Постанова 4803 № 214/8479/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5390/24 Справа № 214/8479/23 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А.В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №214/8479/23 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, та стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2024 року, ухваленого у складі судді Ткаченка А.В.- ВСТАНОВИВ: У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, обґрунтовуючи його тим, що 01 грудня 2022 року близько 22-09 години через мобільний додаток «Приват24» їй надійшло повідомлення про підтвердження щодо оплати послуги USAinUA на суму 20 512,82 грн, на яку нею було відмовлено у підтвердженні, однак грошові кошти чомусь були перераховані. У зв`язку з цим вона зателефонувала на номер АТ КБ «Приватбанк» 3700 і після зворотного зв`язку оператор банку заблокувала доступ до її основної картки НОМЕР_1 та повідомила про подання заявки до служби безпеки банку по даному факту, рекомендувавши звернутися до відділення банку для заміни картки. Після блокування вказаної картки протягом ночі їй надходили на телефон інші повідомлення з іншими сумами, які нею повністю ігнорувалися, бо на її відміну же були перераховані кошти, чого не могло бути. Зранку наступного дня 02 грудня 2022 року від працівника банку вона дізналася про зняття з її основної картки 4149 4993 4249 7532 коштів у сумі 20 512,82 грн та з універсальної кредитної картки НОМЕР_2 декількома платежами суми 24 896,76 грн, хоча стосовно платежів щодо кредитної картки їй взагалі не надходили ні повідомлення, ні сповіщення. З цього приводу нею було написано заяву до банку та правоохоронних органів, відповідачем повернуто на нову картку кошти у сумі 20 512,82 грн та на заблоковану кредитну картку суму 2 332,66 грн, однак залишок незаконно знятих коштів у сумі 22 564,10 грн банк на картку не повернув. Позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 22 564,10 грн. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, та стягнення грошових коштів задоволено частково - визнано нечинними транзакції, проведені 01 грудня 2022 року щодо переказу коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 НОМЕР_3 та НОМЕР_1 , зобов`язано АТ КБ «Приватбанк» повернути ОСОБА_1 безпідставно списані з її рахунку грошові кошти у сумі 22 564,10 грн. шляхом їх відновлення на банківському/картковому рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), тобто у розмірі перед виконанням незаконних операцій 01.12.2022 з переказів коштів з карткового рахунку НОМЕР_3 . В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне та об`єктивне дослідження всіх обставин справи, неналежну оцінку доказів по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів скарги, зокрема зазначено, що предметом спору є той факт, що позивач заперечує здійснення нею 01.12.2022 банківських операцій з переказу коштів через додаток Приват24 на загальну суму 20 512,82 грн. з використанням її кредитних карток вважаючи, що такий переказ було вчинено шахрайським способом. При цьому позивач в контакті з працівниками банку повідомила, що прийшло смс з логотипом від Приватбанку ніби то оплата доставки та вона переходила за посиланням, вірогідно посилання на фітинговий сайт. Службовою перевіркою встановлено, що порушено п. 2.1.4 Використання картки п.2.1.4.5 Обов`язки клієнта та п.2.1.4.5.1. Відповідальність за здійснення 01.12.2022 банківських операцій з переказу коштів та оплати послуг повністю покладається на позивача: «спірна» операція здійснена 01.12.2022, позивач відповідно до відповіді банку звернулась 02.12.2022, а банк несе відповідальність за збитки клієнта від можливих шахрайських дій за банківські операції, які вчинені лише після повідомлення клієнта про необхідність блокування карток чи про втрату карток, а не до цього, як бажає позивач. Отже через власну недбалість позивача та її власні дії, що були спрямовані на переказ стороннім особам кредитних коштів, позивач помилково вважає, що в цьому провина банку. Наявність кримінальної справи та визнання позивача потерпілою особою захищають її порушені права, бо позивач зможе стягнути завдану шкоду в порядку цивільного позову з отримувачів коштів, які на її думку отримали належні їй кошти безпідставно. Тому просить відмовити у задоволенні позову та враховуючи той факт, що позивач намагається стягнути з банку кошти в значному розмірі, просить розглядати справу в порядку загального позовного провадження. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду не в повній мірі відповідає даним вимогам закону. З матеріалів справи вбачається, що оспорювана фінансова операція з грошовими коштами позивача на рахунках Банку здійснено 01.12.2022 о 23-09 годині з допомогою системи інтернет-банкінгу «Приват24». Позивач ОСОБА_1 у тексті позовної заяви зазначила, що 01 грудня 2022 року близько 22-00 години їй надійшло повідомлення про підтвердження оплати послуг через мобільний додаток Приват24, однак вказану операцію вона відхилила. В цей же день ОСОБА_1 , у зв`язку із безпідставним списанням грошових коштів із банківського рахунку, звернулась на гарячу лінію банку з проханням заблокування картки, з якої було проведено підозрілі операції та наступного ж дня звернулась до банку з відповідною заявою, при тому, що спірні операції проводилися 01.12.2022 після 23-00 години. З обох карток позивачки ОСОБА_1 було здійснено транзакції на загальну суму 45 409,58 грн., частину яких відповідачем АТ КБ «Приватбанк» їй було повернуто шляхом відновлення на карткових рахунках. Предметом спору є неповернута сума у розмірі 22 564,10 грн. (транзакція по картці НОМЕР_3 ). Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ураховуючи недоведеність вчинення позивачем певних дій чи бездіяльності, спрямованих на сприяння втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. Суд при цьому відхилив доводи відповідача про те, що до моменту повідомлення користувачем банку, ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку банк, оскільки в даній справи повідомлення позивача банку про несанкціоноване списання коштів було здійснене одразу після надсилання банком СМС-повідомлення позивачу про відповідні транзакції, яке було здійснено вже після проведення останньої операції і доказів про те, що вони були проведені саме позивачем матеріали справи не містять. Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Позивач заперечує здійснення нею 01.12.2022 банківських операцій з переказу коштів через додаток Приват24 на загальну суму 20 512,82 грн. з використанням її кредитних карток вважаючи, що такий переказ було вчинено шахрайським способом. При цьому, позивач в контакті з працівниками банку повідомила (звукозапис розмови), що прийшло смс з логотипом від Приватбанку ніби-то оплата доставки, та вона переходила за посиланням, вірогідно посилання на фітинговий сайт. Отже, через власну недбалість позивача та її власні дії, що були спрямовані на переказ стороннім особам кредитних коштів, позивач помилково вважає, що в цьому є провина банку. Вищевказані шахрайські операції стали можливими внаслідок порушення ОСОБА_1 . Умов та правил надання банківських послуг, а саме: «2.1.4.5.1. Клієнт зобов`язаний не передавати Картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству». 2.1.4.5.2. Клієнт зобов`язаний вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, викрадення Картки, доступу третіх осіб до Картки, в тому числі до інформації, нанесеної на неї. 2.1.4.12.5. Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, а в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати Картки, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію. 2.1.4.12.9. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки у Стоп-лист Платіжною системою». Виходячи з викладеного, збитки спричинені позивачу ОСОБА_1 , не підлягають відшкодуванню за рахунок банку, оскільки згідно Умов та правил надання банківських послуг: «2.1.4.12.3. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних». Відповідно до ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови та правила надання банківських послуг (далі - Умови), що розмішені на офіційному сайті банку в мережі Інтернет. Відповідно до п.2.3.1.1.2. сторони узгодили можливість використання Клієнтом наступних Віддалених каналів обслуговування: Система «Приват24», в т.ч. мобільна версія, системи «LiqPay» та «Sendmoney», АТМ, ТСО, SMS, месенджери та будь-які інші системи «клієнт банк», «клієнт - Інтернет банк», «телефонний банкінг», «миттєва безконтактна оплата», якщо Банком надається така технічна можливість. Згідно п.2.1.4.7.1, п.2.1.4.7.2. Умов, Клієнт має право здійснювати операції за допомогою Безконтактного платіжного інтерфейсу (платіжні операції, в тому числі зняття готівки, отримання інформації про наявність грошових коштів на його рахунках без присутності Картки в банкоматі тощо). Процедура ідентифікації Клієнта, який бажає скористатися Безконтактним платіжним інтерфейсом, здійснюється за допомогою засобів ідентифікації, що передбачені між Банком та Клієнтом (Фінансовий номер телефону Клієнта, ПІН (у випадку, якщо встановлений на рахунку Клієнта), одноразові (динамічні) паролі, QR-код, в тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVC-кодів, тощо). Пунктами 2.1.4.5.1 , 2.1.4.5.2 Умов передбачено, що Клієнт зобов`язаний не передавати Картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству. Клієнт зобов`язаний вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, викрадення Картки, доступу третіх осіб до Картки, в тому числі до інформації, нанесеної на неї. Пунктом 11 розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій з їх використанням» затвердженого постановою Правління НБУ 05 листопада 2014 року» №705, встановлено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15. Верховний суд у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 564/678/15-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 317/2745/16-ц, від 18 серпня 2019 року у справі № 564/2153/16-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 545/3918/16-ц, зазначений правовий висновок підтримав. Клієнт несе повну відповідальність за усі операції, які здійснюються за допомогою Карток, які є Електронним платіжним засобом, емітованим для обслуговування його рахунку (п. 2.1.4.12.4 Умов). Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати Картки, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію (п. 2.1.4.12.5). Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в Стоп-лист Платіжною системою. (п.2.1.4.12.9. Умов). Відповідно до п. 2.3.1.2.1, система «Приват24», в т.ч. мобільна версія, призначена для управління реальними банківськими рахунками через мережу Інтернет. Система надає Клієнтам комплекс банківських послуг цілодобово в режимі реального часу з будь-якої точки, що має вихід в Інтернет. Чинним законодавством не надано повноважень банку здійснювати повернення проведеного переказу /зняття позивачем, здійсненого з належною авторизацією/введенням пінкоду. Вбачається, що якщо зазначені операції, за твердженням позивача, вона не здійснювала, однак такі операції можливі за умов розголошення позивачем конфіденційної інформації по карткам, пінкоду, передачі даних та паролів третім особам. Згідно з п.14.3 ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», порядок проведення емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій із їх використанням, у тому числі обмеження щодо порядку емісії та здійснення операцій із їх використанням, визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України. Загальні вимоги Національного банку до емісії банкам-резидентам, філіями іноземних банків електронних платіжних засобів і порядок здійснення операцій з їх використанням визначені положенням «Про порядок емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій з їх використанням» затвердженого постановою Правління НБУ 05 листопада 2014 року» №705. Згідно з пунктом 14.12 ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та пунктом 1 розділу VI Положення №705, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Пунктами 2,5 розділу VI Положення №705 встановлено, що користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН, та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Відповідно до п.9 розділу Х Положення №705 контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків. За змістом п.6 розділу VI Положення №705 та п.14.6 ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. За загальним правилом зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст.526 ЦК України). Відповідно до частин 1, 2 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Враховуючи вищевикладене, положення умов договору між сторонами, ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій з їх використанням» затвердженого постановою Правління НБУ 05 листопада 2014 року №705, відсутні підстави вважати, що банком порушено вимоги чинного законодавства. Вина АТ КБ «ПриватБанк» у здійсненні транзакцій по рахунку позивача на суму, що була списана до повідомлення позивачем про незаконне списання - недоведена, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Перевіряючи доводи в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 є недоведеними і не має передбачених законом підстав для їх задоволення. Відповідно до п.п.1, 3-4 ч.1 та абз.2 ч.2 ст.376 ЦПК України, самостійними підставами для скасування судового рішення повністю або частково, та ухвалення нового рішення у відповідній частині, або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до статей 141, 382 ЦПК України судові витрати АТ КБ «ПриватБанк», понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 4026 грн. слід стягнути з ОСОБА_1 . Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати по сплаті судового збору за перегляд справи в апеляційній інстанції у розмірі 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн 00 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді: