Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/34166/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 липня 2025 року м. Дніпросправа № 160/34166/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Дурасової Ю.В., Чепурнова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 в адміністративній справі № 160/34166/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 , в якій просить: визнати військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 21.01.2021 року по 31.12.2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 21.01.2021 року по 31.12.2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704, та провести їх виплату з урахуванням виплачених сум. визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022 року. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704, та провести їх виплату з урахуванням виплачених сум. визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704, з урахуванням виплачених сум та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати у належному розмірі грошового забезпечення з 21.01.2021 року по 20.05.2023 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року по день її фактичної виплати - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44. В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 в період з 21 січня 2021 року по 01 жовтня 2023 року. 04 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом, в якому просив здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 25.11.2020 року по 20.05.2023 року, грошової допомоги за 2020-2023 роки, із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року і здійснення нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за вказаний період. Листом командира військової частини НОМЕР_1 від 17 грудня 2024 року №933 представнику позивача повідомлено, що ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 з 21.01.2021 року. Починаючи з 21.01.2021 року по 31.12.2022 року індексація грошового забезпечення нараховувалася та виплачувалася ОСОБА_1 щомісяця по базовому місяцю березень 2018 року. За період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року індексація грошового забезпечення не нараховувалася з підстав вступу в силу Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік".Додатково повідомлено, що рішення про розміри грошового забезпечення затверджено постановою №704 (зі змінами), інших рішень Уряду щодо зміни дії зазначеного нормативного акту стосовно зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2018 року та підвищення розмірів грошового забезпечення після 2018 року не приймалося.У межах асигнувань, що виділялися на утримання Збройних Сил України у 2020 - 2023 роки, Міністерством оборони України були встановлені - оклади за військовими званнями та посадові оклади за відповідними посадами, які визначені з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року в розмірі 1762 грн. та станом на сьогодні не змінювались.Тобто, за відповідними посадами осіб, які проходять військову службу станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 у Збройних Силах України щомісячні додаткові види грошового забезпечення обчислювалися з ПО та ОВЗ, які визначені з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року.Постановою Кабінету Міністрів №481 від 12.05.2023 року, яка набула чинності 20.05.2023 року до пункту 4 Постанови №704 внесені зміни, а саме встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.Компенсація втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати це такий вид доходу, право на який виникає не у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому грошова компенсація для відшкодування утриманих сум податку з неї не провадиться. ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нездійснення перерахунку та виплати йому грошового забезпечення за період з 21 січня 2021 року по 31 грудня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2021, 2022 рік визначивши її розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; щодо нездійснення перерахунку та виплати йому грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у зв`язку з чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нездійснення перерахунку та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 21 січня 2021 року по 31 грудня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2021, 2022 рік визначивши її розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21 січня 2021 року по 31 грудня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2021, 2022 рік визначивши її розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. В апеляційній скарзі зазначено, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 . Судом встановлено, що починаючи з 16 липня 1999 року ОСОБА_1 проходить військову службу, що підтверджується записами довідки про проходження військової служби полковника ОСОБА_1 . ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_2 проходив військову службу в період з 21 січня 2021 року по 01 жовтня 2023 року, що підтверджується записами довідки про проходження військової служби полковника ОСОБА_1 . 04 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом, в якому просив здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 25.11.2020 року по 20.05.2023 року, грошової допомоги за 2020-2023 роки, із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року і здійснення нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за вказаний період. Листом командира військової частини НОМЕР_1 від 17 грудня 2024 року №933 представнику позивача повідомлено, що ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 з 21.01.2021 року. Починаючи з 21.01.2021 року по 31.12.2022 року індексація грошового забезпечення нараховувалася та виплачувалася ОСОБА_1 щомісяця по базовому місяцю березень 2018 року. За період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року індексація грошового забезпечення не нараховувалася з підстав вступу в силу Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік". Додатково повідомлено, що рішення про розміри грошового забезпечення затверджено постановою №704 (зі змінами), інших рішень Уряду щодо зміни дії зазначеного нормативного акту стосовно зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2018 року та підвищення розмірів грошового забезпечення після 2018 року не приймалося. У межах асигнувань, що виділялися на утримання Збройних Сил України у 2020 - 2023 роки, Міністерством оборони України були встановлені - оклади за