Постанова 4824 № 756/11744/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77 e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617 Унікальний номер справи № 756/11744/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/5611/2024Головуючий у суді першої інстанції - Луценко О.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 червня 2024 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Верланов С.М., Невідома Т.О., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Костинчуком Павлом Михайловичем, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У вересні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 147 986,39 грн та судові витрати. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву б/н від 19.06.2012, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому було збільшено до 125 000,00 грн. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Сторони визначили, що договір складається з анкети-заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифів. Проте позичальник не дотримується умов кредитного договору, не сплачує кредит, проценти за користування ним у розмірі та порядку, визначеному договором. Станом на 23.02.2023 заборгованість відповідача складає 147 986,39 грн, з яких: 121 863,34 грн - заборгованість за тілом кредиту; 26 123,05 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Зазначені обставини стали підставою для звернення банку до суду з даним позовом (а.с. 1-8). Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16.10.2023 позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 147 986,39грн. та судовий збір в розмірі 2 684,00 грн (а.с. 112-119). В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги надані докази стосовно кредитної заборгованості, яка виникла внаслідок того, що грошові кошти було викрадено з рахунків відповідача через втручання в систему «Приват24» в обхід служби безпеки банку. Під час розгляду справи в суді першої інстанції звертала увагу на те, що під час спілкування з нею, у шахраїв вже був доступ до особистої і банківської інформації відповідача, а також вже була можливість віддалено керувати банківськими рахунками. Про зазначені події відповідач невідкладно повідомив банк та правоохоронні органи. На даний час за фактом розглядуваного шахрайства правоохоронними органами відкрито кримінальне провадження № 12022105050000799, в якому здійснюється досудове розслідування. Окрім того, банком не наведено конкретних обставин неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків як клієнта банку, які б могли мати наслідком несанкціоноване списання грошових коштів з банківських рахунків, а також, не надано інформацію про те, що банком вживались відповідні заходи з метою запобігання шахрайським діям (а.с. 159-170). 15.02.2024 АТ КБ «ПриватБанк» подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначається про те, що в ході проведеної перевірки встановлено, перед списанням коштів мала місце телефонна комунікація клієнта з шахраями, після чого вказані картки були додані до системи мобільних платежів Google Pay. Кошти списані декількома транзакціями, всі операції були підтверджені. Окрім того, ОСОБА_1 в телефонній розмові з оператором на питання оператора чи передавали Ви дані карток, відповідач - Так, тобто, остання не заперечувала, що передала коди шахраям. Отже, дані перекази коштів можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону клієнта та її особистої інформації, яку вона повідомила шахраям. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2012 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг б/н, відповідно до умов якого позивачем видано відповідачу кредитну картку, відкрито картковий рахунок та надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому 15.02.2022 було збільшено до 125 000,00 грн. Повернення кредиту повинно було здійснюватись шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та в порядку, визначеному договором. Сторони визначили, що договір складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку (а.с. 16, 18). На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/) та Витяг із тарифів. У відповідності до розрахунку позивача борг відповідача перед банком станом на 23.02.2023 становить 147 986,39 грн, з яких: 121 863,34 грн - заборгованість за кредитом; 26 123,05 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 9-13). Згідно довідки про зміну умов кредитування, позичальнику збільшувався кредитний ліміт 15.02.2022 до 125 000,00 грн (а.с. 16). Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я відповідача ОСОБА_1 видавалися кредитна картка НОМЕР_1 зі строком дії 03/18, кредитна картка НОМЕР_2 зі строком дії до 01/19 та кредитна картка НОМЕР_3 зі строком дії до 10/24 (а.с. 17). За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. 1 ст. 633 ЦК України). За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. У матеріалах справи відсутні посилання на докази на підтвердження того, що одна зі сторін чи обидві сторони зверталися з заявами про припинення дії кредитного договору. Отже, строк дії договору не припинився. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). На підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Невід?ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ y мережі Інтернет. З Анкети-заяви вбачається, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком Договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/) та Витяг із тарифів. Згідно із п. 1 ч. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами. Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування. Законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам (ст.ст. 2, 3, 4 Закон України «Про споживче кредитування»). Стаття 9 Закон України «Про споживче кредитування» визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону). Частиною 3 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначено інформацію, що надається кредитодавцем споживачу, також і в разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку. Із матеріалів справи вбачається, що паспорт споживчого кредиту, підписаний сторонами 16.11.2020, в якому ОСОБА_1 погодилася з усіма істотними умовами кредитування, в тому числі і з розміром відсотків за користування кредитом (а.с. 19-28). Окрім того, із виписки по рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 убачається, що вона активно користувалася кредитними коштами, витрачаючи на власні потреби, періодично погашала заборгованість за наданим кредитом (а.с. 14-15). Згідно довідки про зміну умов кредитування, дослідженої судом встановлено, що позичальнику збільшувався кредитний ліміт 15.02.2022 до 125 000,00 грн (а.с. 16). Однак, у зв`язку з неналежним виконанням взятого на себе зобов`язання по кредитному договору, станом на серпень 2022 року утворилась заборгованість, яка відповідачем не погашалась. Банк звернувся до суду з позовом у вересні 2023 року. Отже, вина відповідача у зобов`язальних правовідносинах презюмується, якщо він не доведе відсутності своєї вини, тобто не доведе належними та допустимими доказами погашення заборгованості або не доведе іншого розміру заборгованості. Згідно з позицією Верховного Суду, котра закріплена у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 по справі № 754/17518/15-ц, (провадження № 61- 17132св18), у ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17. Таким чином, невиконання боржником умов договору, на які він погодився та ознайомився в анкеті-заяві (стосовно того, що договір про надання банківських послуг складається не лише з анкети-заяви, а також з Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів та Паспорту споживчого кредиту) та непогашення у повному обсязі заборгованості перед банком має наслідком порушення погоджених умов договору. За зазначених обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача як заборгованості за тілом кредиту у розмірі 121 863,34 грн, так і заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 26 123,06 грн, що загалом становить 147 986,39 грн. Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог сторона відповідача вказувала на те, що треті особи 11.07.2022 шляхом шахрайських дій заволоділи грошовими коштами, які знаходились на універсальній картці Голд НОМЕР_3 у розмірі 122 720,00 грн. ОСОБА_1 є держателем платіжної картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3. 11.07.2022 в період часу з 18 год. 55 хв. по 19 год. 03 хв. невстановлені досудовим розслідуванням особи, використовуючи електронно обчислювальну техніку незаконно заволоділи грошовими коштами з банківських карток АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 у розмірі 216 814,84 грн, з яких 94 094,84 грн власні кошти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 122 720,00 грн. кредитні кошти, чим спричинили останній майнову шкоду (ЖЄО № 28816 від 11.07.2022). За даним фактом ОСОБА_1 11.07.2023 звернулась до Оболонського УП ГУ НП у м. Києві із заявою про вчинення відносно неї кримінального правопорушення. Відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР за № 12022105050000799 від 12.07.2022 з правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 190 КК України. Досудове розслідування на даний час триває. Також, ОСОБА_1 зверталась 11.07.2023 безпосередньо до банку з повідомленнями про несанкціоновані списання грошових коштів. 15.08.2022 та 31.08.2022 АТ КБ «ПриватБанк» надано відповідь ОСОБА_1 про відмову у поверненні коштів, що були списані 11.07.2022, посилаючись на те, що за картковими рахунками НОМЕР_3 та НОМЕР_4 11.07.2022 було здійснено ряд операцій. Операції було вчинено за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay. Але, зазначені обставини спростовуються наступним. Відповідно до п. 2.3.1.1.2., п. 2.3.1.1.3. Клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та Банку, подає до Банку розрахункові документи у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Сторони узгодили можливість використання Клієнтом наступних систем дистанційного обслуговування: Система «Приват24», в т.