Окрема ухвала КАС ВС № 480/3867/22

ОКРЕМА УХВАЛА 23 жовтня 2023 року м. Київ справа №480/3867/22 адміністративне провадження №К/990/20696/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стрелець Т.Г. та Чиркіна С.М., розглядаючи у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №480/3867/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи - ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року, У С Т А Н О В И В: Рішенням Сумського окружного адміністративного суду, яке ухвалено 19 вересня 2022 року (оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 21 вересня 2022 року) задоволено позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_2, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, в зв`язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17 лютого 2022 року № 28, зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням III групи інвалідності ОСОБА_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, з урахування проведених виплат. Не погодившись із прийнятим рішенням, Міністерство оборони України (далі - відповідач, скаржник) 14 листопада 2022 року подало апеляційну скаргу. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року зазначена апеляційна скарга залишена без руху, у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та несплатою судового збору і надано десятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання копії ухвали, шляхом надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та сплати судового збору. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2023 року клопотання Міністерства оборони України задоволено. Продовжено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року на 10 календарних днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року у справі № 480/3867/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_2, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, 02 червня 2023 року Міністерство оборони України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року. Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року з підстав, передбачених абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України . Під час розгляду справи у касаційному порядку Судом було встановлено, що скаржник - суб`єкт владних повноважень звернувся з апеляційною скаргою після спливу тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; про розгляд справи відповідачу було відомо. Так, копію рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року отримано відповідачем 20 вересня 2022 року о 15:04. Вказане підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача, що знаходиться у матеріалах справи. Таким чином, останнім днем звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції було 20 жовтня 2022 року. Однак, з апеляційною скаргою відповідач звернувся 15 листопада 2022 року, згідно відтиску штемпеля реєстрації вхідної кореспонденції Другим апеляційним адміністративним судом. Згідно із пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Відповідно до статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. При цьому колегія суддів вказує на особливості втілення принципу неприпустимості зловживання процесуальним правами в адміністративному судочинстві. Так, згідно з частиною четвертою статті 45 КАС України суд зобов`язаний вживати заходів щодо запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. У цьому контексті слід врахувати Рекомендацію R(84)5 Комітету міністрів державам-членам (КМРЄ) щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення судової системи від 28 лютого 1984 року (Рекомендація R(84)5), та Рекомендацію R(95)5 Комітету міністрів державам-членам (КМРЄ) щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних або комерційних справах від 7 лютого 1995 року (Рекомендація R(95)5). Зокрема, у Рекомендації R(84)5 констатується, що деякі норми судочинства, прийняті державами-членами, можуть стати перешкодою ефективного здійснення правосуддя, оскільки ними можуть іноді зловживати або маніпулювати для затягування судового розгляду; потрібно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш швидких форм судочинства та захистити їх від зловживань або затримок, зокрема, наділивши суд повноваженнями вести судочинство більш ефективно. У зазначеному документі визначено такі принципи судочинства, спрямовані на вдосконалення судової системи: 1) судочинство зазвичай має складатися не більше ніж із двох судових засідань; суд повинен уживати заходів щодо того, щоб усі дії, необхідні для проведення другого засідання, застосовувалися своєчасно, не допускаючи затримки; 2) стосовно будь-якої сторони повинні застосовуватися санкції, якщо вона, отримавши судове повідомлення, не вчинить процесуальних дій у строки, встановлені законом або судом; 3) коли сторона подає явно необґрунтований позов, суд повинен мати повноваження приймати рішення у справі на основі спрощеної процедури і, якщо це необхідно, накладати на цю сторону штраф або виносити рішення про відшкодування збитків іншій стороні; 4) коли сторона під час судового розгляду поводиться недобросовісно та явно порушує процедуру з очевидною метою затягнути розгляд справи, суд повинен мати повноваження або негайно прийняти рішення по суті, або застосувати такі санкції, як, наприклад, накласти штраф, зобов`язати відшкодувати збитки або позбавити права на процесуальні дії; в особливих випадках суд повинен стягувати з адвоката судові витрати. У статті 4 Рекомендації(95)5 визначено заходи щодо запобігання будь-яким зловживанням системою оскарження. Зокрема зазначається, що для запобігання будь-яким зловживанням системою або процедурою оскарження державам слід передбачити можливість прийняття деяких або всіх таких заходів: вимагати від осіб, які подають скаргу на ранньому етапі, зазначення розумних підстав для своїх скарг; дозволити суду другої інстанції відхиляти відповідно до спрощеної процедури (наприклад, без інформування про це іншої сторони) будь-які скарги, що видаються йому явно необґрунтованими, нерозумними або поданими з наміром дошкулити; у цих випадках суд також може впливати на особу за допомогою таких санкцій, як накладення штрафу; коли вимушені затримки виникають із вини однієї зі сторін, вимагати від цієї сторони покриття додаткових витрат, зумовлених затримкою. Колегія суддів наголошує на тому, що загалом зловживання процесуальними правами в судовому процесі підриває не лише засади здійснення правосуддя, але і шкодить статусу України