Постанова Київський апеляційний суд № 760/748/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В. № 22-ц/824/1220/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа №760/748/23 13 березня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кулікової С.В. суддів - Болотова Є.В. - Музичко С.Г. при секретарі - Кіпрік Х.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Єрмак Людмили Борисівни на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року, постановлену під головуванням судді Кушнір С.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київської міського нотаріального округу Прокопенко Леся Володимирівна, Акціонерне товариство «Універсал Банк» про визнання договору дарування недійсним,- в с т а н о в и в: У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. про визнання договору дарування недійсним, у якому з урахуванням позовної заяви в новій редакції від 06 лютого 2023 року, просив визнати недійсним договір дарування №2165 від 25 листопада 2021 року 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , укладений 25 листопада 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Прокопенко Л.В. У жовтні 2023 року представник позивача подала заяву про забезпечення позову, у якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 . Подана заява обґрунтована тим, що Печерським районним судом м. Києва від 30 вересня 2022 року у справі №757/14454/21-ц частково задовольнив позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та стягнув суму позики за Договором позики від 29 травня 2020 року у розмірі 2 147 413,00 грн. Під час проведення виконавчих дій з`ясовано, що відповідач ОСОБА_2 був власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , однак 25 листопада 2021 року на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за №2165, відчужив частку квартири на користь доньки ОСОБА_3 . Позивач вважає, що оспорюваний договір дарування є фіктивним та містить ознаки фраудаторного правочину, оскільки вчинений на шкоду ОСОБА_1 , який є стягувачем/ кредитором ОСОБА_2 за договором позики від 29.05.2020 року. Оскільки предметом позову, є визнання недійсним договору іпотеки та повернення сторін у стан, що був до вчинення ОСОБА_2 недобросовісних дій, направлених на унеможливлення задоволення вимог ОСОБА_1 за рахунок нерухомого майна, ефективний захист прав позивача обумовлюється тим, щоб нерухоме майно до завершення розгляду справи не змінило власника. Вважає, що накладення арешту на майно, убезпечить сторони від відчуження цього майна у будь-який спосіб до завершення судом розгляду справи та попередить вчинення відповідачами несумлінних дій щодо приховання, розтрати, продажу, знецінення майна та ін. Обраний вид заходів забезпечення позову вважає співмірним та таким, що не потребує вжиття заходів зустрічного забезпечення. Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з такою ухвалою, представник позивача звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що вона просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо її відчуження, а не шляхом накладення арешту як зазначено в ухвалі. Вказувала, що відмовляючи у задоволенні заяви, суд не врахував, що виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну для повернення позики суму грошових коштів чи належне йому на праві власності майно. Посилалася на те, що забезпечення позову спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Вважає, що суд доводів позивача, викладених у заяві про забезпечення позову до уваги не прийняв та належної оцінки їм не надав, що мало наслідком винесення незаконної та необгрунтованої ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Представник ОСОБА_2 адвокат Петров О.Е. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала є законною та обгрунтованою, а доводи апеляційної скарги - безпідставними. Представник АТ «Універсал Банк» надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу представника позивача залишити без задоволення, посилаючись на те, що в заяві про забезпечення позову не було зазначено жодних обставин, що підтверджувалися б належними та допустимими доказами, що не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, яке по своїй природі свідчить про констатацію факту та не спрямоване на його примусове виконання в розумінні Закону України «Про виконавче провадження». В судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Петров О.Е. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення. Представник АТ «Універсал Банк» - Сахабутдінов В.Ю, проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення. Представник ОСОБА_1 адвокат Єрмак Л.Б. в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи була повідомлена належно, надіслала клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача. Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено, щопредметом позову у даній справі є визнання недійсним договору дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , укладеного 25 листопада 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Прокопенко Л.В. за реєстровим №2165. Крім того, за Договором про внесення змін та доповнень №15 від 25 листопада 2021 року до Договору іпотеки MG-1/84/08, посвідченого 11 лютого 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим №638, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 передали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . Нотаріусом накладено заборону на відчуження даної квартири. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем захід забезпечення позову у вигляді арешту майна не є співмірним і не забезпечує гарантії виконання можливого рішення про задоволення позову, порушує права АТ «Універсал Банк». Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Згідно із ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно із ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Згідно з ч.10 ст.150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Згідно з роз`ясненнями викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року (справа № 753/22860/17). Крім цього Велика Палата Верховного Суду вказала на наступне. За змістом наведених вище приписів, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 12 лютого 2020 року (справа №381/4019/18) вказала на те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. З наведених обставин справи вбачається, що предметом позову заявник вказує вимоги немайнового характеру, так як позивач просить визнати недійсним договір дарування. При цьому, як вбачається, позивач не є стороною договору дарування. Звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Запропонований позивачем захід забезпечення у вигляді арешту на частину квартири не є такими, що безпосередньо забезпечать виконання рішення суду про визнання недійсним договору дарування. Також вказаний захід не можна віднести до заходу щодо охорони матеріально-правових інтересів саме позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідачів з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого виснвоку, що запропонований позивачем захід забезпечення позову не є співмірним з заявленими позовними вимогами, він не є таким, що направлений на забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення заявлених позовних вимог і на охорону матеріально-правових інтересів саме позивача. Колегія суддів не вважає, що такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на частину квартири, є саме тим заходом забезпечення позову, який, у разі задоволення позову, забезпечить ефективний захист поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому слід зазначити, що в межах даного апеляційного розгляду знаходиться виключно питання забезпечення позову, вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги, що не може впливати на результат розгляду справи по суті позову. Суд першої інстанції взявши до уваги вищевикладене, вірно вказав на не обґрунтованість вимог позивача про забезпечення позову та, що такий спосіб забезпечення позову не є співмірним і не забезпечить виконання рішення суду в майбутньому. Крім того, суд вірно враховував ту обставини, що забезпечення позову у вигляді накладення арешту порушить права АТ «Універсал Банк», оскільки за Договором про внесення змін та доповнень №15 від 25 листопада 2021 року до Договору іпотеки MG-1/84/08, посвідченого 11 лютого 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим №638, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 передали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Єрмак Людмили Борисівни залишити без задоволення. Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 18 березня 2024 року. Головуючий: Судді: