Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/20084/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail:inbox@6aa.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2024 року Справа № 640/20084/22 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., за участю секретаря Бродацької І.А., представника Відповідача Омельченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду В С Т А Н О В И В : Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - Відповідач), в якому просив стягнути з Відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі за період з 25.03.2021 по 03.11.2022 у розмірі 795673,44 грн. В обґрунтування заявлених вимог Позивач повідомив, що наказом від 25.10.2019 він був звільнений із займаної посади. За наслідками оскарження такого наказу рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2019, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 22.09.2022, Позивача поновлено на посаді та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.10.2019 по 24.03.2021. Однак, фактично рішення суду виконано 04.11.2022. У зв`язку з цим Позивач вважає, що відповідно до положень статті 236 Кодексу законів про працю України він має право на стягнення з Офісу Генерального прокурора середнього заробітку за період з 25.03.2021 по 03.11.2022.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в Офісу Генерального прокурора, як роботодавця, виник обов`язок добровільно і негайно виконати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2019 у справі №640/23456/19 в частині поновлення Позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми середнього заробітку за один місяць. Таким чином, враховуючи встановлені чинним законодавством гарантії обов`язковості виконання судових рішень, суд прийшов до висновку, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки. При цьому суд зазначив, що скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2021 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 не нівелювало обов`язок Відповідача негайно виконати рішення суду в частині поновлення Позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми середнього заробітку за один місяць.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову, наполягаючи на тому, що з нього безпідставно стягнуто середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в період з 25.03.2021 по 03.11.2022. Апелянт вважає, що процес поновлення на роботі здійснюється за принципом диспозитивності, тобто за наявності волевиявлення особи, яке полягає у поданні нею відповідної заяви, або відкритті виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду. Окрім того, Апелянт наполягає на тому, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.03.2021 у справі №640/23456/19 в частині поновлення Позивача на посаді було скасовано. А тому вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 07.07.2021 по 22.09.2022, є безпідставною. Також Офіс Генерального прокурора зазначає, що Позивачем не надано жодних належних доказів щодо відмови роботодавця виконати рішення суду та не наведено жодних фактів його умислу з метою затримки виконання відповідного судового рішення. Окрім того, Апелянт повідомив суду, що Позивач наказом Голови СБ України від 07.07.2022 призваний на військову службу у Службі безпеки України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію». У зв`язку з цим, він вважає, що сума отриманої Позивачем заробітної плати під час проходження військової служби у СБ України підлягає встановленню та врахуванню судом при визначенні різниці в заробітку за час затримки. Додатково Апелянт також посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягало у здійсненні розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження. Апелянт зазначив, що ОСОБА_1 є службовою особою, яка у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займала та займає відповідальне та особливо відповідальне становище. Тому така справа не належить до справ незначної складності й підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023 та від 25.01.2024 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

5. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.

6. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

8. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Олександрівським МВ УМВС України в Кіровоградській області 09.12.1997. Наказом Генеральної прокуратури від 25.10.2019 №1211ц Позивача звільнено з посади старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України з 28.10.2019. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2021 у справі №640/23456/19 визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 25.10.2019 №1211ц про звільнення ОСОБА_1 , зобов`язано Офіс Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 на посаді а також стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2020 по 24.03.2021 в сумі 686463,36 грн. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 посаді та виплаті йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми середнього заробітку за один місяць звернуто до негайного виконання. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2021 виправлено описки у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2021 у справі №640/23456/19, зокрема, зазначено період вимушеного прогулу Позивача «з 29 жовтня 2019 року по 24 березня 2021 року. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2021 скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Верховного Суду від 22.09.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 скасовано і залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2021. Листом Офісу Генерального прокурора від 14.10.2022 №07/1/1-927вих-22 з метою вирішення питання щодо виконання постанови Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №640/23456/19 в частині поновлення на посаді Позивача просили прибути до Департаменту кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора. Наказом Генерального прокурора від 04.11.2022 №2136ц скасовано наказ Генерального прокурора від 25.10.2019 №1211ц про звільнення Позивача; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 29.10.2019; вирішено виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

9. Позивач, вважаючи протиправними дії Відповідача щодо несвоєчасного виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2019 у справі №640/23456/19, а свої права - порушеними, звернувся до суду з цим позовом.

10. Нормативно-правове обґрунтування. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою та шостою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Частина перша статті 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Принцип обов`язковості судових рішень в адміністративному судочинстві було закріплено у пункті 7 частини першої статті 7 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та надалі запроваджено у статті 14 КАС України ( у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року), відповідно до частини першої якої судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. За приписами частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Указана норма кореспондує з положеннями статті статті 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (зокрема, статтею 236 КЗпП України). За правилами частин першої та сьомої статті 235 КЗпП України (у редакції чинній на час постановлення судового рішення про поновлення на роботі) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Аналогічне правило щодо негайного виконання рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби було закріплене у пункті 3 частини першої статті 371 КАС України. Відповідно до положення частини першої статті 65 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Водночас, відповідно до частини другої статті 65 Закону України «Про виконавче провадження», рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Висновки суду апеляційної інстанції.

11. Отже, завершальним етапом у розгляді адміністративної справи є прийняття судового рішення, яким здійснюється судовий захист прав і законних інтересів суб`єктів адміністративного права. Саме цей судовий акт урегульовує публічно-правові спори і забезпечує правову визначеність у цій сфері правовідносин. Обов`язковості судові рішення набувають після набрання ними законної сили, завдяки чому рішення суду є максимально недоторканим, що надає йому рис стабільності, незмінності та остаточності. Водночас, складовою принципу обов`язковості судових рішень є також юридична відповідальність за їхнє невиконання.

12. Одним із таких заходів впливу є відповідальність установлена статтею 236 КЗпП України, згідно із якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

13. При цьому, колегія суддів зазначає, що роботодавець зобов`язаний виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі добровільно і негайно шляхом видання про це наказу. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивості обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно - з дати його ухвалення, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав працівника, гарантованих Конституцією України. В разі невиконання рішення суду в добровільному порядку воно підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою. Аналогічна правова позиція вже неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах по справах №640/19103/19 від 21.10.2021, №640/10445/21 від 09.11.2022, № 340/693/22 від 05.10.2023. 14 З урахуванням викладеного вище, апеляційний суд не приймає до уваги твердження Апелянта про безпідставність стягнутого середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в період з 25.03.2021 по 03.11.2022.

15. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, зважаючи на те, що рішенням суду касаційної інстанції у справі №640/2345/19 залишено в силі рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для поділу періоду, за який ОСОБА_1 має право на компенсацію, установлену статтею 236 КЗпП України.

16. З цих же підстав колегія суддів вважає безпідставними доводи Апелянта про те, що необхідною умовою для стягнення середнього заробітку є вина роботодавця у несвоєчасному поновленні звільненого працівника на роботі та повторно зазначає, що виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці і КЗпП пов`язує таку виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 22 квітня 2021 року у справі № 826/8789/18, від 27 січня 2022 року у справі № 580/5185/20, від 23.03.2023 у справі № 420/8539/21.

17. Також колегія суддів зазначає про необґрунтованість тверджень Апелянта про неподання Позивачем заяви на підставі статей 21, 24 КЗпП України, яка б свідчила про його бажання та волевиявлення бути поновленим на роботі, оскільки ці правові норми визначають правила поведінки особи у правовідносинах щодо укладення трудового договору, а не щодо поновлення на посаді на підставі рішення суду.

18. Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо призову Позивача на військову службу у Службі безпеки України та отримання ним за період служби заробітної плати, яка, на думку Апелянта має враховуватися при визначенні різниці в заробітку за час затримки виконання рішення суду, колегія суддів зазначає, що відносини, у яких перебуває військовослужбовець розглядаються не як трудові, а як служба. На військових не поширюється дія Кодексу законів про працю, з ними не укладається трудовий договір. Права військовослужбовців регулюються саме Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

19. При цьому, колегія суддів повторно зазначає, що виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі є спеціальним видом відповідальності роботодавця за протиправне позбавлення працівника можливості виконувати свою роботу й заробляти собі на життя працею, яку він раніше вільно обрав або на яку вільно погодився.

20. Окрім того, наявність грошового забезпечення Позивача, яке він отримував під час служби у період невиконання відповідачем обов`язку щодо виконання рішення суду про поновлення його на попередній роботі не може бути трансльоване на користь Відповідача задля уникнення чи зменшення встановленої законом відповідальності. Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.10.2023 у справі № 340/693/22.

21. Стосовно доводів апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора про помилковість розгляду цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів зазначає що ця справа не належить до категорії справ, які не можуть розглядатися за правилами спрощеного провадження у значенні статей 12, 257 КАС України, а тому суд, беручи до уваги передбачені частиною третьою статті 257 КАС України чинники, може розглянути її як за правилами загального позовного провадження, так і за правилами спрощеного позовного провадження, якщо дійде такого висновку.

22. При цьому, Апелянтом не наведено обґрунтованих доводів у підтвердження необхідності розгляду цієї справи саме за правилами загального позовного провадження.

23. Враховуючи те, що сторонами не оспорюється розмір суми середнього заробітку, нарахованої судом першої інстанції, й мотивів для перегляду її розміру у апеляційній скарзі не зазначено, колегія суддів не вбачає підстав для перегляду висновку суду першої інстанції в цій частині. Кінець форми

24. Аналізуючи всі доводи учасників справи, судова колегія також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

25. Отже, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, згідно з частиною першою статті 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

26. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

27. Таким чином, апеляційна скарга Офісу Генерального прокурора підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року - без змін.

28. Розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлено 19 березня 2024 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: Є.І. Мєзєнцев В.В. Файдюк