Постанова Житомирський апеляційний суд № 283/2701/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №283/2701/23 Головуючий у 1-й інст. Саланда О.М. Категорія 70 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т.М., суддів Галацевич О.М., Талько О.Б., розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №283/2701/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 20 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Саланди О.М. в м. Малині, в с т а н о в и в : У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом мотивуючи його тим, що 27.06.2022 рішенням Малинського районного суду Житомирської області стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 10000,00 грн., але неменше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.03.2020 до досягнення дитиною повноліття. 24 жовтня 2022 року постановою Житомирського апеляційного суду змінено рішення суду першої інстанції від 27.06.2022 та зменшено розмір аліментів з 10000,00 грн до 2500,00 грн. Після прийняття судом апеляційної інстанції вищевказаної постанови у відповідача виникла заборгованість зі слати аліментів за період з 23.03.2020 по 28.12.2022, розмір якої становив 81774,18 грн. 06 лютого 2023 року рішенням Малинського районного суду Житомирської області у справі №283/706/21 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів відмовлено за безпідставністю вимог. 21 березня 2023 року постановою Житомирського апеляційного суду рішення суду першої інстанції від 06.02.2023 залишено без змін. Відмовляючи у задоволенні позовної заяви суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що на момент подання позову у діях відповідача відсутня вина (щодо обов`язку сплати аліментів), бо такий обов`язок розпочався з 25.10.2022, тобто після прийняття Житомирським апеляційним судом постанови у справі №283/655/22 від 24.10.2022. У відповідача обов`язок зі сплати аліментів виник після остаточного вирішення спору щодо стягнення аліментів в сумі 2500 грн. Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів станом на 16.10.2023 за боржником ОСОБА_2 по виконавчому провадженні №7053391 рахується заборгованість в сумі 81133,50 грн. На день подання позовної заяви розмір заборгованості по аліментах погашено не було, відповідач здійснює часткові сплати, які відповідно зараховуються за попередні місяці. Відтак, просила суд стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 60589,51 грн за період з листопада 2022 року по 06.11.2023. Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 20 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , у розмірі 60589,51 грн за період з листопада 2022 року по 06 листопада 2023 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1073,60 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що позивачем заявлено необґрунтовану суму заборгованості, зазначивши в її рахунок, заборгованість за листопад 2022 року, проте виконавчий лист було видано тільки 29.11.2022, а виконавче провадження відкрито лише 10.05.2023, а з листопада 2022 року по листопад 2023 року заборгованість по сплаті аліментів була відсутня. Заборгованість по сплаті аліментів виникла не з вини платника. Вказує, що позовну заяву було подано особою, у якої були відсутні повноваження для подачі позову. 01 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Малинського районного суду Житомирської області від 20.02.2024 залишити без змін. Зазначає, що відповідач був обізнаний з постановою Житомирського апеляційного суду від 24.10.2022 у справі №283/655/20, так як був учасником справи, однак аліменти розпочав сплачувати з лютого 2023 року. На день подання позовної заяви за відповідачем рахувалася заборгованість по аліментах, а тому вина ОСОБА_2 є доведеною. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 27.06.2022 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 10000,00 грн., але неменше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.03.2020 та до досягнення дитиною повноліття. Постановою Житомирського апеляційного суду від 24.10.2022 змінено рішення суду першої інстанції від 27.06.2022 та зменшено розмір аліментів з 10000,00 грн до 2500,00 грн. 29 листопада 2022 року Малинським районним судом Житомирської області видано ОСОБА_1 виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_2 06 лютого 2023 року рішенням Малинського районного суду Житомирської області у справі №283/706/21 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів відмовлено за безпідставністю вимог. Постановою Житомирського апеляційного суду від 21.03.2023 рішення Малинського районного суду Житомирської області від 06.02.2023 залишено без змін. 10 травня 2023 року старшим державним виконавцем Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70533911 за виконавчим листом №283/655/20 від 29.11.2022. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 16.10.2023 за ОСОБА_2 по виконавчому провадженні №7053391 рахується заборгованість в сумі 81133,50 грн. Предметом позову у даній справі є стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів за період з листопада 2022 року по 06.11.2023 у розмірі 60 589,51 грн. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відносини щодо обов`язків батьків з утримання своїх дітей регулюються положеннями СК України. Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів). У справі, що переглядається, вбачається, що відповідач свої зобов`язання по сплаті аліментів виконував неналежним чином. Згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, наданого державним виконавцем, його заборгованість за період з березня 2020 року по жовтень 2023 року становить 81 774,18 грн. Судом також встановлено, що заборгованість не погашена відповідачем на день ухвалення рішення. Статтею 196 СК України передбачена, зокрема, відповідальність за прострочення сплати аліментів. У частині 1 зазначеної статті зазначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Тобто, сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. У разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів. Таким чином, під час вирішення питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів боржником, судам необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дитини, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дитини, пов`язаних з її матеріальним забезпеченням. Частиною 1 статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Згідно з прецендентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»). Відсутність гарантії виконання судового рішення у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачені гарантії надані сторонам - справедливий, відкритий і швидкий розгляд. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Крім того, обов`язок надавати дитині допомогу (аліменти) батько несе не лише на підставі рішення суду, а й з факту народження дитини згідно з вимогами СК України. За такого колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для стягнення з відповідача пені, оскільки його вина як платника аліментів в утворенні заборгованості не спростована. Щодо розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, колегія суддів зазначає наступне. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць помножена на кількість днів заборгованості помножена на 1%. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені 1%. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 р. у справі №333/6020/16-ц. У справі № 333/6020/16-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі №6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі №6-2589цс15, від 03 лютого 2016 оку у справі №6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі №6-300цс16, вважаючи, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Крім того, аналогічно вирішено питання у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц (провадження №14-37цс18), проте помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за сплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення слати аліментів. Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян (держави), правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 13 ч.ч.1, 3 ЦПК України). Згідно позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 , вона просила про стягнення пені, нарахованої за платежі, які відповідач мав сплатити з листопада 2022 року по 06.11.2023, але прострочив оплату. Відтак, заборгованість по аліментах за цей період становить 30 000,00 грн (2 500,00 грн х 12 міс.). Згідно з розрахунком заборгованості по аліментах, складеним державним виконавцем Коростишівського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області, боржник ОСОБА_2 станом на 16 жовтня 2023 року має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 81 133,50 грн за період з березня 2020 року по жовтень 2023 року. Оскільки ОСОБА_1 визначила період заборгованості по аліментах з листопада 2022 року по 06.11.2023, а не з березня 2020 року по жовтень 2023 року, тому суд першої інстанції помилкового взяв саме цей розрахунок заборгованості по аліментах до уваги, при вирішенні питання щодо розміру неустойки (пені). За правилами ч. 1 ст. 196 СК України стягнення неустойки (пені) здійснюється у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Суд першої інстанції зазначених обставин в повній мірі не врахував і дійшов помилкового висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 . За наведених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, із зменшенням розміру неустойки (пені) стягнутої з ОСОБА_5 з 60 589,51 грн до 30 000,00 грн відповідно до положень ст. 376 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги про те, що позовна заява подана представником позивача адвокатом Реус С.Д., у якого були відсутні будь-які повноваження для подачі позову є безпідставними, оскільки позовна заява підписана позивачкою ОСОБА_1 , а неї представником - адвокатом Реус С.Д. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 20 лютого 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені за прострочення сплати аліментів зменшити з 60 589,51 грн до 30 000,00 грн. В решті рішення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених частиною третьою статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді