Постанова Житомирський апеляційний суд № 286/721/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №286/721/23 Головуючий у 1-й інст. Білоусенко І. В. Категорія 70 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М. розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №286/721/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 21 серпня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Білоусенка І.В. встановив: В лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути із ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 30648,27 грн. Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що відповідач є батьком їх спільної дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої згідно рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 06.05.2019 року зобов`язаний сплачувати аліменти в розмірі частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше встановлених законодавством розмірів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11.04.2019 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачем обов`язки по утриманню дитини належним чином не виконуються, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 101028,32 грн. за період з 22 серпня 2020 року по 31 січня 2023 року, що є підставою для нарахування неустойки (пені), яка відповідно до наданого розрахунку складає 30648,27 грн. Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 21 серпня 2023 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несплату аліментів розмірі 30648,27 грн. та стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував його заяви та доданих до неї документів про те, що заборгованість по сплаті аліментів виникла не з його вини, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення. Зазначає, що судовим наказом Овруцького районного суду Житомирської області по справі №286/1190/19 з нього на користь позивача було стягнуто аліменти, починаючи з 11 квітня 2019 року до 05 листопада 2028 року. Даний судовий наказ ОСОБА_1 передала до Овруцького РВ ДВС на примусове виконання, на підставі якого було відкрито виконавче провадження №62208110. Оскільки сторони почали разом проживати, позивач подала до Овруцького РВ ДВС заяву про відмову від аліментів, у зв`язку з чим судовий наказ їй було повернуто, а виконавче провадження закрито. Зазначає, що державним виконавцем у виконавчому провадженні №70457212 від 05.12.2022 неправомірно проведено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів та нараховано суму заборгованості у розмірі 101028,82 грн. на підставі повторно поданого позивачем виконавчого листа. Так, відповідач проживав разом позивачем, яка відмовилась від стягнення аліментів і тому за період із серпня 2020 року по грудень 2022 року заборгованість не мала нараховуватися через те, що відповідач свої обов`язки по вихованню та матеріальному забезпеченню дитини виконував добросовісно. У даному випадку відсутній факт ухилення відповідача від утримання дитини, а позивач сама відмовилась від стягнення аліментів. Вважає, що в даному випадку відсутня підстава для стягнення пені (неустойки), згідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України у п.22 постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. Позивач скористалася своїм правом та подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти вимог відповідача, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Овруцького районного суду від 21.08.2023 року залишити без змін. Зазначає, що із 03 грудня 2007 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час проживає з нею. Вказує, що у зв`язку з негативною поведінкою останнього, неодноразово подавала позови про розірвання шлюбу, які були залишені без розгляду, тому що намагалася зберегти сім`ю. Однак, рішенням Овруцького районного суду Житомирської області по справі №286/3150/22 шлюб було розірвано. Оскільки відповідач за весь час спільного життя матеріально сім`ю не утримував, вчиняв домашнє насильство, кошти витрачав на власні потреби, в 2019 році позивач змушена була подати позов про стягнення аліментів. 18 червня 2020 року позивач подала заяву про припинення стягнення аліментів, а 07 листопада 2022 року повторно подала судовий наказ на виконання. Зазначає, що відповідно до акту обстеження сім`ї від 31.05.2023 року, складеного службою у справах дітей Овруцької міської ради, батько не приймає участі у вихованні ОСОБА_4 , аліментів не сплачує, доньку утримує позивач, останній раз батько спілкувався з дитиною рік тому, а 26.11.2022 року в стані алкогольного сп`яніння учинив психологічне насильство у сім`ї, після чого позивач проходила лікування в неврологічному відділенні. Скарга на дії державного виконавця щодо нарахування заборгованості по аліментах розглянута 10.08.2023 року та залишена судом без розгляду. Вважає, що відповідач навмисно ухиляється від сплати аліментів, заборгованість виникла з його вини та жодними доказами не спростована, а тому згідно ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.3). Судовим наказом від 06 травня 2019 року, виданим Овруцьким районним судом Житомирської області, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше і не більше встановлених законодавством розмірів для дитини відповідного віку, починаючи з 11.04.2019 і до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до досягнення ОСОБА_3 повноліття (а.с.4). Згідно з розрахунком Овруцького ДВС у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), сума заборгованості по сплаті аліментів станом на 01.02.2023 року становить 101028,32 грн. (а.с.5). Розмір пені від суми несплачених аліментів ОСОБА_2 за період з 22.08.2020 року по 31.01.2023 року згідно розрахунку становить 30648,27 грн. (а.с.6). 18 червня 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про відмову від аліментів (а.с.18). 21 серпня 2020 року старшим державним виконавцем Овруцького ДВС у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №62208110 (а.с.17). Постановою від 05 грудня 2022 року відкрито виконавче провадження №70457212 (а.с.21). 10.02.2023 року заступником начальника Овруцького ДВС у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про розшук майна боржника у виконавчому провадженні №70457212 (а.с.7). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконує рішення суду по стягненню аліментів, що стверджується постановою про розшук майна боржника, винесеною заступником начальника Овруцького відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та доданими розрахунками, у зв`язку з чим на день розгляду справи утворилась заборгованість в розмірі 101028,32 грн., а тому відповідач з урахуванням положень ст.196 СК України має нести відповідальність за прострочення сплати аліментів у вигляді пені (неустойки). При цьому суд, обраховуючи розмір пені виходив з того, що її розмір вираховується за формулою, за якою за кожен день заборгованості платник аліментів має сплачувати 1% заборгованості за такий місяць. Відповідно, кожен місяць, в якому виникла заборгованість, має окрему величину, що встановлюється множенням заборгованості на кількість днів у такому місяці, незалежно від того чи сплатив він аліменти за цей місяць в подальшому чи ні. Такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного. Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. У статті 196 СК України визначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць із дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів підлягають до задоволення в розмірі 100% заборгованості за аліментами, виходячи з наступного. Положеннями ч.1 ст.196 СК України встановлена відповідальність особи за несплату аліментів, яка була законодавцем визначена у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Зазначена норма врегульовує обмеження розміру пені, яка встановлюється як рішенням суду, так і домовленістю між батьками. В той же час, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 року, який набрав чинності з 08.07.2017 р., у вказану норму законодавцем внесені зміни, якими максимальний розмір такої пені обмежено, а саме зазначено, що така пеня не може перевищувати 100% заборгованості за аліментами. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Тобто, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про те, що відповідач спільно проживав з позивачем, утримував дітей, сплачував кошти добровільно з огляду на встановлені судами обставини відкриття виконавчих проваджень №62208110 та №70457212, винесення постанови від 10.02.2023 року про розшук майна боржника. При цьому про обов`язок ОСОБА_2 зі щомісячної сплати аліментів, встановлений судовим наказом Овруцького районного суду Житомирської області від 06 травня 2019 року, відповідач був достеменно обізнаний. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач належно виконував обов`язок з утримання дитини, колегія суддів не приймає як такі, що суперечать установленим судами обставинам справи та відомостям, викладеним позивачем у поданих до суду процесуальних документах, зокрема, позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу. Крім того, належних та допустимих доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання та виникнення заборгованості зі сплати аліментів не з його вини, ОСОБА_2 суду не надав. За таких обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність передбачених частиною першою статті 196 СК України підстав для стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів у розмірі, яка не перевищує розміру заборгованості за аліментами. Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено. Враховуючи викладене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 21 серпня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 08 грудня 2023 року. Головуючий Судді