Постанова Дніпровський апеляційний суд № 213/4737/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3248/24 Справа № 213/4737/23 Суддя у 1-й інстанції - Попов В.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2024 року м.Кривий Ріг Справа № 213/4737/23 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Тимченко О.О. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Щербачов Андрій Петрович, на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 грудня 2023 року, яке ухвалено суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 28 грудня 2023 року, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») з вимогою про стягнення безпідставно списаних коштів з карткового рахунку. Позовна заява мотивована тим, що 27 вересня 2023 року в період часу з 19:19 по 19:26 годин невстановленою особою, трьома транзакціями здійснено крадіжку грошових коштів з його карткового рахунку, відкритому в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , у сумі 30 639,00 грн. За його заявою, наступного дня, органом поліції були внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.4 ст.185 КК України, номер кримінального провадження 12023041740000488. Позивач звернувся також до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із заявою про несанкціонований доступ до його карткових рахунків і зняття з них готівки, просив повернути йому грошові кошти, провести розслідування, знайти винних осіб, пояснити чому саме та хто зняв його грошові кошти, пояснити чому СМС-банкінг не працював. Листом від 13.10.2023 року відповідач повідомив позивача про те, що у нього немає можливості виконати вимоги позивача з незалежних від нього причин. Аналіз ситуації, що склалася, показав, що позивачем були порушені умови і правила надання банківських послуг. Оскільки, позивач не вчиняв розпорядження щодо списання/перерахунку коштів, та будь-яких інших дій, а відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону України «Про платіжні послуги» та умов укладених між ними договорів, несе надавач платіжних послуг, просить стягнути суму 30 639,00 грн. з відповідача, моральну шкоду у розмірі 10000 грн., оскільки неправомірні дії відповідача призвели до його душевних страждань, стану постійного стресу, порушення звичних комфортних умов його проживання та членів його сім`ї, а також понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 грудня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Щербачов А.П., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність рішення суду нормам матеріального та процесуального права, а також неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи і необ`єктивну оцінку доказів, що стосуються фактів, на які посилався позивач. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Вина банку у знятті коштів з рахунків клієнта виключається лише у разі доведення, що саме клієнт банку своїми діями чи бездіяльністю посприяв у втраті, незаконному викорстанні ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такі обставини судом не встановлені. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що, згідно з випискою по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , 27 вересня 2023 року в період часу з 19:19 по 19:26 годин було проведено три транзакції - предавторизація: WISH.COM на загальну суму 30 636,69 грн. 29 вересня 2023 року за заявою позивача Відділенням поліції № 7 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровської області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.4 ст.185 КК України, номер кримінального провадження 12023041740000488. Постановою слідчого від 18.10.2023 року ОСОБА_1 залучено до кримінального провадження № 12023041740000488 як потерпілого. Листом від 13.10.2023 року відповідач надав позивачу відповідь на його звернення щодо підстав списання коштів з платіжної картки, згідно з якою списання коштів стороннім інтернет ресурсом проводиться після введення номеру карти, CVV-коду, терміну дії. Відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, несе клієнт. Вказано, що банком була ініційована претензійна робота, регламент проведення якої - 120 днів. Відмовлено у задоволенні запиту щодо призупинення нарахування відсотків за кредитом. Рекомендовано позивачу звернуться до правоохоронних органів, і повідомлено про співпрацю з правоохоронними органів у разі розгляду ними справи щодо шахрайських дій третіх осіб. Рекомендовано змінити платіжну картку, фінансовий телефон та пароль входу в Приват24. Згідно з наданими позивачем копіями медичних документів, він 11.09.2023 звертався до лікаря-ендокринолога, і 19.09.2023 - до лікаря - консультанта, яким надано консультативний висновок. Відповідно до виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 , наданої суду відповідачем, 27 вересня 2023 року о 19:19:51, о 19.23.33 та о 19.26.48 були проведені три транзакції на покупку товару на сайті інтернет - магазину WISH.COM на загальну суму 30 636,69 грн. (13,108.61 USD, 8,764.04 USD та -8,764.04 USD відповідно). Проведення вказаних транзакцій підтверджено також інформацією з програмного комплексу ПриватБанка, інформацією з програмного комплексу ПриватБанка щодо логів входу у Приват24, інформацією щодо верифікації в сервісах Google. Як зазначено у висновку службової перевірки від 30.11.2023 року, проведеної Управлінням служби безпеки Банку, під час перевірки було зафіксовано проведення верифікації вказаної картки при здійсненні покупок, у тому числі після автоматичного встановлення платіжних даних у Chrome, на одному з сервісів Google. У зв`язку з чим проводилась верифікація картки на зовнішньому сайті, інформації від клієнта не отримано. Також було встановлено, що номер фінансового телефону НОМЕР_2 клієнта ОСОБА_1 не змінювався, змін пароля та логіну в акаунті Приват24 клієнта, за інформацією з ПК банку не зафіксовано, несанкційних входів в Приват24 клієнта ОСОБА_1 не встановлено. Згідно з Висновком, шахрайські дії третьої особи по відношенню до клієнта банку ОСОБА_1 сталися, як наслідок, в результаті компрометації даних його кредитної картки № НОМЕР_1 на зовнішньому сайті іншої установи, конфендиційну інформацію за якою вірогідно шахраї могли отримати в результаті злому одного з акунтів клієнта в браузері Chrome або злому одного з месенджерів соціальних мереж, вина банку відсутня. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено факт виконання відповідачем, як надавачем платіжних послуг, помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача, позивачем не підтверджено ані факт порушення відповідачем вимоги до захисту інформації під час виконання платіжних операцій, ані факт безпідставного набуття відповідачем грошових коштів, які знаходилися на його картковому рахунку Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено ст.16 ЦК України. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. За загальним правилом зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України). Відповідно до частин 1,2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг (далі - Умови), розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ у мережі Інтернет. Згідно пунктів 2.1.4.7.1, п.2.1.4.7.2. Умов, Клієнт має право здійснювати операції за допомогою Безконтактного платіжного інтерфейсу (платіжні операції, в тому числі зняття готівки, отримання інформації про наявність грошових коштів на його рахунках без присутності Картки в банкоматі тощо). Процедура ідентифікації Клієнта, який бажає скористатися ОСОБА_2 платіжним інтерфейсом, здійснюється за допомогою засобів ідентифікації, що передбачені між Банком та Клієнтом (Фінансовий номер телефону Клієнта, ПІН (у випадку, якщо встановлений на рахунку Клієнта), одноразові (динамічні) паролі, QR-код, в тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, СVV/СVС-кодів, тощо). Пунктами 2.1.4.5.1., 2.1.4.5.2. Умов передбачено, Клієнт зобов`язаний не передавати Картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству. Клієнт зобов`язаний вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, викрадення Картки, доступу третіх осіб до Картки, в тому числі до інформації, нанесеної на неї. Відповідно до п.2.З.1.2.1., Система «Приват 24», в т.ч. мобільна версія, призначена для управління реальними банківськими рахунками через мережу Інтернет. Пунктом 11 розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій з їх використанням» затвердженого постановою Правління НБУ 05 листопада 2014 року» № 705, встановлено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Верховний суд у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 564/678/15-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 317/2745/16-ц, від 18 серпня 2019 року у справі № 564/2153/16-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 545/3918/16-ц, зазначений правовий висновок підтримав. Згідно з п. 14.3 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», порядок проведення емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій із їх використанням, у тому числі обмеження щодо порядку емісії та здійснення операцій із їх використанням, визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України. Загальні вимоги Національного банку до емісії банкам-резидентам, філіями іноземних банків електронних платіжних засобів і порядок здійснення операцій з їх використанням визначені положенням «Про порядок емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій з їх використанням» затвердженого постановою Правління НБУ 05 листопада 2014 року» №

705. Згідно з пунктом 14.12 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та пунктом 1 розділу VI Положення № 705, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Пунктами 2,5 розділу VI Положення № 705 встановлено, що користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН, та інші засоби., які дають змогу користуватися ним. Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Відповідно до п. 9 розділу Х Положення № 705 контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків. За змістом п. 6 розділу VI Положення № 705 та п. 14.6 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Як зазначено у висновку службової перевірки від 30.11.2023 року, проведеної Управлінням служби безпеки Банку, під час перевірки було зафіксовано проведення верифікації вказаної картки при здійсненні покупок, у тому числі після автоматичного встановлення платіжних даних у Chrome, на одному з сервісів Google. У зв`язку з чим проводилась верифікація картки на зовнішньому сайті, інформації від клієнта не отримано. Також було встановлено, що номер фінансового телефону НОМЕР_2 клієнта ОСОБА_1 не змінювався, змін пароля та логіну в акаунті Приват24 клієнта, за інформацією з ПК банку не зафіксовано, несанкційних входів в Приват24 клієнта ОСОБА_1 не встановлено. Згідно з Висновком, шахрайські дії третьої особи по відношенню до клієнта банку ОСОБА_1 сталися, як наслідок, в результаті компрометації даних його кредитної картки № НОМЕР_1 на зовнішньому сайті іншої установи, конфендиційну інформацію за якою вірогідно шахраї могли отримати в результаті злому одного з акунтів клієнта в браузері Chrome або злому одного з месенджерів соціальних мереж, вина банку відсутня. Враховуючи вищевикладене, положення умов договору між сторонами, ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій з їх використанням» затвердженого постановою Правління НБУ 05 листопада 2014 року № 705, відсутні підстави вважати, що банком порушено вимоги чинного законодавства. Вина АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у здійсненні транзакцій по рахункам позивача недоведена, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно позивача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені. Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди. За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно. Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин). Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Згідно з ч.ч.1,2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до ч.ч.3,4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Зокрема, відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Позивачем ОСОБА_1 не доведено фатку порушення його прав діями чи бездіяльністю АТ КБ «ПРИТВАТБАНК», а тому і не має передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог щодо відшкоудвання моральної шкоди. Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інетерсах якого діє адвокат Щербачов Андрій Петрович, - залишити без задоволення. Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 грудня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 12 березня 2024 року. Головуючий: Судді: