Постанова КАС ВС № 520/986/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 березня 2024 року м. Київ справа №520/986/22 адміністративне провадження № К/990/14548/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів: Стрелець Т.Г., Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №520/986/22 за позовом Акціонерного товариства «Мегабанк» до Національного банку України про визнання протиправними та скасування рішень за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року (постановлену у складі головуючого судді Кононенко З.О., суддів Калиновського В.А., Мінаєвої О.М.), У С Т А Н О В И В :

1. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року задоволено позов Акціонерного товариства «Мегабанк» до Національного банку України про визнання протиправним та скасування Рішення Національного банку України - «Письмова вимога» від 30 грудня 2021 року за вих. № 28-0011/125162/БТ; визнання протиправним та скасування Рішення Національного банку України «Про результати інспекційної перевірки» за вих. № 28-0011/125055/БТ від 30 грудня 2021 року з додатком - «Звіт про інспекційну перевірку Акціонерного товариства «Мегабанк»».

2. Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 9 січня 2023 року подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволені позову.

3. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за поданою апеляційною скаргою.

4. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року апеляційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб була залишена без руху через пропуск строку на звернення з апеляційною скаргою та наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії вказаної ухвали шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку та обґрунтованих підстав для його поновлення. 7 березня 2023 року до Другого апеляційного адміністративного суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому скаржник просив визнати поважними причини пропуску та поновити строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року. Однак судом апеляційної інстанції причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнані неповажними, оскільки скаржником не було наведено нових причин для поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку.

5. З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки вимоги ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року не були виконані у повному обсязі, недоліки апеляційної скарги не усунуто, то у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

7. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 299 КАС України, у зв`язку із чим дійшов помилкових висновків про ненаведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі № 520/986/22

8. Скаржник вказує, що такі висновки суду апеляційної інстанції суперечать правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20, де Суд вказав, що пропуск строку на апеляційне оскарження не є співмірним з таким наслідком, як відмова у відкритті апеляційного провадження, зокрема, у випадку, якщо невчасне звернення відповідача з апеляційною скаргою зумовлене неналежним врученням відповідачу вказаного судового рішення судом першої інстанції.

9. Крім того, скаржник також вказує на необхідності врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 8 червня 2022 року у справі № 120/4999/20-а про те, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

10. Також Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звертає увагу на запроваджений на території України воєнний стан, а також те, що Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 вказав, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

11. Касаційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшла до Суду 24 квітня 2023 року.

12. Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2023 року відкрито касаційне провадження на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі №520/986/22, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

13. Суддя-доповідач ухвалою від 25 березня 2024 року справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 26 березня 2024 року.

14. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було. Позиція інших учасників справи

15. Від учасників справи відзиву на касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження відповідачем отримано 11 травня 2023 року, а позивачем - 15 травня 2023 року ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка висновків суду апеляційної інстанції та доводів учасників справи

16. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

17. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

18. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

19. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на таке.

20. Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та обов`язковість судового рішення.

21. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).

22. Переглядаючи рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку, колегія суддів вважає за необхідне врахувати підхід Верховного Суду щодо вирішення правових питань, пов`язаних із відкриттям апеляційного провадження.

23. Так, у справі №1718/2-а-834/11 (постанова від 5 січня 2021 року) суд касаційної інстанції зазначив, що Конституція України як закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012). На цій підставі Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного перегляду справи. При цьому право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Цей принцип полягає у тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень. Тому необґрунтована відмова у відкритті апеляційного провадження суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого доступу до правосуддя та права на апеляційний перегляд судового рішення.

24. Аналогічна правова позиція була застосована Верховним Судом у постановах від 10 лютого 2022 року у справі № 560/11791/21, від 25 травня 2022 року у справі № 380/8038/21, від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а, від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21, від 23 жовтня 2023 року у справі № 480/3867/22 та від 13 березня 2024 року у справі № 420/9728/23.

25. Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з пропуском строку її подання та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення вказаних у ній недоліків.

26. У подальшому, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вищевказаною апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що скаржником не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року.

27. З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів Верховного Суду погоджується та вважає за необхідне вказати таке.

28. Згідно зі статтею 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

29. Правові висновки Верховного Суду стосовно застосування вищезазначеної норми процесуального закону сформовані, зокрема, в постановах від 11 квітня 2018 року у справі №740/1818/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/1719/15, від 11 грудня 2018 року у справі №539/4097/13-а, від 20 грудня 2018 року у справі № 591/5117/16-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 351/1340/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 0440/6033/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 804/332/16, від 20 серпня 2020 року у справі № 804/332/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а(2-а/191/7/17), від 25 травня 2022 року у справі № 380/8038/21, від 16 червня 2023 року у справі № 520/986/22, від 29 червня 2023 року у справі № 400/3687/20 та від 13 березня 2024 року у справі № 420/9728/23.

30. Відповідно до частин першої-другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

31. Правові висновки Верховного Суду стосовно застосування вищезазначених норм процесуального закону сформовані, зокрема, у постановах від 13 червня 2019 року у справі №200/15533/17(2-а/200/1165/17), від 20 серпня 2020 року у справі № 160/9265/18, від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21 та від 13 березня 2024 року у справі № 420/9728/23.

32. Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України.

33. Частинами другою, третьою статті 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

34. Зі змісту наведених норм процесуального права вбачається, що строк, визначений частиною першою статті 295 КАС України, є процесуальним строком встановленим законом, який суд може поновити якщо визнає причини його пропуску поважними, проте не може його встановлювати.

35. Зазначені висновки відповідають позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 17 червня 2021 року у справі №570/4516/19, від 16 червня 2023 року у справі № 520/986/22, від 05 жовтня 2023 року у справі № 400/11755/21 та від 23 жовтня 2023 року у справі № 280/6435/22.

36. Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

37. За правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

38. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

39. Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного процесуальним законом строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

40. При цьому колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

41. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

42. З огляду на викладене, особа, яка подала апеляційну скаргу, з пропуском строку, передбаченого статтею 295 КАС України, мала навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску нею строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

43. Як було зазначено вище, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з пропуском строку її подання та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення вказаних у ній недоліків.

44. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення копію вищевказаної ухвали скаржник отримав поштою 27 лютого 2023 року, що підтверджується матеріалами справи.

45. На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником подано до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване тими самими підстави пропуску строку апеляційного оскарження, яким судом апеляційної інстанції вже було надано оцінку в ухвалі Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року, зокрема доводам скаржника, що останній дізнався про існування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі № 520/986/22 - 8 грудня 2022 року, після того, як Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як учасник справи № 640/12723/22, отримав повний текст рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у вказані справі.

46. Водночас, як обґрунтовано зазначено судом апеляційної інстанції, скаржником не наведено жодного доводу на спростування того, що про існування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі № 520/986/22 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб дізнався під час ознайомлення з позовом у справі № 640/12723/22, де позивач ОСОБА_1 , ще при зверненні до суду з позовом, вказував на те, «що 22 лютого 2022 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/986/22 визнано протиправними та скасовано рішення відповідача - Письмову вимогу, вих. № 28-0011/125162/БТ та Рішення «Про результати інспекційної перевірки» від 30 грудня 2021 року разом з додатком - «Звіт про інспекційну перевірку Акціонерного товариства «Мегабанк»».

47. Більше того, з ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 вересня 2022 року у справі № 640/12723/22 встановлено, що Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як третій особі, пропонувалось у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії позовної заяви подати до Окружного адміністративного суду міста Києва пояснення щодо позовної заяви та докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи.

48. Також, скаржником жодним чином не було спростовано того факту, що представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Музичук Л.В. був обізнаний про існування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі №520/986/22 та предмет спірних правовідносин ще 10 листопада 2022 року, оскільки був присутній в судовому засіданні у справі № 640/12723/22, де учасниками справи висвітлювались доводи та обґрунтування зокрема і щодо існування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі №520/986/22.

49. Отже, доводи скаржника стосовно того, що строк на апеляційне оскарження має обраховуватися з 8 грудня 2022 року, коли Фонд гарантування вкладів фізичних осіб отримав копію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/12723/22, є необґрунтованими та не свідчать про поважність причин пропуску строку на звернення до апеляційного суду.

50. Таким чином, скаржником на підтвердження своїх доводів не надано належних доказів поважності причин такого пропуску.

