Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/2295/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/2295/24 (суддя Прудник С.В., м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Іванова С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року про відмову у задоволенні заяви щодо забезпечення позову у справі №160/2295/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 25 січня 2024 року звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, у якій просить зупинити стягнення у виконаному провадженні № 73485196 на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску № Ф-270530-55 У від 14.12.2021 року на суму 38888,74 грн до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі. Заява фактично обґрунтована тим, що 04.12.2023 року Дніпровським відділом державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області міста Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження № 734851196 з виконання виконавчого документу - вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ф-270530-55 У від 14.12.2021 року. Заборгованість, яка у примусовому порядку стягується в рамках вищенаведеного виконавчого провадження, оскаржується позивачем у судовому порядку, у зв`язку з чим підстави для її примусового стягнення до набрання судовим рішенням законної сили - відсутні, а відтак примусове стягнення з позивача неузгоджених сум недоїмки зі сплати єдиного внеску свідчить, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі внаслідок втручання у його право власності. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено повністю. Ухвала суду мотивована тим, що представником позивача у заяві не доведено, в контексті ст. 150 КАС України, наявність обставин, що можуть слугувати підставами для вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням того, що до поданої заяви не надано відповідних достатніх та беззаперечних доказів, а судом не виявлено фактів існування, на час прийняття цього судового рішення, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що судом першої інстанції проігноровано практику Верховного Суду з питань забезпечення позову та не враховано всі аргументи наведені позивачем, оскільки таким аргументам не надана правова оцінка. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Частинами першою та другою статті 150 КАС України перебачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити встановлені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку. За умовами частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Відповідно до частини шостої статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, зокрема для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Для забезпечення позову суд на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників має переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, передбачені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України. Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, що прийнята Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, що прийняте в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. За змістом пункту 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. Як вбачається з відокремлених матеріалів справи, на підставі виконавчого документу - вимоги про сплату боргу № Ф-270530-55 У від 14.12.2021 року постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 04.12.2023 року ВП №73485196 відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.м.с. 42). Враховуючи те, що оспорювана у цій справі вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-270530-55 У від 14.12.2021 року є виконавчим документом, на підставі якого відповідачем звернуто стягнення у безспірному порядку, а виконавчою службою відкрито виконавче провадження, колегія суддів зробила висновок про існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/2295/24 задовольнити. Керуючись: пунктами 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі №160/2295/24 - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/2295/24 задовольнити. Зупинити стягнення у виконаному провадженні № 73485196 відкритого на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-270530-55 У від 14.12.2021 року до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/2295/24. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 13 березня 2024 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя Д.В. Чепурнов суддя С.М. Іванов