст.230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Частинами 4 та 6 ст.231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за не виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняє шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Здійснивши перерахунок пені, нарахованої позивачем за період з 01.01.2022 р. по 10.05.2023 р. з урахуванням конкретних періодів виникнення заборгованості в межах шестимісячного строку /а.с.54/ (за допомогою системи "Законодавство"), судом встановлено, що заявлена до стягнення сума 626546,67 грн. є арифметично вірною та обґрунтованою відповідно до умов договору та актів наданих послуг. Належна до стягнення сума пені відповідно до оскаржуваного рішення зменшена судом до 62 654,66 грн. (10% від заявленої суми) на підставі ст. 233 ГК України ч. 3 ст. 551 ЦК України. У стягненні 563892,01 грн. пені відмовлено. Суд першої інстанції врахував фактичні обставини справи та з метою дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора та враховуючи важливість збереження господарської діяльності сторін, сплату боргу відповідачем, періоди прострочення, зважаючи на відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, у той час як негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім штрафних санкцій, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені. Колегія суддів, керуючись нормами ст.269 ГПК України, на підставі матеріалів справи встановила наступне. 24.07.2023 р. відповідчем подано до суду першої інстанції заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення 25959479,89 грн. заборгованості та зменшення пені, інфляційних втрат та 3% річних на 99,99%. У заяві про зменшення штрафних санкцій відповідача зазначав, що утворення та накопичення збитків у нього обумовлюється військовим станом, який як прямо, так і опосередковано вплинув на фінансові можливості АТ «Оператор газорозподільчої системи «Хмельницькгаз». Відповідач вказував, що АТ «Оператор газорозподільчої системи «Хмельницькгаз» є підприємством критичної інфраструктури, яке забезпечує енергетичну незалежність Хмельницької області, особливо в період початку опалювального сезону 2022-2023 років, і під час воєнного стану докладає усіх зусиль для збереження можливості забезпечувати роботу підприємства в нормальному режимі та продовжувати надавати послуги з розподілу природного газу споживачам усіх категорій, у тому числі для об`єктів Міністерства оборони України, госпіталів, захисних споруд та інших об`єктів. Також відповідач доводив, що скрутний фінансовий стан боржника сам по собі не є надзвичайною та невідворотною обставиною, що звільняє боржника від відповідальності, однак приймаючи до уваги воєнний стан в державі, належність підприємства до критичної інфраструктури і надання ним життєвоважливих послуг енергозабезпечення, необхідність безперебійного функціонування газорозподільчої системи, залучення потужностей підприємства на потреби Збройних сил України, тому просив про зменшення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат на 99,99 %. 01.08.2023 р. позивач подав суду заперечення проти заяви АТ "Хмельницькгаз" про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат. Заперечення стосувалися скрутного фінансового стану позивача, а саме станом на 02.05.2023 р. заборгованість замовників послуг за договорами транспортування природного газу з оплати обсягів негативних щодобових балансів перед позивачем складає 28775560455,88 грн., на підтвердження чого надані суду бухгалтерська довідка та звіт про фінансові результати за 2022 рік /а.с. 81-82 у т.1/. Також позивач пояснював про значні руйнування та пошкодження газотранспортної системи у зв`язку із повномасштабним вторгненням рф на територію держави Україна. Суд першої інстанції оцінки таким запереченням позивача та поданим доказам не надав, що безумовно є процесуальним порушенням, однак не є безумовною підставою для скасування судового рішення відповідно до норм ст. 277 ГПК України. Колегія суддів, оцінюючи доводи позивача, викладені в запереченні на клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та в апеляційній скарзі, зазначає наступне. Згідно ст. 233 ГК України ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 3 липня 2019 року у справі №917/791/18, від 29 вересня 2020 року в справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24 грудня 2020 року в справі №914/1888/19, від 26 січня 2021 року в справі №916/880/20, від 26 січня 2021 року в справі №916/880/20. Верховний Суд неодноразово вказував, що виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру для забезпечення дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року в справі №902/538/18. Конституційний Суд України в рішенні від 11 липня 2014 року №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18. У даному випадку колегія суддів відзначає, що факт проведення бойових дій та запровадження обмежень воєнного часу в Україні, як зазначають і позивач і відповідач, безумовно має негативний вплив на умови господарювання сторін, які розміщені в одному регіоні країни. Такі обставини в рівній мірі мають значення для обох сторін договору, тому оцінюються судом з урахуванням балансу інтересів як позивача, так і відповідача. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення суми пені, оскільки такі висновки відповідають конкретним обставинам справи, які мають істотне значення, та нормам ст.233 ГК України, ч. 3 статті 551 ЦК України. Так, колегія суддів керується нормами ч.1 ст.233 ГК України і враховує, що відповідач сплатив заборгованість у повному розмірі; крім пені за прострочення виконання грошових зобов`язань, позивачем нараховано і судом вирішено стягнути борг з урахуванням індексу інфляції та відсотки річних у загальній сумі 595983,17 грн. - таким чином задоволені вимоги позивача щодо відшкодування матеріальних втрат від знецінення коштів за весь час прострочення платежів, оскільки таке відшкодування є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Оцінюючи доводи відповідача про причини виникнення боргу, судом враховано, що відповідач не є кінцевим споживачем послуг з транспортування природного газу і на підставі ліцензії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП № 857 від 29.06.2017 р., здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території Хмельницької області. Про збитковий фінансовий стан відповідача і причини виникнення заборгованості свідчать звіт про фінансовий стан станом на 31.03.2023 р., який підтверджує наявність заборгованості у кінцевих споживачів перед відповідачем та довідку про те, що заборгованість населення перед відповідачем станом на 20.07.2023 р. становить 61596800,24 грн., і заборгованість теплопостачальних організацій перед відповідачем становить 7627930,11 грн., що очевидно впливає і на спроможність відповідача своєчасно виконувати розрахунки з кредиторами. Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 563892,01 грн. пені і також доводить про складний фінансовий стан, на підтвердження чого надав суду звіт про фінансові результати за 2022 рік та бухгалтерську довідку щодо стану дебіторської заборгованості за щодобові негативні небаланси, якими підтверджує наявність заборгованості перед позивачем у замовників послуг транспортування за оплати щодобових негативних небалансів у сумі 38775560455,88 грн. Натомість колегія суддів звертає увагу, що позивач пояснює про значні збитки, які загалом виникли в процесі господарювання у 2022 році та станом на 01.05.2023 р., тоді як невиконання відповідачем умов договору транспортування природного газу від 04.02.2020 р. № 2002000119 обумовлює лише певну міру відповідальності, але позивач конкретно не визначає факт і розмір збитків внаслідок такого прострочення відповідача. Колегія суддів зауважує, що правовий зміст інституту неустойки є стимулювання боржника до виконання основного зобов`язання, тоді як зобов`язання в даному випадку вже виконане 12.05.2023 р. При цьому неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника як неприбуткової юридичної особи, і не має стати джерелом невиправданих додаткових прибутків кредитора, конкретні збитки якого у спірних правовідносинах є недоведеними, про що зазначено вище (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 р. у справі № 924/570/19). З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги виконання зобов`язання відповідачем, майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем конкретних збитків в результаті дій відповідача з несвоєчасного виконання умов договору та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для реалізації права на зменшення розміру пені. Підсумовуючи викладене, за результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не встановив підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.09.2023 р. у справі № 924/706/23. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст. 129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.09.2023 р. у справі № 924/706/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України. Справу № 924/706/23 повернути Господарському суду Хмельницької області. Повний текст постанови складений 03.01.2024 р. Головуючий суддя Маціщук А.В. Суддя Василишин А.Р. Суддя Бучинська Г.Б.