ч. мобільна версія, системи «LiqPay» та «Sendmoney», ATM, TCO, SMS, месенджери та будь-які інші системи «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», «телефонний банкінг», «миттєва безконтактна оплата», якщо Банком надається така технічна можливість. Згідно п. 2.1.4.7.1, п. 2.1.4.7.2. Умов клієнт має право здійснювати операції за допомогою Безконтактного платіжного інтерфейсу (платіжні операції, в тому числі зняття готівки, отримання інформації про наявність грошових коштів на його рахунках без присутності Картки в банкоматі тощо). Процедура ідентифікації Клієнта, який бажає скористатися Безконтактним платіжним інтерфейсом, здійснюється за допомогою засобів ідентифікації, що передбачені між Банком та Клієнтом (Фінансовий номер телефону Клієнта, ПІН (у випадку, якщо встановлений на рахунку Клієнта), одноразові (динамічні) паролі, QR-код, в тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVC-кодів, тощо). Пунктами 2.1.4.5.1., 2.1.4.5.2. Умов передбачено, що Клієнт зобов?язаний НЕ передавати Картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству. Клієнт зобов?язаний вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, викрадення Картки, доступу третіх осіб до Картки, в тому числі до інформації, нанесеної на неї. Загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків електронних платіжних засобів і порядок здійснення операцій з їх використанням визначені Положенням «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженим постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705 (далі - Положення № 705). Пунктом 9 розділу VI Положення № 705 встановлено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред?явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на Картці даних (п. 2.1.4.12.3. Умов). Клієнт несе повну відповідальність за усі операції, які здійснюються за допомогою Карток, які є Електронним платіжним засобом, емітованим для обслуговування його рахунку. Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати Картки, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в Стоп-лист Платіжною системою. (п.2.1.4.12.4. , п.2.1.4.12.5., п.2.1.4.12.9. Умов). Відповідно до п. 2.3.1.2.1., п. 2.3.1.2.2 Умов, система «Приват24», в т.ч. мобільна версія, призначена для управління реальними банківськими рахунками через мережу Інтернет. Система надає Клієнтам комплекс банківських послуг цілодобово в режимі реального часу з будь-якої Система «Приват24» на підставі дистанційних розпоряджень Клієнта може виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком, що зазначений в Договорі, здійснення операцій за рахунком Клієнта. Всі операції здійснюються за допомогою дистанційних розпоряджень, які оформляє Клієнт в Системі «Приват24». Пунктом 2.3.1.2.11.1. Умов зазначено, що Банк зобов`язаний прийняти до виконання дистанційні розпорядження, оформлені і підтверджені належним чином. Дистанційне розпорядження вважається переданим Клієнтом і прийнятим Банком до виконання, якщо Клієнт: - для доступу в Систему ввів правильні логін (номер мобільного телефону ) і пароль; - підтвердив вхід в Систему через додаткову перевірку Клієнта будь-яким шляхом; - підтвердив дистанційне розпорядження на проведення переказу через підтвердження ініціювання переказу Клієнта шляхом введення одноразового паролю ОТР та/або шляхом зчитування QR коду та/або перевіркою ПН-коду картки та/або шляхом IVR дзвінка та/або дзвінка оператора ОКЦ на фінансовий номер телефону. Банк не несе відповідальність за збереження коштів Клієнта у разі розголошення Клієнтом відомостей про логін та пароль третім особам (п.2.3.1.2.12.2.Умов). Клієнт зобов?язаний не розголошувати відомості про логін та пароль третім особам (п.2.3.1.2.10.3. Умов). Положеннями п. 2.1.4.12.5 Умов також встановлено, що клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати Картки, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію. Чинним законодавством не надано повноважень Банку здійснювати повернення проведеного переказу відповідачем, здійсненого з належною авторизацією. Згідно з п. 14.3. ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок проведення емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій із їх використанням, у тому числі обмеження щодо порядку емісії та здійснення операцій із їх використанням, визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України. Згідно з пунктом 14.12. статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та пунктом 1 розділу VI Положення № 705 користувач зобов?язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Пунктами 2, 5 розділу VI Положення № 705 встановлено, що користувач зобов?язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Користувач зобов?язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Відповідно до п. 7 розділу Х Положення № 705 контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків. За змістом п. 6 розділу VI Положення № 705 та п. 14.6. ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов?язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. За загальним правилом зобов?язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України). Відповідно до частин 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов?язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. 3 огляду на викладене, є обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що підстави для звільнення ОСОБА_1 від обов?