Постанова 4803 № 212/6975/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2936/24 Справа № 212/6975/23 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н.М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2024 року м.Кривий Ріг Справа № 212/6975/23 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Тимченко О.О. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Козіна Наталія Володимирівна, на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2023 року, яке ухвалено суддею Ваврушак Н.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 18 грудня 2023 року, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») з вимогою про стягнення безпідставно списаних коштів, процентів та пені. Позовна заява мотивована тим, що 08.09.2014 між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» була укладена угода №SAMDNWFC00008816442 про надання банківських послуг та відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1 з видачею банківської платіжної картки для виплат № НОМЕР_2 та кредитної картки № НОМЕР_3 . 16.05.2022 , перебуваючи за місцем свого мешкання, ОСОБА_1 побачив як на його телефон почали приходити повідомлення у Додатку «Приват24» про списання коштів з карток. Після чого, ОСОБА_1 зайшов у Додаток та намагався заблокувати картки, по яких невідомими особами проводились незаконні операції, та зателефонувати до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», однак з його номера телефону цього виявилось неможливим. Повідомити банку про незаконні операції вдалось лише за номером дружини позивача. Наступного дня, ОСОБА_1 звернувся до відділення банку, де написав заяву про шахрайські дії з його картками. Однак, жодної відповіді від відповідача не надійшло. Так, на електронну адресу відповідача було надіслано заяву щодо поновлення прав ОСОБА_1 як споживача послуг банку з вимогою повернення грошових коштів, які 16.05.2022 року були зняті невідомими особами з його карткового рахунку разом з нарахованими відсотками, однак, станом на теперішній час, відповіді від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надійшло. При цьому відповідач нараховує та списує відсотки за користування кредитним лімітом до теперішнього часу, у тому числі з інших карткових рахунків, у розмірі 2180,20 гривень, з яких стягнуто заборгованості по відсотках: у червні - у розмірі 868,76 гривень та у липні- у розмірі 1131,26 гривень. Крім того, 17.05.2022 позивач звернувся до Відділення поліції №3 Криворізького РУП ГУНП Дніпропетровській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме щодо притягнення невстановлених осіб, які незаконно заволоділи грошовими коштами на загальну суму близько 45000,00гривень з банківських карток № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , 17.05.2022року відомості за заявою ОСОБА_1 від 17.05.2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022046730000221. ОСОБА_1 визнаний потерпілим у кримінальному провадженні. 19.07.2023 року матеріали вказаного кримінального провадження, разом з обвинувальний актом, направлені до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для розгляду. Так, з карткового рахунку № НОМЕР_4 ОСОБА_1 була незаконно списана суму у розмірі 44738,44 гривень, за період з 16.05.2022 року по 30.09.2022 року включно незаконно списаних відсотків складає, за користування кредитом на рівні 20,4% річних складає 3450,62 гривень, за період з 01.10.2022 року по 06.09.2023 року включно за користування кредитом на рівні 40,8% річних -17053,07 гривень, загальна сума процентної ставки становить 20503,69 гривень, що позивач просить стягнути на його користь з відповідача. Також, просить стягнути пеню у розмірі 21429,71 гривень. Посилаючись на викладене, просив суд: стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на свою користь незаконно списані кошти у розмірі 44 738,44 грн, списані відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 20 503,69 грн та пеню за кожен день прострочення повернення коштів у розмірі 21 429,71 грн. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Козіна Н.В., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність рішення суду нормам матеріального та процесуального права, а також неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи і необ`єктивну оцінку доказів, що стосуються фактів, на які посилався позивач. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Вина банку у знятті коштів з рахунків клієнта виключається лише у разі доведення, що саме клієнт банку своїми діями чи бездіяльністю посприяв у втраті, незаконному викорстанні ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. При цьому, суд першої інстанції беззаперечно прийняв до уваги службову первірку та погодився з усіма посиланнями відповідача та взагалі не врахував відповідь правоохоронних органів, якими було встановлено, що вхід та зняття коштів здійснювалось шляхом дублювання картки ОСОБА_1 внаслідок шахрайських дій. Таким чином, позивач вважає, що він не сприяв розповсюдженню своїх даних. Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особьами грошовими коштами із використаням карткових рахугків, відкритих на ім?я ОСОБА_1 , не є підставою для відмови у позові. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що у ОСОБА_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відкритий особовий кредитний рахунок доякого оформлена кредитна картка «Універсальна Gold 55-днів» № НОМЕР_5 з кредитним лімітом 80000,00 гривень, встановленим 18.02.2022 року. Картка НОМЕР_1017.05.2022 року була перевипущена внаслідок заблокування 16.01.2022 року картки № НОМЕР_5 . Також, у ОСОБА_1 відкритий дебетний рахунок НОМЕР_6 до якого оформлена карта № НОМЕР_7 , яка була перевипущена внаслідок заблокованої 16.01.2022 року картки № НОМЕР_3 . ОСОБА_1 16.05.2022 року о 21:15 годині з мобільного номера телефону НОМЕР_8 , який належить його дружині ОСОБА_2 зателефонував на лінію клієнтської підтримки 3700 та повідомив про незаконну транзакцію з картки, після чого його картка була заблокована. Під час проведення службової перевірки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» здійснено перевірку логіну входу до «Приват24» під акаунтом НОМЕР_9 клієнта ОСОБА_1 та встановлено, що 16.05.2022 року, напередодні проведення шахрайських дій з коштами клієнта, а саме о 19:53:32, сам клієнт здійснив вхід в особистий акаунт «Приват24» з мобільного пристрою зі статичної (фіксованої) зовнішньої 1Р-адреси, згідно даних геопозиціонування, точка входу за місцем розташування знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , де мешкає клієнт, позивач у справі. Вказаний мобільний пристрій та IP-адреса є типовими і неодноразово використовувалися ОСОБА_1 для входу акаунт « Приват24 ». 16.05.2022 року о 19:55:08 було зафіксовано вхід в акаунт «Приват24» з мобільного пристрою клієнта, та о 20:05:50 та о 20:57:15 зафіксовано входи в акаунт «Приват24» клієнта з нетипового мобільного пристрою. Авторізація в акаунті «Приват24» ОСОБА_1 відбулася на фішинговому сайті, де він ввів свій логін та пароль, тобто, останній повідомив стороннім інформацію за допомогою якої можливо увійти у «Приват24». Таким чином, позивач ОСОБА_1 самостійно, з власної волі, не звернувши увагу, перейшов за посиланням на фішинговий сайт «Приват24», де під час верифікації вніс власну персональну інформацію, зокрема фінансовий номер телефону НОМЕР_9 , пароль доступу у «Приват24», а також під час дзвінка банка підтвердив вхід у « Приват24 » під власним акаунтом. Тобто, повідомив стороннім особам інформацію за допомогою якої стала доступна інформація по карткам ОСОБА_1 . Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повідомив стороннім особам інформацію за допомогою якої вони отримали доступ до карток та «Приват24», а подання заяви про вчинення кримінального правопорушення і факт внесення відомостей до Реєстру є задокументованими актами фіксації певних обставин, які не мають наперед визначеної оцінки, у зв?язку з чим позовні вимоги є недоведеними та необгрунтвоаними. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено ст.16 ЦК України. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. За загальним правилом зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України). Відповідно до частин 1,2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг (далі - Умови), розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ у мережі Інтернет. Згідно пунктів 2.1.4.7.1, п.2.1.4.7.2. Умов, Клієнт має право здійснювати операції за допомогою Безконтактного платіжного інтерфейсу (платіжні операції, в тому числі зняття готівки, отримання інформації про наявність грошових коштів на його рахунках без присутності Картки в банкоматі тощо). Процедура ідентифікації Клієнта, який бажає скористатися Безконтактним платіжним інтерфейсом, здійснюється за допомогою засобів ідентифікації, що передбачені між Банком та Клієнтом (Фінансовий номер телефону Клієнта, ПІН (у випадку, якщо встановлений на рахунку Клієнта), одноразові (динамічні) паролі, QR-код, в тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, СVV/СVС-кодів, тощо). Пунктами 2.1.4.5.1., 2.1.4.5.2. Умов передбачено, Клієнт зобов`язаний не передавати Картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству. Клієнт зобов`язаний вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, викрадення Картки, доступу третіх осіб до Картки, в тому числі до інформації, нанесеної на неї. Відповідно до п.2.