51. Колегія суддів не приймає посилання скаржника на висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20, де Суд вказав, що пропуск строку на апеляційне оскарження не є співмірним з таким наслідком, як відмова у відкритті апеляційного провадження, зокрема, у випадку, якщо невчасне звернення відповідача з апеляційною скаргою зумовлене неналежним врученням відповідачу вказаного судового рішення судом першої інстанції.

52. Суд зазначає, що причини пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження не зумовлені (та і не обґрунтовувалися при поданні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження) неналежним врученням йому судом першої інстанції судового рішення. При цьому скаржник не брав участі у розгляді справи у суді першої інстанції та вказаний суд не мав процесуальних обов`язків щодо направлення рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі №520/986/22 скаржнику.

53. Крім того, з приводу доводів скаржника щодо необхідності врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 8 червня 2022 року у справі № 120/4999/20-а, про те, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, то колегія суддів вказує на таке.

54. Скаржником не наведено жодних обґрунтованих доводів того, що пропуск строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі №520/986/22 обумовлено неналежним виконанням судами попередніх інстанцій процесуальних обов`язків. Скаржником не доказано, що судом апеляційної інстанції при постановлені ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху та ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження будь-яким чином протиправно обмежено доступ до суду. Законні вимоги судів попередніх інстанцій, обумовлені вимогами процесуального закону та належним чином мотивовані, жодним чином не можуть вважатися протиправним позбавленням права доступу до суду, яке гарантовано Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

55. Суд також не приймає посилання на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, де Суд вказав, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки скаржником не наведено жодних мотивів та не подано доказів на підтвердження того, що у результаті збройної агресії рф проти України, він не міг скористатися своїми процесуальними правами, зокрема щодо подачі апеляційної скарги у справі №520/986/22. Одне лише посилання на введення в Україні воєнного стану не може бути підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку.

56. Також, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

57. Отже, в даному випадку, колегія суддів не знаходить підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

58. Частиною першою, другою статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

59. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.

60. Зазначений підхід щодо застосування положень статті 44 КАС України відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21, від 14 лютого 2023 року у справі №240/462/22, від 20 квітня 2023 року у справі №440/7433/21 та від 07 грудня 2023 року у справі № 520/21983/21.

61. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

62. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

63. Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після завершення відповідних строків, за загальним правилом, відносини стають стабільними, а судові рішення обов`язковими для виконання.

64. Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17, від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18, від 17 червня 2021 року у справі №570/4516/19, від 23 жовтня 2023 року у справі № 280/6435/22, від 24 січня 2024 року у справі № 2040/7854/18 та від 14 березня 2024 року у справі № 280/9531/21.

65. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

66. Правові висновки Верховного Суду стосовно застосування зазначеної норми процесуального закону сформовані, зокрема, у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 591/6152/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 826/23/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 274/2217/17, від 13 червня 2019 року у справі № 200/15533/17(2-а/200/1165/17) та від 25 травня 2022 року у справі № 380/8038/21, від 12 грудня 2023 року у справі № 280/136/23 та від 13 березня 2024 року у справі № 420/9728/23.

67. З огляду на невиконання скаржником вимог ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, а доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують.

68. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме, статті 299 КАС України, та неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, під час вирішення питання стосовно відкриття апеляційного провадження, не знайшли свого підтвердження.

69. Суд також враховує, що поновлення судом апеляційної інстанції строку на оскарження рішення суду першої інстанції після набрання ним відповідно до статті 255 КАС України законної сили не повною мірою відповідало б принципу правової визначеності для позивача у цій справі як суб`єкта приватного права.

70. Позиція Верховного Суду щодо застосування сформованого, головним чином, Європейським судом з прав людини одного із фундаментальних аспектів верховенства права - принципу правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata (принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили), сформована, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 825/1273/17, від 6 лютого 2018 року у справі № 290/542/17, від 17 вересня 2020 року у справі № 640/12324/19, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20, від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21 та від 14 березня 2023 року у справі № 160/26351/21.

71. Колегія суддів також зазначає, що правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права. У питаннях визначення строків одразу закладена певна суперечність між інтересами однієї сторони, яка наполягає на безумовному застосуванні процесуальних строків, та інтересами іншої сторони, яка вважає, що строк варто поновити; умовний конфлікт між принципом правової визначеності та принципом права на судовий захист, обидва з яких є елементами принципу верховенства права.

72. Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

73. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

74. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

75. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення. Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді: Т.Г. Стрелець В.М. Шарапа