військовими званнями та посадові оклади за відповідними посадами, які визначені з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року в розмірі 1762 грн. та станом на сьогодні не змінювались. Тобто, за відповідними посадами осіб, які проходять військову службу станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 у Збройних Силах України щомісячні додаткові види грошового забезпечення обчислювалися з ПО та ОВЗ, які визначені з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року. Постановою Кабінету Міністрів №481 від 12.05.2023 року, яка набула чинності 20.05.2023 року до пункту 4 Постанови №704 внесені зміни, а саме встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Грошове забезпечення за період з 21.01.2021 року по 01.10.2023 року виплачувалося відповідно до вищевказаних норм законодавства в повному розмірі та щомісяця немає порушення термінів виплати доходів для нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати. Компенсація втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати це такий вид доходу, право на який виникає у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому грошова компенсація для відшкодування утриманих сум податку з неї не провадиться. ОСОБА_1 вважає протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нездійснення перерахунку та виплати йому грошового забезпечення за період з 21 січня 2021 року по 31 грудня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2021, 2022 рік визначивши її розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; щодо нездійснення перерахунку та виплати йому грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Колегія суддів зазначає, що право позивача в цій справі на звернення до суду з цим позовом, відповідно до положень ст.233 КЗпП України, в редакціях чинних на час виникнення спірних правовідносин (з 21.01.2021 до 20.05.2023), не обмежене будь-яким строком в період з 21.01.2021 до 19.07.2022, а позовні вимоги заявлені за період з 20.07.2022 до 20.05.2023, заявлені 20.12.2024, з урахуванням трьох місячного строку, з дня отримання письмового повідомлення від 17.12.2024. Щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, апеляційний суд зазначає таке. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20.12.1991 №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII). Стаття 9 Закону №2011-XII регламентує питання грошового забезпечення військовослужбовців. Згідно з ч.ч.1-4 ст.9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. 30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 (надалі постанова №704). Постановою №704, яка набрала чинності 01.03.2018, збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців. Відповідно до пункту 4 постанови № 704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з Додатками 1, 12, 13,

14. Приміткою 1 Додатку 1 до постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до постанови №704). Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14. 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яка набрала чинності 24 лютого 2018 року (надалі - постанова №103), якою були внесені зміни до постанови №704, зокрема, пункт 4 був викладений в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 постанови №103). Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнаний протиправним та скасований пункт 6 постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови №704. Отже, з 29.01.2020 пункту 4 постанови №704 віднови свою попередню редакцію, за якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з Додатками 1, 12, 13,

14. Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що у спірний період діяв пункт 4 постанови №704 в редакції постанови №103. Також, враховуючи, встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (набрав чинності 01.01.2017), обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку проте, що розрахунковою величною для визначення посадового окладу та окладу за військове звання є саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Також, апеляційний суд зазначає, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абз.1 пункту 6 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МОУ №260 від 07.06.2018 (надалі - Порядок №260). Згідно з п.п.1, 7 розд.XXIV Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Надбавка за вислугу років обраховується у відсотках посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням (п.1 розділу IV Порядку №260). Розмір щомісячної премії визначається у відсотках до посадового окладу (розділ XVI Порядку №260). При цьому, посилання апелянта, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, на мотивувальну частину постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18, є помилковим з огляду на сталу правову позицію Верховного Суду з питань застосування пункту 4 постанови №704 після ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом 29 січня 2020 року постанови по справі №826/6453/18. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що перерахунку підлягає не тільки посадовий оклад та оклад за військовим званням, а й інші додаткові види грошового забезпечення, які нараховувались та виплачувались позивачу у спірний період, та які обраховувались у відсотках відповідно до посадового окладу та окладу за військовим званням. Виплата щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (премії), грошової допомоги для оздоровлення безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням. Колегія суддів зазначає, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, зокрема, додаткових видів грошового забезпечення (премії), грошової допомоги для оздоровлення. Підсумовуючи наведене колегія суддів зазначає, що порушене відповідачем право позивача на отримання грошового забезпечення у належному розмірі підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача здійснити нарахування позивачу відповідних сум грошового забезпечення позивача та додаткових видів грошового забезпечення (премії), грошової допомоги для оздоровлення, обчислених з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та виплатити позивачу такі суми з урахуванням уже виплачених. На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 в адміністративній справі № 160/34166/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 02 липня 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Повне судове рішення складено 03 липня 2025 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя Ю. В. Дурасова суддя Д.В. Чепурнов