З.1.2.1., Система «Приват 24», в т.ч. мобільна версія, призначена для управління реальними банківськими рахунками через мережу Інтернет. Пунктом 11 розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій з їх використанням» затвердженого постановою Правління НБУ 05 листопада 2014 року» № 705, встановлено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Верховний суд у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 564/678/15-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 317/2745/16-ц, від 18 серпня 2019 року у справі № 564/2153/16-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 545/3918/16-ц, зазначений правовий висновок підтримав. У Постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 р. у справі № 712/9107/18 (провадження № 61-9877св19) зазначений правовий висновок про те, що позивач/клієнт через його власну недбалість та бездіяльність по захисту власних персональних даних (номери карток та ПІН-код) та власного мобільного фінансового телефону, що надало змогу третім особам отримати вільний доступ до картокПриватБанка клієнта в системі «Приват24» відповідає за свої власні дії. Згідно з п. 14.3 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», порядок проведення емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій із їх використанням, у тому числі обмеження щодо порядку емісії та здійснення операцій із їх використанням, визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України. Загальні вимоги Національного банку до емісії банкам-резидентам, філіями іноземних банків електронних платіжних засобів і порядок здійснення операцій з їх використанням визначені положенням «Про порядок емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій з їх використанням» затвердженого постановою Правління НБУ 05 листопада 2014 року» №

705. Згідно з пунктом 14.12 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та пунктом 1 розділу VI Положення № 705, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Пунктами 2,5 розділу VI Положення № 705 встановлено, що користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН, та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Відповідно до п. 9 розділу Х Положення № 705 контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків. За змістом п. 6 розділу VI Положення № 705 та п. 14.6 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Як зазначено у висновку службової перевірки АТ КБ «ПРИВАТБАНК», 16.05.2022 року, напередодні проведення шахрайських дій з коштами клієнта, а саме о 19:53:32 сам клієнт здійснив вхід в особистий акаунт«Приват24» з мобільного пристрою зі статичної (фіксованої) зовнішньої 1Р-адреси, згідно даних геопозиціонування, точка входу за місцем розташування знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , де мешкає клієнт, позивач у справі. Вказаний мобільний пристрій та IP-адреса є типовими і неодноразово використовувалися ОСОБА_1 для входу акаунт «Приват24». 16.05.2022 року о 19:55:08 було зафіксовано вхід з мобільного пристрою та о 20:05:50 та о 20:57:15 зафіксовано входи в акаунт«Приват24» клієнта з нетипового мобільного пристрою. Авторізація в акаунті «Приват24» ОСОБА_1 відбулася на фішинговому сайті, де він ввів свій логін та пароль, тобто останній повідомив стороннім інформацію за допомогою якої можливо увійти «Приват24». Враховуючи вищевикладене, положення умов договору між сторонами, ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій з їх використанням» затвердженого постановою Правління НБУ 05 листопада 2014 року № 705, відсутні підстави вважати, що банком порушено вимоги чинного законодавства. Вина АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у здійсненні транзакцій по рахункам позивача недоведена, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно позивача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені. Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Козіна Наталія Володимирівна, - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 19 березня 2024 року. Головуючий: Судді: