Постанова Київський апеляційний суд № 760/3280/22

справа № 760/3280/22 головуючий у суді І інстанції Українець В.В. провадження № 22-ц/824/10008/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 25 жовтня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 10 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача завдану шкоду у розмірі 139 093 грн. 77 коп., яка складається з: суми першого відновлювального ремонту - 27 540 грн., суми другого відновлювального ремонту - 41 553 грн. 77 коп.; суми за вимушену оренду іншої житлової площі - 70 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право власності від 11 травня 2007 року. Його квартира знаходиться на 16 поверсі та над цим поверхом розташований технічний поверх. До 2018 року на технічному поверсі розташовувалось КП «Житлосервіс». Без згоди мешканців будинку приміщення технічного поверху було продано, переоформлено в житловий фонд та ця квартира отримала номер 403-а. Позивачу стало відомо, що квартира на технічному поверсі буде хостелом з трьох однокімнатних квартир, у зв`язку з чим почались будівельні роботи. Зазначає, що подібні реконструкції без дозвільної та проектної документації та дозволу всіх мешканців будинку порушують конструкцію будівлі, що в результаті призвело до постійного залиття його квартири. З 2021 року стеля у квартирі позивача була постійно волога, у результаті чого з`явилась чорна пліснява. На звернення позивача особи з поверху вище відповідали, що вони там мешкають подобово та їм нічого не відомо. 24 травня 2021 року відбулось значне залиття квартири позивача з приміщень, розташованих поверхом вище, про що було складено відповідний акт обстеження. Оскільки над квартирою позивача, окрім приміщень відповідача, інших приміщень немає, а саме останній здійснив захоплення місць загального користування, їх перепланування, реконструкцію, зруйнував дах будинку, що призвело до порушення циркуляції та гідроізоляції, а тому факт того, що залиття його квартири сталося саме з вини відповідача, сумнівів не викликає та доказуванню не потребує. Відповідно до договору про проведення відновлювального ремонту від 01 червня 2021 року та акту прийому-передачі виконаних робіт розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири становить 27 540 грн. Зазначену суму позивач сплатив ФОП ОСОБА_4 , з яким укладений вказаний договір. На період відновлювального ремонту через неможливість проживати у квартирі, позивач з сім`єю вимушений був знімати житло за 10 000 грн. на місяць. У подальшому 22 червня 2021 року, 29 червня 2021 року, 06 вересня 2021 року та 02 листопада 2021 року відбулись аналогічні залиття квартири позивача, про що складені відповідні акти обстеження за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до договору про проведення відновлювального ремонту від 15 жовтня 2021 року розмір матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири склав 41 553 грн. 77 коп. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 10 квітня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що разом із позовною заявою подавав клопотання про витребування доказів, у якому просив суд витребувати у відповідача документи, які мають істотне значення для розгляду даної справи. Втім, з невідомих причин для сторони позивача, суд першої інстанції не витребував ці докази та не надав обґрунтування, чому це не можливо. У зв`язку із наведеним, суд першої інстанції ухвалюючи рішення у справі допустив порушення норм процесуального права, не вирішивши клопотання позивача про витребування доказів, обмеживши його право на судовий захист та на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що він ніколи не затоплював квартиру позивача, однак ОСОБА_5 ніяк не спростовує цю інформацію та не надає доказів обстеження, що у його «квартирах» все добре з системами водопостачання та водовідведення. Відтак, обов`язок доказування, що у відповідача усі технічні умови в «квартирах» у межах норми та спростування факту затоплення, покладається саме на сторону відповідача. Позивач зазначає, що суд формально поставився до розгляду справи та неповністю з`ясував обставини, що мають значення для справи. Судом першої інстанції не було взято до уваги докази які були надані стороною позивача. Також, суд першої інстанції, не вирішивши клопотання позивача про витребування доказів, обмежив його право на судовий захист та на справедливий суд. Вважає, що дані обставини є надзвичайно важливими для перегляду оскаржуваного рішення. З наведеного вбачається, що судом першої інстанції не було проведено повний та всебічний розгляд справи, а надано перевагу лише одній стороні у справі - стороні відповідача. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує про те, що позивач посилається на нібито неповне з`ясування обставин справи через те, що судом відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів. З даним аргументом позивача відповідач не погоджується, оскільки докази, що він просив витребувати не стосуються жодним чином обставин даної справи та не відносяться до предмету доказування. Позивач помилково вважає, що з його боку достатньо було просто заявити позов, а все інше повинен доводити відповідач. Однак, позивачем не доведено жодної вимоги на яку він посилається. ОСОБА_3 вказує, що ніколи не затоплював квартири позивача, у його діях відсутня вина, жодної шкоди відповідачу він не завдавав, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними. Відповідач слідкує за своїм житлом, дотримується усіх норм та правил, а тому ймовірність залиття виключена. Доказом цього, зокрема, є той факт, що під квартирою відповідача знаходяться ще декілька квартир, не лише позивача, жодну з них відповідач ніколи не затоплював. Натомість, увесь позов ґрунтується виключно на припущеннях та гучних фразах, які при цьому нічим не підкріплені. Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував обставини, на які він посилається (акти залиття складені зацікавленими особами). Також, позивачем не доведено наявності вини відповідача та причинного зв`язку між діями відповідача та нібито затопленням. Більше того, відповідачем не доведено факту завдання шкоди та її розміру, в матеріалах справи відсутня оцінка судового експерта, який володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи, як того вимагає стаття 72 ЦПК України та стаття 10 Закону України «Про судову експертизу». Щодо доводів позивача, що нібито квартира є технічним приміщенням, то дані доводи безпідставні і неправдиві. Квартира є жилим приміщенням, а той факт, що туди не ходить ліфт зумовлений виключно особливістю будівництва такого типу будинків і аж ніяк не свідчить, що квартира є технічним приміщенням. Даний факт зокрема підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 260231592, що доданий позивачем до позову. В даному витягу чітко зазначено «квартира, об`єкт житлової нерухомості». Таким чином, відповідачем у законний спосіб було придбано саме квартиру (а не технічне приміщення), він є законним власником та добросовісним набувачем квартири, а усі посилання відповідача є абсурдними. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності від 11 травня 2007 року (а.с. 7-8). ОСОБА_3 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24 жовтня 2019 року (а.с. 10-11). Зі змісту позовної заяви вбачається, що квартира АДРЕСА_2 , розташована на технічному поверсі, мала бути хостелом з трьох однокімнатних квартир, у зв`язку з чим почались будівельні роботи. Подібні реконструкції без дозвільної та проектної документації та дозволу всіх мешканців будинку порушують конструкцію будівлі, що в результаті призвело до постійного залиття квартири позивача. Позивач вказує, що з вини відповідача залиття його квартири відбувалось неодноразово, а саме: 24 травня 2021 року, 22 червня 2021 року, 29 червня 2021 року, 06 вересня 2021 року та 02 листопада 2021 року. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не порушував прав позивача, а тому вимоги про зобов`язання останнього відшкодувати йому завдану залиттям шкоду задоволенню не підлягають. Жодних доказів на підтвердження доводів, викладених в позовній заяві, позивачем суду не надано. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому чи більшому розмірі. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, та за принципом змагальності сторін доводяться особою, яка звертається із відповідними вимогами. Зі змісту зазначених норм закону та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законодавством України принципів змагальності й диспозитивності вбачається, що саме на позивача покладено обов`язок доказування наявності шкоди та її розміру, а на відповідача - відсутність його вини у спричиненні шкоди, якщо він заперечує проти позову. Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України). Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказує про те, що з вини відповідача в його квартирі неодноразово сталося залиття. Позивач, як на підтвердження факту залиття його квартири з вини відповідача посилається на акти про залиття від 24 травня 2021 року, 22 червня 2021 року, 29 червня 2021 року, 06 вересня 2021 року та 02 листопада 2021 року (а.с. 15-19). З акту про залиття від 24 травня 2021 року вбачається, що під час проведеного огляду квартири АДРЕСА_3 були виявлені ушкодження, а також присутня чорна пліснява. У квартирі, що розташована над квартирою АДРЕСА_3 , двері ніхто не відчинив. Відповідно до акту про залиття від 22 червня 2021 року був проведений огляд квартири АДРЕСА_3 , виявлені ушкодження. У квартирі, що розташована над квартирою АДРЕСА_3 , слідів витікання води при візуальному огляді не виявлено. З акту про залиття від 29 червня 2021 року встановлено, що комісією 29 червня 2021 року о 10 годині в будинку АДРЕСА_4 були виявлені причини залиття у квартирі АДРЕСА_3 : у санвузлі квартири, що розташована над квартирою АДРЕСА_3 , немає гідроізоляційного шва між ванною та стіною, внаслідок чого при використанні душової лійки частина води стікала по стіні на підлогу та просочувалась у нижче розташовану квартиру АДРЕСА_3 . Згідно з актом про залиття від 06 вересня 2021 року був проведений огляд наслідків залиття у квартирі АДРЕСА_3 та виявлені ушкодження, а саме витікання рідини зі світильника на гіпсокартонній стелі. У квартирі, що розташована над квартирою АДРЕСА_3 , сліди крапельного витікання води виявлено з-під недостатньо закручених затяжних гайок сифона ванни. Також не виготовлений гідроізоляційний шов на примиканні ванни до стіни, обумовлений в акті від 29 червня 2021 року. Відповідно до акту про залиття від 02 листопада 2021 року був проведений огляд наслідків залиття у квартирі АДРЕСА_3 та виявлені ушкодження, а саме витікання рідини зі світильника на гіпсокартонній стелі. У квартирі, що розташована над квартирою АДРЕСА_3 , не виготовлений гідроізоляційний шов на примиканні ванни до стіни, що стало причиною залиття. Позивач вважає, що залиття сталось з вини відповідача, який є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що розташована над ним. Відповідач зазначених обставин не спростував. Враховуючи презумпцію вини заподіювача шкоди, встановлену ч. 2 ст. 1166 ЦК України, апеляційний суд погоджується з доводами позивача, що шкода заподіяна залиттям квартири спричинена саме відповідачем. Отже, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. В той же час, позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу, на підтвердження розміру спричиненої йому внаслідок залиття квартири шкоди. Надані позивачем договори на виконання ремонтних робіт та погодження з виконавцем договірної ціни ремонту, не можуть бути доказом розміру спричиненої шкоди, оскільки вказані документи свідчать виключно про договірну ціну, за яку виконавець погодився виконати певні роботи. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав до задоволення позову, по суті відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, доводами апеляційної скарги висновки суду не спростовуються, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 10 квітня 2023 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді Фінагеєв В.О. Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.