як правової держави. З огляду на вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що у разі виявлення зловживання процесуальними правами суд зобов`язаний ужити заходів, спрямованих на попередження та/або протидію такому зловживанню, що зумовлено необхідністю: а) захисту процесуальних прав інших сторін, зокрема, щодо розгляду та вирішення справ у «розумні строки»; б) гарантувати дотримання всіма учасниками справи обов`язку виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; в) захисту довіри до суду, професійності та авторитету суддів; г) своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи, вирішення справи, а також винесення рішення за умови правильного застосування норм матеріального права, дотримання норм процесуального права; ґ) гарантувати виконання учасниками судового процесу всіх процесуальних обов`язків, визначених законом або судом, водночас учасники справи також повинні мати активну позицію щодо інформування суду про виявлені випадки зловживання процесуальними правами іншими учасниками з викладенням відповідних доводів і наданням доказів Зокрема, відповідно до пункту 1 частини другої статті 45 КАС України до проявів зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві належить подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, подання клопотання для вирішення питання, яке вже вирішено судом, заявлено безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи. У частині другій статті 45 КАС України наведений перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, який, однак, не є вичерпним, оскільки суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесено на розсуд суду, що розглядає справу. Колегія суддів враховує, що суспільна небезпека зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві полягає у тому, що дії (бездіяльність), які становлять зміст такого зловживання правом, спричиняють настання негативних наслідків, що можуть проявлятися для учасників справи у недосягненні судом завдань адміністративного судочинства, визначених у частині першій статті 2 КАС України, та для суду та усієї судової системи - у зниженні рівня довіри до судової гілки влади, у поставленні під сумнів професійності та авторитету суддів. Крім того, зловживання процесуальними правами у формі подання безпідставних апеляційних та касаційних скарг має безпосередній вплив на збільшення бюджетних витрат на судову систему, а також суб?єктів владних повноважень, які зловживають процесуальними правами. У цій справі суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки скаржником не усунуто недоліків апеляційної скарги в частині подання клопотання про поновлення строку. Суд виходив з того, що відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги та, відповідно, не навів жодних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року. З вищевказаними висновками суду апеляційної інстанції погодився і Верховний Суду під час розгляду касаційної скарги Міністерства оборони України на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року. Колегія суддів наголошує, що основне призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це насамперед, у межах касаційного провадження конкретної справи сформувати обґрунтовану правову позицію щодо застосування надалі всіма судами певної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права і таким чином, спрямувати судову практику в єдине та узгоджене правозастосування (вказати напрям, у якому у майбутньому слід здійснювати вибір та застосування правової норми). Проте, Міністерством оборони України грубо порушено свої процесуальні обов`язки щодо виконання процесуальних дій у встановлені законом або судом строки, що призвело до безпідставного затягування розгляду справи та у подальшому - постановлені ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із пропуском строку на апеляційне оскарження. Крім того, оскарження рішення суду першої інстанції, ухваленого на користь фізичної особи, після набрання цим рішенням законної сили, ставить під сумнів для такої особи дієвість в Україні таких складових верховенства права як обов`язковість виконання судового рішення, а також принципи правової визначеності та легітимних очікувань. Згідно зі статтею 358 КАС України суд касаційної інстанції у випадках і порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. Частинами першою, четвертою та п`ятою статті 249 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд установлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Вирішення питання щодо наявності правових підстав для постановлення окремої ухвали здійснюється виключно з ініціативи суду, хоч повідомлена сторонами інформація (заявлене клопотання) може бути прийнята до уваги. Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 9901/144/21. Аналіз положень статті 249 КАС України дає підстави для висновку, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені судом саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом суду. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 7 лютого 2019 року у справі № 800/500/16 та в ухвалі від 18 березня 2019 року у справі № 200/4900/17. Таким чином, оскільки виявлені судом порушення під час оскарження у апеляційному порядку рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року та у подальшому в касаційному порядку ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року є непоодинокими, то колегія суддів вважає за необхідне постановити окрему ухвалу та направити її на адресу Міністерства оборони України для вжиття відповідних заходів реагування для усунення причин та умов, що сприяли встановленим порушенням. Аналогічний підхід щодо застосування статті 249 КАС України у разі зловживання процесуальними правами суб`єктом владних повноважень застосований в Окремій ухвалі від 23 вересня 2020 року у справі № 809/295/17, від 13 вересня 2022 року у справі № 320/1167/21 та від 23 червня 2023 року у справі №440/7433/21, від 04 липня 2023 року у справі №620/4707/22. Керуючись статями 3, 243, 249, 358 КАС України, Суд УХВАЛИВ:

1. Довести до відома Міністерства оборони України про встановлені факти зловживання процесуальними правами, а також про необхідність вжиття невідкладних заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленим порушенням.

2. Про вжиті заходи повідомити Верховний Суд не пізніше одного місяця з моменту отримання окремої ухвали.

3. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді: Т.Г. Стрелець С.М. Чиркін