LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Третій апеляційний адміністративний суд160/14694/23

від 22.12.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 р. в адміністративній справі №160/14694/23, - залишити без задоволення.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 160/14694/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач), суддів: Білак С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 року в адміністративній справі №160/14694/23 (головуючий суддя першої інстанції Єфанова О.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , згідно якої просив: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачеві грошового забезпечення з 04.11.2020 року по 31.12.2020 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 04.11.2020 року по 31.12.2020 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44; - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачеві грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 дійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44; - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачеві грошового забезпечення з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення позивачеві з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44; - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачеві грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 09.05.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року. - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 01.01.2023 року по 09.05.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18, якою скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", у зв`язку з чим з 29.01.2020 року виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Позивач вважає, що йому було протиправно відмовлено у наданні нової довідки, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Військовою частиною НОМЕР_1 на рішення суду подано апеляційну скаргу, в обґрунтування якої відповідач зазначив, що пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ, який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 постанови № 704 (у редакції до внесення змін пунктом 6 постанови № 103), а також вищою за роз`яснення, викладені у додатках 1, 12, 13, 14 постанови № 704, - не вбачається правових підстав для обчислення розміру посадового окладу позивача та його окладу за військовим званням із застосуванням такої складової формули, як величина мінімальної заробітної плати. Відповідач вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду та прийняття постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом встановлено, та це підтверджується доказами по справі, що 15.05.2023 року позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо надання: - довідки про розміри основних, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з 01.12.2015 року по 09.05.2023 року; - копії карток особового рахунку про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 01.12.2015 року по 09.05.2023 року; - довідки про розмір виплати індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 року по 02.10.2018 року із вказанням застосованих базових місяців; - довідки (підтвердження) про те, що за період проходження військової служби отримував / не отримував додаткову відпустку як учасник бойових дій за 2016 - 2018 роки; - довідки про вартість речового майна, що належить до видачі (дод. 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178) за цінами предметів речового майна, визначеними станом на 01.01.2018 року, за період військової служби з 16.05.2015 року по 02.10.2018 року; - копії витягу з наказу від 23.012023 року про виведення у розпорядження командира військової частини; - копії витягу з наказу про зарахування до списків особового складу від 16.05.2015 року; - копії витягу з наказу про здачу справ та посади та виключення зі списків військової частини від 02.10.2018 року; - копії витягу з наказу про зарахування до списків особового складу від 04.11.2020 року; - копії витягу з наказу про здачу справ та посади та виключення зі списків військової частини від 09.05.2023 року. Суд встановив відутність доказів надання/направлення Військовою частиною НОМЕР_1 відповіді на запит позивача від 15.05.2023 року, що зумовило звернення позивача до суду. Вирішуючи спір, суд врахував доводи сторін щодо наявності/відсутності у позивача права на перерахунок складових грошового забезпечення шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2020 року, на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року та на 1 січня 2023 року (за період з 01.01.2023 року по 09.05.2023 року), та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених в постанові від 11.12.2019 по справі №240/4946/18 щодо розв`язання колізії норм права, зазначив, що норма п.3 розділу II Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704, а тому відсутні правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Колегія суддів зазначає, що застосування цих нормативних актів у подібних правовідносинах було предметом розгляду Верховним Судом, зокрема, у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, а також у ряді інших постанов від 10.01.2023 у справі № 120/8682/21-а, від 15.02.2023 у справі № 120/6288/21-а, від 27.02.2023 у справі № 640/11131/21, від 22.03.2023 у справі №340/10333/21, від 27.03.2023 у справі №280/11480/21. Висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наступні. З 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. Встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням. Враховуючи наведену правову позицію, колегія суддів зазначає, що суд обгрунтовано виходив з того, що спірні правовідносини стосуються законності застосування прожиткового мінімуму на 01 січня календарного року для розрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням. Колегією враховується, що розмір грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі за текстом - постанова Кабінету Міністрів України №704), згідно з п.4 якої у первісній редакції було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Постанова Кабінету Міністрів України №704 набрала чинності з 01.03.2018. На момент набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №704 п.4 цього нормативно-правового акту був викладений у редакції згідно з п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, а саме: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18. Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин діє п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції, який визначає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 також містять примітки, у яких розрахунковою величиною зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року). Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для перерахунку позивачу складових грошового забезпечення шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року. Доводи апелянта щодо можливості застосування зазначених правових висновків у правовідносинах стосовно надання довідки для перерахунку пенсії військовослужбовців, колегія розцінює критично з огляду на відсутність у приведених нормативно-правових актах будь-яких обмежень щодо відповідного правозастосування для перерахунку грошового забезпечення. Крім того, з 01.01.2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». За змістом пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-УІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджує висновок суду щодо протиправності дій військової частини НОМЕР_1 , що полягали в обчисленні та виплаті позивачеві грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за відповідні періоди без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року. Доводи апелянта зазначений висновок не спростовують, отже підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 р. в адміністративній справі №160/14694/23, - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 р. в адміністративній справі №160/14694/23, - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом. Головуючий - суддя С.В. Чабаненко суддя С.В. Білак суддя І.В. Юрко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»