Постанова 4811 № 448/1715/17

Справа № 448/1715/17 Головуючий у 1 інстанції: Кічак Ю.В. Провадження № 22-ц/811/1180/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. за участю секретаря: Назар Х.Б. з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 20 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Матвєєва Юлія Володимирівна про визнання заповіту недійсним, ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням зміни підстав позову просила визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_5 16 січня 2014 року на користь ОСОБА_4 , який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Матвєєвою Юлією Володимирівною за реєстровим №17. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оспорюваний заповіт підписано не ОСОБА_5 , а іншою особою, натомість заповідач ОСОБА_5 не мала фізичних вад та хвороб, які б перешкоджали їй самостійно підписати заповіт, похилий вік та слабкий зір не є підставою для підписання правочину іншою особою; із оспорюваного заповіту вбачається, що такий посвідчено при свідках в порядку, визначеному ст.1253 ЦК України, оскільки ОСОБА_5 через хворобу не могла особисто прочитати заповіт уголос, однак під час посвідчення заповіту нотаріусом порушено порядок його посвідчення: нотаріус не зачитував заповіту ОСОБА_5 перед його підписанням, а свідки не зачитували заповіт після його посвідчення; заповіт не містить відомостей про те, що свідки читали заповіт після його підписання від імені ОСОБА_5 ; з заповіту не вбачається відомостей про особу яка його підписала заміть ОСОБА_5 , що є також серйозним дефектом форми. Сторона позивача вважає, що заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача ОСОБА_5 не відповідало її волі. Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 20 березня 2023 року у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Матвєєва Юлія Володимирівна про визнання заповіту недійсним - відмовлено. Рішення суду в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_3 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що для того щоб підписати правочин замість особи, в тексті правочину та посвідчувального напису нотаріуса повинна бути інформація про причини, з яких особа не мала змоги самостійно підписати правочин. Такою причиною може бути виключно фізична вада або хвороба. Проте, похилий вік та слабкий зір не є хворобами та фізичними вадами, які унеможливлюють підписання документів. Вказує, що відсутність у ОСОБА_5 зазначених фізичних вад, а саме «слабкий зір та тремтіння рук» ствердила при наданні показів під присягою свідок ОСОБА_6 , яка працює сімейним лікарем та зазначила, що у ОСОБА_5 наростало серцебиття, у неї був поганий слух на праве вухо, вона скаржилась на біль в ногах, всі ці скарги пацієнта записані в її медичній картці. Зі змісту картки не вбачається, що така скаржилась на поганий зір чи функціонування рук. Даний доказ підтверджує обставину, що в спадкодавця на момент посвідчення оскаржуваного заповіту не було хвороб, чи фізичних вад, які б перешкоджали їй станом на 2014 рік підписувати документи в тому числі оскаржуваний заповіт. Також позивач в обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_5 в період з серпня 2013 року зверталася до територіальних підрозділів Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області з заявою про зміну способу доставки пенсії з власноручною заявою. Крім того в цей період вона зверталася до АТКБ «Приватбанк» та AT «Ощадбанк» стосовно відкриття банківського рахунку та відповідно такі заяви містили підпис спадкодавця. Дані обставини, свідчать про можливість ОСОБА_5 підписувати документи власноручно, що спростовує твердження відповідача про перебування заповідача в такому стані, який не дає їй можливості самостійно підписати заповіт. Також, у заяві про зміну підстав позову позивачем ставилось питання порушення порядку посвідчення оскаржуваного заповіту. Зокрема, як встановлено, нотаріус не зачитував заповіту ОСОБА_5 перед його підписанням, а свідки не зачитували його текст після його посвідчення. Порушення процедури складання та посвідчення заповіту призвело до неможливості встановити чи була воля у спадкодавця на укладення саме такого заповіту, що є безумовною підставою для визнання його недійсним. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_4 ОСОБА_2 просила рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Інші учасники справи в судове засідання не зявилися, були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, представник ОСОБА_3 ОСОБА_7 подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю явки до суду ОСОБА_3 за станом здоров`я, про причини неявки до суду представника не повідомила, тому розгляд справи проводиться без їхньої участі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішенням таким вимогам відповідає. Матеріалами справи підтверджено, що 29.01.2009 секретарем Балицької сільської ради Мостиського району Львівської області Бобко Д.В. посвідчено заповіт ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Новосілки Мостиського району Львівської області, згідно якого така усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі на що вона ( ОСОБА_5 ) за законом матиме право заповіла своїй дочці ОСОБА_3 , позивачці по справі. Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Матвєєвою Юлією Володимирівною 16.01.2014 посвідчено заповіт ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого заповідач усе своє майно, де б воно не було і на що вона ( ОСОБА_5 ) за законом матиме право заповіла своїй доньці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідачці по справі. При посвідченні заповіту та з урахуванням ч.4 ст.207 та ст. ст. 1247, 1253 ЦК України заповідача ОСОБА_5 16.01.2014 були присутні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які зачитали текст заповіту вголос та поставили на ньому свої підписи, а також за дорученням ОСОБА_5 та в її присутності заповіт підписала ОСОБА_10 . Заповіт заповідача ОСОБА_5 від 16.01.2014 зареєстровано у спадковому реєстрі за номером № 55607184. Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла. Приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицьким Р.С. заведено спадкову справу №562/2017 щодо майна померлої ОСОБА_5 . Із заявами про прийняття спадщини 18.07.2017 звернулася дочка ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_4 - дочка ОСОБА_3 . Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу. Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно до статті 1244 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вимоги, щодо форми та порядку посвідчення заповіту, встановлені статтями 12471253 ЦК України. Відповідно до частин першої та другої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. За змістом частин першої третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Відповідно до частини четвертої статті 207 ЦК України, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Статтею 1248 ЦК України передбачено, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу). Відповідно до вимог частин першої, п`ятої, шостої статті 1253 ЦК України, на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків. Порядок посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування передбачений Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. Відповідно до вимог пункту 1.7 глави 3 розділу ІІ Порядку № 296/5 нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом. Згідно з пунктом 1.8 глави 3 розділу ІІ Порядку № 296/5 якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. Відповідно до пункту 1.10 глави 3 розділу ІІ Порядку № 296/5 нотаріус при посвідченні заповіту зобов`язаний роз`яснити заповідачу зміст статті 1241 ЦК України про право на обов`язкову частку у спадщині та зміст статті 1307 ЦК України щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору. Згідно з пунктом 1.11 глави 3 розділу ІІ Порядку № 296/5 на бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. Встановлено, що у зв`язку з похилим віком та слабким зором ОСОБА_5 за її дорученням, у її присутності та у присутності нотаріуса текст заповіту підписано ОСОБА_10 . Через хворобу, ОСОБА_5 не могла особисто прочитати текст заповіту уголос, а тому за її дорученням, в її присутності та в присутності нотаріуса текст заповіту до його підписання зачитаний уголос запрошеними свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Зазначені обставини підтверджено особистими поясненнями нотаріуса ОСОБА_11 та показаннями свідків, які були присутні при складенні та посвідченні заповіту. Також встановлено, що свідки, які були присутні при складенні заповіту та нотаріус ОСОБА_11 підтвердили, що волевиявлення заповідачки ОСОБА_5 при складенні оспорюваного заповіту було вільним та без будь-якого примусу. Крім того, у тексті заповіту зазначені всі необхідні відомості про осіб, які були свідками при посвідченні вказаного заповіту; містяться вказівки про встановлення нотаріусом осіб свідків та особи, яка підписала заповіт від імені заповідача ОСОБА_5 , а також про перевірку їх дієздатності. Також установлено, що на прохання заповідача ОСОБА_5 заповіт записаний нотаріусом зі слів заповідача за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, що свідчить про те, що при посвідченні заповіту нотаріусом було дотримано вимог законодавства, зокрема заповіт зачитувався свідками вголос, заповідач ОСОБА_5 погодилась з його текстом та заповіт від її імені був підписаний іншою особою. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заповіт є законним, оскільки ОСОБА_5 в силу фізичних вад (поганого зору), про що зазначено у заповіті, не могла самостійно підписати заповіт, а тому він був підписаний ОСОБА_10 , у присутності двох свідків, що відповідає встановленому порядку посвідчення заповіту. Твердження апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які медичні документи, на підставі яких виявлені будь-які захворювання ОСОБА_5 є безпідставними, оскільки аналіз положень частини четвертої статті 207, статей 1247, 1248, 1253 ЦК України, глави 3 розділу ІІ Порядку № 296/5 свідчить про те, що наявність підстав для підписання заповіту іншою, ніж заповідач особою, а також для посвідчення заповіту при свідках, якщо заповідач не може сам прочитати заповіт, може доводитись в суді не лише медичними документами про стан здоров`я заповідача, а й іншими доказами. У цій справі таким доказами є показання свідків та пояснення приватного нотаріуса Матвєєвої Ю.В., яка посвідчувала оспорюваний заповіт. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі не знайшли свого підтвердження в ході розгляду скарги. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 20 березня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено: 22.03.2024 Головуючий Судді