язку належного виконання зобов?язання та виконання Умов та Правил про надання банківських послуг, відсутні. Саме відповідач повинен нести відповідальність за здійснення платіжних операцій. Відповідач як на підтвердження своєї невинуватості списання шахраями грошових коштів з її карткового рахунку вказує на те, що нею було одразу повідомлено банк та правоохоронні органи. Однак, дане твердження не відповідає дійсності, що підтверджується поясненнями відповідача, з огляду на таке. У зв`язку зі зверненням ОСОБА_1 до банку із заявою про незаконне списання власних та кредитних коштів, банком було проведено службову перевірку, за наслідками якої було встановлено. Виборкою SIMMON встановлені входи в аккаунт НОМЕР_5 з типового пристрою клієнта на типових IP-адресах, локація - Київ. Час входу співпадає з проведенням транзакцій. Перевіркою ідентифікаторів додатків П24, з яких здійснювався вхід до аккаунту НОМЕР_5 , авторизацій у інших аккаунтах П24 не зафіксовано, змін логін чи паролю в П24, фінансового номеру телефону не має. На фінансовий номер НОМЕР_5 надходили sms-повідомлення з кодами активації карток в Google Pay. Відповідно до виборки ВКиФМ спроби зняття коштів розпочались 11.07.2022 о 17:30. О 17:33 зафіксована відмова з кодом 52 (невірна картка). Отже, спроби зняття грошових коштів розпочалась 11.07.2022 о 17:30, про що відповідачу направлялась смс-повідомлення, при цьому, її перше звернення, як сама відповідач зазначає, відбулась о 19:16 (а.с. 75). Тобто, півтори години відповідач, знаючи через смс-повідомлення про спроби списання з її карток грошових коштів, ніяких дій не вчиняла. Невдалі спроби зняття коштів продовжувались до 11.07.2020 до 18:47:17, після чого, коли картки були додані до Google Pay, про що клієнту було надіслано повідомлення «Успешная активація карты в Google Pay» пішли списання коштів декількома транзакціями, усі операції було підтверджено за технологією 3D Secure, тип транзакції P2P Debit. Карти було заблоковано самостійно клієнтом через бота. Окрім цього, банком надано CD-диск із записом розмови клієнта з оператором банку у день списання грошових коштів, із якого вбачається, що у перший раз коли ОСОБА_1 зателефонувала до служби підтримки банку, на запитання оператора: «…чи Ви повідомляли шахраям конфіденційну інформацію по власним карткам? Була відповідь: Так…». При цьому, оператором відразу зазначалось, що дійсно відбулось списання грошових коштів із карток, які в подальшому, було заблоковано саме власником. Оператор порекомендувала відповідачу вдруге зателефонувати до служби підтримки банку через 10 хв. після закінчення розмови, та залишити заяву про шахрайські дії. Удруге зателефонувавши до служби підтримки банку, ОСОБА_1 , на запитання оператора банку: «…Чи передавали Ви дані карток іншим особам?...» чітко відповіла «Так». Отже, оскільки операція щодо переказу коштів була здійснена із використанням реквізитів платіжної картки, у тому числі номеру картки, ПІН-коду, CVV-коду, які відомі тільки власнику картки, тому враховуючи положення умов договору між сторонами, Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в України», Положення № 705, вбачається, що банком не порушено вимог чинного законодавства, і як наслідок, у банку не виникає обов`язку нести відповідальність за проведені грошові операції. З огляду на викладене, відповідачем у поданій апеляційній скарзі не спростовано ту обставину, що зазначені операції стали можливими виключно в результаті розголошення самим клієнтом конфіденційної інформації по своїй карті, передачі даних та паролей третім особам. Тому висновки суду першої інстанції про те, що без розголошення (передача особистої конфіденційної інформації третім особам) з боку ОСОБА_1 ПІН-коду своєї картки, номеру своїх карток, інша особа навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до Приват24, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з його рахунку, є законними та обґрунтованими. Посилання апелянта на те, що наданий позивачем відзив на апеляційну скаргу не може братись до уваги з огляду на те, що він не підписаний уповноваженою особою та до нього надані докази, які не було надано до суду першої інстанції, спростовуються матеріалами справи, а саме, із наданого відзиву вбачається, що його оригінал підписаний представником банку за довіреністю, яка чинна до 01.09.2024. Також, до відзиву надано копію описового листа з Укрпошти, у якому відображено направлення відповідачу на поштову адресу відзиву на апеляційну скаргу та диску, як то передбачено ч. 4 ст. 360 ЦПК України. З огляду на вищевикладене та керуючись ст. 375 ЦПК України, а також те, що при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення в оскаржуваній частині, в справі не виявлено, апеляційний суд доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Понесені позивачем судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають (ст. 141 ЦПК України). Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Костинчуком Павлом Михайловичем, залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Суддя-доповідач Судді