Постанова 4850 № 428/3100/17

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2024 року справа №428/3100/17 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Блохін А.А. суддів Геращенко І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 квітня 2017 р. у справі №428/3100/17 (головуючий І інстанції Баронін Д.Б., повне рішення складено 21.04.2017 року в м. Сєвєродонецьку Луганської області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання відмови в призначенні пенсії за вислугу років протиправною та зобов`язання призначити пенсію за вислугу років, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років на підставі ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII неправомірними; визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 4921/2016 від 06.10.2016р. щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII та зобов`язання управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області прийняти рішення про призначення пенсії за вислугу років на підставі ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII з дня звернення, тобто з 30.09.2016 року, зарахувавши до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, повністю навчання у вищому навчальному закладі МВС України, пільгове обчислення роботи на посаді начальницького складу ОВС, а також у трикратному розмірі час проходження, як військовослужбовцем військової служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції в особливий період, а загалом визначити вислугу років, що дає право на пенсію згідно ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», на день звернення за призначенням пенсії, тобто на 30.09.2016, в 23 роки 1 місяць 12 днів, у тому числі стажу роботи на посадах прокурора в 23 роки 1 місяць і 12 днів. Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач вважає, що судом першої інстанції не надано оцінку положенням ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», якою передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію, зараховується не тільки час роботи на прокурорських посадах, зазначених у ст.. 15 Закону, а й військова служба, робота на посадах державних службовців та інше. Всупереч вимогам п. 6 ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» для призначення пенсії за вислугою років не враховано час навчання з 24.09.1993 до 13.08.1997, тобто 3 роки 10 міс. 18 днів у Луганському інституті внутрішніх справ, як військову службу. Відповідно до п. 4.1.6 постанови Верховної Ради України «Про затвердження Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України» від 16.12.1993 № 3720-ХП, яка діяла на час проходження служби на посаді оперуповноваженого Управління боротьби з організованою злочинністю, обчислюється з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби у вищезазначених підрозділах, що складає 2 роки. Також зазначив, що Кабінетом Міністрів України пільгові умови зарахування до вислуги років військової служби, як різновиду державної служби, визначено у п. 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ № 283 від 03.05.1994, станом на 19.11.2014, яким регламентується що до стажу роботи державної служби включається у трикратному розмірі час проходження військовослужбовцями військової служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції в особливий період. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 квітня 2017 року у справі № 428/3100/17 - скасовано. Адміністративний позов до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області - задоволено частково. Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 4921/2016 від 06.10.2016 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.09.2016 року про призначення пенсії за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру» із зарахуванням до вислуги років строку навчання у Луганському інституті внутрішніх справ МВС України з 24.09.1993 року по 12.07.1997 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 березня 2021 року постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі № 428/3100/17 скасовано, справу № 428/3100/17 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 6 липня 2021 року, залишив без змін постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 квітня 2017 року. Постановою Верховного Суду від 17 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до цього ж суду. Верховний Суд направляючи справу до апеляційного суду на новий розгляд, дійшов висновку, шо суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки пільговому обчисленню проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ. Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Як вбачається з записів трудової книжки позивача та довідки прокуратури Луганської області від 23.09.2016р. № 11/156 вих.-16, позивач працював в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, у тому числі: - з 21.06.2002р. по 23.03.2003р. слідчий прокуратури Лутугинського району Луганської області; - з 24.03.2003р. по 21.01.2004 р. прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та прикордонної охорони при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури Луганської області; - з 30.01.2004 р. по 18.05.2006 р. - прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та прикордонної охорони при проваджені оперативно-розшукової діяльності, дізнання та судового слідства управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури Луганської області; - з 19.05.2006 р. по 19.03.2007 р. заступник Луганського транспортного прокурора Луганської області; - з 20.03.2007 р. по 26.03.2007 р. - виконувач обов`язків заступника прокурора міста Сєвєродонецька Луганської області; - з 27.03.2007 р. по 17.03.2013 р. - заступник прокурора міста Сєвєродонецька Луганської області; - з 18.03.2013 р. по 01.12.2013 р. - заступник прокурора Новоайдарського району Луганської області; - з 02.12.2013 р. по 09.12.2013 р. - прокурор відділу правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Луганської області; - з 10.12.2013 р. по 01.09.2015 р. - заступник начальника відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області; - з 02.09.2015 р. по 17.02.2016 р. - заступник начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області; - з 18.02.2016 р.по 19.09.2016 р. - начальник відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області; - з 20.09.2016 р. по дату прийняття спірного рішення - начальник відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області. Станом на 23.09.2016 р. стаж роботи позивача на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури становить 14 років 03 місяці 03 дні. Позивач 30.09.2016 р. звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру». Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про відмову в призначенні пенсії № 4921/2016 від 06 жовтня 2016 року було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру», на підставі того, що на дату звернення позивача почав діяти Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу XII Прикінцеві положення цього Закону, який набрав чинності 15 липня 2015 року, визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05.11.1991. Таким чином, положення ст. 50-1 Закону №1789-XII, які визначили право на призначення пенсії працівникам прокуратури, втратили чинність з дня набрання чинності Законом № 1697-VII, а саме з 15 липня 2015 року. Право на пенсію може бути реалізовано на підставі тих норм, які діють на час звернення за призначенням пенсії. Згідно ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення в період з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року при наявності стажу роботи за вислугу років 22 роки 6 місяців, в тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців. Стаж роботи позивача на посадах прокурорів складає 13 років 06 місяців 01 днів з 24.03.2003р. по 23.09.2016р., що відповідає вимогам ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». Стаж роботи позивача за вислугу років складає 18 років 11 місяців 01 день, що не відповідає вимогам ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». Згідно змін, внесених з 01.04.2015 року Законом України № 213-VIII від 02.03.2015 року «з 1 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України». Тобто пенсії з 01 червня 2015 року та по теперішній час не призначаються. Із довідки прокуратури Луганської області № 11/156вих-16 від 23.09.2016, вислуга років позивача, що дає йому право на пенсію згідно із статтею 86 Закону України «Про прокуратуру», станом на 23.09.2016 складала 18 років 10 місяців 18 дні, або станом на 30.09.2016 - 18 років 11 місяців 01 день, як зазначено в оскаржуваному рішенні відповідача. Стаж роботи позивача на прокурорсько-слідчих посадах відповідно довідки складає 14 років 03 місяці 03 дні, або 13 років 06 місяці 01 день згідно рішення відповідача. Наведені обставини сторонами не оспорюються. Згідно із ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців. Відповідно до ч. 6, 8, 13 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів. Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров`я, у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв`язку із скороченням кількості прокурорів, у зв`язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії. Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України від 02 березня 2015 року №213-VIII, пунктом 5 Прикінцевих положень якого передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу»; «Про Національний банк України»; «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу»", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. На час прийняття та набрання чинності Законом № 213-VIII, а також на час вступу в дію пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII, тобто станом на 01 червня 2015 року, діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII, яким серед іншого регулювалося питання пенсійного та соціального забезпечення прокурорів (стаття 50-1). Згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. В абзаці 3 пункту 3.1 Конституційний Суд України вказав, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002). Згідно ст.ст. 22, 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII), є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при призначенні пенсії позивачу за вислугу років відповідач мав застосувати статтю 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII. Посилання відповідача у спірному рішенні на Закон України від 02 березня 2015 року № 213-VIII є необґрунтованим. На час звернення позивача до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії порядок призначення пенсій прокурорам було врегульовано Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII. Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців. Позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії у вересні 2016 року. Отже, станом на дату звернення позивача до Пенсійного фонду необхідними умовами для призначення йому пенсії за вислугу років були: а) стаж за вислугу років - 22 роки 6 місяців; б) стаж на посадах прокурорів - 12 років 6 місяців. Частиною 6 статті ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання. Відповідно частини 2, частини 3 статті 18 Закону України «Про міліції» від 20.12.1990 року №565-XII, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, особи, прийняті на службу до міліції, в тому числі слухачі й курсанти шкіл, які перебувають на військовому обліку, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України. Навчання у школах Міністерства внутрішніх справ України після здобуття середньої освіти прирівнюється до проходження військової служби. Згідно довідки Прокуратури Луганської області, позивач у період з 24.09.1993р. по 12.07.1997р. навчався в Луганському інституті внутрішніх справ України МВС України, який входить до переліку вищих навчальних закладів МВС України та відноситься до вищих закладів, що входять до єдиної системи освіти (Перелік вищих закладів, що входять до єдиної системи військової освіти, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 року № 1410). Оскільки військова служба (навчання) в училищах (інститутах) МВС України курсантів (слухачів) є строковою військовою службою і зараховується до стажу державної служби, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те, що до вислуги років підлягає зарахуванню в повному обсязі строк навчання у Луганському інституті внутрішніх справ МВС України з 24.09.1993р. по 12.07.1997р.. Частиною 6 статті ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою. Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 13.07.1997р. по 03.04.2000р. проходив службу в органах внутрішніх справ. Відповідно до послужного списку у зазначений час позивач проходив службу на посадах, слідчого та оперуповноваженого. Доказів того, що у вищезазначений час позивач проходив службу в органів внутрішніх справ на посадах начальницького складу матеріали справи не містять. Крім того, про цю обставину і не зазначає позивач. Враховуючи викладене, відповідно до приписів частиною 6 статті ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", відсутні правові підстави для зарахування періоду служби позивача в органах внутрішніх справ з 13.07.1997р. по 03.04.2000р. до вислуги років, яка дає право позивачу на пенсію . Щодо обчислення в трикратному розмірі стажу за період участі в антитерористичній операції, колегія суддів зазначає наступне. Кабінетом Міністрів України встановлені пільгові умови зарахування до вислуги років час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції пп. «а» п.3 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 р. «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», яким регламентується, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції. Пунктом 1 Постанови № 393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті ж статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі або службі в органах внутрішніх справ, Службі безпеки, Національній поліції, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі на посадах офіцерського та начальницького складу, в Службі судової охорони на посадах середнього і вищого складу. Наведені положення Постанови № 393 передбачають право на пільгове обчислення вислуги років, зокрема, для осіб, які працювали в органах прокуратури на відповідних посадах і перебували на військовій службі. З військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого 06.09.2014 року, вбачається, що позивач з 30.10.2014 року вибув у район виконання завдань за призначенням у зону проведення антитерористичної операції відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_3 від 24.10.2014р. № 9; 01.09.2015 року вибув з району виконання завдань за призначенням із зони проведення антитерористичної операції відповідно до наказу командиру по в/ч п/п НОМЕР_4 від 01.09.2015р. Згідно довідки військової частини НОМЕР_4 від 01.09.2015р. №351-вих.15 позивач в період з 30 жовтня 2014р. по 01 вересня 2015р. приймав безпосередню участь в проведенні Антитерористичної операції на території Луганської та Донецької області. У наведеній довідці також зазначено про те, що на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 р. «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» має право на зарахування до вислуги років для призначення пенсії із розрахунку один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого приймав участь в антитерористичній операції. Згідно довідки Прокуратури Луганської області від 23.09.2016р. №11/156вих-16 позивач у період з 06.06.2014р. по 01.09.2019р. увільнявся від виконання обов`язків заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області, у зв`язку з призивом на військову службу під час мобілізації на особливий період із збереженням посади та середнього заробітку. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що період участі позивача в антитерористичній операції з 30 жовтня 2014р. по 01 вересня 2015р. підлягає включенню до вислуги років для призначення пенсії із розрахунку один місяць служби за три місяці часу проходження служби. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем правомірно було прийнято рішення, яким відмовлено в призначенні пенсії, оскільки наявний у позивача стаж не є достатнім для призначення пенсії за вислугу років згідно із статтею 86 Закону України «Про прокуратуру», оскільки на дату звернення із заявою позивач не мав необхідних 22 роки 6 місяців. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін. Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 квітня 2017 р. у справі №428/3100/17 - залишити без задоволення. Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 квітня 2017 р. у справі №428/3100/17 - залишити без змін. Повний текст постанови складений 11 квітня 2024 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: А.А. Блохін Судді: І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв